203/4575/17 Про таємне викрадення чужих грошових коштів та майна, скоєне за попередньою змовою групою осіб, шляхом проникнення до приміщення офісу - 24.06.2020 Прийняття

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги захисника Фісунова Артема Леонідовича, який діє в інтересах засудженого ОСОБА_1, та засудженого ОСОБА_1 на вирок Самарського районного суду міста Дніпропетровська від 04 березня 2019 року та ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 06 вересня 2019 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017040030002131 від 19 липня 2017 року, стосовно

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця міста Дніпра, який згідно матеріалів кримінального провадження зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1,

засудженого за ч. 5 ст. 185 Кримінального кодексу України.

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами

першої та апеляційної інстанцій обставини

За вироком Самарського районного суд м. Дніпропетровська від 04 березня 2019 року ОСОБА_1 засуджено за ч. 5 ст. 185 Кримінального кодексу України (далі - КК України (2341-14) ) до покарання у виді позбавлення волі на строк 12 років з конфіскацією майна. Крім того, засуджено ОСОБА_2 за ч. 5 ст. 185 КК України до покарання, у виді позбавлення волі на строк 10 років з конфіскацією майна.

Згідно з цим вироком ОСОБА_1, 25 грудня 2016 року о 22:00 годині, спільно із особою, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, та ОСОБА_2, діючи умисно, за попередньою змовою групою осіб, поєднаною з проникненням у приміщення, на автомобілі марки "Мазда 2200", д\н НОМЕР_1, який належав на праві власності ОСОБА_3 прибули до офісного приміщення ТОВ "Дарекс-Енерго", розташованого за адресою: м. Дніпро, вул. Миколи Руденка (колишня назва Войцеховича), буд. 53. ОСОБА_1 піднявся по газовій трубі на другий поверх будівлі офісу ТОВ "Дарекс-Енерго", де за допомогою ножиць з різьби по металу зірвав решітку з вікна та пошкодив сигналізацію. Після цього, проник до приміщення вказаного офісу. 26 грудня 2016 року, приблизно о 04.00 годині, співучасники злочину, особа, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, та ОСОБА_2, проникли через пошкоджену решітку та вікно до офісного приміщення, розташованого на другому поверсі будівлі, та зайшли до кабінету ОСОБА_4 та ОСОБА_5, де вже знаходився ОСОБА_1 біля металевого сейфу. За допомогою металевого лому, демонтували металевий сейф. ОСОБА_1 за попередньою змовою групою осіб з ОСОБА_2 та особою, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, таємно викрали чуже майно, а саме металевий сейф, в якому знаходились грошові кошти у сумі 23 000 гривень, 73 200 доларів США, 10 000 ЄВРО, а також речі ОСОБА_4 та ОСОБА_6, спричинивши потерпілим матеріальну шкоду в особливо великих розмірах на загальну суму 2 221 561 гривень 91 копійок.

Дніпровський апеляційний суд ухвалою від 06 вересня 2019 року апеляційні скарги ОСОБА_1, захисника Фісунова А. Л. в інтересах ОСОБА_1, захисника Чорната Д. Г. в інтересах ОСОБА_2, захисника Копйової О. Л. в інтересахОСОБА_1, прокурора Каряки І. М. залишив без задоволення, а вирок Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 04 березня 2019 року - без змін.

У справі також засуджено ОСОБА_2, рішення стосовно якого не оскаржується.

Вимоги касаційних скарг і узагальнені доводи осіб, які їх подали

У касаційних скаргах захисник Фісунов А. Л., який діє в інтересах засудженого ОСОБА_1, та засуджений ОСОБА_1, посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та невідповідність висновків судів першої та апеляційної інстанцій, просять скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій, закрити кримінальне провадження стосовно ОСОБА_1 . Касаційні скарги мотивують тим, що суди першої і апеляційної інстанції проводили судовий розгляд упереджено та не об`єктивно, що спричинило істотне порушення вимог кримінального процесуального закону. Крім того, суди поверхово розглянули справу, дали неправильну оцінку здобутим у справі доказам, деяким доказам не дали оцінку взагалі, деякі докази проігнорували. Зазначають, що в обґрунтування вироку першої інстанції та ухвали апеляційного суду покладені припущення, внаслідок чого ухвалені судові рішення суперечать дійсним обставинам справи. Зауважують, що під час судового розгляду не було надано оцінку суперечностям в показаннях потерпілих, а також не з`ясовано походження грошових коштів, що належали потерпілим, в зазначеному розмірі. Крім того, посилаються на неправильну оцінку судом показань свідків у кримінальному провадженні. Також зазначають, що ухвала апеляційного суду не відповідає вимогам ст. 370 та ст. 419 Кримінально процесуального кодексу України (далі - КПК України (4651-17) ), оскільки в ній ретельно не проаналізовані всі доводи апеляційної скарги.

