747/82/19 Про умисне вбивство, скоєне на грунті особистих неприязних відносин - 10.06.2020 Прийняття

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження судами першої та апеляційної інстанцій, на ухвалу Чернігівського апеляційного суду від 09 січня 2020 року у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 12018270260000283, за обвинуваченням

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Великі Бубни Роменського району Сумської області, раніше судимого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України.

Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

Вироком Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 30 вересня 2019 року ОСОБА_1 засуджено за ч. 1 ст. 115 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 9 років.

Відповідно до ч. 5 ст. 72 КК України ОСОБА_1 зараховано в строк відбуття покарання термін його попереднього ув`язнення з 01 жовтня 2018 року, із розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.

Запобіжний захід до набрання вироком законної сили залишено у виді тримання під вартою.

Стягнено з ОСОБА_1 на корить ОСОБА_2 заподіяну матеріальну шкоду у розмірі 47 380 грн.

Вирішено питання щодо речових доказів та процесуальних витрат у провадженні.

Ухвалою Чернігівського апеляційного суду від 09 січня 2020 року вирок суду першої інстанції в частині призначеного покарання змінено, ОСОБА_1 призначено покарання за ч. 1 ст. 115 КК України у виді позбавлення волі на строк 7 років.

У решті вирок залишено без змін.

За обставин, встановлених судом та викладених у вироку, ОСОБА_1 визнаний винуватим у тому, що 01 листопада 2018 року, у період з 00 год 45 хв. по 02 год 15 хв., на перехресті вулиць Освіти, Молодіжна, Пушкіна та Робітнича в смт Талалаївка Чернігівської області, перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, у ході сварки, на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи настання суспільно небезпечних наслідків своїх дій у вигляді смерті ОСОБА_3, умисно наніс останньому не менше дев`ятнадцяти ударів руками та ногами по голові та тулубу, здійснив укус зубами в ділянці середньої третини правого плеча потерпілого. Від отриманих ударів ОСОБА_3 впав, а ОСОБА_1 здійснив не менше дванадцяти тиснень ногою на поверхню шиї з переходом на передню поверхню грудної клітки лежачому на землі потерпілому, після чого перетягнув останнього на ділянку місцевості, що розташована неподалік господарства № 24 по вул. Освіти у смт Талалаївка, та зник з місця вчинення злочину. У результаті спричинив потерпілому тяжкі та легкі тілесні ушкодження. Від отриманих тілесних ушкоджень, а саме від механічної асфіксії, внаслідок стискання органів шиї, ОСОБА_3 помер на місці події.

Вимоги касаційної скарги і доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі прокурор просить скасувати ухвалу апеляційного суду і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції в зв`язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону та невідповідністю призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого через м`якість. Зазначає, що апеляційний суд при пом`якшенні покарання не врахував тяжкість кримінального правопорушення, наслідки у виді смерті людини, а всі наведені в ухвалі дані про особу засудженого, а саме його молодий вік, позитивні характеристики та ставлення до вчиненого, враховані судом першої інстанції при призначенні ОСОБА_1 покарання. Вважає, що ухвала апеляційного суду не відповідає вимогам ст. ст. 370 та 419 КПК України, оскільки суд апеляційної інстанції не зазначив належного мотивування для зміни вироку суду та призначення мінімального покарання, передбаченого в санкції статті інкримінованого злочину.

Позиції учасників судового провадження

Прокурор просив касаційну скаргу задовольнити, ухвалу апеляційного суду скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Захисник Майстренко В. В., посилаючись на необґрунтованість доводів касаційної скарги, просив залишити її без задоволення.

Від потерпілої ОСОБА_2 надійшло клопотання про проведення касаційного розгляду за її відсутності.

Засуджений ОСОБА_1 був належним чином повідомлений про дату, час і місце касаційного розгляду, клопотань про особисту участь у розгляді справи до Суду від нього не надходило.

Мотиви Суду

Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників касаційного розгляду, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи, викладені в касаційній скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.

Відповідно до ч. 2 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Відповідно до вимог ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.

Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення та правильність кваліфікації його дій за ч. 1 ст. 115 КК України, у касаційній скарзі не заперечуються.

