Постанова
Іменем України
04 червня 2020 року
м. Київ
Справа № 572/240/17
Номер провадження в апеляційному суді 11-кп/4815/193/19
Провадження № 51 - 6445 км 19
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Наставного В.В.,
суддів: Матієк Т.В., Яковлєвої С.В.,
за участю:
секретаря судового засідання Матвєєвої Н.В.,
прокурора Кузнецова С.М.,
засудженого ОСОБА_1 у режимі відеоконференції,
захисника засуджених
ОСОБА_1 та ОСОБА_3 адвоката Аврамишина С.В. у режимі
відеоконференції,
розглянув у судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12016180200001442 від 08 листопада
2016 року, щодо:
ОСОБА_1,
ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця смт Люблінець Ковельського району Волинської області, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1, проживаючого за адресою: АДРЕСА_2, раніше не судимого,
за ст. 15 ч. 3, ст. 185 ч. 2 КК України,
ОСОБА_3,
ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженця м. Сарни Рівненської області, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_3, раніше не судимого,
за ст. 15 ч. 3, ст. 185 ч. 2 КК України,
за касаційною скаргою захисника засуджених ОСОБА_1 та ОСОБА_3 - адвоката Аврамишина С.В. на вирок Сарненського районного суду Рівненської області від 22 листопада 2018 року та ухвалу Рівненського апеляційного суду від
17 вересня 2019 року щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_3 .
Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Сарненського районного суду Рівненської області від 22 листопада
2018 року засуджено:
ОСОБА_1 за ст. 15 ч. 3, ст. 185 ч. 2 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки.
На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування покарання з випробуванням зі встановленням іспитового строку тривалістю 2 роки та покладено на нього обов`язки, передбачені ст. 76 КК України.
ОСОБА_3 за ст. 15 ч. 3, ст. 185 ч. 2 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки.
На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_3 звільнено від відбування покарання з випробуванням зі встановленням іспитового строку тривалістю 2 роки та покладено на нього обов`язки, передбачені ст. 76 КК України.
Цим же вироком засуджено ОСОБА_4 та ОСОБА_5, касаційних скарг від яких та щодо яких не надходило. У поданій касаційній скарзі судові рішення щодо ОСОБА_4 та ОСОБА_5 не оскаржено.
Вироком суду ОСОБА_1 та ОСОБА_3 визнано винуватими і засуджено за те, що вони 08 листопада 2016 року приблизно о 14 годині 40 хвилин за попередньою змовою групою осіб з ОСОБА_4, ОСОБА_5 та невстановленою досудовим розслідуванням особою на території ДМП "Водозабір", яке знаходиться в комунальній власності територіальної громади м. Сарни та розташоване за адресою: Рівненська область, м. Сарни, вул. Заводська, 7, вилучили шляхом розкопування та демонтажу з ділянки водогону Сарненської міської ради частину чавунної труби вагою 790 кг, вартістю 4 гривні 10 копійок за 1 кг брухту чорного металу - на загальну суму 3 239 гривень, яку мали намір таємно викрасти, однак злочин не було доведено до кінця з причин, що не залежали від їх волі, оскільки на місці вчинення кримінального правопорушення їх дії були виявлені та припинені працівниками поліції.
