Постанова
Іменем України
18 червня 2020 року
м. Київ
справа № 433/1119/17
провадження № 51-883 км 20
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Маринича В.К.,
суддів Макаровець А.М., Огурецького В.П.,
за участю:
секретаря судового засідання Андрієнко М.В.,
прокурора Гошовської Ю.М.,
захисника в режимі відеоконференції Кузнєцової Т.А.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника Кузнєцової Т.А. на вирок Сватівського районного суду Луганської області від 21 жовтня 2019 року та ухвалу Луганського апеляційного суду від 15 січня 2020 року у кримінальних провадженнях, внесених до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12013030590000779, № 12014130590000342, № 12016130590000456, за обвинуваченням
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця с. Товсте Ульянівського району Сумської області, жителя АДРЕСА_1 ),
у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 185, ст. 195, ч. 2 ст. 383, ч. 2 ст. 384 КК України.
Зміст оскаржуваних судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Сватівського районного суду Луганської області від 21 жовтня 2019 року ОСОБА_1 засуджено за ч. 3 ст. 185, ст. 195, ч. 2 ст. 383, ч. 2 ст. 384 КК України із застосуванням положень ч. 1 ст. 70 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки.
На підставі ст. 75 КК України звільнено ОСОБА_1 від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 2 роки.
Згідно з вироком ОСОБА_1 визнано винуватим у тому, що він у період часу з 17:00 06 квітня 2012 року по 08:00 09 квітня 2012 року, більш точного часу та дати органом досудового розслідуванням не встановлено, діючи умисно, шляхом демонтажу навісного замка вхідних дверей проник до приміщення гуртожитку, розташованого в кварталі АДРЕСА_2, звідки таємно викрав майно потерпілого ОСОБА_2, чим заподіяв матеріальної шкоди останньому на суму 1 450 грн.
Крім того, у період часу з 08 листопада 2013 року по 22 листопада 2013 року, більш точного часу та дати органом досудового розслідуванням не встановлено, діючи умисно, повторно, шляхом розпилу дужки навісного замка вхідних дверей проник до приміщення гуртожитку, розташованого у кварталі АДРЕСА_2, звідки таємно викрав належне Троїцькому територіальному медичному об`єднанню майно, чим заподіяв матеріальної шкоди на загальну суму 2 992,5 грн.
Крім того, 21 травня 2015 року о 14:55, перебуваючи у смт Троїцьке Троїцького району Луганської області, більш точного місця органом досудового розслідуванням не встановлено, діючи умисно, з абонентського номера оператора мобільного зв`язку "Лайфселл" НОМЕР_1 на абонентський номер оператора мобільного зв`язку "МТС" НОМЕР_2, що належить ОСОБА_3, надіслав смс-повідомлення з текстом погроз знищити шляхом вибуху кафе-бар " ІНФОРМАЦІЯ_2 ", розташований на АДРЕСА_3. ОСОБА_3, будучи обізнаним про всі факти попередніх спроб підпалу вказаного приміщення та сприймаючи останні як реальні, з метою попередження настання негативних наслідків попередив про це власника приміщення кафе-бару - приватного підприємця ОСОБА_4 . Враховуючи, що протягом 2014-2015 років невстановленими особами було здійснено чотири спроби пошкодження майна кафе-бару, сприймаючи погрозу про знищення кафе-бару шляхом вибуху як реальну, ОСОБА_4 була позбавлена спокою у зв`язку з можливістю її реалізації та з метою збереження майна 22 травня 2015 року була вимушена звернутись з відповідною заявою до правоохоронних органів.
