756/8644/19 Про грубе порушення ПДР, значне перевищення швидкості руху у населеному пункті, не зупинення на нерегульованому пішохідному переході та скоєння наїзду на пішохода, який перетинав проїзну частину по пішохідному переходу справа наліво відносно руху транспортного засобу, у зв'язку з чим пішохід від отриманих тілесних ушкоджень загинув на місці пригоди - 09.07.2020 Прийняття

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу представника потерпілих ОСОБА_1, ОСОБА_2 - адвоката Пустового Б.В. на вирок Оболонського районного суду м. Києва від 15 серпня 2019 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 22 січня 2020 року у кримінальному провадженні № 12019100000000328 від 25 березня 2019 року за обвинуваченням

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця та мешканця АДРЕСА_1 ),

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.

Зміст оскаржуваних судових рішення і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

За вироком Оболонського районного суду м. Києва від 15 серпня 2019 року ОСОБА_3 засуджено за ч. 2 ст. 286 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 2 роки.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_3 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 3 роки.

Цивільні позови потерпілих ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ТОВ СК "Альфа-Гарант" задоволено.

Ухвалено стягнути з ТОВ СК "Альфа-Гарант" на користь потерпілого ОСОБА_1 25 038 грн на відшкодування моральної шкоди, заподіяної смертю фізичної особи, та 173 962 грн на відшкодування майнової шкоди, заподіяної смертю фізичної особи.

Крім того, ухвалено стягнути з ТОВ СК "Альфа-Гарант" на користь потерпілої ОСОБА_2 25 038 грн на відшкодування моральної шкоди, заподіяної смертю фізичної особи, та 7 940 грн на відшкодування витрат на поховання.

Згідно з вироком ОСОБА_3 визнано винуватим у тому, що він 25 березня 2019 року приблизно о 08:55, керуючи технічно справним автомобілем марки "Mazda 3", державний реєстраційний номер НОМЕР_1, рухаючись у правій смузі проїзної частини по вул. Електриків у м. Києві зі сторони вул. Гаванської в напрямку вул. Новокостянтинівської зі швидкістю приблизно 120 км/год, яка значно перевищувала максимально дозволену на цій ділянці дороги - 50 км/год, не вибрав безпечної швидкості керованого ним транспортного засобу, не врахував дорожньої обстановки, яка виражалась у наявності нерегульованого пішохідного переходу, маючи змогу спостерігати, як автомобіль "Subaru Forester", державний реєстраційний номер НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_4 зменшує швидкість руху перед пішохідним переходом, та відповідно усвідомлювати, що на ньому перебувають пішоходи, не зменшив швидкості свого автомобіля і не зупинився перед пішохідним переходом та, створюючи небезпеку для руху, а також загрозу життю і здоров`ю громадян, випередив автомобіль марки "Subaru Forester", державний реєстраційний номер НОМЕР_2, після чого змінив напрямок руху керованого ним транспортного засобу, перестроївся з правої смуги в ліву та надалі в лівій смузі на нерегульованому пішохідному переході скоїв наїзд на пішохода ОСОБА_5, який перетинав проїзну частину по пішохідному переходу справа наліво відносно руху зазначених транспортних засобів. У результаті даної ДТП пішохід ОСОБА_5 від отриманих тілесних ушкоджень загинув на місці.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 22 січня 2020 року апеляційну скаргу представника ТОВ СК "Альфа-Гарант" Грідіна В.В. задоволено частково, вирок місцевого суду в частині вирішення цивільного позову змінено. Постановлено стягнути з ТОВ СК "Альфа-Гарант" на користь потерпілої ОСОБА_2 12 519 грн на відшкодування моральної шкоди, заподіяної смертю фізичної особи, та 7 940 грн на відшкодування витрат на поховання. Одночасно постановлено стягнути з ТОВ СК "Альфа-Гарант" на користь потерпілого ОСОБА_1 12 519 грн на відшкодування моральної шкоди.

У решті вирок суду першої інстанції залишено без зміни.

