447/2431/15-к Про незаконне використання знаку для товарів та послуг, скоєне за попередньою змовою групою осіб, яке завдало матеріальної шкоди у значному розмірі - 20.08.2020 Прийняття

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора на вирок Миколаївського районного суду Львівської області від 10 січня 2019 року та ухвалу Львівського апеляційного суду від 11 липня 2019 року в кримінальному провадженні №12015140000000026 по обвинуваченню

ОСОБА_1, громадянина України, який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Львові, проживає за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 229 КК України;

ОСОБА_2, громадянина України, який народився ІНФОРМАЦІЯ_2 в м. Львові, проживає за адресою: АДРЕСА_2, раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 229 КК України.

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами

першої та апеляційної інстанцій обставини

Органом досудового розслідування ОСОБА_1 та ОСОБА_2 обвинувачувалися у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 229 КК України, а саме у незаконному використанні знаку для товарів та послуг, вчиненому за попередньою змовою групою осіб, яке завдало матеріальної шкоди у значному розмірі.

Вироком Миколаївського районного суду Львівської області від 10 січня 2019 року ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 229 КК України, та призначено йому покарання у виді штрафу в розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. На підставі п. "в" ст. 1 Закону України "Про амністію у 2016 році" ОСОБА_1 звільнено від відбування покарання. Цим же вироком ОСОБА_2 визнано невинуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 229 КК України.

Як встановив суд першої інстанції, ОСОБА_1 протягом періоду з травня по липень 2015 року, маючи прямий умисел на отримання незаконних прибутків від реалізації підробленої (контрафактної) кави з використанням торговельних марок "Jacobs" і " Jacobs Monarch", достовірно знаючи про те, що право на використання цих торговельних марок на території України належить ПрАТ "Монделіс Україна", у порушення вимог Закону України "Про охорону прав на знак для товарів і послуг" (3689-12) , налагодив незаконні виробництво та збут підробленої кави під зазначеними торговельними марками.

Загальна сума матеріальної шкоди, завданої компанії ПрАТ "Монделіс Україна" неправомірними діями ОСОБА_1 становить 87 145, 20 грн., що є матеріальною шкодою в значному розмірі, таким чином ОСОБА_1 вчинив незаконне використання знаку для товарів і послуг, яке завдало матеріальної шкоди у значному розмірі, тобто вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 229 КК України.

Вказаним вироком суду ОСОБА_2 виправдано у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 229 КК України. Зазначене рішення суд мотивував тим, що в судовому засіданні не встановлено причинно наслідкового зв`язку між діями обвинуваченого ОСОБА_2 та настанням наслідків. Обвинувачений ОСОБА_2 здійснював реалізацію продукції, а не займався її виготовленням чи поширенням. Окрім того він не був обізнаний в тому, що дана продукція є фальсифікована, у зв`язку з чим суд не знаходить в діях ОСОБА_2 складу злочину, передбаченого ст. 229 ч.2 КК України

Ухвалою Львівського апеляційного суду від 11 липня 2019 року зазначений вирок суду залишений без зміни.

Вимоги касаційної скарги і доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі прокурор, посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону порушує питання про скасування судових рішень та призначення нового розгляду в суді першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що висновок суду першої інстанції щодо відсутності в діях ОСОБА_2 складу злочину, передбаченого ч. 2 ст. 229 КК України, є безпідставним; що ухвала апеляційного суду не відповідає вимогам ст. 419 КПК України; що апеляційний суд, незважаючи на клопотання прокурора, не дослідив повторно докази, залишив поза увагою те, що судом першої інстанції неправильно застосовано закон України про кримінальну відповідальність. Також зазначається, що суд, застосувавши відносно ОСОБА_1 положення закону про амністію, позбавив засудженого права порушувати питання про застосування ст. 49 КК України.

Позиції учасників судового провадження

Прокурор підтримав касаційну скаргу частково, просив задовольнити її в частині вимог щодо ухвали апеляційного суду.

Захисник Роюк Л. І. заперечила проти задоволення касаційної скарги прокурора, вважала її безпідставною та необґрунтованою.

Інші учасники судового провадження були належним чином повідомлені про дату, час і місце касаційного розгляду, однак у судове засідання вони не з`явилися. Клопотань про особисту участь у касаційному розгляді, заперечень або повідомлень про поважність причин їх неприбуття до Суду від них не надходило.

Мотиви Суду

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції в межах касаційної скарги перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Положеннями ст. 438 КПК України визначено, що підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є: 1) істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; 2) неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; 3) невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого. При вирішенні питання про наявність зазначених підстав суд касаційної інстанції керується статтями 412- 414 КПК.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 412 КПК України істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог КПК (4651-17) України, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване рішення судове рішення.

