211/3089/16-к Про незаконне придбання та зберігання за місцем свого проживання без мети збуту наркотичного засобу - канабісу - 07.07.2020 Прийняття

розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження за касаційною скаргою захисника Бойченко Людмили Павлівни на вирок Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 02 грудня 2019 року та ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 03 лютого 2020 року стосовно

ІНФОРМАЦІЯ_1,

уродженця станиці Васюринська Дінського

району Краснодарського краю РФ, який

засудженого за вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 309 КК України.

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

Вироком Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 02 грудня 2019 року, залишеним без змін ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 03 лютого 2020 року, засуджено ОСОБА_1 за вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 309 КК України, до покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки.

За вироком суду ОСОБА_1 визнано винуватим у тому, що він у невстановлений досудовим розслідуванням час, за невстановлених обставин, з метою подальшого особистого вживання без мети збуту, незаконно придбав та зберігав за місцем свого проживання на АДРЕСА_1, наркотичний засіб канабіс, загальною масою 906,316 г, що є великим розміром, до часу його вилучення 24 червня 2016 року під час обшуку працівниками поліції.

Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, які її подала

У касаційній скарзі захисник Бойченко Л.П., не погоджуючись із судовими рішеннями через істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, просить їх скасувати, а кримінальне провадження стосовно ОСОБА_1 - закрити. Свої вимоги захисник мотивує тим, що суд першої інстанції, з яким погодився й суд апеляційної інстанції, безпідставно визнав ОСОБА_1 винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 309 КК України, та ухвалив рішення, яке не відповідає вимогам кримінального процесуального закону. Посилається на те, що судові інстанції не врахували того, що обшук у домоволодінні ОСОБА_1 було проведено безпідставно та з порушенням вимог кримінального процесуального закону, під час якого було порушено його право на захист, оскільки як інвалід 3-ої групи він потребував обов`язкової участі захисника. Вказує також на те, що суд апеляційної інстанції не врахував стану здоров`я ОСОБА_1, його пояснень та постановив ухвалу, яка не відповідає вимогам кримінального процесуального закону.

Позиція учасників судового провадження

Прокурор заперечив проти касаційної скарги, просив залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без зміни.

Мотиви Суду

Положеннями ст. 433 КПК України передбачено, що суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин; переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Згідно зі ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Обвинувальний вирок ухвалюється судом лише в тому випадку, коли вина обвинуваченої особи доведена поза розумним сумнівом.

Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розуміння пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був учинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину.

У поданій касаційній скарзі захисник порушує питання щодо безпідставного засудження ОСОБА_1 за вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 309 КК України.

Проте зазначені доводи сторони захисту Суд уважає необґрунтованими з огляду на таке.

Так, при перевірці матеріалів кримінального провадження касаційним судом установлено, що свої висновки про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 309 КК України, та правильність кваліфікації його дій за даною нормою кримінального закону суд першої інстанції зробив на підставі доказів, досліджених та оцінених у сукупності з дотриманням вимог кримінального процесуального закону.

Той факт, що засуджений незаконно придбав та зберігав без мети збуту наркотичний засіб у великих розмірах, підтверджується, зокрема, показаннями свідка ОСОБА_2, відеозаписом проведення слідчої дії - обшуку, даними, що містяться у висновку експерта.

При цьому суд першої інстанції дотримався вимог ст. 22, ч. 1 ст. 337 КПК України щодо змагальності сторін, рівності прав на збирання та подання доказів і судового розгляду в межах висунутого обвинувачення.

Порушень процесуального порядку збирання наведених у вироку доказів за матеріалами кримінального провадження не встановлено та судом правильно вирішено питання про їх належність та допустимість, з урахуванням положень статей 85, 86, 94 КПК України.

На думку Суду, висновки суду першої інстанції про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 309 КК України, належним чином обґрунтовані та вмотивовані, а його вирок відповідає вимогам статей 370, 374 КПК України.

