Постанова

Іменем України

09 липня 2020 року

м. Київ

справа № 640/10091/17

провадження № 51-1007км19

Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого Шевченко Т.В.,

суддів Крет Г.Р., Стефанів Н.С.,

за участю:

секретаря судового засідання Михальчука В.В.,

прокурора Руденко О.П.,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора на ухвалу Харківського апеляційного суду від 29 листопада 2018 року

у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017220490001983, за обвинуваченням

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця та жителя м. Запоріжжя,

та

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, уродженця та жителя м . Харкова,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 Кримінального кодексу України (далі - КК).

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами

першої та апеляційної інстанцій обставини

За вироком Київського районного суду м. Харкова від 26 жовтня 2017 року:

ОСОБА_1 засуджено за ч. 3 ст. 185 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.

На підставі ст. 75 КК ОСОБА_1 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 3 роки.

На підставі п.п. 1, 2 ч. 1, п. 2 ч. 2 ст. 76 КК суд поклав на ОСОБА_1 обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

ОСОБА_2 засудженоза ч. 3 ст. 185 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.

На підставі ст. 75 КК ОСОБА_2 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 3 роки.

На підставі п.п. 1, 2 ч. 1, п. 2 ч. 2 ст. 76 КК суд поклав на ОСОБА_2 обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Вирішено питання щодо застави, арешту автомобіля, процесуальних витрат

і речових доказів.

Згідно з вироком ОСОБА_1 та ОСОБА_2 визнано винуватими у тому, що вони 09 червня 2017 року близько 14:00 за попередньою змовою між собою, незаконно, а ОСОБА_1, крім того, діючи повторно, проникли до квартири АДРЕСА_2, звідки таємно викрали майно ОСОБА_3 на загальну суму 3406,92 грн.

Харківський апеляційний суд ухвалою від 29 листопада 2018 року вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_2 залишив без змін.

Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі прокурор просить ухвалу апеляційного суду щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_2 скасувати через істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі засуджених через м`якість і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Зазначає, що суд першої інстанції безпідставно застосував закон, який не підлягає застосуванню, а саме ст. 75 КК, та не навів мотивів такого застосування. Апеляційний суд необґрунтовано погодився з рішенням суду першої інстанції, не навів переконливих підстав прийняття такого рішення, чим порушив вимоги ст. 419 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК (4651-17) ).

Позиції учасників судового провадження

Прокурор Руденко О.П. касаційну скаргу прокурора підтримала.

Інші учасники були належним чином повідомлені про судовий розгляд, але в судове засідання не з`явилися.

Мотиви Суду

Згідно зі ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Як видно з касаційної скарги, доведеність винуватості ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК, та кваліфікація їх дій прокурором не оспорюються.

Доводи в касаційній скарзі про неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, що потягло невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особам засуджених через м`якість, колегія суддів вважає неспроможними.

Відповідно до ст. 65 КК при призначенні покарання суд ураховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Суди першої та апеляційної інстанцій зазначених вимог закону про кримінальну відповідальність дотрималися.

Як видно з вироку місцевого суду, який апеляційний суд залишив без зміни, при призначенні покарання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 суд урахував тяжкість вчиненого злочину, характер кримінального правопорушення, його наслідки, особи винних, конкретні обставини справи, наявність двох пом`якшуючих покарання обставин, відсутність обставин, які обтяжують покарання. Зокрема, суд виходив з того, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 вчинили злочин, який відноситься до категорії тяжкого злочину, раніше судимі. Обставинами, які пом`якшують покарання ОСОБА_1 та ОСОБА_2, відповідно до ст. 66 КК суд визнав щире каяття, активне сприяння органам досудового слідства у розкритті злочину та відшкодування шкоди потерпілій. Місцевий суд також урахував, що потерпіла ОСОБА_3 під час судового розгляду відмовилась від цивільного позову у зв`язку з відшкодуванням

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 матеріальної і моральної шкоди.

Переглядаючи вирок місцевого суду щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за касаційною скаргою прокурора у зв`язку з м`якістю призначеного їм покарання, апеляційний суд зазначив, що ОСОБА_1 працює без офіційного працевлаштування в охоронній фірмі "Кедр" експедитором, має на утриманні неповнолітнього сина ОСОБА_1, 2009 року народження, ОСОБА_2 працює без офіційного працевлаштування в ТЦ "Барабашова" у м. Харкові вантажником, на обліку в лікаря-психіатра та в лікаря-нарколога засуджені не перебувають, у вчиненому щиросердно розкаялися, вину визнали, активно сприяли у розкритті злочину, відшкодували потерпілій завдані збитки. Апеляційний суд взяв до уваги позицію потерпілої ОСОБА_3, згідно з якою остання повідомила, що їй відшкодовано матеріальну і моральну шкоду, просила не позбавляти волі ОСОБА_1 та ОСОБА_2, застосувати до них положення ст. 75 КК.

Беручи до уваги конкретні обставини справи, ступінь тяжкості вчиненого злочину, особи ОСОБА_1 та ОСОБА_2, місцевий суд дійшов обґрунтованого висновку про необхідність призначення їм покарання у виді позбавлення волі із застосуванням положень ст. 75 КК зі звільненням засуджених від відбування покарання з випробуванням.

При перегляді кримінального провадження в апеляційному порядку суд відповідно до вимог ст. 419 КПК ретельно перевірив доводи апеляційних скарг прокурорів та дав на них мотивовані відповіді. Зазначив, на яких підставах апеляційні скарги визнав необґрунтованими.

Таким чином, колегія суддів вважає, що призначене ОСОБА_1 та ОСОБА_2 покарання відповідає вимогам ст. 65 КК, є необхідним і достатнім для виправлення засуджених і попередження нових злочинів.

Отже, з огляду на те, що немає правових підстав вважати призначене засудженим покарання явно несправедливим через м`якість, не встановлено істотних порушень вимог кримінального процесуального закону та неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, які були б безумовними підставами для скасування або зміни судового рішення, касаційна скарга прокурора не підлягає задоволенню.

Ураховуючи викладене, керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК,

Верховний Суд

ухвалив:

Ухвалу Харківського апеляційного суду від 29 листопада 2018 року щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_2 залишити без зміни, а касаційну скаргу прокурора - без задоволення.

Постанова Верховного Суду є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:

Т.В. Шевченко Г.Р. Крет Н.С. Стефанів