Постанова

Іменем України

15 липня 2020 року

м. Київ

справа № 127/19782/15-к

провадження № 51-1707 км 20

Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого Чистика А. О.,

суддів Бородія В. М., Мазура М. В.,

за участю:

секретаря судового засідання Черниш А. І.,

прокурора Вараниці В. М.,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника Голівського Вадима Валерійовича, який діє в інтересах засудженого ОСОБА_1, на вирок Вінницького міського суду Вінницької області від 10 грудня 2019 року та ухвалу Вінницького апеляційного суду від 13 березня 2020 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42015020000000168 від 07 серпня 2015 року, за обвинуваченням

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Зарванці Вінницького району Вінницької області, який згідно матеріалів кримінального провадження зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1, проживає за адресою: АДРЕСА_2,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 Кримінального кодексу України.

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

За вироком Вінницького міського суду Вінницької області від 29 лютого 2016 року ОСОБА_1 засуджено за ч. 2 ст. 307 Кримінального кодексу України (далі - КК України (2341-14) ) до 6 років позбавлення волі. Вирішено питання щодо процесуальних витрат та речових доказів.

Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 07 червня 2016 року апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_1 та адвоката Варчука А. Б. на вирок Вінницького міського суду Вінницької області від 29 лютого 2016 року задоволено частково. Вирок Вінницького міського суду Вінницької області від 29 лютого 2016 року скасовано та призначено новий судовий розгляд у суді першої інстанції.

За вироком Вінницького міського суду Вінницької області від 10 грудня 2019 року ОСОБА_1 засуджено за ч. 2 ст. 307 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк шість років з конфіскацією всього майна. Вирішено питання щодо процесуальних витрат та речових доказів.

Згідно з цим вироком ОСОБА_1 визнано винуватим у тому, що будучи працівником правоохоронного органу, займаючи посаду молодшого інспектора 2-ї категорії відділу режиму і охорони Вінницької установи виконання покарань управління ДДПВП України у Вінницькій області (№ 1), діючи умисно, в інтересах засудженого ОСОБА_2, з корисливих мотивів, використовуючи свої службові повноваження всупереч інтересам служби, в період часу з 06 серпня 2015 року по 07 серпня 2015 року незаконно зберігав та перевіз з метою збуту, а також збув особливо небезпечний наркотичний засіб, обіг якого заборонено, а також психотропні речовини, обіг яких обмежено у місце позбавлення волі - на охоронювану територію Вінницької УВП (№1), під час чого був затриманий, чим вчинив злочин у сфері незаконного обігу наркотичних засобів.

Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 13 березня 2020 року апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_1 - адвоката Голівського В. В. залишено без задоволення, а вирок Вінницького міського суду Вінницької області від 10 грудня 2019 року стосовно ОСОБА_1 - залишено без змін.

Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі захисник, посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить скасувати судові рішення стосовно ОСОБА_1, а кримінальне провадження закрити за відсутністю в його діях складу кримінального правопорушення. Вважає, що судовий розгляд у суді першої інстанції проведений неповно та однобічно. Крім того, вказує, що в основу судових рішень покладені суперечливі показання свідків. Зазначає, що свідок ОСОБА_3 фактично провів не огляд, а обшук ОСОБА_1, оскільки вилучені пакунки з дріжджами та мобільний телефон були захованими у його нижній білизні, що свідчить про недопустимість доказів. Посилається на те, що судами не надано оцінку тому, що фактичне затримання ОСОБА_1 відбулось 07 серпня 2015 року о 7-30 годині, в той час як складення протоколу огляду місця події було розпочато лише з 9-00 години цього ж дня та тривало до 10-00 години, коли фактично засуджений вже мав статус затриманого, в той же час йому не були роз`яснені його процесуальні права. Стверджував, що для проведення експертизи були надані не ті п`ять пакунків, що були вилучені, а інші, оскільки вилучені під час огляду місця події п`ять пакунків та телефон були упаковані в один пакет чорного кольору, в той час як для проведення експертизи вони вже були надані в іншому вигляді, за якого кожен з п`яти вилучених пакунків був упакований в окремі спеціальні пакети білого кольору, які були скріплені підписом слідчого Упорнікова О. О., не містили підписів понятих та учасників слідчої дії. Також посилається на порушення судом першої інстанції таємниці наради суддів через поновлення судового розгляду після видалення до нарадчої кімнати для ухвалення вироку, а також на те, що після цього засудженому не було надано право на виступ в судових дебатах та останнє слово. Крім того, вказує на те, що ухвала апеляційного суду не відповідає вимогам ст. 419 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України (4651-17) ), оскільки в ній не зазначено підстави, через які апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а також не надано оцінки всім доводам апеляційної скарги захисника.

