642/7625/14-к Про умисне заподіяння численних тілесних ушкоджень, що потягли смерть потерпілого - 16.06.2020 Прийняття

розглянув у судовому засіданні касаційні скарги прокурора та потерпілої ОСОБА_1 на вирок Ленінського районного суду м. Харкова від 22 червня 2018 року та ухвалу Харківського апеляційного суду від 29 листопада 2018 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12013220480006960, щодо

ІНФОРМАЦІЯ_1,

уродженця м. Вовчанська Харківської обл.,

жителя АДРЕСА_1 ),

виправданого у зв`язку з недоведеністю його вини у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 146 Кримінального кодексу України (далі - КК), та засудженого за ч. 2 ст. 121 КК.

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

За вироком Ленінського районного суду м. Харкова від 22 червня 2018 року ОСОБА_2 :

- засуджено за ч. 2 ст. 121 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років;

- визнано невинуватим у пред`явленому обвинуваченні у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 146 КК, та виправдано у зв`язку з недоведеністю його вини.

Відповідно до ч. 5 ст. 72 КК у строк відбуття покарання ОСОБА_2 зараховано строк його попереднього ув`язнення з 07 березня 2014 року по 20 червня 2017 року з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі, а з 21 червня 2017 року - з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.

Стягнуто з ОСОБА_2 8542,33 грн процесуальних витрат, вирішено долю речових доказів.

Харківський апеляційний суд ухвалою від 29 листопада 2018 року залишив вирок суду першої інстанції без змін.

Згідно з ч. 5 ст. 72 КК апеляційний суд зарахував ОСОБА_2 у строк відбування покарання строк попереднього ув`язнення з 07 березня 2014 року по 29 листопада 2018 року із розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі та звільнив його з-під варти в залі суду за відбуттям призначеного покарання.

За вироком суду ОСОБА_2 засуджено за те, що він 26 грудня 2013 року близько 23:00 зустрів на Привокзальній площі у м. Харкові ОСОБА_3, який запропонував поїхати до нього, щоб повернути грошовий борг. Вони разом з ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на автомобілі "Lexus LX-570", реєстраційний номер НОМЕР_1, поїхали в напрямку просп. Гагаріна у м. Харкові, де ОСОБА_2 і ОСОБА_3 вийшли з автомобіля неподалік гаражів між будинками НОМЕР_2 та НОМЕР_3 і між ними виникла сварка, під час якої ОСОБА_3 намагався вдарити ОСОБА_2 ножем, однак останній вибив ніж з його рук і з метою заподіяння ОСОБА_3 тілесних ушкоджень завдав йому ударів знайденою на місці палицею, руками та ногами по різним частинам тіла, заподіявши численних тілесних ушкоджень, що потягли смерть потерпілого. Причиною смерті ОСОБА_3 став шок, який розвинувся внаслідок поєднаної тупої травми тіла (множинні дифузні крововиливи у м`які тканини з розчавленням м`яких тканин, підшкірно-жирової клітковини з утворенням "кишень", численні переломи кісток).

Після цього ОСОБА_2 залишив ОСОБА_3 і поїхав з місця події разом з іншими особами, але пізніше через наполягання ОСОБА_6 всі повернулися, забрали побитого потерпілого та з метою надання йому медичної допомоги відвезли до приймального відділення КЗОЗ "ХМКЛШНМД ім. проф. О.І. Мещанінова" у пров. Балакірєва, 3-А в м. Харкові, де лікарями в подальшому була констатована смерть ОСОБА_3 .

Органом досудового розслідування ОСОБА_2 обвинувачувався в тому, що він 26 грудня 2013 року близько 23:00, перебуваючи на Привокзальній площі в м. Харкові, за попередньою змовою групою осіб з ОСОБА_6 і ОСОБА_4, діючи з метою викрадення потерпілого ОСОБА_3 з корисливого мотиву, подавили його волю до опору, завдали не менше двох ударів руками в ділянку тулуба та насильно посадили в автомобіль "Lexus LX-570", реєстраційний номер НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_6, після чого відвезли у не встановлене досудовим слідством місце, де незаконно утримували.

У період часу з 23:00 26 грудня до 01:00 ІНФОРМАЦІЯ_2 після викрадення ОСОБА_3 з корисливих мотивів ОСОБА_2., ОСОБА_6 та ОСОБА_4, керуючись злочинним умислом групи, спрямованим на отримання грошових коштів, усвідомлюючи реальну можливість настання смерті ОСОБА_3, спільними діями заподіяли йому не менш 80 тілесних ушкоджень, що перебувають у причинному зв`язку зі смертю потерпілого. Діючи з метою уникнення відповідальності за вчинені злочини, ІНФОРМАЦІЯ_2 близько 01:00 ОСОБА_2, ОСОБА_6 та ОСОБА_4 на вищевказаному автомобілі доставили тіло ОСОБА_3 без ознак життя до приймального відділення КЗОЗ "ХМКЛШНМД ім. проф. О.І. Мещанінова" у пров. Балакірєва, 3-А в м. Харкові.