Крім того, 27 жовтня 2016 року ОСОБА_1, перебуваючи в смт Троїцьке Троїцького району Луганської області, більш точного місця органом досудового розслідування не встановлено, переслідуючи умисел на завідоме неправдиве повідомлення органу досудового розслідування про вчинення щодо нього кримінального правопорушення зі штучним створенням доказів обвинувачення, діючи умисно, на належному йому телефоні "Нокія 101" створив смс-повідомлення з наступним текстом: "Воля! Тебя предупреждали не лезть в дела нормальных людей, а ты не слушаешься. Камни пали на стол кухни, а теперь будут на голове. Больше предупреждать не будем", яке в день створення о 14:23 відправив на належний йому абонентський номер оператора мобільного зв`язку "МТС" НОМЕР_3, чим штучно створив докази обвинувачення. У подальшому, будучи обізнаним про наявність кримінальної відповідальності за завідомо неправдиве повідомлення про вчинення злочину, склав, підписав та направив до Троїцького ВП ГУНП в Луганській області заяву про погрозу вбивством на його адресу, яку він сприйняв реально. При цьому ОСОБА_1 28 жовтня 2016 року прибув до приміщення Троїцького ВП ГУНП в Луганській області, що в смт Троїцьке Троїцького району Луганської області, квартал Молодіжний, 28, де, будучи попередженим про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиве повідомлення про вчинення злочину, повідомив орган досудового розслідування про погрозу вбивством, яку він сприйняв реально, власноручно виклавши обставини вчиненого щодо нього злочину у протоколі прийняття заяви про вчинення кримінального правопорушення, у якій послався на штучно створені ним докази (смс-повідомлення). За наслідком розгляду зазначеної заяви керівником органу досудового розслідування 28 жовтня 2016 року прийнято рішення про внесення відомостей до ЄРДР з попередньою кваліфікацією кримінального правопорушення за ч. 1 ст. 129 КК України.
Крім того, з метою доведення до кінця свого злочинного умислу, спрямованого на завідомо неправдиве повідомлення про вчинення злочину із штучним створенням доказів обвинувачення, ОСОБА_1 28 жовтня 2016 року, перебуваючи у приміщенні Троїцького ВП ГУНП у Луганській області, що в смт Троїцьке Троїцького району Луганської області, квартал Молодіжний, 28, незважаючи на попередження про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиве показання потерпілого, діючи умисно, у період часу з 17:50 до 18:35 в ході його допиту як потерпілого надав слідчому неправдиві показання про те, що йому невідомо, хто і з яких обставин направив на його телефон смс-повідомлення з текстом погрози вбивством, яку він сприйняв реально, та надав слідчому штучно створений ним доказ.
Ухвалою Луганського апеляційного суду від 15 січня 2020 року апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_1 залишено без задоволення, а вирок Сватівського районного суду Луганської області від 21 жовтня 2019 року - без зміни.
Вимоги, викладені у касаційній скарзі, та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник Кузнєцова Т.А. просить скасувати вирок місцевого суду та ухвалу апеляційного суду і призначити новий розгляд у суді першої інстанції. На обґрунтування своїх вимог посилається на допущені судами істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність. Вказує, що суди зобов`язані були звільнити ОСОБА_1 від призначеного за ст. 195 КК України покарання, оскільки на час судового розгляду сплинули строки давності притягнення до кримінальної відповідальності за цим епізодом. Наголошує про формальність підходу до оцінки допустимості доказів у кримінальному провадженні. Зокрема, зазначає, що протоколи пред`явлення речей для впізнання від 27 березня 2017 року не відповідають вимогам ст. 229 КПК України. Протокол огляду місця події від 09 квітня 2012 року містить помилки, а його зміст не відповідає висновкам, викладеним у вироку суду. Вказана у вироку модифікація викраденого перфоратора не відповідає тій модифікації, яка зазначена в товарознавчій експертизі. Товарні накладні про придбання ОСОБА_2 електричного інструменту не містять номерів та підписів про отримання товару, а з матеріалів провадження неможливо встановити, на якій підставі ОСОБА_2 купував вказаний інструмент для ТОВ "Троїцький Агробуд" та хто є власником такого інструменту. Таким чином, вважає, що перелічені докази не можуть бути допустимими. Крім того, зазначає, що після отримання письмової відмови прокурора від поданої апеляційної скарги апеляційним судом будь-якого рішення з цього приводу прийнято не було.
Позиції інших учасників судового провадження
Від учасників судового провадження заперечень на касаційну скаргу захисника не надходило.
У судовому засіданні захисник Кузнєцова Т.А. підтримала касаційну скаргу, просила її задовольнити. Прокурор Гошовська Ю.М. касаційну скаргу захисника не підтримала, крім доводів щодо не застосування судами положень статей 49, 74 КК України, у зв`язку з чим судові рішення в цій частині просила змінити.
Заслухавши суддю-доповідача, з`ясувавши позиції учасників судового провадження, перевіривши наведені в касаційній скарзі доводи та дослідивши матеріали кримінального провадження, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга захисника підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Мотиви Суду
Згідно з ч. 1 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права.