Ухвалою Рівненського апеляційного суду від 17 вересня 2019 року вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_1, ОСОБА_4, ОСОБА_3 та ОСОБА_5 залишено без зміни, а апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_5, захисника Аврамишина С.В. в інтересах обвинувачених ОСОБА_1 та ОСОБА_3 - без задоволення.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник Аврамишин С.В. в інтересах засуджених ОСОБА_1 та ОСОБА_3, посилаючись на невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, просить скасувати вирок суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_3, а кримінальне провадження щодо них за ст. 15 ч. 3, ст. 185 ч. 2 КК України закрити на підставі ст. 284 ч. 1 п. 3 КПК України. Вважає, що вирок суду першої інстанції не відповідає вимогам ст. 370, 373 КПК України, оскільки він ґрунтується на припущеннях та недопустимих доказах. Указує на те, що судом не встановлено всіх обставин, передбачених ст. 91 КПК України, формулювання обвинувачення є неконкретним, не вказано способу вчинення кримінального правопорушення, не розкрито питання домовленості між співучасниками, чим порушено право на захист. Зазначає, що ДМП "Водозабір" не належить Сарненській міській раді, яку залучено до участі в кримінальному провадженні як потерпілу сторону. Звертає увагу на те, що судова експертиза в порядку ст. 242 ч. 2 п. 6 КПК України для встановлення розміру заподіяних матеріальних збитків не проводилася, а довідку ФОП ОСОБА_6 про вартість одного кілограма брухту чорного металу вважає недопустимим доказом. Крім того, указує на відсутність будь-яких документів про те, що виявлений на місці події метал є чавуном. Зазначає, що суд апеляційної інстанції в порушення вимог статей 370, 419 КПК України допустив формальний підхід, належним не перевірив всіх доводів апеляційної скарги.
Заперечень на касаційну скаргу захисника Аврамишина С.В. від учасників судового провадження не надходило.
Позиції учасників судового провадження
Захисник Аврамишин С.В., засуджені ОСОБА_1 та ОСОБА_3 у судовому засіданні висловили доводи на підтримання касаційної скарги та просили її задовольнити.
Прокурор у судовому засіданні вважав касаційну скаргу захисника необґрунтованою і просив залишити її без задоволення.
Мотиви Суду
Заслухавши суддю-доповідача, доводи учасників судового провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла до наступних висновків.
Згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Доводи касаційної скарги про істотне порушення вимог кримінального процесуального закону судом апеляційної інстанції є обґрунтованими.
Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом, на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу, та в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Зі змісту положень ст. 418 ч. 2, ст. 419 КПК України вбачається, що судові рішення суду апеляційної інстанції ухвалюються в порядку, передбаченому статтями 368-380 цього Кодексу. В ухвалі суду апеляційної інстанції, окрім іншого, має бути зазначено узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу, а при залишенні апеляційної скарги без задоволення - підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою, викладаються докази, що спростовують її доводи.
Захисник Аврамишин С.В. у своїй апеляційній скарзі в інтересах засуджених
ОСОБА_1 та ОСОБА_3 посилався на незаконність та необґрунтованість вироку суду першої інстанції, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, порушення права на захист, просив скасувати вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_3, а кримінальне провадження щодо останніх закрити.
Серед доводів апеляційної скарги захисник Аврамишин С.В. зазначав про те, що судом першої інстанції не встановлені всі обставини, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, зокрема розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, не проведено експертизу в порядку ст. 242 ч. 2 п. 6 КПК України, а довідка ФОП ОСОБА_6 є недопустимим доказом, оскільки зазначений підприємець не є експертом і не здійснює діяльність, пов`язану із заготівлею чи переробкою брухту чорних або кольорових металів.
У кримінальному провадженні підлягають доказуванню, у тому числі, вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір процесуальних витрат (ст. 91 ч. 1 п. 3 КПК України).Встановлення вартості викраденого майна набуває особливого значення для доведення поза розумним сумнівом винуватості особи в вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 185 КК України, оскільки крадіжка є злочином із матеріальним складом.
При розгляді кримінального провадження суд зобов`язаний на основі всебічного, повного й об`єктивного дослідження обставин справи з`ясувати характер і розмір матеріальної шкоди, заподіяної злочином, наявність причинного зв`язку між вчиненим і шкодою, що настала, роль і ступінь участі кожного з підсудних в її
заподіянні, а також чи відшкодовано її повністю або частково до судового розгляду справи і у вироку дати належну оцінку зазначеним обставинам.
Згідно зі ст. 242 ч. 2 п. 6 КПК України слідчий або прокурор зобов`язані звернутися з клопотанням до слідчого судді для проведення експертизи щодо визначення розміру матеріальних збитків, шкоди немайнового характеру, шкоди довкіллю, заподіяної кримінальним правопорушення.