Обґрунтовуючи висновок щодо виду й міри покарання та призначаючи ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі, суд першої інстанції, як убачається з вироку, врахував ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, відсутність обставин, що пом`якшують та обтяжують покарання, а також дані про його особу, зокрема, те, що він за місцем проживання характеризується позитивно, в силу ст. 89 КК України не судимий, є інвалідом по зору 3-ої групи, працює, перебував з січня 2016 року по 06 липня 2016 року під профілактичним наглядом у лікаря-нарколога.

Колегією суддів установлено, що перегляд вироку суду першої інстанції стосовно ОСОБА_1 судом апеляційної інстанції за апеляційними скаргами учасників провадження, здійснювався з дотриманням вимог статей 404, 405, 407, 412- 414 КПК України, який перевірив зазначені в них доводи, проаналізував їх, дав на них вичерпні відповіді, зазначивши в ухвалі достатні підстави, через які залишив їх без задоволення, при цьому належним чином умотивував своє рішення.

Перегляд кримінального провадження в апеляційному порядку здійснювався відповідно до вимог кримінального процесуального закону, а ухвала суду апеляційної інстанції відповідає вимогам ст. 419 КПК України.

Твердження в касаційній скарзі сторони захисту про неправомірність проведення обшуку у домоволодінні ОСОБА_1 . Суд уважає безпідставними з огляду на таке.

Відповідно до ст. 234 КПК України обшук проводиться з метою виявлення та фіксації відомостей про обставини вчинення кримінального правопорушення, відшукання знаряддя кримінального правопорушення або майна, яке було здобуте у результаті його вчинення, а також встановлення місцезнаходження розшукуваних осіб. Обшук проводиться на підставі ухвали слідчого судді місцевого загального суду.

Як убачається з матеріалів кримінального провадження, обшук у домогосподарстві ОСОБА_1 було проведено 24 червня 2016 року на підставі ухвали слідчого судді Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 22 червня 2016 року в межах досудового розслідування кримінального провадження за фактом розбійного нападу.

В ході обшуку, який фіксувався за допомогою технічних засобів фіксації, у присутності понятих у домоволодінні ОСОБА_1 було виявлено наркотичний засіб, жодних зауважень під час його проведення від учасників слідчої дії не надходило.

Протокол про результати обшуку, як і сама слідча дія відповідають вимогам ст. 234 КПК України, тому підстав говорити про недопустимість цього доказу Суд не знаходить.

Також Суд не погоджується з доводами касаційної скарги захисника про порушення під час проведення обшуку права ОСОБА_1 на захист.

Пунктом 3 ч. 2 ст. 52 КПК України передбачена обов`язкова участь захисника щодо осіб, які внаслідок психологічних чи фізичних вад (німі, глухі, сліпі тощо) не здатні повною мірою реалізувати свої права.

ОСОБА_1 є інвалідом 3-ої групи по зору.

У судах першої та апеляційної інстанцій він був забезпечений послугами захисника та повною мірою міг реалізувати своє право на захист. Під час проведення обшуку слідчий роз`яснив ОСОБА_1 його права, що зафіксовано як в протоколі обшуку, так і на відеозаписі слідчої дії, заяв про залучення захисника останній не подавав. Натомість, ОСОБА_1 заявив про те, що йому все зрозуміло, на незадовільний стан здоров`я не скаржився.

Під час касаційного провадження сторона захисту в касаційній скарзі не навела переконливих доводів на підтвердження нездатності ОСОБА_1 реалізувати свої права за станом здоров`я, не зазначила, що перешкодило останньому отримати доступ до захисника під час досудового слідства.

Тих істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які передбачені ст. 412 КПК України та які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення, Судом не встановлено.

Питання, пов`язані з можливістю відбування ОСОБА_1 призначеного покарання за станом здоров`я, сторона захисту вправі вирішити в порядку ст. 537 КПК України.

Керуючись статтями 441, 442 КПК України, Суд

постановив:

Касаційну скаргу захисника Бойченко Людмили Павлівни залишити без задоволення, а вирок Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 02 грудня 2019 року та ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 03 лютого 2020 року стосовно ОСОБА_1 -без зміни.