Відповідно до ч. 2 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Як визначено ст. 2 КПК України, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу, і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
За ст. 22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК України. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Статтею 94 КПК України передбачено, що суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Жоден доказ не має наперед встановленої сили.
У касаційній скарзі, окрім іншого, захисник посилається на формальний характер судового розгляду, що виразилось у неправильній оцінці здобутих у кримінальному провадженні доказів.
В ході перевірки матеріалів кримінального провадження встановлено, що докази та показання свідків були предметом ретельної перевірки судів першої та апеляційної інстанцій, їм надано відповідну правову оцінку, що відображено в оскаржуваних судових рішеннях.
А тому колегія суддів вважає неспроможними доводи касаційної скарги захисника в цій частині, оскільки з огляду на вимоги ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції позбавлений можливості вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу та не вправі здійснювати переоцінку здобутих судами першої та апеляційної інстанцій доказів. Під час касаційного розгляду суд має оперувати тими фактичними обставинами, які встановлені судами попередніх інстанцій.
Як убачається з вироку, висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 185, ст. 195, ч. 2 ст. 383, ч. 2 ст. 384 КК України, за викладених у вироку обставин ґрунтуються на доказах, досліджених та належно оцінених у судовому засіданні.
Суд зробив такі висновки на підставі показань самого ОСОБА_1, потерпілих ОСОБА_2, ОСОБА_4, представника Троїцького територіального медичного об`єднання - ОСОБА_6, свідків ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_3, ОСОБА_14, ОСОБА_16
Також судом першої інстанції співставлено, проаналізовано і покладено в основу обвинувального вироку дані, що містяться у: протоколі усної заяви про злочин від 09 квітня 2012 року; протоколі прийняття заяви про вчинення злочину від 22 грудня 2015 року; постанові про порушення кримінальної справи від 13 квітня 2012 року; протоколах огляду місця події від 09 квітня 2012 року, 22 листопада 2013 року, 22 травня 2015 року; накладних про придбання ОСОБА_2 електричного інструменту; витягу з ЄРДР від 19 грудня 2016 року за заявою ОСОБА_2 про вчинення злочину; постановах та протоколах про передачу матеріалів кримінального провадження та речей до іншого кримінального провадження від 19 грудня 2016 року та 27 квітня 2017 року; протоколах обшуку від 16 грудня 2016 року, 26 грудня 2016 року; протоколах огляду документів від 02 грудня 2013 року, 19 грудня 2016 року; протоколі огляду перфоратора від 19 грудня 2016 року; протоколі огляду лічильників від 19 грудня 2016 року; протоколах огляду предметів від 28 жовтня 2016 року, 22 грудня 2016 року, 23 січня 2017 року, 06 березня 2017 року; постановах про визнання речей речовими доказами від 02 грудня 2013 року, 03 грудня 2013 року, 19 грудня 2016 року, 06 березня 2017 року, 27 квітня 2017 року; протоколі пред`явлення речей ОСОБА_2 для впізнання від 27 березня 2017 року; протоколі пред`явлення речей ОСОБА_17 для впізнання від 27 березня 2017 року; протоколі про результати проведення НСРД від 11 січня 2017 року.
Разом з тим місцевим судом досліджено як доказ винуватості ОСОБА_1 дані, що містяться у: висновку судової товарознавчої експертизи № 113/06/12 від 14 червня 2012 року; висновку судової товарознавчої експертизи № 087/12/13 від 05 грудня 2013 року; висновку судової трасологічної експертизи № 26 від 26 листопада 2013 року.
Таким чином, у вироку суду в повній відповідності до вимог ч. 3 ст. 374 КПК України наведено докази, на яких ґрунтується висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_1, які суд дослідив та оцінив із дотриманням положень ст. 94 КПК України. В основу обвинувального вироку покладено виключно ті докази, що не викликають сумнівів у їхній достовірності. Зі змісту вказаного вироку вбачається, що суд у мотивувальній його частині виклав формулювання обвинувачення, визнаного доведеним, з достатньою конкретизацією встановив і зазначив місце, час, спосіб вчинення злочинів, їх наслідки.
В ході дослідження матеріалів кримінального провадження колегією суддів не встановлено порушень процесуального законодавства під час збирання, дослідження та оцінки наведених судом у вироку доказів,як і не встановлено підстав для визнання таких доказів недопустимими.
