734/4016/18 Про умисне вбивство, скоєне у стані алкогольного сп'яніння з мотивів виниклих неприязних відносин - 02.09.2020 Прийняття

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 на вирок Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 18 січня 2019 року та ухвалу Чернігівського апеляційного суду від 23 травня 2019 року щодо нього у кримінальному провадженні, дані про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018270130000441, за обвинуваченням

ОСОБА_1,громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Косачівка Козелецького району Чернігівської області, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судимого,

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК.

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами

першої та апеляційної інстанцій обставини

За вироком Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 18 січня 2019 року ОСОБА_1 визнано винним та засуджено за ч. 1 ст. 115 КК з призначенням покарання у виді позбавлення волі на строк 10 років.

На підставі ч. 5 ст. 72 КК у строк відбуття призначеного судом покарання, зараховано строк попереднього ув`язнення ОСОБА_1 з 7 липня 2018 року по 18 січня 2019 року (включно), з розрахунку один день попереднього ув'язнення за один день позбавлення волі.

Запобіжний захід у виді тримання під вартою до набрання вироком законної сили залишено без змін.

Строк відбування покарання ОСОБА_1 визначено рахувати з 7 липня 2018 року.

Вирішено питання речових доказів та процесуальних витрат у кримінальному провадженні.

Ухвалою Чернігівського апеляційного суду від 23 травня 2019 року вирок Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 18 січня 2019 року щодо ОСОБА_1 в частині призначеного покарання змінено.

Постановлено в цій частині вважати ОСОБА_1 засудженим за ч. 1 ст. 115 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років.

Згідно з вироком ОСОБА_1 визнано винним і засуджено за те, що він 6 липня 2018 року близько 22 год, знаходячись у стані алкогольного сп`яніння та перебуваючи у домоволодінні АДРЕСА_2, з мотивів виниклих неприязних відносин, з метою умисного вбивства, умисно обухом сокири наніс 2-3 удари в область голови потерпілого ОСОБА_2, спричинивши своїми діями останньому тілесні ушкодження у вигляді відкритої внутрішньочерепної травми: 2-а крововилива в м`які тканини голови внутрішньої сторони, багато уламкові переломи кісток склепіння та основи черепу, забій головного мозку, крововиливи під м`яку мозковому оболонку, крововилив в шлуночки мозку, крововилив в очне яблуко лівого ока, 2-і забійні рани, 2-а синці та 1-е садно на голові, які відносяться до тяжкого тілесного ушкодження, та відкритий перелом нігтьової фаланги 3-го пальця лівої кисті, що відноситься до тілесного ушкодження середнього ступеню тяжкості.

Смерть потерпілого ОСОБА_2 настала ІНФОРМАЦІЯ_2 о 17 год 30 хв в Козелецькій центральній районній лікарні внаслідок відкритої внутрішньочерепної травми-крововиливів в м`які тканини голови з внутрішньої сторони, багато уламкових переломів кісток склепіння та основи черепу, крововиливів під м`яку мозкову оболонку, забою головного мозку, крововиливів в шлуночки мозку.

Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі засуджений просить вирок Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 18 січня 2019 року та ухвалу Чернігівського апеляційного суду від 23 травня 2019 року скасувати і закрити кримінальне провадження, у зв`язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого.

Засуджений вважає, що відсутні належні та допустимі докази на підтвердження його винуватості у вчиненні умисного вбивства, тому ухвалені щодо нього рішення судів попередніх інстанції підлягають скасуванню, а провадження щодо нього - закриттю на підставі п. 3 ч. 1 ст. 284 КПК.

На думку засудженого, призначене йому покарання не відповідає ступеню тяжкості вчиненого ним злочину та даним про його особу.

Позиції інших учасників судового провадження

Прокурор Матюшева О. В. вважала касаційну скаргу засудженого необґрунтованою та просила відмовити в її задоволенні.

Прокурор Крупина Л. Г. подала заперечення на касаційну скаргу засудженого та просила залишити її без задоволення.

Засуджений ОСОБА_1 підтримав подану касаційну скаргу та просив її задовольнити.

