720/381/19 Про умисне вбивство, скоєне під час конфлікту, що виник на ґрунті особистих неприязних відносин - 01.09.2020 Прийняття

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора Кисельова В. Л., який брав участь у розгляді кримінального провадження судом першої інстанції, на вирок Сторожинецького районного суду Чернівецької області від 25 жовтня 2019 року та ухвалу Чернівецького апеляційного суду від 15 січня 2020 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018260120000399, за обвинуваченням

ОСОБА_1,ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, котрий народився у с. Зелений Гай Новоселицького району Чернівецької області, проживає на АДРЕСА_1, раніше не судимого,

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 115 Кримінального кодексу України (далі - КК).

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

За вироком Сторожинецького районного суду Чернівецької області від 25 жовтня 2019 року ОСОБА_1 засуджено за ч. 1 ст. 115 КК та призначено йому покарання із застосуванням положень ст. 69 КК у виді позбавлення волі на строк 6 років.

Прийнято рішення щодо речових доказів.

Згідно з вироком ОСОБА_1 визнано винуватим у тому, що він 29 листопада 2018 року приблизно о 21:40, перебуваючи у будинку АДРЕСА_1, де він проживає разом із ОСОБА_2, в ході конфлікту, що виник на ґрунті особистих неприязних відносин, діючи умисно, з метою вбивства наніс ОСОБА_2 два удари дерев`яною палицею в область потиличної та лобної ділянки голови, від чого останній впав на підлогу, а потім ОСОБА_1 наніс ще п`ять ударів кулаком в область голови, заподіявши потерпілому тяжкі тілесні ушкодження, що призвело до його смерті.

Ухвалою Чернівецького апеляційного суду від 15 січня 2020 року вирок Сторожинецького районного суду Чернівецької області від 25 жовтня 2019 року щодо ОСОБА_1 залишено без зміни.

Вимоги касаційних скарг і узагальнені доводи осіб, які їх подали

У касаційній скарзі прокурор Кисельов В. Л., посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості вчиненого злочину й особі засудженого, просить скасувати вирок місцевого суду та ухвалу апеляційного суду щодо ОСОБА_1 і призначити новий розгляд в суді першої інстанції. Вважає, що з урахуванням тяжкості вчиненого злочину положення ст. 69 КК щодо ОСОБА_1 застосовані неправильно, що призвело до явної несправедливості призначеного засудженому покарання через його м`якість. Вказує, що в матеріалах кримінального провадження відсутні достатні обставини, які би пом`якшували покарання засудженого та були би підставою для призначення покарання, нижчого від найнижчої межі, встановленої в санкції ч. 1 ст. 115 КК. Всупереч приписам ст. 419 КПК апеляційний суд відповідних доводів апеляційної скарги прокурора належним чином не перевірив, свого рішення не мотивував та безпідставно залишив вирок щодо ОСОБА_1 у цій частині без зміни, чим істотно порушив вимоги кримінального процесуального закону.

Позиції учасників судового провадження

В судовому засіданні прокурор Чабанюк Т. В. не підтримала касаційну скаргу прокурора.

Засуджений ОСОБА_1 та його захисник Олійнич Ю. В. заперечили проти задоволення касаційної скарги прокурора, просили залишити її без задоволення, а судові рішення щодо ОСОБА_1 - без зміни.

Мотиви Суду

Згідно зі ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні злочину, за який його засуджено, та кваліфікація вчиненого за ч. 1 ст. 115 КК у касаційній скарзі не оспорюються.

Відповідно до приписів ст. 50 КК, значення заходу примусу для досягнення його мети визначається не лише його суворістю, а й справедливістю. Домірність покарання за злочин є проявом справедливості як однієї з основоположних засад кримінального провадження.

Згідно з вимогами ст. 65 КК особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. При цьому підлягають урахуванню ступінь тяжкості вчиненого злочину, особа винного й обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Кримінальний закон передбачає у виключних випадках можливість застосування положень ст. 69 КК лише за наявності кількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину. Тобто, призначення покарання, нижчого від найнижчої межі, встановленої в санкції відповідної норми, можливе, якщо певні обставини або сукупність обставин одночасно відповідають двом умовам, визначеним в законі: вони можуть бути визнані такими, що пом`якшують покарання відповідно до ч. 1 та/або ч. 2 ст. 66 КК, та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину.

