П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 червня 2020 року
м. Київ
справа № 643/19979/19
провадження № 51-555 км 20
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати
Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого судді Марчук Н.О.,
суддів: Лагнюка М.М., Макаровець А.М.,
за участю:
секретаря судового засідання Крота І.М.,
прокурора Піх Ю.Г.,
розглянув у відкритому судовому засіданні провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу судді Харківського апеляційного суду від 09 січня 2020 року про повернення апеляційної скарги у кримінальному провадженні № 42019221040000142 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 190 КК України.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Ухвалою слідчого судді Московського районного суду м. Харкова від 04 грудня 2019 року задоволено клопотання прокурора Харківської місцевої прокуратури № 4, накладено арешт на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, загальною площею 97,3 кв.м, на АДРЕСА_1, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 585909263101, який на час звернення з клопотанням зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за ОСОБА_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ).
Не погодившись із указаним рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу.
Ухвалою судді Харківського апеляційного суду від 09 січня 2020 року ОСОБА_1 повернуто його апеляційну скаргу на підставі п. 2 ч. 3 ст. 399 КПК України, як особі, яка не має права подавати апеляційну скаргу.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі ОСОБА_1, не погоджуючись із ухвалою судді суду апеляційної інстанції через істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, просить її скасувати та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Свої вимоги заявник мотивує тим, що при постановленні оскаржуваної ухвали суддя суду апеляційної інстанції не взяв до уваги постанову Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 29 травня 2019 року, якою за ним визнано право власності на спірний будинок, та безпідставно повернув апеляційну скаргу, посилаючись на відсутність у нього права на оскарження ухвали про накладення арешту на майно. Також ОСОБА_1 вказує на те, що оскаржувана ухвала була постановлена після призначення його апеляційної скарги до розгляду, що суперечить положенням КПК України (4651-17)
.
Позиції учасників судового провадження
Прокурор підтримав касаційну скаргу, просив її задовольнити.
Мотиви Суду
Згідно зі статтею 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Відповідно до ч. 1 ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судових рішень судом касаційної інстанції є, зокрема, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, тобто таке порушення, яке згідно з вимогами ч. 1 ст. 412 КПК України перешкодило чи могло перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
Як убачається з матеріалів провадження, ухвалою слідчого судді Московського районного суду м. Харкова від 04 грудня 2019 року накладено арешт на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, загальною площею 97,3 кв.м, на АДРЕСА_1, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 585909263101, який на час звернення прокурора з клопотанням зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за ОСОБА_2 .
Суддя суду апеляційної інстанції, повертаючи ОСОБА_1 апеляційну скаргу, зазначив про те, що він невірно визначив свій процесуальний статус, не підтвердив своє право на власність чи володіння арештованим майном, а отже, не є суб`єктом апеляційного оскарження ухвали слідчого судді про накладення арешту на майно в розумінні вимог статей 64-2, 173 ч. 7, 393 КПК України.
Проте Суд з рішенням судді суду апеляційної інстанції не погоджується з огляду на таке.
Відповідно до п. 8 ч. 3 ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи, а у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судових рішень.
Тобто, доступ до правосуддя у вітчизняній системі права є конституційним принципом забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, що гарантує право на звернення до суду зі скаргою в апеляційному чи касаційному порядку, яке має бути реалізованим, за винятком встановленої законом заборони на таке оскарження.
Згідно з п. 9 ч. 1 ст. 309 КПК України ухвала слідчого судді про арешт майна підлягає апеляційному оскарженню.
При цьому КПК (4651-17)
не встановлено чіткого переліку осіб - суб`єктів права на апеляційне оскарження цієї ухвали, а в п. 10 ст. 393 КПК України вказано, що апеляційну скаргу мають право подати інші особи у випадках, передбачених КПК (4651-17)
.
Відповідно до пунктів 25, 26 статті 3 КПК України одним із учасників як кримінального, так і судового провадження є третя особа, щодо майна якої вирішується питання про арешт.
У статті 64-2 КПК України визначається зміст і процесуальний статус третьої особи, щодо майна якої вирішується питання про арешт.
В останньому абзаці частини 7 статті 173 КПК України передбачається, що, крім підозрюваного, обвинуваченого, ще й треті особи мають право оскаржити судове рішення щодо арешту майна.
Верховний Суд України в постанові від 14 вересня 2017 року у справі № 5-162кс(15)17) зробив висновок про те, що, незалежно від використаної законодавчої техніки ("третя особа, щодо майна якої вирішується питання про арешт", "кожен"), право на апеляційне оскарження, як конституційно гарантована засада судочинства, забезпечує право на звернення до суду вищої інстанції не лише підозрюваному, обвинуваченому, а категорія "інші особи" у розумінні пункту 10 статті 393 КПК охоплює й тих учасників кримінального провадження, прав, свобод чи інтересів яких стосується судове рішення.
Також слід урахувати правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду України від 3 березня 2016 року № 5-347кс15, про те, що за умови, що судове рішення стосується прав, свобод та інтересів особи, остання вправі звернутися до суду вищої інстанції з його оскарженням незалежно від своєї участі у судовому розгляді.
За таких обставин очевидно, що власник майна, щодо якого вирішується питання про арешт, є особою, прав, свобод та інтересів якої стосується судове рішення, а отже, належить до категорії "інші особи", які вправі подати апеляційну скаргу на рішення слідчого судді.
Крім того, суддя суду апеляційної інстанції не врахував того, що відповідно до постанови Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 29 травня 2019 року (справа № 643/20180/15-ц) за ОСОБА_1 визнано право власності на житловий будинок на АДРЕСА_1, якого він не може бути позбавлений лише через наявність спору з іншими особами.
Отже, Суд у цьому провадженні констатує допущення судом апеляційної інстанції істотного порушення норм КПК (4651-17)
у зв`язку з обмеженням права власника майна як особи, прав, свобод та інтересів якої стосується рішення слідчого судді про накладення арешту, на його апеляційне оскарження.
З огляду на викладене ухвала судді суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню із призначенням нового розгляду в суді апеляційної інстанції, під час якого суду слід ухвалити законне й обґрунтоване судове рішення, належним чином умотивувавши свої висновки.
Керуючись статтями 441, 442 КПК України, Суд
постановив:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Ухвалу Харківського апеляційного суду від 09 січня 2020 року про повернення апеляційної скарги ОСОБА_1 у кримінальному провадженні № 42019221040000142 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 190 КК України, скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
С у д д і:
Н.О. Марчук М.М. Лагнюк А.М. Макаровець