Вимоги, викладені у касаційній скарзі, та узагальнені доводи особи, яка її подала

У своїй касаційній скарзі представник потерпілих ОСОБА_1, ОСОБА_2 - адвокат Пустовий Б.В., посилаючись на порушення норм матеріального права, просить судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у частині вирішення цивільного позову змінити і постановити нове рішення, за яким стягнути з ТОВ СК "Альфа-Гарант" на користь потерпілої ОСОБА_2 25 038 грн на відшкодування моральної шкоди, заподіяної смертю фізичної особи, та 7 940 грн на відшкодування витрат на поховання і на користь потерпілого ОСОБА_1 25 038 грн на відшкодування моральної шкоди, завданої смертю фізичної особи та 140 984 грн на відшкодування майнової шкоди, завданої смертю фізичної особи. При цьому зазначає, що висновки суду апеляційної інстанції про стягнення моральної шкоди у розмірі 12 519 грн кожному з позивачів та позбавлення потерпілого ОСОБА_1 права на відшкодування шкоди в порядку ст. 1200 ЦК України є необґрунтованими і суперечать вимогам чинного законодавства України.

Позиції інших учасників судового провадження

На зазначену касаційну скаргу представник ТОВ СК "Альфа-Гарант" Грідін В.В. подав заперечення, в яких просить касаційну скаргу представника потерпілих залишити без задоволення, а ухвалу апеляційного суду - без зміни.

У судовому засіданні прокурор Сингаївська А.О. підтримала касаційну скаргу представника потерпілих та просила її задовольнити.

Заслухавши суддю-доповідача, з`ясувавши позиції учасників судового провадження, перевіривши наведені в касаційній скарзі доводи та дослідивши матеріали кримінального провадження, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга представника потерпілих підлягає частковому задоволенню на таких підставах.

Мотиви Суду

Згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Відповідно до ч. 1 ст. 438 КПК України однією з підстав для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.

За ч. 2 ст. 438 КПК України у зв`язку з наявністю підстави, зазначеної у п.1 ч. 1 вказаної статті, суд касаційної інстанції має керуватися ст. 412 цього Кодексу.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 412 КПК України істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.

Відповідно до ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України.

Судове рішення є актом реалізації судової влади. Якість судового рішення - це один із основних критеріїв ефективності правосуддя. Судове рішення високої якості - це рішення, яке досягає правильного результату - наскільки це дозволяють надані судді матеріали - у справедливий, швидкий, зрозумілий та недвозначний спосіб. Оцінка якості кожного рішення повинна здійснюватися тільки через використання права оскарження, установленого законом.

Положеннями статей 370, 374, 419 КПК України передбачено, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій мають бути законними, обґрунтованими і вмотивованими.

Відповідно до вимог ст. 370 КПК України законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Однак, на переконання колегії суддів, під час розгляду кримінального провадження в частині вирішення цивільного позову судами попередніх інстанцій вказаних вимог закону дотримано не було.

Відповідно до ч. 1 ст. 128 КПК України особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.

Частиною 5 ст. 128 КПК України визначено, що цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України (1618-15) за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Як убачається з матеріалів кримінального провадження місцевим судом було задоволено цивільні позови потерпілих та ухвалено стягнути з ТОВ СК "Альфа-Гарант" на користь ОСОБА_1 25 038 грн на відшкодування моральної шкоди, заподіяної смертю фізичної особи, та 173 962 грн на відшкодування майнової шкоди, заподіяної смертю фізичної особи, а також на користь ОСОБА_2 25 038 грн на відшкодування моральної шкоди, заподіяної смертю фізичної особи, та 7 940 грн на відшкодування витрат на поховання.

При цьому суд, призначаючи суму страхового відшкодування, яка перевищує визначений у страховому полісі ліміт відповідальності в 200 000 грн, порушив вимоги ст. 22 закону України "Про обов`язкове страхування цивільно- правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" від 01 липня 2004 року № 1961-IV, якою встановлено, що страховик відшкодовує шкоду лише в межах страхових сум, зазначених у страховому полісі.

Апеляційний суд, дослідивши матеріали кримінального провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, дійшов висновку, що вирок місцевого суду в частині визначення розміру відшкодування моральної та майнової шкоди є необґрунтованим. При цьому зазначив, що місцевий суд, правильно встановивши загальний розмір моральної шкоди, що підлягає виплаті обом потерпілим у сумі 25 038 грн, безпідставно стягнув зазначену суму на користь кожного з потерпілих замість виплати рівними частинами та необґрунтовано задовільнив позовні вимоги потерпілого ОСОБА_1 в частині відшкодування майнової шкоди, заподіяної смертю фізичної особи.

За таких обставин апеляційним судом було змінено вирок місцевого суду в частині вирішення цивільного позову та ухвалено стягнути з ТОВ СК "Альфа-Гарант" на користь потерпілої ОСОБА_2 12 519 грн на відшкодування моральної шкоди, заподіяної смертю фізичної особи, та 7 940 грн на відшкодування витрат на поховання, а також на користь потерпілого ОСОБА_1 12 519 грн на відшкодування моральної шкоди, заподіяної смертю фізичної особи.

