462/4278/14-к Про оформлення та видання завідомо неправдивих офіційних документів, скоєне із використанням свого службового становища, достовірно знаючи про те, що в акті приймання виконаних підрядних робіт форми КБ-2в та довідці про вартість виконаних будівельних робіт форми КБ-3 містяться недостовірні дані щодо використаних будівельних матеріалів - 30.06.2020 Прийняття

розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження за касаційною скаргою прокурора на вирок Залізничного районного суду м. Львова від 22 травня 2019 року та ухвалу Львівського апеляційного суду від 02 грудня 2019 року стосовно

ІНФОРМАЦІЯ_1,

уродженця та мешканця

обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України.

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

Вироком Залізничного районного суду м. Львова від 22 травня 2019 року, залишеним без змін ухвалою Львівського апеляційного суду від 02 грудня 2019 року, ОСОБА_1 визнано невинуватим у пред`явленому обвинуваченні за ч. 1 ст. 366 КК України та виправдано за недоведеністю наявності в його діях складу кримінального правопорушення.

Органом досудового розслідування ОСОБА_1 обвинувачувався у тому, що він, діючи умисно, використовуючи своє службове становище, здійснив видачу завідомо неправдивих офіційних документів, достовірно знаючи про те, що в акті приймання виконаних підрядних робіт форми КБ-2в за листопад 2011 року та довідці про вартість виконаних будівельних робіт форми КБ-3 за листопад 2011 року містяться недостовірні дані щодо використаних будівельних матеріалів, а саме, завищено обсяг закладених під час поточного ремонту покрівлі будівельних матеріалів та вартість самих робіт, тобто вчинив службове підроблення.

Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі прокурор, не погоджуючись із судовими рішеннями стосовно ОСОБА_1 через істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить їх скасувати і призначити новий розгляд у суді першої інстанції. Свої вимоги прокурор мотивує тим, що суд першої інстанції в порушення вимог кримінального процесуального закону не надав належної правової оцінки доказам сторони обвинувачення у їх сукупності та взаємозв`язку, що призвело до безпідставного виправдання обвинуваченого. Суд апеляційної інстанції залишив поза увагою допущені порушення, належним чином не перевірив викладених в апеляційній скарзі доводів прокурора і постановив рішення, яке не відповідає вимогам статей 370, 419 КПК України.

Позиції учасників судового провадження

Прокурор підтримав касаційну скаргу, просив скасувати судові рішення стосовно ОСОБА_1 і призначити новий розгляд у суді першої інстанції.

Мотиви Суду

Положеннями ст. 433 КПК України визначено, що суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу; переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Статтею 370 КПК України визначено, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 373 КПК України встановлено, що виправдувальний вирок ухвалюється у разі, якщо не доведено, що: 1) вчинено кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується особа; 2) кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим; 3) в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення. Виправдувальний вирок також ухвалюється при встановленні судом підстав для закриття кримінального провадження, передбачених пунктами 1 та 2 ч. 1 ст. 284 цього Кодексу.

За змістом ч. 3 ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях.

Згідно зі ст. 17 КПК Україниособа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом.

Тобто, дотримуючись засади змагальності, та, виконуючи свій професійний обов`язок, передбачений ст. 92 КПК України, обвинувачення має довести перед судом за допомогою належних, допустимих та достовірних доказів, що існує єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити факти, встановлені в суді, а саме - винуватість особи у вчиненні кримінального правопорушення, щодо якого їй пред`явлено обвинувачення.

Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розуміння пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був учинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину.

У поданій касаційній скарзі прокурор порушує питання щодо безпідставного виправдання ОСОБА_1 у вчиненні ним злочину, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України.

Проте, як убачається з мотивувальної частини судового рішення, суд першої інстанції, ухвалюючи виправдувальний вирок, з дотриманням вимог статей 86, 87, 94 КПК України зробив ґрунтовний аналіз доказів, що були надані стороною обвинувачення, та дійшов правомірного висновку про те, що сторона обвинувачення не довела поза розумним сумнівом допустимими й достатніми доказами винуватість ОСОБА_1 у вчиненні службового підроблення офіційних документів.

При цьому Суд звертає увагу на те, що сторони даного кримінального провадження мали рівні можливості на представлення своїх доказів.

Як убачається з матеріалів кримінального провадження, ОСОБА_1 обвинувачувався у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України.

