317/3652/17 Про грубе порушення Правил дорожнього руху, виїзд на головну дорогу із другорядної, що призвело до зіткнення автомобілів, в результаті чого два пасажири одного автомобіля загинули на місці події, а водій і два інших пасажира отримали тілесні ушкодження - 09.06.2020 Прийняття

1. Запорізький районний суд Запорізької області вироком від 7 травня 2019 року засудив ОСОБА_1 за частиною 3 статті 286 КК і призначив йому покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років із позбавленням права керування транспортними засобами на строк 3 роки. На підставі статті 75 КК суд звільнив засудженого від відбування основного покарання, встановивши іспитовий строк тривалістю 3 роки.

2. За обставин, детально викладених у вироку, суд визнав доведеним, що 28 вересня 2017 року близько 08:00 ОСОБА_1, керуючи автомобілем "Chevrolet Aveo", не впевнившись у безпечності маневру при виїзді з прилеглої території, зіткнувся з автомобілем "ВАЗ 2108", який мав перевагу в русі, в результаті чого два пасажири автомобіля "ВАЗ 2108" загинули на місці події, а водій і два інших пасажира отримали тілесні ушкодження.

3. Дніпровський апеляційний суд вироком від 22 січня 2020 року скасував вирок суду першої інстанції в частині призначеного покарання і, застосувавши частину 1 статті 69 КК, призначив засудженому покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки із позбавленням права керування транспортними засобами на строк 3 роки.

Вимоги і доводи касаційної скарги

4. Засуджений у касаційній скарзі, не оспорюючи доведеності винуватості та правильності кваліфікації його дій, просить змінити вирок апеляційного суду та звільнити його від відбування покарання з випробуванням.

5. Він стверджує, що апеляційний суд призначив покарання, невідповідне тяжкості злочину та особі засудженого, оскільки не врахував належним чином обставини, що пом`якшують покарання та дані про його особу, зокрема, що його вік 69 років, інвалідність 2 групи, онкологічне захворювання, видалену нирку, через що він повинен регулярно приймати ліки та проходити курси стаціонарного лікування, відсутність судимостей, необережний характер злочину, щире каяття. Також він посилається на те, що потерпілі не наполягали на позбавленні його волі, та стверджує, що реальне позбавлення волі сприятиме погіршенню його стану здоров`я та завдаватиме фізичних страждань.

Позиції учасників касаційного розгляду

6. Учасникам кримінального провадження було належним чином повідомлено про дату, час та місце касаційного розгляду, клопотань про його відкладення до суду касаційної інстанції не надходило.

7. У судовому засіданні прокурор Рибачук Г.А. вважала, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржені судові рішення - без зміни.

Оцінка Суду

8. Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, перевіривши матеріали кримінального провадження, обговоривши наведені в скарзі доводи, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що в задоволенні касаційної скарги належить відмовити на таких підставах.

9. Відповідно до статей 50, 65 КК особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації покарання, воно повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. При виборі покарання мають значення й повинні братися до уваги обставини, які його пом`якшують і обтяжують.

10. За правилами статті 75 КК, якщо суд при призначенні позбавлення волі на строк не більше п`яти років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.

11. Законодавець надав дискреційні повноваження судам у визначенні можливості застосовувати статтю 75 КК. Ухвалюючи свій вирок у частині призначення покарання, апеляційний суд урахував, зокрема, що злочин є тяжким, стосується сфери безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, та спричинив тяжкі наслідки. Діючи в межах своїх повноважень, суд не встановив підстав для застосування цього положення.

12. Водночас апеляційний суд не залишив поза увагою обставини, що характеризують особу винного, зазначені в касаційній скарзі, дійшов висновку про можливість застосувати положення частини 1 статті 69 КК і призначив засудженому більш м`яке покарання, ніж встановлене санкцією частини 3 статті 286 КК.

13. Таким чином, апеляційний суд не порушив вимог статей 50, 65 КК, а призначене засудженому покарання відповідає визначеним законом меті та загальним засадам.

14. Отже, доводи в касаційній скарзі про порушення загальних засад при призначенні покарання засудженому Суд вважає необґрунтованими.

На підставі викладеного, керуючись статтями 433, 436, 441, 442 КПК, Суд

Вирок Дніпровського апеляційного суду від 22 січня 2020 року щодо ОСОБА_1 залишити без зміни, а касаційну скаргу засудженого - без задоволення.

головуючого	Бущенка А.П.,
суддів	Голубицького С.С., Крет Г.Р.,
за участю: секретаря судового засідання	Червінської М.П.,
прокурора	Рибачук Г.А.,