661/2682/18 Про умисне заподіяння легкого тілесного ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров`я - 03.06.2020 Прийняття

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника Сидоренко Н.О. на вирок Херсонського апеляційного суду від 28 листопада 2019 року у кримінальних провадженнях, внесених до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018230070002618 та за № 12018230070001112, за обвинуваченням

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Веселе Бериславського району Херсонської області, жителя АДРЕСА_1, раніше судимого 03 травня 2018 року вироком Бериславського районного суду Херсонської області за ч. 1 ст. 185 КК України до покарання у виді штрафу в розмірі 50 неоподатковуваних доходів громадян, що становить 850 грн.,

у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст. 125, ч. 2 ст. 389 КК України.

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

Вироком Новокаховського міського суду Херсонської області від 26 березня 2019 року ОСОБА_1 засуджено за ч.2 ст. 125 КК України до покарання у виді обмеження волі на строк 1 рік; за ч.2 ст. 389 КК України до покарання у виді обмеження волі на строк 2 роки.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК Україниза сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно визначено ОСОБА_1 покарання у виді обмеження волі на строк 2 роки.

На підставі ч. 1 ст. 71 КК Україниза сукупністю вироків до покарання, призначеного цим вироком, частково приєднано невідбуту частину покарання за вироком Бериславського районного суду Херсонської області від 03.05.2018 року, яке замінено ухвалою Новокаховського міського суду Херсонської області від 11.09.2018 року на покарання у виді громадських робіт строком 24 години, що згідно ст. 72 КК України відповідає трьом дням обмеження волі, і остаточне покарання ОСОБА_1 визначено у виді обмеження волі на строк 2 роки 3 дні. На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування покарання з випробування з іспитовим строком тривалістю 1 рік, з покладенням обов`язків, передбачених ст. 76 КК України.

Згідно з вироком ОСОБА_1 визнано винуватим у тому, що він 13 травня 2018 року о 19:00, перебуваючи біля автобусної зупинки, яка знаходиться біля будинку за адресою: пр АДРЕСА_2, умисно, на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин завдав ОСОБА_2 численні удари руками та ногами по обличчю, в голову та тулуб, чим заподіяв потерпілому легке тілесне ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров`я.

Окрім того, ОСОБА_1, будучи засудженим вироком Бериславського районного суду Херсонської області від 03 травня 2018 року за ч.1 ст. 185 КК України до покарання у вигляді штрафу у розмірі 850 гривень (ухвалою Новокаховського міського суду Херсонської області від 11.09.2018 року замінено покарання на громадські роботи строком 50 годин), умисно порушуючи встановлений порядок та умови відбування покарання, відбуваючи покарання у вигляді громадських робіт у КП "Новокаховський міський центр фізичного здоров`я населення "Спорт для всіх"", ухилився від відбування призначеного покарання, не пов`язаного із позбавленням волі.

Херсонським апеляційним судом за апеляційною скаргою прокурора вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_1 у частині призначеного покарання скасовано та ухвалено новий вирок від 28 листопада 2019 року, яким ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 125 КК України призначено покарання у виді обмеження волі на строк 1 рік; за ч. 2 ст. 389 КК України - 2 роки обмеження волі.

На підставі ч.1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_1 визначено покарання у виді обмеження волі на строк 2 роки.

На підставі ч.1 ст. 71 КК України за сукупністю вироків, із урахуванням положень ст. 72, 73 КК Українишляхом часткового приєднання невідбутої частини покарання за вироком Бериславського районного суду Херсонської області від 03 травня 2018 року, заміненого ухвалою Новокаховського міського суду Херсонської області від 11 вересня 2018 року, ОСОБА_1 визначено остаточне покарання у виді обмеження волі на строк 2 роки 3 дні. У решті вирок місцевого суду залишено без зміни.

Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі захисник Сидоренко Н.О., яка діє в інтересах засудженого ОСОБА_1, посилаючись на невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого внаслідок суворості, просить вирок апеляційного суду скасувати та призначити новий розгляд в суді апеляційної інстанції. Зазначає, що апеляційний суд при призначенні покарання належним чином не врахував ряд обставин, які пом`якшують покарання, і дані про особу обвинуваченого та безпідставно скасував вирок місцевого суду в частині звільнення її підзахисного від відбування покарання на підставі ст. 75 КК України.

