372/1922/17 Про умисне вбивство з особливою жорстокістю, скоєне у стані алкогольного сп'яніння після спільного розпиття алкогольних напоїв - 18.06.2020 Прийняття

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора, який брав участь у кримінальному провадженні в суді апеляційної інстанції, на ухвалу Київського апеляційного суду від 19 листопада 2019 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017110230000302, за обвинуваченням

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1 ), в силу ст. 89 КК України такого, що судимостей не має,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого п. 4 ч. 2 ст. 115 КК України.

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами

першої та апеляційної інстанцій обставини

Вироком Кагарлицького районного суду Київської області від 05 листопада 2018 року ОСОБА_1 визнано винуватим та засуджено за п. 4 ч. 2 ст. 115 КК України на 12 років позбавлення волі.

Залишено цивільний позов ОСОБА_2 без розгляду, вирішено питання речових доказів та процесуальних витрат.

Відповідно до ч. 5 ст. 72 КК України, зараховано в строк покарання ОСОБА_1 попереднє ув`язнення з 22.02.2017 року з розрахунком один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі до набрання вироком законної сили.

За обставин, встановлених судом та детально викладених у вироку, ОСОБА_1 визнано винуватим та засуджено за те, що він 17 лютого 2017 року, приблизно о 01:00 год, після спільного розпивання алкогольних напоїв з ОСОБА_3 та пропозиції останнього вступити з ним у статевий зв`язок орально-генітальним способом, від чого ОСОБА_1 відмовився, узяв зі столу кухні ніж та наніс потерпілому множинні удари по різних частинах тіла, а саме: в область тулуба, голови, шиї та верхніх кінцівок, всього в кількості сімнадцяти і трьох ударів в область черевної порожнини та грудної клітки і таким чином ОСОБА_1 вчинив вбивство потерпілого з особливою жорстокістю.

Після скоєного, ОСОБА_1, усвідомлюючи настання смерті потерпілого, перетягнув його до кімнати кухні, де накрив речами і підпалив їх, залишивши будинок та домоволодіння.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 19 листопада 2019 року вирок суду першої інстанції змінено. Перекваліфіковано дії ОСОБА_1 з п. 4 ч. 2 ст. 115 на ч. 1 ст. 115 КК України та призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 10 років. В решті вирок суду залишено без зміни.

Вимоги касаційної скарги і доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі прокурор ставить питання про скасування ухвали апеляційного суду і призначення нового розгляду у вказаному суді з підстав істотного порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідності призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення і особі засудженого внаслідок м`якості.

Обґрунтовуючи свої вимоги, прокурор зазначає, що висновок апеляційного суду про перекваліфікацію діяння ОСОБА_1 з п. 4 ч. 2 ст. 115 на ч. 1 ст. 115 КК України є неправильним та таким, що зроблений без належної оцінки даних, які містяться у висновку судово-медичної експертизи № 58 від 29.05.2017 року щодо виявлених на тілі потерпілого тілесних ушкоджень, які свідчить, на його думку, про особливу жорстокість при вчиненні злочину засудженим. Стверджує, що апеляційний суд не обґрунтував належним чином прийнятого рішення та формально зазначив про необхідність виключення з обвинувачення кваліфікуючої ознаки - вчинення умисного вбивства з особливою жорстокістю. Наводить доводи щодо м`якості призначеного ОСОБА_1 покарання та вказує, що апеляційний суд не навів в ухвалі докладних мотивів прийнятого рішення. Вважає рішення апеляційного суду таким, що не відповідає вимогам статей 370, 404, 419 КПК України.

Під час касаційного розгляду прокурор підтримав касаційну скаргу сторони обвинувачення та просив її задовольнити.

Позиції інших учасників судового провадження

Захисник Івахненко В.А. під час касаційного розгляду, посилаючись на безпідставність наведених у касаційній скарзі прокурора доводів, просив її залишити без задоволення, а ухвалу апеляційного суду - без зміни.

Мотиви Суду

Відповідно до ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення у межах касаційної скарги. При цьому він перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, правильність правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Положеннями ст. 438 КПК України визначено, що підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого. При вирішенні питання про наявність зазначених підстав суд касаційної інстанції керується статтями 412- 414 КПК України.

За змістом ст. 370 КПК України ухвала апеляційного суду має бути законною, обґрунтованою та вмотивованою, а також повинна відповідати вимогам ст. 419 КПК України.

Згідно з цією нормою закону, в указаній ухвалі має бути зазначено мотиви, з яких суд виходив при постановленні рішення, а також положення закону, яким він керувався; при залишенні апеляційної скарги без задоволення зазначаються підстави, на яких її було визнано необґрунтованою.

В результаті касаційного перегляду встановлено, що апеляційний суд при постановленні оспорюваної ухвали за наслідками розгляду апеляційної скарги сторони захисту дотримався вказаних вимог закону, а доводи прокурора про протилежне є необґрунтованими.

Так, з матеріалів кримінального провадження вбачається, що місцевий суд за результатами судового розгляду дійшов висновку про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення та правильність кваліфікації його дій за п. 4 ч. 2 ст. 115 КК України.

