523/7826/17 Про порушення Правил дорожнього руху та скоєння зіткнення із автомобілем та наїзду на пішоходів, які рухалися по пішохідному переходу з ліва на право відносно напрямку руху автобуса, внаслідок чого одному із пішоходів спричинено середньої тяжкості тілесні ушкодження та легкі тілесні ушкодження - 02.09.2020 Прийняття

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 на вирок Суворовського районного суду міста Одеси від 15 травня 2018 року та ухвалу Одеського апеляційного суду від 14 січня 2020 року, постановлені у кримінальному провадженні за обвинуваченням

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця села Новоселівки Саратського району Одеської області, жителя АДРЕСА_1, раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 286 Кримінального кодексу України (далі - КК).

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

За вироком Суворовського районного суду міста Одеси від 15 травня 2018 року ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні злочину, передбаченого частиною 1 статті 286 КК, та призначено йому покарання у виді штрафу у розмірі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 3400 грн, з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 1 рік.

Цивільний позов ОСОБА_2 до ПАТ "Північтранс" про відшкодування моральної шкоди задоволено, стягнуто з ПАТ "Північтранс" на користь ОСОБА_2 моральну шкоду у розмірі 500 000 грн.

Цивільний позов ОСОБА_3 до ПАТ "Північтранс" про відшкодування моральної та матеріальної шкоди задоволено частково, стягнуто з ПАТ "Північтранс" на користь ОСОБА_3 матеріальну шкоду у розмірі 182 537, 89 грн. У частині відшкодування моральної шкоди відмовлено.

Цим вироком ОСОБА_1 визнано винуватим у тому, що він 10 серпня 2016 року о 07 год 10 хв, керуючи технічно справним автобусом марки "I-VAN", державний реєстраційний номер НОМЕР_1, рухаючись на вулиці Миколаївська, зі сторони вулиці Векслера у напрямку вулиці Лиманна, у місті Одеса, порушуючи вимоги пунктів 2.3 б, 8.7.3 ґ, 13.1 Правил дорожнього руху України, допустив зіткнення із автомобілями марки "Chevrolet", державний реєстраційний номер НОМЕР_2 та "Kia", державний реєстраційний номер НОМЕР_3, внаслідок чого здійснив наїзд на пішоходів ОСОБА_2 та ОСОБА_4, які перетинали проїжджу частину по пішохідному переходу. У результаті вищезазначених дій потерпіла ОСОБА_2 отримала тілесні ушкодження середньої тяжкості.

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 14 січня 2020 року вирок місцевого суду у частині вирішення цивільних позовів скасовано і призначено новий розгляд у порядку цивільного судочинства. В решті вирок місцевого суду залишено без змін.

Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі засуджений не погоджується із судовими рішеннями, просить їх скасувати з підстав істотного порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність та призначити новий розгляд у суді першої інстанції.

На обґрунтування своїх вимог посилається на невідповідність обвинувального акту вимогам статті 291 КПК та відсутність у вироці місцевого суду формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним та форми вини, як елементу складу злочину.

Крім того, засуджений стверджує, що апеляційний суд у порушення вимог статті 49 КК, не звільнив його від призначеного покарання, оскільки на момент постановлення ухвали, а відтак і набрання законної сили вироком місцевого суду, строк притягнення його до кримінальної відповідальності за інкримінований йому злочин закінчився.

Позиції учасників судового провадження

У судовому засіданні прокурор просив частково задовольнити касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 за доводами, викладеними у ній.

Інших учасників судового провадження було належним чином повідомлено про дату, час і місце касаційного розгляду, однак у судове засідання вони не з`явилися. Клопотань про особисту участь у касаційному розгляді або повідомлень про поважність причин їх неприбуття до Суду від них не надходило.

При цьому у поданій на адресу Суду касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1 розгляд кримінального провадження просив здійснювати за його відсутності.

Мотиви Суду

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла таких висновків.