За змістом норм ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. При цьому законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом, обґрунтованим - є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу, а вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Ухвала апеляційного суду - це рішення суду вищого рівня стосовно законності, обґрунтованості та вмотивованості рішення суду першої інстанції, що перевіряється в апеляційному порядку, тому, безумовно, повинна відповідати вимогам ст. 370 КПК України.

Поряд із зазначеним, відповідно до норм ст. 419 КПК України у мотивувальній частині ухвали апеляційного суду має бути зазначено, зокрема, мотиви, з яких суд апеляційної інстанції виходив при постановленні ухвали, і положення закону, яким він керувався. Крім того при залишенні апеляційної скарги без задоволення в ухвалі суду апеляційної інстанції мають бути зазначені підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою.

Тобто суд апеляційної інстанції повинен перевірити і проаналізувати всі доводи, наведені в апеляційній скарзі, зіставити їх з наявними у справі матеріалами та дати на кожен доречний і важливий аргумент сторони вичерпну відповідь у своєму рішенні.

Апеляційний суд фактично виступає останньою інстанцією, яка зобов`язана перевірити повноту судового розгляду та правильність встановлення фактичних обставин кримінального провадження судом першої інстанції, і це покладає на апеляційний суд певний обов`язок щодо дослідження й оцінки доказів з урахуванням особливостей, передбачених ст. 404 КПК України.

Однак цих вимог кримінального процесуального закону суд апеляційної інстанції при перегляді матеріалів зазначеного кримінального провадження не дотримався.

З матеріалів кримінального провадження вбачається, що прокурор, не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції щодо перекваліфікації дій ОСОБА_1 з ч. 2 ст. 229 КК України на ч. 1 ст. 229 КК України та щодо виправдання ОСОБА_2, подав апеляційну скаргу, в якій наводив відповідні доводи щодо своєї незгоди з вироком суду. При цьому він посилався на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, невідповідність висновків суду фактичним обставинам провадження, невірне застосування закону України про кримінальну відповідальність. У тому числі зазначав про необхідність повторного дослідження окремих доказів, вказував на невірну та неповну, на його думку, оцінку цих доказів судом першої інстанції. Вказував на низку конкретних обставин, на які суд першої інстанції не звернув уваги при постановленні вироку (зокрема, прокурор указував на конкретні розмови обвинувачених, зафіксовані під час негласних слідчих (розшукових) дій, які свідчать, на його думку, про обізнаність ОСОБА_2 про те, що товари є контрафактними)

Суд апеляційної інстанції, зазначивши зміст апеляційної скарги прокурора, належним чином не перевірив викладених у ній доводів, не навів переконливих мотивів на їх спростування та не зазначив підстав, з яких залишив без задоволення дану скаргу.

Зокрема, апеляційним судом належним чином не перевірено доводів апеляційної скарги прокурора, не наведено достатніх та переконливих мотивів на спростування його доводів щодо безпідставного неврахування судом першої інстанції показань свідків, матеріалів негласних слідчих (розшукових) дій з точки зору їх достатності та взаємозв`язку між собою, і щодо ненадання судом першої інстанції цим доказам належної оцінки. Також апеляційний суд не навів достатніх мотивів, з яких він погодився з висновком суду першої інстанції про те, що ОСОБА_2 не знав, що продукція є фальсифікована.

Крім того апеляційний суд не навів обґрунтованих і достатніх мотивів, з яких відмовив прокурору у задоволенні його клопотання про повторне дослідження доказів.

Виходячи з наведеного, висновок суду апеляційної інстанції про правильність рішення суду першої інстанції щодо невинуватості ОСОБА_2 та кваліфікації дій ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 229 КК України є передчасним.

За таких обставин ухвала апеляційного суду не відповідає вимогам статей 370, 419 КПК України, постановлена з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону і підлягає скасуванню, а кримінальне провадження - призначенню на новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

При новому розгляді суду апеляційної інстанції необхідно усунути вказані недоліки, перевірити доводи апеляційної скарги та інші доводи касаційної скарги прокурора, у тому числі й щодо неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність при кваліфікації дій ОСОБА_1 та ОСОБА_2, невідповідності призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення, провести апеляційний розгляд відповідно до вимог КПК (4651-17) , за наслідком якого постановити законне й обґрунтоване судове рішення. Крім того при новому розгляді мають бути оцінені доводи прокурора щодо необхідності застосування положень ст. 49 КК України.