Зміст обвинувачення вказаній особі зводився до того, що він, будучи службовою особою, підписав акт приймання виконаних підрядних робіт форми КБ-2в за листопад 2011 року та довідку про вартість виконаних будівельних робіт форми КБ-3 за листопад 2011 року, які містили недостовірні дані щодо використаних будівельних матеріалів, а саме, завищеного обсягу закладених під час поточного ремонту покрівлі будівельних матеріалів та вартості самих робіт.

Суд першої інстанції, дослідивши у судовому засіданні показання свідка ОСОБА_2, експерта ОСОБА_3, дані, що містяться в акті приймання виконаних підрядних робіт форми КБ-2в за листопад 2011 року від 09 грудня 2011 року, довідці про вартість виконаних будівельних робіт форми КБ-3 за листопад 2011 року від 09 грудня 2011 року, договорі про закупівлю послуг № 56 від 04 травня 2011 року, посадовій інструкції начальника відділу житлового господарства, дійшов висновку про відсутність у діях ОСОБА_1 складу злочину, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України, оскільки стороною обвинувачення не надано доказів того, що ОСОБА_1 був причетний до розрахунку витрат на ремонтні роботи та, достовірно знаючи про їх завищений розмір, підписав (узгодив) указані документи умисно.

Суд погоджується з таким висновком суду першої інстанції, вважає його належним чином умотивованим, а вирок суду першої інстанції - таким, що відповідає вимогам статей 370, 373 КПК України.

Так, кримінальна відповідальність, передбачена ст. 366 КК України, настає, зокрема, за складання, видачу службовою особою завідомо неправдивих офіційних документів, внесення до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей, інше підроблення офіційних документів.

Склад кримінального правопорушення за статтею 366 КК України визначає наявність умислу службової особи на підроблення офіційного документу шляхом внесення завідомо неправдивих відомостей.

З суб`єктивної сторони даний злочин може бути вчинено лише з прямим умислом, тобто винний діє завідомо, усвідомлює неправдивий характер тих відомостей, що вносяться ним до офіційних документів, або усвідомлює, що документ, який він видає, повністю чи частково не відповідає дійсності (є неправдивим).

Прямим є умисел, якщо особа усвідомлювала суспільно небезпечний характер свого діяння (дії або бездіяльності), передбачала його суспільно небезпечні наслідки і бажала його настання (ст. 24 КК України).

За матеріалами провадження встановлено, що обвинувачений ОСОБА_1 не працював на посаді начальника відділу житлового господарства Залізничної районної адміністрації м. Львова на час підписання договору та відповідних документів до нього, не підписував такі документи, і лише 09 грудня 2011 року проставив свій підпис після слів "Узгоджено". Крім того, згідно з посадовою інструкцією начальника відділу житлового господарства, затвердженою головою Залізничної районної адміністрації м. Львова від 18 жовтня 2011 року, технічний нагляд за виконанням робіт в обов`язки начальника відділу житлового господарства не входив.

Доказів того, що ОСОБА_1 достовірно був обізнаний про завищений розмір понесених витрат на ремонтні роботи та умисно підписав (узгодив) акт приймання виконаних підрядних робіт форми КБ-2в за листопад 2011 року та довідку про вартість виконаних будівельних робіт форми КБ-3 за листопад 2011 року, та які б доводили винуватість ОСОБА_1 в інкримінованому злочині поза розумним сумнівом, стороною обвинувачення не надано.

З огляду на викладене доводи прокурора про неправильну оцінку доказів сторони обвинувачення, зроблену судом першої інстанції, колегія суддів касаційного суду вважає безпідставними та такими, що не ґрунтуються на матеріалах провадження.

Крім того, суд апеляційної інстанції, переглядаючи вирок суду першої інстанції, за апеляційною скаргою прокурора, з дотриманням вимог статей 404, 405, 407, 412- 414 КПК України перевірив зазначені в них доводи, проаналізував їх, дав на них вичерпну відповідь, зазначивши в ухвалі достатні підстави, через які визнав їх необґрунтованими.

Перегляд кримінального провадження в апеляційному порядку здійснювався відповідно до вимог кримінального процесуального закону.

Ухвала суду апеляційної інстанції відповідає вимогам ст. 419 КПК України.

Тих істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які передбачені ст. 412 КПК України та які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення, Судом не встановлено.

Керуючись статтями 441, 442 КПК України, Суд

постановив:

Касаційну скаргу прокурора залишити без задоволення, а вирок Залізничного районного суду м. Львова від 22 травня 2019 року та ухвалу Львівського апеляційного суду від 02 грудня 2019 року стосовно ОСОБА_1 - без зміни.