Перевіривши рішення судів попередніх інстанцій та доводи касаційної скарги представника потерпілих, колегія суддів дійшла висновку, що рішення місцевого та апеляційного судів є необґрунтованими, виходячи з наступного.

Положеннями ст. 27 закону України "Про обов`язкове страхування цивільно- правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" від 01 липня 2004 року № 1961-IV визначено, що страховик здійснює відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого, виключно лише на умовах, встановлених ст. 1200 Цивільного кодексу України.

За змістом абзаца 1 ч. 1 ст. 1200 ЦК України у разі смерті потерпілого право на відшкодування шкоди мають непрацездатні особи, які були на його утриманні або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання, а також дитина потерпілого, народжена після його смерті.

Частиною 2 ст. 1200 ЦК України встановлено, що особам, визначеним у пунктах 1 - 5 ч. 1 цієї статті, шкода відшкодовується у розмірі середньомісячного заробітку (доходу) потерпілого з вирахуванням частки, яка припадала на нього самого та працездатних осіб, які перебували на його утриманні, але не мають права на відшкодування шкоди. До складу доходів потерпілого також включаються пенсія, суми, що належали йому за договором довічного утримання (догляду), та інші аналогічні виплати, які він одержував.

Тобто, коло осіб, які мають право на відшкодування шкоди, завданої смертю потерпілого, можна розділити на дві групи: непрацездатні особи, які були на утриманні померлого або мали на день його смерті право на одержання утримання та дитина потерпілого, народжена після його смерті.

Факт перебування особи на утриманні померлого має значення для відшкодування шкоди, якщо допомога, яка надавалась, була для заявника постійним і основним джерелом засобів до існування. Одержання заявником заробітку, пенсії, стипендії, інших доходів не є підставою для відмови у встановленні факту перебування на утриманні, коли суд встановить, що основним і постійним джерелом засобів до існування була для заявника допомога з боку особи, яка надавала йому утримання.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 СК України повнолітні дочка, син зобов`язані утримувати батьків, які є непрацездатними і потребують матеріальної допомоги.

Особа вважається такою, що потребує матеріальної допомоги, якщо заробітна плата, пенсія, доходи від використання його майна, інші доходи не забезпечують їй прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Таким чином, для набуття права на утримання непрацездатна особа повинна мати дохід, менший встановленого законом прожиткового мінімуму на місяць.

Вказана обставина в ході судового розгляду має бути підтверджена належними і допустимими засобами доказування.

Як убачається з матеріалів кримінального провадження, предметом позову потерпілих ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до ТОВ СК "Альфа-Гарант" є відшкодування шкоди, завданої смертю потерпілого, а тому доказуванню підлягає не лише факт родинних відносин, а й обставини, за яких особа перебувала на утриманні померлого та потребувала матеріальної допомоги.

Разом з тим, в ході касаційного розгляду колегією суддів встановлено, що судами попередніх інстанцій не було належним чином перевірено вищезазначені обставини та не досліджено докази, які вказують на можливість стягнення на користь потерпілих страхового відшкодування та впливають на розмір такого відшкодування.

За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що вирок місцевого суду та ухвалу апеляційного суду в частині цивільного позову не можна визнати законними, обґрунтованими і вмотивованими, оскільки їх постановлено з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону.

Враховуючи вищевказане, а також те, що вирішення цивільного позову в даному кримінальному провадженні можливе лише після перевірки зазначених обставин та дослідження доказів, а суд касаційної інстанції, відповідно до вимог ст. 433 КПК України позбавлений такої можливості, то касаційна скарга представника потерпілих підлягає частковому задоволенню, а рішення судів попередніх інстанцій в частині розгляду цивільного позову, відповідно до вимог п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК України - скасуванню з призначенням нового розгляду в суді першої інстанції в порядку цивільного судочинства.

Новий розгляд провадження суду першої інстанції необхідно провести з дотриманням вимог закону, під час якого суд повинен урахувати вищенаведене, ретельно перевірити обставини та дослідити докази, які стосуються вирішення цивільного позову і впливають на розмір страхового відшкодування, який не має перевищувати визначений у страховому полісі ліміт відповідальності в 200 000 грн, та в результаті ухвалити законне, обґрунтоване й умотивоване рішення.