Позиції учасників судового провадження

Прокурор вважає, що касаційна скарга є необґрунтованою та просить її відхилити.

Інші учасники судового провадження були належним чином повідомлені про дату, час та місце касаційного розгляду, однак у судове засідання вони не з`явилися. Клопотань про його відкладення не надходило.

Мотиви Суду

Відповідно до ч. 2 ст. 433 КПКУкраїни суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні ним кримінальних правопорушень та правильність кваліфікації його дій за ч. 2 ст. 125, ч. 2 ст. 389 КК України в поданій касаційній скарзі не оспорюється.

Що стосується доводів касаційної скарги про невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та даним про особу засудженого через суворість, то вони, на думку колегії суддів, є необґрунтованими.

Відповідно до положень статей 370, 420 КПК України суд апеляційної інстанції скасовує вирок суду першої інстанції та ухвалює свій вирок у разі необхідності застосування закону про більш тяжке кримінальне правопорушення чи збільшення обсягу обвинувачення, необхідності застосувати більш суворе покарання, а також у разі скасування необґрунтованого виправдувального вироку суду першої інстанції або ж у разі неправильного звільнення обвинуваченого від відбування покарання. Таке рішення апеляційного суду має бути законним, обґрунтованим та вмотивованим.

Суд апеляційної інстанції зазначених вимог кримінального процесуального закону дотримався.

Матеріалами кримінального провадження встановлено, що прокурор подав апеляційну скаргу, в якій на обґрунтування своєї позиції щодо незаконності вироку виклав змістовні, конкретні доводи про неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, а саме положень ст. 75 КК України, що призвело до м`якості призначеного покарання, та просив скасувати вирок місцевого суду й ухвалити новий, яким призначити ОСОБА_1 покарання, яке потрібно відбувати реально.

Відповідно до положень ст. 50 КК Українипокарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні злочину, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. При цьому покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами. Покарання не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.

Згідно з вимогами ст. 65 КК Україниособі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Суд, призначаючи покарання, зобов`язаний враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини справи, які пом`якшують і обтяжують покарання.

Призначаючи ОСОБА_1 покарання, апеляційний суд дотримався вимог ст. 65 КК України, врахувавши ступінь тяжкості вчинених ним кримінальних правопорушень, дані про особу винного й навів у вироку переконливі мотиви ухваленого рішення.

Зокрема, судом апеляційної інстанції враховано, ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, дані про особу винного, який раніше притягувався до кримінальної відповідальності за вчинення злочинів проти власності, негативну характеристику за місцем проживання.

Також апеляційним судом взято до уваги те, що обвинувачений офіційно не працевлаштований, а наявна в матеріалах провадження копія свідоцтва про народження дитини не підтверджує факту перебування її на його утриманні.

Урахувавши всі обставини, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про можливість призначення ОСОБА_1 покарання у виді обмеження волі, яке потрібно відбувати реально, мотивувавши належним чином своє рішення, та із наведенням у вироку відповідних мотивів обґрунтовано визнав неможливим звільнення ОСОБА_1 на підставі положень ст. 75 КК України від відбування покарання з випробуванням.

Колегія суддів убачає, що покарання засудженому призначено судом апеляційної інстанції відповідно до вимог закону, за своїм видом та розміром є необхідним й достатнім для його виправлення і попередження нових злочинів, відповідає вимогам ст. 65 КК України. Підстав для скасування вироку апеляційного суду з підстав, що вказані у касаційній скарзі захисника, не убачається.

Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити суду повно й усебічно розглянути провадження і постановити законне, обґрунтоване та справедливе рішення, у матеріалах провадження під час касаційного розгляду в межах, визначених ст. 433 КПК України, не встановлено.

Ураховуючи зазначене, колегія суддів підстав для задоволення касаційної скарги захисника не убачає.

Керуючись ст. ст. 412, 413, 434, 436, 441, 442 КПК України, Верховний Суд

Вирок Херсонського апеляційного суду від 28 листопада 2019 року щодо ОСОБА_1 залишити без зміни,а касаційну скаргу захисника Сидоренко Н.О. - без задоволення.