У запереченні на касаційну скаргу представник потерпілих Самойленко Т. В. просить касаційну скаргу захисника Фісунова А. Л. залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення без зміни, посилаючись на те, що доводи захисника зводяться лише до переоцінки доказів та непогодженням із оскаржуваними судовими рішеннями. Крім того, викладені в касаційній скарзі доводи, були предметом дослідження та під час апеляційного розгляду їм була надана відповідна та належна оцінка.

Позиції учасників судового провадження

Захисник Фісунов А. Л. підтримав касаційні скарги та просив їх задовольнити.

Прокурор Чабанюк Т. В. та представник потерпілих Самойленко Т. В. проти касаційних скарг захисника та засудженого заперечували, просили залишити їх без задоволення, а оскаржувані рішення - без зміни.

Мотиви Суду

Заслухавши доповідь судді, обговоривши доводи, наведені в касаційній скарзі, перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів дійшла до наступних висновків.

Відповідно до приписів ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення і особі засудженого.

Згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. При цьому наділений повноваженнями лише щодо перевірки правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Отже, касаційний суд не перевіряє судові рішення в частині неповноти судового розгляду, а також невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження. Під час перегляду судових рішень в касаційному порядку Суд виходить із фактичних обставин справи, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій.

Натомість зазначені обставини, на які, зокрема, посилаються в касаційних скаргах захисник та засуджений, були предметом перевірки суду апеляційної інстанції.

Згідно з вимогами ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Як убачається з матеріалів провадження, висновок суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 185 КК України, з яким погодився апеляційний суд, зроблено з додержанням ст. 23 КПК України на підставі об`єктивного з`ясування всіх обставин, які підтверджено доказами, дослідженими та перевіреними під час судового розгляду й оціненими відповідно до ст. 94 КПК України.

Зокрема, такого висновку суд дійшов на підставі аналізу: показань допитаних у судовому засіданні потерпілих ОСОБА_5 та ОСОБА_4, свідків ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 та ОСОБА_3, фактичних даних, що містяться у протоколі слідчого експерименту, проведеного за участі ОСОБА_3, протоколами обшуку за місцем проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_2, їх заявами про добровільну видачу та протоколами огляду грошових коштів, а також на підставі аналізу інших досліджених доказів, зміст яких детально викладено у вироку, а також ухвалі апеляційного суду.

Дослідивши вказані докази, надавши кожному з них оцінку з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупності зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку, суд дійшов обґрунтованого висновку про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні злочину, за який його засуджено.

Так, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, розцінив показання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 щодо невизнання вини, як обрану ними позицію захисту, та дійшов висновку, що вона повністю спростовується показаннями свідків та дослідженими письмовими доказами.

При цьому у вироку суду першої інстанції надано детальну оцінку показанням свідка сторони захисту ОСОБА_11 із наведенням їх детального змісту, зокрема в частині зміни ним показань та плутанини в їх змісті. Апеляційний суд за наслідками перевірки доводів апеляційних скарг дійшов аналогічних висновків щодо неспроможності показань вказаного свідка.

Крім того, в оскаржуваному вироку детально наведені показання свідка ОСОБА_3, про обставини вчинення ним злочину разом з ОСОБА_1, та ОСОБА_2, який також підтвердив зміст всіх протоколів слідчих дій, що проводились за його участю. З висновками суду першої інстанції про допустимість показань вказаного свідка погодився і суд апеляційної інстанції, навівши мотиви, за наявності яких були відхилені твердження сторони захисту щодо упередженості вказаного свідка. Під час касаційного розгляду порушень судом вимог кримінального процесуального закону в частині вирішення питання про допустимість у якості доказу показань свідка ОСОБА_3 не встановлено.

Як убачається з матеріалів кримінального провадження, ухвала слідчого судді Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 11 січня 2017 року видана у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 12016040030001314 від 26 грудня 2016 року, слідчому Вишницькій А. О., та слідчим групи на проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1, у зв`язку з чим змістом вказаної ухвали слідчого судді спростовуються твердження захисника, щодо наявності повноважень на проведення обшуку лише у слідчого Вишницької А. О.