Позиції інших учасників судового провадження

Прокурор Вараниця В. М., вважав касаційну скаргу захисника Голівського В. В. необґрунтованою та просив її залишити без задоволення, а судові рішення без зміни.

Мотиви Суду

Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів вважає, що касаційна скарга захисника підлягає частковому задоволенню на таких підставах.

Відповідно до вимог ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.

Згідно з вимогами ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Як убачається з матеріалів кримінального провадження, суд першої інстанції визнав ОСОБА_1 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України.

Не погоджуючись із вказаним вироком, захисник Голівський В. В. подав апеляційну скаргу, в якій ставилось питання про скасування вироку місцевого суду та виправдання ОСОБА_1 у зв`язку з недоведеністю його вини у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, допущенням судом першої інстанції істотних порушень кримінального процесуального закону. Наводячи конкретні доводи на обґрунтування заявлених вимог, у тому числі посилався на те, що фактично затримання ОСОБА_1 відбулось 07 серпня 2015 року о 7-30 годині, в той час як складення протоколу огляду місця події було розпочато лише з 9-00 години цього ж дня та тривало до 10-00 години, коли фактично засуджений вже мав статус затриманого, в той же час йому не були роз`яснені його процесуальні права. Крім того наводив доводи, аналогічні касаційній скарзі про те, що для проведення експертизи були надані не ті п`ять пакунків, що були вилучені, а інші, оскільки вилучені під час огляду місця події п`ять пакунків та телефон були упаковані в один пакет чорного кольору, в той час як для проведення експертизи вони вже були надані в іншому вигляді, за якого кожен з п`яти вилучених пакунків був упакований в окремі спеціальні пакети білого кольору, які були скріплені підписом слідчого Упорнікова О. О., не містили підписів понятих та учасників слідчої дії, незаконність постанов про визнання об`єкту речовими доказами, порушення судом таємниці нарадчої кімнати та неврахування судом строку попереднього ув`язнення обвинуваченого в строк покарання.

Відповідно до ст. 419 КПКУкраїни, суд апеляційної інстанції зобов`язаний проаналізувати й зіставити з наявними у справі та додатково поданими матеріалами всі доводи, наведені в апеляційній скарзі, і дати на кожен із них вичерпну відповідь, пославшись на відповідну норму права; при залишенні заявлених вимог без задоволення в ухвалі має бути зазначено правові підстави, на яких подану скаргу визнано необґрунтованою.

За наслідками апеляційного розгляду суд визнав подану апеляційну скаргу захисника необґрунтованою.

Водночас, в ухвалі апеляційного суду відображено лише частину доводів апеляційної скарги захисника.

Так, згідно протоколу затримання особи від 07 серпня 2015 року, який був складений о 10 годині 10 хвилин, вбачається, що ОСОБА_1 був затриманий близько 07:30 години в приміщенні роздягальні Вінницької УВП №1 УДПтС України у Вінницькій області. В нього виявлено і вилучено п`ять полімерних згортків з невідомою речовиною та мобільний телефон "explay".

В той же час згідно протоколу огляду місця події, огляд було розпочато лише з 9-00 години цього ж дня та він тривав до 10-00 години.

В ухвалі апеляційного суду не надано оцінку доводам захисника про те, що через фактичне затримання ОСОБА_1 о 7-30 годині 07 серпня 2015 року та порушення його права на захист, протокол огляду місця події від цього ж дня мав бути визнаний недопустимим доказом.

Також в ухвалі апеляційного суду не надано оцінку доводам сторони захисту про проведення свідком ОСОБА_3 не огляду, а фактично обшуку ОСОБА_1. без наявності на те відповідних правових підстав.