Відповідно до висновку про застосування норми права, який міститься в постанові об`єднаної палати Верховного Суду від 25 листопада 2019 року в справі
№ 420/1667/18, імперативність ст. 242 ч. 2 п. 6 КПК України у редакції Закону від 13 травня 2014 року № 1261-VII (1261-18) щодо призначення експертизи у кожному кримінальному провадженні для визначення розміру збитків, завданих кримінальним правопорушенням, має обмежений характер, оскільки не стосується тих випадків, коли предметом злочину є гроші або інші цінні папери, що мають грошовий еквівалент, а також коли розмір матеріальних збитків, шкоди, заподіяних кримінальним правопорушенням, можливо достовірно встановити без спеціальних знань, а достатньо загальновідомих та загальнодоступних знань, проведення простих арифметичних розрахунків для оцінки даних, отриманих за допомогою інших, крім експертизи, джерел доказування.
Із формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним вбачається, що
ОСОБА_1 та ОСОБА_3 вчинили незакінчений замах на таємне викрадення частини чавунної труби вагою 790 кг, вартістю 4 гривні 10 копійок за 1 кг брухту чорного металу - на загальну суму 3 239 гривень.
Вартість викраденого встановлено на підставі довідки ФОП ОСОБА_6 про те, що вартість одного кілограма брухту чорного металу станом на 08 листопада 2016 року становила 4 гривні 10 копійок. Разом з тим, зазначена довідка не містить даних про вартість брухту саме чавуну.
Крім того, на обґрунтування своїх доводів адвокат Аврамишин С.В. додав до апеляційної скарги витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, згідно з яким ФОП ОСОБА_6 здійснює діяльність, пов`язану з функціонуванням інфраструктури автомобільного та міського транспорту (код КВЕД 63.21.2), організацією перевезення вантажів (код КВЕД 63.40.0), та діяльність автомобільного вантажного транспорту (код КВЕД 60.24.0), тобто діяльність, яка не пов`язана з обігом чорних або кольорових металів.
Із матеріалів кримінального провадження видно, що на інші докази на підтвердження вартості брухту чавуну суди у судових рішеннях не посилалися і оцінки їм не давали.
Разом з тим, суд апеляційної інстанції не надав мотивованих відповідей на такі доводи апеляційної скарги захисника Аврамишина О.А. щодо вартості викраденого майна, чим порушив вимоги ст. 419 КПК України і дійшов передчасного висновку про законність вироку суду першої інстанції.
Отже, під час розгляду справи судом апеляційної інстанції допущено порушення вимог кримінального процесуального закону, яке є істотним, оскільки ставить під сумнів законність і обґрунтованість судового рішення, що у відповідності з вимогами ст. 438 ч. 1 п. 1 КПК України є підставою для скасування такого рішення.
За таких обставин, ухвала апеляційного суду підлягає скасуванню із призначенням нового розгляду в суді апеляційної інстанції, а касаційна скарга захисника
Аврамишина С.В. - задоволенню частково.
При новому розгляді суду апеляційної інстанції необхідно врахувати наведене, апеляційний розгляд здійснити відповідно до вимог КПК (4651-17) України та прийняти законне і обґрунтоване рішення. Інші доводи касаційної скарги захисника
Аврамишина С.В., які аналогічні доводам його апеляційної скарги, про неконкретність обвинувачення, порушення права на захист, належність ДМП "Водозабір" та наявність підстав для закриття кримінального провадження підлягають перевірці і з`ясуванню при новому розгляді в суді апеляційної інстанції.
Керуючись ст.ст. 436, 438 КПК України, Суд
ухвалив:
Касаційну скаргу захисника засуджених ОСОБА_1 та ОСОБА_3 - адвоката Аврамишина С.В. задовольнити частково.
Ухвалу Рівненського апеляційного суду від 17 вересня 2019 року щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_3 скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Постанова Верховного Суду є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді:
В.В. Наставний Т.В. Матієк С.В. Яковлєва