428/16105/18 Про таємне викрадення чужого майна, скоєне з проникненням до житлового приміщення - 03.06.2020 Прийняття

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника Толокольнікова С.В. на вирок Луганського апеляційного суду від 16 січня 2020 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018130370002819, за обвинуваченням

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця смт Біловодськ Луганської області, жителя АДРЕСА_1, раніше судимого,

у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст. 185 КК України.

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

Вироком Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 19 грудня 2018 року ОСОБА_1 засуджено за ч. 3 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки. На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 2 роки та покладено обов`язки, передбачені ст. 76 КК України.

Згідно з вироком ОСОБА_1 визнано винуватим у тому, що він 21 вересня 2018 року о 19:00 повторно проник до кімнати АДРЕСА_2, звідки таємно викрав обігрівач конверторного типу вартістю 616,67 грн, який належав ОСОБА_2 .

Луганським апеляційним судом за апеляційною скаргою прокурора вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_1 в частині звільнення від відбування, призначеного покарання на підставі ст. 75 КК України, скасовано та ухвалено новий вирок від 16 січня 2020 року, яким ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 185 КК України призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки. На підставі ст. 72 КК України зараховано у строк відбування покарання строк попереднього ув`язнення з 13 грудня 2019 року по день набрання вироку законної сили з розрахунку день за день. У решті вирок місцевого суду залишено без зміни.

Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі захисник Толокольніков С.В., який діє в інтересах засудженого ОСОБА_1, посилаючись на невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого внаслідок суворості, просить вирок апеляційного суду скасувати та призначити новий розгляд в суді апеляційної інстанції. Зазначає, що апеляційний суд при призначенні покарання належним чином не врахував ряд обставин, які пом`якшують покарання, і дані про особу обвинуваченого та безпідставно скасував вирок місцевого суду в частині звільнення підзахисного від відбування покарання на підставі ст. 75 КК України.

Позиції учасників судового провадження

Прокурор вважає, що касаційна скарга є необґрунтованою та просить її відхилити.

Інші учасники судового провадження були належним чином повідомлені про дату, час та місце касаційного розгляду, однак у судове засідання вони не з`явилися. Клопотань про його відкладення не надходило.

Мотиви Суду

Відповідно до ч. 2 ст. 433 КПКУкраїни суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні ним кримінального правопорушення та правильність кваліфікації його дій за ч. 3 ст. 185 КК України в поданій касаційній скарзі не оспорюється.

Що стосується доводів касаційної скарги про невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та даним про особу засудженого через суворість, то вони, на думку колегії суддів, є необґрунтованими.

Відповідно до положень статей 370, 420 КПК України суд апеляційної інстанції скасовує вирок суду першої інстанції та ухвалює свій вирок у разі необхідності застосування закону про більш тяжке кримінальне правопорушення чи збільшення обсягу обвинувачення, необхідності застосувати більш суворе покарання, а також у разі скасування необґрунтованого виправдувального вироку суду першої інстанції або ж у разі неправильного звільнення обвинуваченого від відбування покарання. Таке рішення апеляційного суду має бути законним, обґрунтованим та вмотивованим.

Суд апеляційної інстанції зазначених вимог кримінального процесуального закону дотримався.

Матеріалами кримінального провадження встановлено, що прокурор подав апеляційну скаргу, в якій на обґрунтування своєї позиції щодо незаконності вироку виклав змістовні, конкретні доводи про неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, а саме положень ст. 75 КК України, що призвело до м`якості призначеного покарання, та просив скасувати вирок місцевого суду й ухвалити новий, яким призначити ОСОБА_1 покарання, яке потрібно відбувати реально.

Відповідно до положень ст. 50 КК Українипокарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні злочину, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. При цьому покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами. Покарання не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.

Згідно з вимогами ст. 65 КК Україниособі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Суд, призначаючи покарання, зобов`язаний враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини справи, які пом`якшують і обтяжують покарання.

Призначаючи ОСОБА_1 покарання, апеляційний суд дотримався вимог ст. 65 КК України, врахувавши ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, дані про особу винного й навів у вироку переконливі мотиви ухваленого рішення.

Зокрема, судом апеляційної інстанції враховано, що вчинене кримінальне правопорушення відповідно до вимог ст. 12 КК України віднесено до категорії тяжких; дані про особу винного, який раніше судимий за вчинення злочину проти власності, однак на шлях виправлення не став та повторно вчинив злочин менше ніж через рік після відбуття призначеного покарання у виді позбавлення волі, за місцем проживання характеризується задовільно, не працює.

Також, урахувавши обставину, що пом`якшує покарання, щире каяття, та інші обставини, на які посилається захисник у своїй касаційній скарзі, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про можливість призначення ОСОБА_1 мінімального покарання у межах санкції частини статті, за якою його визнано винуватим, яке потрібно відбувати реально.

При цьому колегія суддів апеляційного суду дійшла правильного висновку, що наведені судом першої інстанції дані про особу винного та обставина, яка пом`якшує покарання, у цьому випадку не є такими, які вказують на можливість виправлення ОСОБА_1 без ізоляції від суспільства в умовах здійснення за ним контролю в порядку звільнення особи від відбування покарання з випробуванням.

Колегія суддів убачає, що покарання засудженому призначено судом апеляційної інстанції відповідно до вимог закону, за своїм видом та розміром є необхідним й достатнім для його виправлення і попередження нових злочинів, відповідає вимогам ст. 65 КК України. Підстав для скасування вироку апеляційного суду з підстав, що вказані у касаційній скарзі захисника, не убачається.

Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити суду повно й усебічно розглянути провадження і постановити законне, обґрунтоване та справедливе рішення, у матеріалах провадження під час касаційного розгляду в межах, визначених ст. 433 КПК України, не встановлено.

Ураховуючи зазначене, колегія суддів підстав для задоволення касаційної скарги захисника не убачає.

Керуючись ст. ст. 412, 413, 434, 436, 441, 442 КПК України, Верховний Суд

Вирок Луганського апеляційного суду від 16 січня 2020 року щодо ОСОБА_1 залишити без зміни, а касаційну скаргу захисника Толокольнікова С.В. - без задоволення.