741/157/20 Про оскарження ухвали слідчого судді про накладення арешту на майно - 14.07.2020 Прийняття

розглянув касаційну скаргу ОСОБА_2, на майно якого накладено арешт, на ухвалу Чернігівського апеляційного суду від 18 березня 2020 року про повернення його апеляційної скарги.

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами

першої та апеляційної інстанцій обставини

Ухвалою слідчого судді Носівського районного суду Чернігівської області від 10 лютого 2020 року накладено арешт на тимчасово вилучене майно, а саме: 39 колод деревини породи сосна довжиною 6 м та 40 колод деревини породи сосна довжиною 4-4,5 м із забороною відчуження, користування та розпорядження вказаним майном.

Ухвалою Чернігівського апеляційного суду від 18 березня 2020 року відмовлено у задоволенні клопотання ОСОБА_2 про поновлення строку на оскарження ухвали слідчого судді Носівського районного суду Чернігівської області від 10 лютого 2020 року про накладення арешту на майно. Апеляційну скаргу ОСОБА_2 разом з усіма копіями та додатками повернуто без розгляду.

Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі ОСОБА_2 ставить вимогу про скасування вказаної ухвали апеляційного суду та призначення нового розгляду у суді апеляційної інстанції. Посилається на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону.

ОСОБА_2 вважає, що строк на апеляційне оскарження не пропущено, оскільки він повинен обчислюватися з дня отримання ухвали слідчого судді, а саме з 06 березня 2020 року. Вказується на те, що розгляд клопотання про накладення арешту здійснено без його участі та не повідомлялося про винесення рішення апеляційним судом.

Заслухавши доповідь судді, доводи представника особи, на майно якої накладено арешт, який підтримав касаційну скаргу, доводи прокурора, який не заперечував проти задоволення касаційної скарги, обговоривши доводи, наведені в касаційній скарзі, та перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню на таких підставах.

Мотиви Суду

Згідно з частиною 1 статті 412 КПК істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог КПК (4651-17) , які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.

Доступ до правосуддя є одним із основоположних принципів верховенства права, гарантованим Конституцією та законами України (частина 2 статті 55, пункт 8 частина 2 статті 129 Конституції України, стаття 7, частина 6 статті 9, стаття 24 КПК ).

Крім того, забезпечення права на апеляційний перегляд справи є однією з основних засад судочинства (пункт 8 частина 3 стаття 129 Конституції України, стаття 14 Закону України від 02 червня 2016 року "Про судоустрій і статус суддів"). Згадані правові норми конкретизовано в підпунктах 1, 2 та 17 статті 7 КПК, де вказано, що зміст та форма кримінального провадження повинні узгоджуватися із загальними засадами кримінального провадження і, зокрема, із забезпеченням права на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності.

Суд наголошує, що відповідно до статті 24 КПК, кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому цим Кодексом. Гарантується право на перегляд вироку, ухвали суду, що стосується прав, свобод чи інтересів особи, судом вищого рівня в порядку, передбаченому зазначеним Кодексом, незалежно від того, чи брала така особа участь у судовому розгляді.

Механізм реалізації кримінально-процесуальних гарантій є по суті всією системою кримінально-процесуальних норм, які спрямовують кримінальне провадження на досягнення його завдань. Такими завданнями є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження та щоб до кожного учасника кримінального провадження було застосовано належну правову процедуру.

Пунктом 4 частини 3 статті 399 КПК передбачено, що апеляційна скарга повертається, якщо її подано після закінчення строку апеляційного оскарження, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або суд апеляційної інстанції за заявою особи не знайде підстав для його поновлення.

Поряд з цим, у пункті 3 частини 2 статті 395 КПК визначено, що апеляційна скарга на ухвалу слідчого судді може бути подана протягом п`яти днів з дня її оголошення.

В свою чергу, абзац 2 частини 3 статті 395 КПК прямо вказує - якщо ухвалу слідчого судді було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.

Таким чином, при вирішенні питання, чи дотрималася особа, яка подала апеляційну скаргу, передбаченого статтею 395 КПК строку на апеляційне оскарження, слід чітко встановити початок перебігу вказаного строку та його закінчення.

Процедура визначення строків для подання скарги має на меті забезпечити належне відправлення правосуддя і дотримання принципу правової визначеності. Суворе дотримання строків у кримінальному процесі неможливе без чіткого знання правил їх обчислення. Для правильного обчислення строку важливого значення набувають приписи правових норм, які стосуються визначення початкового моменту перебігу строку, обставин, що впливають на його перебіг, і встановлення моменту його закінчення.

Як убачається з матеріалів провадження, ухвалу слідчого судді Носівського районного суду Чернігівської області від 10 лютого 2020 року постановлено без виклику особи, яка її оскаржує. Також матеріали провадження не містять повідомлень про розгляд клопотання слідчого про накладення арешту на майно.

Крім того, ухвала слідчого судді вручена ОСОБА_2 лише 06 березня 2020 року лише після його звернення. Разом з цим, в матеріалах провадженнях наявні лише супровідні листи про направлення йому ухвали слідчого судді. Підтвердження щодо її вручення у матеріалах відсутні. В той час, як апеляційна скарга подана на наступний день після отримання ухвали слідчого судді.

Вказане надає колегії суддів підстави вважати, що доводи ОСОБА_2 є обґрунтованими, оскільки йому не було доведено зміст ухвали слідчого судді, а разом з цим позбавлено права на апеляційне оскарження в строк.

З урахуванням викладеного та висновків, викладених у постанові Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 04 листопада 2019 року (справа № 760/12179/16-к, провадження № 51-9550 кмо 18), колегія суддів вважає, що строк на апеляційне оскарження не був пропущений, а тому апеляційний суд, розглядаючи клопотання ОСОБА_2 про поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Чернігівського апеляційного суду від 18 березня 2020 року, дійшов необґрунтованого висновку про відмову в поновленні строку та необхідність повернення йому такої апеляційної скарги.

Таким чином, суд апеляційної інстанції допустив порушення вимог кримінального процесуального закону, яке є істотним, адже це перешкодило ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення, що відповідно до вимог пункту 1 частини 1 статті 438 КПК України є підставою для його скасування і призначення нового розгляду у суді апеляційної інстанції. При новому розгляді слід врахувати викладене та ухвалити законне і обґрунтоване судове рішення.

Керуючись статтями 433, 434, 436, 438, 441, 442 КПК, Суд

Касаційну скаргуОСОБА_2, на майно якого накладено арешт, задовольнити.

Ухвалу Чернігівського апеляційного суду від 18 березня 2020 року, якою відмовлено у задоволенні клопотання ОСОБА_2 про поновлення строку на оскарження ухвали слідчого судді Носівського районного суду Чернігівської області від 10 лютого 2020 року про накладення арешту на майно та повернення ОСОБА_2 апеляційної скарги разом з усіма копіями та додатками - скасувати та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.