Захисник Дроботущенко Т. О. підтримала подану засудженим касаційну скаргу та просила її задовольнити, посилалась на порушення права на захист засудженого ОСОБА_1 .

Мотиви Суду

Відповідно до ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. При цьому наділений повноваженнями лише щодо перевірки правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Касаційний суд не перевіряє судові рішення в частині неповноти судового розгляду, а також невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження. Зазначені обставини були предметом перевірки суду апеляційної інстанції.

Засуджений ОСОБА_1 оскаржив вирок Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 18 січня 2019 року до апеляційного суду в частині неправильної кваліфікації його дій. Суд апеляційної інстанції не погодився з доводами апеляційної скарги обвинувачуваного про відсутність у нього умислу на вбивство, та необхідність перекваліфікації його дій на ч. 2 ст. 121 КК.

У касаційній скарзі засуджений стверджує про необґрунтованість його засудження за ч. 1 ст. 115 КК, оскільки вважає, що стороною обвинувачення не надано достатніх та допустимих доказів, які б доводили його винуватість у вчиненні інкримінованого злочину. Однак такі доводи засудженого є безпідставними з огляду на нижчезазначене.

Перевіркою матеріалів кримінального провадження встановлено, що висновки суду про винність засудженого у вчиненні злочину за встановлених судом і викладених у вироку обставин підтверджуються сукупністю доказів.

Засуджений ОСОБА_1 не заперечував, що завдав декілька ударів сокирою по голові потерпілого ОСОБА_2, який прийшов до нього в будинок з ножем. Стверджував, що вимушено з метою самозахисту від потерпілого, який не залишив ніж, наніс зазначені удари. Так, сам засуджений, з огляду на його показання у судовому засіданні по суті визнав факт спричинення ним сокирою потерпілому ОСОБА_2 тілесних ушкоджень в область голови.

Свідок ОСОБА_3, до якого відразу після нанесення тілесних ушкоджень потерпілому, звернувся засуджений ОСОБА_4, суду пояснив, що останній прийшов до нього та попросив викликати швидку медичну допомогу і розповів йому, що трапилося.

Суд першої інстанції визнав покази свідків достовірними, логічними послідовними та такими, що доповнюють одне одного, та об`єктивно підтверджуються даними протоколів огляду місця події від 7 липня 2018 року (буд. АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 ), відповідно до яких оглянуто будинок, у якому проживав потерпілий ОСОБА_2, в ході оглядів виявлено речі, меблі та предмети інтер`єру зі слідами бурого кольору; будинок, в якому проживає засуджений ОСОБА_1, в ході огляду якого виявлено та вилучено сокиру, 4 (чотири) топора, топорище дерев`яне, взуття та на відстані за 5 метрів від будинку на городі виялено одяг з плямами бурого кольору; даними протоколу огляду трупа потерпілого ОСОБА_5 від 20 липня 2018 року, в ході огляду на потиличній та лівій скроневій ділянці голови трупа виявлені тілесні ушкодження у виді садна та проникаючої рани; даними протоколів слідчого експерименту, проведеного зі свідками ОСОБА_6 та ОСОБА_7, які виявили 6 липня 2018 року після 22 години, ще живого ОСОБА_2, та протоколу аудіо - відео контролю особи від 12 жовтня 2018 року за місцем тимчасового перебування засудженого ОСОБА_1 у приміщенні ізолятора тимчасового тримання Чернігівського РАП ГУНП в Чернігівській області, в розмові з співкамерником останній зазначив інформацію з приводу сокири; висновком експерта № 130 від 20 липня 2018 року про чисельність, характер та локалізацію заподіяних ОСОБА_2 тілесних ушкоджень і причину його смерті, яка настала і знаходиться у прямому причинному зв`язку з отриманою травмою голови.

Відповідно до зазначеного висновку експерта тілесні ушкодження, виявлені у потерпілого ОСОБА_2, свідчать про самозахист потерпілого під час заподіяння йому тілесних ушкоджень.