Зокрема, колегією суддів не встановлено істотних порушень вимог кримінального процесуального закону під час проведення слідчих дій, у тому числі й під час пред`явлення потерпілому ОСОБА_2 та свідку ОСОБА_8 речей (перфоратора) для впізнання, а зміст таких протоколів відповідає положенням статей 104, 229 КПК України.
Крім того, допущені недоліки при складанні протоколу огляду місця події від 09 квітня 2012 року в розумінні ст. 237 КПК України не є істотними, не впливають на достовірність зазначених у протоколі відомостей та не свідчать про його недопустимість, про що наголошує захисник у своїй касаційній скарзі.
На переконання колегії суддів, висновки суду про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованих йому злочинів з урахуванням обсягу пред`явленого обвинувачення суд правильно кваліфікував за ч. 3 ст. 185, ст. 195, ч. 2 ст. 383, ч. 2 ст. 384 КК України.
Що стосується доводів касаційної скарги захисника про те, що вказана у вироку модифікація викраденого перфоратора не відповідає тій модифікації, яка зазначена в товарознавчій експертизі, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Зі змісту протоколу обшуку від 16 грудня 2016 року вбачається, що в ході його проведення в гаражі, який розташований між просп. Перемоги та вул. Ліхачова у смт Троїцьке Троїцького району Луганської області та перебуває у фактичному володінні ОСОБА_1, у металевому сейфі було виявлено електричні інструменти, у тому числі й бочковий перфоратор з написом на пластиковому корпусі "BORAY Z1A-BR-40 MR".
Постановою слідчого Троїцького ВП ГУНП в Луганській області від 29 грудня 2016 року вказаний перфоратор визнано речовим доказом у кримінальному провадженні № 12016130590000456 від 19 грудня 2016 року.
У подальшому, 27 березня 2017 року, під час пред`явлення речей для впізнання потерпілий ОСОБА_2 та свідок ОСОБА_8 серед наданих електричних інструментів впізнали та вказали саме на перфоратор марки "BORAY Z1A-BR-40 MR", що був викрадений у 2012 році з приміщення гуртожитку у смт Троїцьке.
При цьому, як убачається з висновку судової товарознавчої експертизи № 113/06/12 від 14 червня 2012 року, така експертиза була проведена на підставі матеріалів кримінального провадження без фактичного дослідження викраденого перфоратору (не виявленого на час проведення експертизи), а вартість такого перфоратору визначена шляхом порівняння з середньою ринковою вартістю його аналогів станом на 2011 рік, що мають ідентичні товарні характеристики.
Тобто цілком очевидним є те, що у вироку суду вказано про конкретний перфоратор (марка, модель), який виявлений та вилучений під час обшуку, а у висновку експерта йдеться про вартість його аналогу в різних модифікаціях.
За таких обставин доводи захисника про наявні розбіжності в модифікаціях перфоратора, зазначених у висновку експерта та у вироку суду, колегія суддів вважає такими, що жодним чином не впливають на законність та обґрунтованість судового рішення.
Крім того, колегія суддів вважає неспроможними доводи касаційної скарги захисника про відсутність у товарних накладних про придбання перфоратору підпису отримувача товару та номера накладної, оскільки такі виправлення носять характер дрібних недоліків та жодним чином не впливають на доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого злочину (крадіжки з проникненням), як і не виправдовують його.
Також у касаційній скарзі захисник зазначає, що суди першої та апеляційної інстанцій допустили протиріччя у постановлених судових рішеннях, оскільки за наявних у матеріалах кримінального провадження відомостей неможливо зрозуміти, кому саме належить перфоратор - ОСОБА_2 чи ТОВ "Троїцький Агробуд".
Колегія суддів не може погодитись з такими твердженнями захисника з огляду на наступне.
Як убачається з матеріалів кримінального провадження, між Троїцьким територіальним медичним об`єднанням в особі головного лікаря ОСОБА_6 (замовник) та ТОВ "Троїцький Агробуд" в особі директора ОСОБА_2 (підрядник) укладено договір № 36 про виконання робіт з будівництва об`єкту (гуртожитку) за адресою: квартал АДРЕСА_2 (а. с. 150-153 т. 1).