При цьому складений протокол обшуку за місцем проживання ОСОБА_1 від 18 січня 2017 року, містить відомості про те, що він тривав з 08 години 20 хв. до 9 години 40 хв., проводився старшим слідчим Какатєєвою Л. Ю. за участю: ОСОБА_1, ОСОБА_12, оперуповноважених відділу кримінальної поліції ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, та в присутності понятих ОСОБА_15, ОСОБА_16 . Протокол обшуку містить підписи учасників на кожному аркуші, у зв`язку з чим доводи касаційної скарги захисника в цій частині також є необґрунтованими.

Таким чином, наявний в матеріалах кримінального провадження протокол обшуку від 18 січня 2017 року обґрунтовано визнано судами обох інстанцій належним та допустимим доказом, оскільки останній відповідає вимогам кримінального процесуального закону, а обставини його підписання були предметом перевірки судами першої та апеляційної інстанції. Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, не встановлено.

Зміст ухвали апеляційного суду свідчить про те, що під час апеляційного розгляду були ретельно перевірені доводи сторони захисту, аналогічні тим, що викладені у касаційній скарзі, із наведенням в ухвалі докладних мотивів прийнятого рішення і не встановлено неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність або істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які би перешкодили суду першої інстанції повно і всебічно розглянути кримінальне провадження та дати правильну юридичну оцінку вчиненому. Мотиви суду, з яких доводи сторони захисту було визнано безпідставними, є обґрунтованими і такими, що відповідають дослідженим у судовому засіданні доказам.

Апеляційний суд надав оцінку показанням потерпілих ОСОБА_4 та ОСОБА_5 та дійшов висновку, що вони викладені у вироку суду першої інстанції в обсязі, необхідному та достатньому для встановлення фактичних обставин вчиненого кримінального правопорушення, вказані показання є логічними та послідовними, повністю узгоджуються між собою щодо істотних обставин справи та з іншими дослідженими судом першої інстанції доказами і не узгоджуються щодо обставин вчиненого кримінального правопорушення лише з показаннями обвинувачених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . При цьому виступають лише складовою із усіх прийнятих судом до уваги допустимих доказів та свідчать про вчинення кримінального правопорушення відносно останніх, в той час як вина ОСОБА_1 підтверджується іншими доказами в своїй сукупності.

Відповідно до примітки до ст. 185 КК України кваліфікація за ознаками "значна шкода" здійснюється, виходячи з розміру завданих збитків, а кваліфікація за ознаками "у великих розмірах", "в особливо великих розмірах" - з суми викраденого.

Так в матеріалах кримінального провадження наявний висновок судово-товарознавчої експертизи № 77 від 26 травня 2017 року, щодо вартості викраденого майна на момент скоєного злочину 26 грудня 2016 року.

Також, крім показань потерпілих щодо розміру викрадених грошових коштів, судами обох інстанцій були враховані показання свідка ОСОБА_8 про те, що 23 грудня 2016 року вона допомагала потерпілим перерахувати гроші в їх кабінеті після чого в її присутності останні поклали гроші до сейфу, а також свідка ОСОБА_9 про те, що 23 грудня 2016 року вона особисто бачила на столі в їх кабінеті ці грошові кошти.

При цьому, в ухвалі суду апеляційної інстанції наявне посилання на те, що на підтвердження правової природи походження вказаних грошових коштів, потерпілим ОСОБА_4 надавались відповідні податкові декларації.

Також апеляційний суд надав оцінку доводам сторони захисту щодо недопустимості доказів у кримінальному провадженні через проведення досудового розслідування до внесення відомостей до ЄРДР, вказані доводи обґрунтовано визнані неспроможними, оскільки всі вони, у тому числі заява ОСОБА_1 про добровільну передачу коштів працівникам поліції та протокол їх огляду від 19 січня 2017 року були складені в рамках кримінального провадження № 12016040030001314 від 27 грудня 2016 року, внесеного за заявою ОСОБА_5 за фактом проникнення шляхом пошкодження решітки вікна до приміщення офісу ТОВ "Дарекс-Енерго", який розташований за адресою: м. Дніпро, вул. Миколи Руденко (колишня назва Войцеховича), 53, звідки таємно було викрадено майно металевий сейф, в якому знаходились грошові кошти.