Органом досудового розслідування дії ОСОБА_2 були кваліфіковані за пунктами 3, 4, 6, 12 ч. 2 ст. 115, ч. 3 ст. 146 КК.

Вимоги касаційних скарг і узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційних скаргах прокурор і потерпіла ОСОБА_1 ставлять вимогу про скасування судових рішень щодо ОСОБА_2 та призначення нового розгляду в суді першої інстанції. Посилаються на порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону про кримінальну відповідальність, що потягло безпідставне виправдання ОСОБА_2 за ч. 3 ст. 146 КК, а також необґрунтовану перекваліфікацію його дій з пунктів 3, 4, 6, 12 ч. 2 ст. 115 КК на ч. 2 ст. 121 КК. Вважають, що суд першої інстанції не дав належної оцінки доказам у кримінальному провадженні, не навів переконливих мотивів, на підставі яких відкинув докази обвинувачення та надав перевагу одним доказам перед іншими. Зазначають, що суд апеляційної інстанції не проаналізував доводів, наведених в їхніх апеляційних скаргах, та необґрунтовано залишив без зміни вирок суду першої інстанції.

Крім того, прокурор вказує на те, що неправильна кримінально-правова оцінка дій засудженого вплинула на призначення йому несправедливого покарання через м`якість. Вважає, що з`явлення із зізнанням безпідставно визнано судом обставиною, що пом`якшує покарання ОСОБА_2 .

Потерпіла також посилається на те, що кримінальне провадження було розглянуто судом першої інстанції з порушенням правила підсудності, звертає увагу на відсутність у справі звукозапису судового засідання від 15 березня 2018 року. Зазначає, що суд апеляційної інстанції, визнавши доцільним повторне дослідження одних доказів, дослідив інші та не обґрунтував свого рішення належним чином.

Позиції учасників судового провадження

У судовому засіданні представник потерпілої вважала, що касаційні скарги потерпілої та прокурора підлягають задоволенню, прокурор частково підтримав касаційну скаргу прокурора та вважав за необхідне частково задовольнити касаційну скаргу потерпілої і скасувати ухвалу апеляційного суду з призначенням нового розгляду в суді апеляційної інстанції, захисник заперечував проти задоволення касаційних скарг.

Мотиви Суду

Відповідно до ч. 2 ст. 433 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК (4651-17) ) суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Пунктами 1 і 2 ч. 1 і ч. 2 ст. 438 КПК передбачено, що підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність. При вирішенні питання про наявність зазначених підстав суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412 та 413 цього Кодексу.

Згідно з ч. 1 ст. 412 КПК істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення. Неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, що тягне за собою скасування або зміну судового рішення, є, зокрема, незастосування судом закону, який підлягає застосуванню, та застосування закону, який не підлягає застосуванню (п. 1, п. 2 ч. 1 ст. 413 КПК).

Статтею 370 КПК встановлено, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. При цьому обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджено доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу, а вмотивованим є рішення, в якому наведено належні й достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Частиною 1 ст. 412 КПК передбачено, що істотними є такі порушення вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.

Згідно з обвинувальним актом ОСОБА_2 було пред`явлено обвинувачення у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 146 КК та пунктами 3, 6, 12 ч. 2 ст. 115 КК. Органом досудового розслідування він обвинувачувався у викраденні людини, що спричинило тяжкі наслідки, та в умисному заподіянні смерті викраденій людині, які було вчинено з корисливих мотивів за попередньою змовою групою осіб.

Суд першої інстанції дійшов висновку про необхідність виправдати ОСОБА_2 за ч. 3 ст. 146 КК у зв`язку з недоведеністю його вини у вчиненні цього злочину, а також про необхідність перекваліфікувати його дії з пунктів 3, 6, 12 ч. 2 ст. 115 КК на ч. 2 ст. 121 КК. Із висновками місцевого суду погодився і суд апеляційної інстанції.

Виправдовуючи ОСОБА_2 у викраденні людини, суд вказав на недоведеність вчинення ним цього злочину на підставі того, що сам ОСОБА_2 своєї вини не визнав, а показання свідка сторони обвинувачення ОСОБА_9 мають бути оцінені критично. Зокрема, суд вказав, що показання останнього про те, що, перебуваючи в районі залізничного вокзалу 26 грудня 2013 року він чув, як особі, яку він сприймав як ОСОБА_3, було завдано двох ударів по тілу, повною мірою не узгоджуються з іншими доказами, зокрема, через те, що цей свідок впевнено не вказав на ОСОБА_2 як на особу, яку міг бачити під час події, а свідок ОСОБА_10 показав, що цього дня не спостерігав будь-яких насильницьких дій біля автомобіля "Лексус", які б вказували на примусове утримання особи.