Для виконання ремонтно-будівельних робіт за таким договором ОСОБА_2 придбав електричний інструмент, зокрема й перфоратор "BORAY Z1A-BR-40 MR", що підтверджується накладною та товарними чеками, виписаними на його ім`я для ТОВ "Троїцький Агробуд" (а. с. 173 т. 1).
Про вказані обставини в судовому засіданні місцевого суду підтвердили сам ОСОБА_2, який особисто придбав перфоратор, та свідок ОСОБА_8, який безпосередньо здійснював будівельні роботи з використанням зазначеного перфоратора.
За фактом викрадення електроінструменту з приміщення гуртожитку, розташованого за адресою: квартал АДРЕСА_2, постановою слідчого Троїцького РВ УМВС України в Луганській області від 13 квітня 2012 року порушено кримінальну справу. Підставою для порушення кримінальної справи слугувала заява громадянина ОСОБА_2 про вчинення злочину.
У подальшому постановою слідчого Троїцького РВ УМВС України в Луганській області від 14 квітня 2012 року потерпілим у кримінальній справі визнано ОСОБА_2 .
Враховуючи викладене, у колегії суддів не виникає сумнівів щодо належності потерпілому ОСОБА_2 викраденого ОСОБА_1 перфоратору "BORAY Z1A-BR-40 MR", про що захисник вказує у своїй касаційній скарзі.
Що стосується доводів касаційної скарги захисника про те, що після отримання письмової відмови прокурора від поданої апеляційної скарги апеляційним судом будь-якого рішення з цього приводу прийнято не було, то колегія суддів такі доводи вважає безпідставними.
Так, ч. 2 ст. 403 КПК України передбачено, якщо вирок або ухвала суду першої інстанції не були оскаржені іншими особами або якщо немає заперечень інших осіб, які подали апеляційну скаргу, проти закриття провадження у зв`язку з відмовою від апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції своєю ухвалою закриває апеляційне провадження.
Разом з тим відповідно до вимог ч. 4 ст. 371 КПК України ухвали, постановлені без виходу до нарадчої кімнати, заносяться секретарем судового засідання в журнал судового засідання.
Як убачається з матеріалів кримінального провадження, ухвалою судді Луганського апеляційного суду від 09 грудня 2019 року закінчено підготовку та призначено на 15 січня 2020 року о 14:00 апеляційний розгляд за апеляційними скаргами обвинуваченого ОСОБА_1 та прокурора Дерябіна С.М. на вирок Сватівського районного суду Луганської області від 21 жовтня 2019 року.
08 січня 2020 року в порядку ст. 403 КПК України прокурор Дерябін С.М. подав до Луганського апеляційного суду письмову відмову від поданої ним апеляційної скарги.
Під час дослідження звукозапису судового засідання та журналу судового засідання від 15 січня 2020 року встановлено, що на обговорення учасників судового розгляду головуючим поставлено питання щодо можливості прийняття відмови прокурора від апеляційної скарги. Після з`ясування думки учасників процесу, які не заперечували щодо цього, судом прийнято відмову прокурора Дерябіна С.М. від поданої ним апеляційної скарги та ухвалено апеляційне провадження продовжити лише за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_1 .
З огляду на вимоги статей 371, 403 КПК України колегією суддів не встановлено порушень вимог процесуального закону, про які наголошує захисник у своїй скарзі.
Більше того, оскільки апеляційна скарга прокурора по суті не розглядалася, враховуючи положення ст. 425 КПК України, вказані захисником обставини жодним чином не стосуються інтересів засудженого та відповідно не порушують його права.
Разом з тим колегія суддів вважає обґрунтованими доводи касаційної скарги захисника про неправильне застосування судами закону України про кримінальну відповідальність.
У своїй скарзі захисник вказує, що місцевий суд мав звільнити ОСОБА_1 від призначеного покарання за ст. 195 КК України на підставі статей 49, 74 КК України.
Вироком Сватівського районного суду Луганської області від 21 жовтня 2019 року ОСОБА_1 засуджено за ч. 3 ст. 185, ст. 195, ч. 2 ст. 383, ч. 2 ст. 384 КК України із застосуванням положень ч. 1 ст. 70 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки.
На підставі ст. 75 КК України звільнено ОСОБА_1 від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 2 роки.