Суди також дійшли висновку про те, що заява ОСОБА_1 про добровільну видачу співробітникам поліції грошових коштів в сумі 44 100 доларів США, огляд яких був проведений 19 січня 2017 року була складена ним добровільно, що підтверджується показаннями свідків ОСОБА_10 та ОСОБА_3, а також постановою про закриття кримінального провадження від 14 лютого 2019 року за фактом застосування до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 недозволених заходів психологічного впливу через відсутність в чиїх-небудь діях складу кримінального правопорушення. Крім того, вказана заява підтверджує лише сам по собі факт добровільної видачі грошових коштів в зазначеному розмірі співробітникам поліції, що не оспорює сам ОСОБА_1, який не погоджується не з фактом їх добровільної видачі, а з їх набуттям внаслідок вчиненого кримінального правопорушення.

З урахуванням зазначеного, на думку Суду, доводи в касаційній скарзі щодо недопустимості як доказу заяви ОСОБА_1 про добровільну видачу грошових коштів від 19 січня 2017 року, є необґрунтованими та в цілому не спростовують правильності висновків суду щодо доведеності його вини у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення за ч. 5 ст. 185 КК України сукупністю належних та допустимих доказів, оцінка яким надана в оскаржуваних судових рішеннях.

Таким чином, за встановлених судом фактичних обставин кримінального провадження дії ОСОБА_1 за ч. 5 ст. 185 КК України кваліфіковано правильно.

Крім того, судами надано оцінку підставам відхилення тверджень сторони захисту щодо порушення права ОСОБА_1 на захист через ненадання для ознайомлення матеріалів кримінального провадження, з якою погоджується й суд касаційної інстанції. Так, суди врахували наявність відомостей про ознайомлення ОСОБА_1 з матеріалами кримінального провадження на досудовому розслідуванні, його повторне ознайомлення зі справою під час проведення судового розгляду у 2018 році, те, що судом першої інстанції тричі було відкладено судове засідання та попереджено учасників про проведення судових дебатів, проте будь-яких клопотань про ознайомлення на цій стадії не надходило. З урахуванням викладеного апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції що заявлення такого клопотання на стадії судових дебатів було намаганням ОСОБА_1 затягнути судовий розгляд та дійшов висновку щодо відсутності з боку суду першої інстанції порушення права на захист.

Порушень кримінального процесуального закону судами першої та апеляційної інстанції під час допиту свідків, дослідження доказів та вирішення клопотань, пов`язаних із розглядом кримінального провадження, не встановлено.

Матеріалами кримінального провадження підтверджено те, що висновки судів обох інстанцій про доведеність винуватості засудженого зроблено з дотриманням вимог ст. 23 КПК України на підставі об`єктивного з`ясування всіх обставин, підтверджених доказами, які було досліджено та перевірено під час судового розгляду, а також оцінено відповідно до ст. 94 цього Кодексу.

Покарання засудженому призначено відповідно до вимог ст. 65 КК України з урахуванням ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного та всіх обставин справи.

Вирок суду є належним чином умотивованим і відповідає вимогам ст. 374 КПКУкраїни. У ньому вказано формулювання обвинувачення, визнане судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків кримінального правопорушення, форми вини і мотивів кримінального правопорушення, диспозиції статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення, у вчиненні якого засудженого визнано винним, та об`єктивні докази на підтвердження встановлених судом обставин.

Кримінальним процесуальним законом передбачено, що рішення суду першої інстанції перевіряється апеляційним судом з точки зору його законності й обґрунтованості, тобто відповідності нормам матеріального і процесуального закону, фактичним обставинам справи, доказам, дослідженим у судовому засіданні.

Апеляційний суд під час постановлення ухвали за наслідками апеляційного розгляду в цьому кримінальному провадженні вказаних вимог закону дотримався.

Переглянувши вирок в апеляційному порядку, апеляційний суд відповідно до вимог ст. 419 КПК України дав належну оцінку доводам апеляційних скарг сторони захисту, аналогічним доводам касаційних скарг захисника та самого засудженого, та обґрунтовано визнав їх неспроможними. З висновками наведеними в ухвалі апеляційного суду, щодо законності та обґрунтованості вироку суду першої інстанції погоджується й колегія суддів.

Решта доводів, викладених у касаційних скаргах захисника та засудженого, також не спростовує висновків судів першої та апеляційної інстанцій і фактично зводиться до переоцінки доказів та встановлених у справі обставин, що на підставі ст. 433 КПК України не може бути предметом оцінки суду касаційної інстанції.

З огляду на те, що під час касаційного розгляду не було встановлено істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, або невідповідності призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого, які би були безумовними підставами для скасування або зміни судових рішень, касаційні скарги захисника Фісунова А. Л., який діє в інтересах засудженого ОСОБА_1, а також засудженого ОСОБА_1 задоволенню не підлягають.