Не погоджуючись із таким рішенням суду першої інстанції, захисник подав апеляційну скаргу, в якій, з наведенням відповідних доводів, посилався на невинуватість засудженого у вчиненні інкримінованого йому злочину та стверджував про неправильну кваліфікацію інкримінованого ОСОБА_1 діяння за п. 4 ч. 2 ст. 115 КК України і відсутність у діях останнього кваліфікуючої ознаки умисного вбивства - вчинення злочину з особливою жорстокістю.

Апеляційний суд, переглядаючи кримінальне провадження, визнав частково обґрунтованими доводи, наведені в апеляційній скарзі захисника та дійшов висновку про необхідність перекваліфікації дій ОСОБА_1 на ч. 1 ст. 115 КК України.

Обґрунтовуючи своє рішення, апеляційний суд в ухвалі зазначив, що висновок суду про доведеність винуватості останнього ґрунтується на зібраних у справі й безпосередньо досліджених у судовому засіданні доказах.

При цьому апеляційний суд вказав, що винуватість ОСОБА_1 у вчиненні умисного вбивства підтверджується, зокрема: показаннями свідків ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, а також даними, що містяться у протоколах: огляду місця події від 17.02.2017 року з фототаблицею до нього; проведення слідчого експерименту від 22.02.2017 з відеозаписом до нього; у акті про пожежу від 17.02.2017 року; у лікарському свідоцтві про смерть № 58 від 18.02.2017 року; у висновках судово-медичної експертизи № 58 від 29.05.2017 року та № 58-1 від 12.06.2017 року; у витягу з роздруківок наданих ПрАТ "Київстар", у висновку судово-психіатричної експертизи № 205 від 19.04.2017 року.

Усупереч твердженням у касаційній скарзі апеляційний суд, приймаючи рішення щодо неправильної кваліфікацій дій ОСОБА_1, обґрунтовано послався в ухвалі на висновок експерта № 58 від 29.05.2017 року, згідно з яким усі наявні у потерпілого проникаючі поранення (три) мають ознаки тяжких тілесних ушкоджень за критерієм небезпеки для життя, а усі інші окремо взяті непроникаючі поранення мають ознаки легкого тілесного ушкодження, що спричиняє короткочасний розлад здоров`я за звичайного перебігу у живих осіб. Наведений характер спричинених тілесних ушкоджень, а також те, що вони утворились протягом короткого проміжку часу, не свідчать про прояв ОСОБА_1 особливої жорстокості під час вчинення умисного вбивства ОСОБА_3 .

Також апеляційний суд указав на те, що знищення чи розтин трупа (у даному випадку шляхом вчинення пожежі) з метою приховання вбивства не можуть вважатися вбивством з особливою жорстокістю.

З огляду на зазначене, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про відсутність у матеріалах справи доказів на підтвердження умислу ОСОБА_1 на вчинення вбивства саме з особливою жорстокістю та про заподіяння ним потерпілому особливих страждань під час позбавлення життя останнього, а тому Верховний Суд вважає, що вчинене засудженим суспільно небезпечне діяння обґрунтовано отримало юридично-правову оцінку за ч. 1 ст. 115 КК України.

Аналогічні висновки щодо подібного правозастосування викладено й у постанові Верховного Суду від 6 червня 2019 року у справі № 683/2620/17 (№ 51-8589км18).

При цьому, враховуючи позицію апеляційного суду щодо перекваліфікації дій ОСОБА_1 на ч. 1 ст. 115 КК України, обґрунтовано та з урахуванням вимог ст. 65 КК України, було прийнято рішення про пом`якшення останньому покарання.

Так, апеляційний суд, врахував ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу винного, який перебуває на обліку у лікаря психіатра та на час вчинення інкримінованих йому дій міг усвідомлювати свої дії та керувати ними, в силу ст. 89 КК України вважається таким, що судимостей не має, відсутність обставин, які пом`якшують покарання та обставину, яка обтяжує покарання - вчинення злочину в стані алкогольного сп`яніння.

Враховуючи наведені обставини, апеляційний суд дійшов правильного висновку, що покарання у виді позбавлення волі на строк 10 років відповідатиме вимогам статей 50, 65 КК України, буде необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження вчинення нових злочинів.

Таким чином, Верховний Суд вважає, що суд апеляційної інстанції належним чином розглянув доводи сторони захисту, наведені в апеляційній скарзі, й зазначив в ухвалі переконливі мотиви на обґрунтування прийнятого рішення. Ухвала апеляційного суду відповідає вимогам статей 370, 419 КПК України.

Таких порушень вимог кримінального процесуального закону, які були б істотними та підставами, передбаченими ст. 438 КПК України, для скасування оскаржуваного судового рішення, а також неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, у цій справі не встановлено, а тому в задоволенні касаційних вимог прокурора слід відмовити.

Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК України, Суд

Ухвалу Київського апеляційного суду від 19 листопада 2019 року щодо ОСОБА_1 залишити без зміни, а касаційну скаргу прокурора, який брав участь у кримінальному провадженні в суді апеляційної інстанції - без задоволення.