При визначенні поняття обставин, що істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, суд повинен виходити з системного тлумачення статей 66 та 69 КК, згідно з якими підстави, що дають суду повноваження вийти за межі мінімального покарання, встановленого законом, мають знаходитися у зв`язку з метою злочину, роллю, яку виконувала особа, визнана винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, її поведінкою під час його вчинення, іншими факторами, які безпосередньо впливають на суспільну небезпеку злочину та особу винного. Суд, застосовуючи положень ст. 69 КК при призначенні покарання, зобов`язаний не лише перерахувати обставини, що його пом`якшують, а й обґрунтувати яким чином такі обставини істотно знизили чи мали би знизити ступінь тяжкості вчиненого злочину.

Як убачається з матеріалів кримінального провадження, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, дотримався наведених вимог матеріального права.

Обираючи ОСОБА_1 захід примусу, суд дав належну оцінку ступеню тяжкості вчиненого злочину, виходячи не лише з визначених у ст. 12 КК формальних критеріїв, а і з особливостей конкретного кримінального правопорушення. Так, суд узяв до уваги,що засуджений вчинив особливо тяжкий злочин, наслідками якого стала смерть людини, фактичні обставини вчинення кримінального правопорушення, а саме те, що конфлікт між ОСОБА_1 та потерпілим ОСОБА_2 був спричинений неправомірною поведінкою потерпілого, котрий першим того дня його розпочав, вдаривши засудженого по обличчю та головою об стіну.

Разом з цим, виконуючи приписи ст. 65 цього Кодексу, суд зважив на обставини, що пом`якшують покарання - щире каяття, сприяння слідству, вчинення злочину внаслідок систематичного жорстокого поводження потерпілого з ОСОБА_1, його матір`ю, неповнолітніми сестрою та братом, відсутність обставин, що його обтяжують, дані про особу винного, зокрема те, що ОСОБА_1 до кримінальної відповідальності притягується вперше, його молодий вік, позитивну характеристику засудженого за місцем проживання та його поведінку після скоєного, котрий просив матір викликати поліцію та залишився на місці злочину.

Повною мірою врахувавши вказані обставини, місцевий суд усупереч твердженням прокурора, належно умотивувавши своє рішення, визнав їх такими, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, і дотримуючись принципу співмірності та індивідуалізації покарання, правильно призначив ОСОБА_1 покарання за ч. 1 ст. 115 КК із застосуванням положень ст. 69 КК у виді позбавлення волі на строк 6 років.

Доводи прокурора про відсутність таких пом`якшуючих покарання обставин як щире каяття засудженого та сприяння слідству, є безпідставними, оскільки з матеріалів справи вбачається, що вказані обставини зазначені в обвинувальному акті як обставини, що пом`якшують покарання. Крім того, як на досудовому слідстві так і в суді першої інстанції ОСОБА_1 детально розповів про скоєний ним злочин, повністю визнав свою вину у вчиненому та щиро розкаявся.

Інших переконливих доводів, які би ставили під сумнів вмотивованість висновків суду з питань правильності застосування закону України про кримінальну відповідальність при призначенні засудженому покарання, справедливість обраного ОСОБА_3 заходу примусу, прокурор у касаційній скарзі не навів.

Вирок суду у відповідній частині є законним, обґрунтованим та відповідає вимогам ст. 374 КПК.

У контексті наведеного не можна визнати спроможними та переконливими доводи касаційної скарги прокурора стосовно неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідності призначеного судом покарання ступеню тяжкості вчиненого злочину й особі засудженого через м`якість.

Переглянувши вирок місцевого суду в апеляційному порядку, апеляційний суд ретельно перевірив аналогічні за змістом доводи прокурора і, навівши докладні мотиви, визнав їх необґрунтованими. Ухвала апеляційного суду відповідає вимогам ст. 419 КПК.

Призначене ОСОБА_1 покарання відповідає приписам статей 50, 65 КК, є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення нових злочинів, домірним вчиненому. Правових підстав вважати призначене засудженому покарання явно несправедливим через м`якість і недостатнім для досягнення його мети колегія суддів не вбачає.