Разом з тим судом не було надано оцінки показанням свідка ОСОБА_9 про те, що він бачив, як двоє чоловіків викрутили руки потерпілому та силоміць заштовхали його до автомобіля "Лексус" і поїхали, у зв`язку з чим пасажири його автомобіля служби таксі повідомили по телефону правоохоронним органам про викрадення людини. Судом такі показання свідка не спростовані, і вони не були оцінені в сукупності та взаємозв`язку з іншими доказами, зокрема з аудіозаписом повідомлення від гр. ОСОБА_10 до служби "102", який міститься на оптичному диску, наявному на а.с. 63 у т. 3, та показаннями самого ОСОБА_2, який не заперечував того, що з вокзалу ОСОБА_3 поїхав в автомобілі, в якому перебували він,ОСОБА_6 і ОСОБА_11, а також що метою цієї поїздки було отримання боргу від потерпілого.

Даючи критичну оцінку показанням свідка ОСОБА_9 в цілому, суд звернув увагу лише на те, що він упевнено не впізнав осіб, причетних до злочинних дій щодо потерпілого. Водночас не дав належної оцінки його показанням у тій частині, що він бачив, як ці особи завдали потерпілому ударів та насильно заштовхали його в автомобіль. Що стосується показань свідка ОСОБА_12 про те, що він особисто не був очевидцем викрадення людини, то вони не спростовують показань свідка ОСОБА_9 .

Аргументуючи свої висновки про необхідність перекваліфікації злочинних дій ОСОБА_2 з пунктів 3, 6, 12 ч. 2 ст. 115 КК на ч. 2 ст. 121 КК, суд послався на те, що доказами у кримінальному провадженні не доведено наявності в засудженого умислу на вбивство потерпілого ОСОБА_3 . Зазначив, що поведінка ОСОБА_2 під час заподіяння шкоди здоров`ю та після цього, зокрема доставлення потерпілого до лікарняного закладу, свідчать про відсутність у нього умислу на позбавлення життя потерпілого.

На переконання суду касаційної інстанції, такі висновки місцевого суду є непереконливими, оскільки зроблені без урахування обставин злочину. Зокрема, судом не було взято до уваги великої кількості тілесних ушкоджень, виявлених у ОСОБА_3, їх локалізації в ділянках розташування життєво важливих органів потерпілого, механізму їх заподіяння, що викликає сумнів у відсутності в особи чи осіб, що їх спричинили, мети заподіяти смерть останньому. А саме на трупі ОСОБА_3 було виявлено тілесні ушкодження, які були заподіяні прижиттєво, могли утворитись від щонайменше 80 ударів по різним частинам тіла, більшість з яких завдані зі значною силою та потягли утворення численних дифузних крововиливів у м`які тканини із розчавленням м`яких тканин, підшкірно-жирової клітковини з утворенням "кишень", численних переломів кісток у ділянках тулуба і голови, які у своїй сукупності становили небезпеку для життя потерпілого та згідно з висновком судово-медичних експертиз перебувають у прямому причинному зв`язку з його смертю.

При цьому з урахуванням кваліфікації дій ОСОБА_2 органом досудового розслідування, у тому числі й за п. 4 ч. 2 ст. 115 КК, суду належало з`ясувати та надати оцінку доказам для встановлення того, чи усвідомлював винний (чи винні), що злочинними діями потерпілому завдано особливих фізичних страждань (зокрема шляхом заподіяння великої кількості тілесних ушкоджень).

Крім того, зі слів ОСОБА_2 судом встановлено, що після заподіяння ОСОБА_3 зазначених тілесних ушкоджень він залишив безпорадного потерпілого на місці злочину, де останній був позбавлений можливості отримати будь-яку допомогу.

Як видно з показань свідків ОСОБА_13 та ОСОБА_14, на момент доставлення ОСОБА_3 до лікарні він уже не виявляв ознак життя. На думку колегії суду, наведені обставини вказують на безпідставність висновку суду про те, що факт доставлення потерпілого до лікувального закладу свідчить про відсутність умислу на позбавлення останнього життя.

Таким чином, висновки суду про необхідність кваліфікувати дії ОСОБА_2 за ч. 2 ст. 121 КК, а також виправдати його за ч. 3 ст. 146 КК є передчасними і зроблені за відсутності належної оцінки зібраних доказів та без урахування всіх обставин, які мають значення для прийняття правильного рішення у кримінальному провадженні.

На підставі наведеного судові рішення щодо ОСОБА_2 не відповідають вимогам закону, оскільки постановлені з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону та неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, а тому на підставі ч. 1 ст. 438 КПК вони підлягають скасуванню із призначенням нового розгляду в суді першої інстанції. Під час нового розгляду суду необхідно розглянути кримінальне провадження із дотриманням вимог кримінального процесуального закону, зокрема ст. 384 КПК, повно й всебічно дослідити всі обставини кримінального провадження, оцінити кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності і взаємозв`язку, дати правильну юридичну оцінку злочинним діям ОСОБА_2 та ухвалити законне, обґрунтоване і вмотивоване рішення.

Керуючись статтями 433, 434, 436, 438, 441, 442 КПК, Верховний Суд

Касаційні скарги прокурора та потерпілої ОСОБА_1 задовольнити.

Вирок Ленінського районного суду м. Харкова від 22 червня 2018 року та ухвалу Харківського апеляційного суду від 29 листопада 2018 року щодо ОСОБА_2 скасувати і призначити новий розгляд у суді першої інстанції.