З урахуванням обставин кримінального провадження, встановленим судом першої інстанції, які були перевірені судом апеляційної інстанції, та з висновком якого погоджується колегія суддів Верховного Суду, про наявність у ОСОБА_1 умислу на вбивство потерпілого ОСОБА_2, свідчить характер тілесних ушкоджень, їх локалізація знаряддя злочину, кількість ударів обухом сокири в життєво важливий орган - голову із значною силою та тілесне ушкодження у вигляді відкритого перелому нігтьової фаланги 3-го пальця лівої кисті, яке могло бути отримано при самозахисті потерпілого під час заподіяння йому тілесних ушкоджень засудженим, а також той факт, що обвинувачений із сокирою повернувся до місця проживання потерпілого, в якому наніс йому сокирою тілесні ушкодження. Факт настання смерті потерпілого не в день заподіяння тілесних ушкоджень не свідчить про відсутність у обвинуваченого умислу на вбивство.

Спрямованість вчинених засудженим умисних дій та встановлені фактичні обставини кримінального провадження свідчать про те, що засуджений ОСОБА_1 діяв з прямим умислом на досягнення єдиного результату-смерті потерпілого.

Таким чином, дослідивши у змагальній процедурі й зіставивши наявні у кримінальному провадженні фактичні дані, оцінивши їх в аспекті ст. 94 КПК з точки зору належності, допустимості й достовірності, а також з`ясувавши передбачені ст. 91 вказаного Кодексу обставини, що належать до предмета доказування, апеляційний суд обґрунтовано вирішив, що зібрані докази в їх сукупності та взаємозв`язку доводять факт умисного вбивства засудженим ОСОБА_1 потерпілого ОСОБА_2 та правильності кваліфікації його дій за ч. 1 ст. 115 КК, а доводи у касаційної скарги засудженого про заперечення завдавання ним ударів, від яких настала смерть потерпілого, оскільки останній помер ІНФОРМАЦІЯ_2, а не під час заподіяння йому тілесних ушкоджень 6 липня 2018 року, є такими, що не ґрунтуються на матеріалах кримінального провадження.

Захисник Дроботущенко Т. О. у суді касаційної інстанції зазначила про порушення права на захист засудженого ОСОБА_1, оскільки засуджений неодноразово відмовлявся від адвоката і судом задоволено його клопотання про відмову від адвоката.

Колегією суддів Верховного Суду встановлено, що неодноразові заяви засудженого ОСОБА_1 про неефективний спосіб виконання своїх обов`язків адвокатами, які йому призначались, судами першої та апеляційної інстанції задовольнялись, і не призвели до порушення права на захист.

Ефективність захисту не є тотожним досягненню за результатами судового розгляду бажаного для обвинуваченого результату, а полягає в наданні йому належних та достатніх можливостей з використанням власних процесуальних прав та кваліфікованої юридичної допомоги, яка в передбачених законом випадках є обов`язковою, захищатися від обвинувачення в передбачений законом спосіб.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, засудженим та його захисниками ні під час досудового розслідування, ні у судах попередніх інстанцій про порушення права на захист не заявлялось.

Колегія суддів Верховного Суду вважає, що призначене ОСОБА_1 покарання є справедливим, необхідним та достатнім для його виправлення й попередження вчинення ним нових злочинів. Воно відповідає загальним засадам призначення покарання, визначеним статтями 50, 65 КК і є справедливим з огляду на вимоги ст. 414 КПК та повноваження суду касаційної інстанції.

Відповідно до статей 50, 65 КК особі, яка вчинила злочин, повинно бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження вчинення нових злочинів. Виходячи із принципів співмірності й індивідуалізації це покарання за своїм видом та розміром має бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. При виборі заходу примусу мають значення й повинні братися до уваги обставини, які його пом`якшують та обтяжують.

Вироком Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 18 січня 2019 року ОСОБА_1 призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 10 років, з урахуванням тяжкості вчиненого злочину, який згідно із положеннями ст. 12 КК належить до особливо тяжкого злочину, даних про особу обвинуваченого, який має постійне місце проживання, раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, позитивно характеризується за місцем проживання, поведінку обвинуваченого після вчинення злочину, яка свідчить про намагання останнього надати допомогу потерпілому. Обставинами, що пом`якшують покарання обвинуваченому, суд визнав щире каяття. Обставиною, що обтяжують покарання суд визнав, вчинення злочину в стані алкогольного сп`яніння.