Крім цього сторона захисту звертала увагу суду першої інстанції, а також посилалась в апеляційній скарзі на те, що за протоколом огляду місця події від 07 серпня 2015 року вилучені згортки (п`ять пакунків) та телефон було поміщено до одного поліетиленового пакету чорного кольору, однак на експертне дослідження згортки (пакунки) вже надходили в іншому вигляді, за якого кожен з п`яти вилучених пакунків був упакований в окремі спеціальні пакети білого кольору, які були скріплені підписом слідчого Упорнікова О. О., не містили підписів понятих та учасників слідчої дії.

Вказані доводи залишились поза увагою апеляційного суду, який формально послався на цілісність упаковки, не надавши відповіді щодо доводів сторони захисту про надання для проведення експертного дослідження п`яти окремих пакунків, в той час як при проведенні огляду місця події всі вилучені предмети були складені в один пакет, що був опечатаний та скріплений підписами.

Враховуючи викладене, процедуру апеляційного перегляду було здійснено формально без додержання приписів ст. 2 цього Кодексу.

Фактично апеляційний суд лише перерахував докази обвинувачення, викладені у вироку, та погодився з висновком суду першої інстанції про їх допустимість.

Ухвала апеляційного суду є рішенням вищого суду стосовно законності й обґрунтованості судового рішення, що перевіряється в апеляційному порядку, і повинна бути законною, обґрунтованою та вмотивованою. Крім того, ухвала апеляційного суду за своїм змістом має відповідати вимогам ст. 419 КПК України.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 419 КПК України при залишенні апеляційної скарги без задоволення в ухвалі апеляційного суду мають бути зазначені підстави, на яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою.

Однак, указаних вимог закону при розгляді цього кримінального провадження не було дотримано, оскільки суд апеляційної інстанції при розгляді апеляційної скарги захисника не навів в ухвалі суті всіх зазначених апелянтом доводів, ретельно їх не перевірив, не надав відповіді на всі викладені в апеляційній скарзі доводи і не мотивував належним чином свого рішення про залишення останньої без задоволення.

В ухвалі апеляційного суду лише коротко перераховано докази, на підставі яких суд першої інстанції дійшов висновку про винуватість ОСОБА_1 в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні.

Таким чином, апеляційний суд порушив вимоги ст. 419 КПК України при розгляді провадження в апеляційному порядку, що перешкодило постановленню законного та обґрунтованого рішення і відповідно до ч. 1 ст. 412, п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК України є підставою для його скасування.

У зв`язку з викладеним Суд визнає обґрунтованими доводи захисника в касаційній скарзі, в частині істотного порушення апеляційним судом норм кримінального процесуального закону та невідповідності ухвали суду апеляційної інстанції ч. 2 ст. 419 КПК України.

Крім того, зі змісту касаційної скарги захисника Голівського В. В. також убачається, що він у своїй скарзі ставить питання про скасування судових рішень та закриття кримінального провадження за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу кримінального правопорушення.

Однак, з огляду на наявність вищезазначених істотних порушень вимог кримінального процесуального закону й на те, що вирішення інших викладених у скарзі доводів пов`язано з переоцінкою сукупності зібраних доказів, колегія суддів не вбачає підстав для їх перевірки у ході касаційного розгляду та вважає, що з урахуванням вимог, заявлених в апеляційній скарзі захисника, зазначені доводи має перевірити суд апеляційної інстанції, у зв`язку з чим є підстави для часткового задоволення вимог касаційної скарги та призначення нового розгляду в суді апеляційної інстанції.

Під час нового розгляду в суді апеляційної інстанції необхідно врахувати наведене, належним чином перевірити доводи, викладені в апеляційній скарзі захисника, апеляційний розгляд здійснити відповідно до вимог кримінального процесуального закону і прийняти законне та обґрунтоване рішення.

Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК України, Суд

ухвалив:

Касаційну скаргу захисника Голівського Вадима Валерійовича задовольнити частково.

Ухвалу Вінницького апеляційного суду від 13 березня 2020 року стосовно ОСОБА_1 скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає.

Судді:

А. О. Чистик В. М. Бородій М. В. Мазур