Відповідно до вимог ст. 370 КПКУкраїни судове рішенняповинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених КПК (4651-17) України.Обґрунтованим є рішення, ухвалене компетентним судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПКУкраїни. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Відповідно до ч. 2 ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.

Відповідно до загальних засад призначення покарання, визначених у ст. 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Суд, призначаючи покарання, зобов`язаний врахувати ступінь тяжкості вчинених злочинів, дані про особу винного та обставини справи, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Як убачається з матеріалів кримінального провадження, суд першої інстанції, призначаючи ОСОБА_1 покарання, врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, який є особливо тяжким, дані про особу засудженого, який характеризується за місцем проживання та навчання позитивно, на обліках у лікарів психіатра та нарколога не перебуває, в якості обставини, що обтяжує покарання, - вчинення злочину у стані алкогольного сп`яніння, та відсутність обставин, які пом`якшують покарання, його ставлення до вчиненого, а також наявність судимості і прийняв рішення про необхідність призначення покарання в межах санкції ч. 1 ст. 115 КК України у виді позбавлення волі на строк 9 років.

Суд апеляційної інстанції, переглядаючи кримінальне провадження за апеляційною скаргою захисника Майстренка В. В., частково погодився з її мотивами та дійшов висновку про можливість пом`якшення ОСОБА_1 призначеного покарання.

Однак, на думку колегії суддів, призначивши ОСОБА_1 покарання у мінімальній межі санкції ч. 1 ст. 115 КК України, суд апеляційної інстанції не в повній мірі врахував особу засудженого та його ставлення до вчиненого, характер інкримінованого кримінального правопорушення, наслідки у виді смерті людини, обтяжуючу покарання обставину - вчинення злочину у стані алкогольного сп`яніння, а також притягнення до кримінальної відповідальності не вперше, як про це правильно зазначено у касаційній скарзі прокурора.

Крім того, в порушення вимог ст. 419 КПК України суд апеляційної інстанції належним чином не перевірив доводи апеляційної скарги захисника Майстренка В. В. про суворість призначеного покарання та не зазначив переконливих підстав, з яких апеляційну скаргу визнано обґрунтованою в цій частині.

Виходячи з наведеного, колегія суддів вважає призначене ОСОБА_1 покарання за ч. 1 ст. 115 КК України у виді позбавлення волі на строк 7 років таким, що не відповідає ступеню тяжкості кримінального правопорушення на особі засудженого через м`якість.

Отже, під час розгляду кримінального провадження судом апеляційної інстанції допущено порушення вимог кримінального процесуального закону, яке є істотним, оскільки ставить під сумнів законність та обґрунтованість судового рішення, а також невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення й особі засудженого через м`якість, що у відповідності з вимогами

п. п. 1, 3 ч. 1 ст. 438 КПК України є підставами для скасування судового рішення.

З урахуванням викладеного, касаційна скарга прокурора підлягає задоволенню, а ухвала апеляційного суду - скасуванню з призначенням нового розгляду у суді апеляційної інстанції, під час якого необхідно врахувати наведене, апеляційний розгляд здійснити відповідно до вимог кримінального процесуального закону і прийняти законне та обґрунтоване рішення, та у разі підтвердження обсягу обвинувачення, за яким ОСОБА_1 визнано винуватим і засуджено, визначене йому ухвалою апеляційного суду покарання слід вважати м`яким.

Касаційний розгляд здійснюється згідно з правилами розгляду в суді апеляційної інстанції з урахуванням певних особливостей (стаття 434 КПК України). У свою чергу,

ст. 418 КПК України передбачає, що суд апеляційної інстанції ухвалює рішення в порядку, передбаченому статтями 368-380 цього Кодексу, який зобов`язує суд, серед іншого, вирішити питання про запобіжний захід.

Враховуючи, що ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, з метою запобігання ризикам, передбачених у ст. 177 КПК України, та забезпечення можливості проведення нового розгляду судом апеляційної інстанції, колегія суддів вважає за необхідне обрати ОСОБА_1 запобіжний захід у виді тримання під вартою на строк 60 днів.