Так, за обставин, детально викладених у вироку суду, ОСОБА_1 визнано винуватим у тому, що він, зокрема, 21 травня 2015 року о 14:55 вчинив погрозу знищення чужого майна шляхом вибуху, якщо були реальні підстави побоюватися здійснення цієї погрози, тобто за вчинення злочину, передбаченого ст. 195 КК України. Своєї винуватості за вказаним епізодом ОСОБА_1 не визнав, зазначивши, що до таких погроз не причетний.
Відповідно до санкції ст. 195 КК України найсуворішим видом покарання за вчинення такого злочину передбачено арешт на строк до шести місяців. Таким чином, вказаний злочин згідно з положеннями ст. 12 КК України відноситься до злочинів невеликої тяжкості.
Як передбачено п. 1 ч. 1 ст. 49 КК України, особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею злочину і до дня набрання вироком законної сили минули два роки у разі вчинення злочину невеликої тяжкості, за який передбачене покарання менш суворе, ніж обмеження волі.
Тобто в даному випадку строк давності притягнення ОСОБА_1 до кримінальної відповідальності за вчинення злочину, передбаченого ст. 195 КК України, мав закінчитися 22 травня 2017 року. Однак відповідно до вироку суду 27 жовтня 2016 року та 28 жовтня 2016 року ОСОБА_1 вчинив ще два умисні злочини, передбачені ч. 2 ст. 383 та ч. 2 ст. 384 КК України, які відносяться до злочинів середньої тяжкості.
Згідно з ч. 3 ст. 49 КК України перебіг давності переривається, якщо до закінчення зазначених у частинах першій та другій цієї статті строків особа вчинила новий злочин середньої тяжкості, тяжкий або особливо тяжкий злочин. Обчислення давності в цьому разі починається з дня вчинення нового злочину. При цьому строки давності обчислюються окремо за кожний злочин.
З урахуванням викладених обставин строк давності притягнення ОСОБА_1 до кримінальної відповідальності за вчинення злочину, передбаченого ст. 195 КК України, закінчився 29 жовтня 2018 року. Будь-яких відомостей про те, що ОСОБА_1 у цей період вчинив новий злочин або ухилявся від слідства чи суду, матеріали кримінального провадження не містять.
Відповідно до ч. 5 ст. 74 КК України особа також може бути за вироком суду звільнена від покарання на підставах, передбачених ст. 49 цього Кодексу.
Таким чином, постановляючи вирок та призначаючи покарання ОСОБА_1 за ст. 195 КК України, місцевий суд не застосував закону, який підлягав застосуванню, тобто не застосував положення статей 49, 74 КК України.
Вказані обставини також залишись поза увагою суду апеляційної інстанції, який зазначених порушень не усунув, а вирок місцевого суду в цій частині безпідставно залишив без зміни.
Як установлено частинами 1, 2 ст. 438 КПК України, підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є лише: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого. При вирішенні питання про наявність зазначених у частині 1 цієї статті підстав суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412-414 цього Кодексу.
На переконання колегії суддів, судами першої та апеляційної інстанцій неправильно застосовано закон України про кримінальну відповідальність, а саме не застосовано закон, який підлягав застосуванню, що відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 413 КПК України є підставою для зміни судових рішень.
Керуючись статтями 433, 434, 436, 438, 441, 442 КПК України, Суд
ухвалив:
Касаційну скаргу захисника Кузнєцової Тетяни Андріївни в інтересах засудженого ОСОБА_1 задовольнити частково.
Вирок Сватівського районного суду Луганської області від 21 жовтня 2019 року та ухвалу Луганського апеляційного суду від 15 січня 2020 року змінити.
На підставі п. 1 ч. 1 ст. 49, ч. 5 ст. 74 КК України звільнити ОСОБА_1 від призначеного покарання за ст. 195 КК України у зв`язку із закінченням строків давності.
Вважати ОСОБА_1 засудженим: за ч. 3 ст. 185 КК України - до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки; за ч. 2 ст. 383 КК України - до покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки; за ч. 2 ст. 384 КК України - до покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки.
Відповідно до ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим вважати ОСОБА_1 засудженим до остаточного покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки.
На підставі ст. 75 КК України вважати звільненим ОСОБА_1 від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 2 роки.
У решті вирок місцевого суду та ухвалу апеляційного суду залишити без зміни.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Судді:
В.К. Маринич А.М. Макаровець В.П. Огурецький