Відповідно до статті 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення у межах касаційної скарги. При цьому він перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Виходячи зі змісту вимог статті 370 КПК, відповідно до якої судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим: законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом; обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу; вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Встановивши фактичні обставини, дослідивши та проаналізувавши зібрані докази, надавши їм оцінку, суд першої інстанції дійшов висновку про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого частиною 1 статті 286 КК, тобто у порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керувала транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження.

В основу рішення про визнання винуватості судами покладено показання потерпілої ОСОБА_2, свідків ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_6, протоколи огляду місця події дорожньо-транспортної пригоди від 10 серпня 2016 року, огляду транспортного засобу від 10 серпня 2018 року, висновки судових автотехнічних експертиз від 06 лютого 2017 року №№ 3994, 3995 3996, транспортно-трасологічної й автотехнічної експертизи від 06 лютого 2017 року № 3992/3993, судово-медичної експертизи від 28 жовтня 2016 року № 2881 та автотехнічної експертизи від 06 лютого 2017 року № 4725.

Доводи у скарзі засудженого про те, що всупереч статті 91 КПК в обвинувальному акті не відображено винуватості обвинуваченого у вчиненні злочину та форми вини, не узгоджуються з положеннями пункту 5 частини 2 статті 291 КПК, відповідно до яких обвинувальний акт має містити виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення. Крім того, оцінка відповідності обвинувального акта вимогам КПК (4651-17) проводиться на стадії підготовчого судового засідання та не є предметом розгляду суду касаційної інстанції.

Разом з тим, згідно з приписами пункту 2 частини 1 статті 49 КК (у редакції Закону, яка діяла на момент розгляду справи у суді апеляційної інстанції) особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею злочину і до дня набрання вироком законної сили минуло три роки - у разі вчинення злочину невеликої тяжкості, за який передбачено покарання у виді обмеження або позбавлення волі.

Санкцією частини 1 статті 286 КК найбільш суворий вид покарання визначено у виді обмеження волі. При цьому відповідно до частини 2 статті 12 КК вказаний злочин за ступенем тяжкості є злочином невеликої тяжкості.

Як слідує із матеріалів кримінального провадження, злочин, передбачений частиною 1 статті 286 КК, ОСОБА_1 вчинив 10 серпня 2016 року, а законної сили вирок, постановлений стосовно нього, набув 14 січня 2020 року, тобто на час апеляційного розгляду сплинули строки давності притягнення до кримінальної відповідальності, про що слушно зазначено в касаційній скарзі засудженого. При цьому підстав для зупинення або переривання перебігу давності матеріали кримінального провадження не містять, не встановлено їх і судами попередніх інстанцій.

У постановах від 20 березня 2018 року та 10 квітня 2018 року кримінальні провадженнях відповідно № 463/5277/16-к, № 729/1480/13-к Верховний Суд зазначав, що для звільнення від кримінальної відповідальності за статтею 49 КК необхідна згода обвинуваченого, а за відсутності такої згоди суд вправі звільнити засудженого лише від покарання на підставі частини 5 статті 74 КК.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає за необхідне звільнити засудженого від покарання на підставі пункту 2 частини 1 статті 49 та статті 74 КК у зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності.

Таким чином, вирок суду першої інстанції та ухвала апеляційного суду стосовно ОСОБА_1 підлягають зміні, а його касаційна скарга - частковому задоволенню.

Керуючись статтями 433, 434, 436, 438, 441, 442 КПК, Верховний Суд

Касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 задовольнити частково.

Вирок Суворовського районного суду міста Одеси від 15 травня 2018 року та ухвалу Одеського апеляційного суду від 14 січня 2020 року змінити.

На підставі пункту 2 частини 1 статті 49, частини 5 статті 74 КК звільнити ОСОБА_1 від призначеного покарання за частиною 1 статті 286 КК у зв`язку із закінченням строків давності. В іншій частині судові рішення залишити без зміни.