11/1162001 Про відмову у витребуванні справи для перевірки в касаційному порядку - 28.04.2020 Прийняття

Суддя Верховного Суду Марчук О.П., розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 на вирок Білозерського районного суду Херсонської області від 14 грудня 2000 року та ухвалу Херсонського обласного суду від 30 січня 2001 року,

Як убачається зі змісту касаційної скарги до доданої до неї копій судових рішень, вироком Білозерського районного суду Херсонської області від 14 грудня 2000 року ОСОБА_1 засуджено за ст. 87 КК України 1960 року, із застосуванням ст. 42 КК України, 1960 року, до покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки 4 місяців.

Ухвалою Херсонського обласного суду від 30 січня 2001 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, вирок Білозерського районного суду Херсонської області від 14 грудня 2000 року в частині засудження ОСОБА_1 за ст. 87 КК України 1960 року скасовано та в цій частині справу направлено на додаткове розслідування. В іншій частині вирок суду залишено без зміни.

ОСОБА_1 у своїй касаційній скарзі порушує питання про перевірку вищевказаних судових рішень у касаційному порядку.

Суд, перевіривши касаційну скаргу та додані до неї копії судових рішень, дійшов висновку про те, що необхідно відмовити у витребуванні справи для перевірки в касаційному порядку з наступних підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 388 КПК України 1960 року справа не витребовується, якщо скарга відповідно до вимог ст. 350, ч. 2 ст. 383, ст. 384, ч. 2 ст. 386, ч. 1 ст. 398 цього Кодексу не може бути предметом розгляду суду касаційної інстанції.

Відповідно до ч. 2 ст. 383 КПК України 1960 року у касаційному порядку також можуть бути перевірені вироки місцевих судів, постанови (ухвали) цих судів у справах про застосування примусових заходів виховного чи медичного характеру, інші постанови (ухвали), які перешкоджають подальшому провадженню у справі, ухвали апеляційного суду, постановлені щодо цих вироків, постанов (ухвал), крім випадків, коли апеляційною інстанцією зазначені рішення скасовано, а справу направлено на нове розслідування чи новий судовий розгляд, а також ухвали апеляційного суду, постановлені ним в апеляційному порядку щодо видачі особи (екстрадиції).

Зі змісту касаційної скарги ОСОБА_1 та доданих копій судових рішень вбачається, що ухвалою Херсонського обласного суду від 30 січня 2001 року вирок Білозерського районного суду Херсонської області від 14 грудня 2000 року щодо ОСОБА_1 в частині засудження його за ст. 87 КК України 1960 року скасовано та справу в цій частині направлено на додаткове розслідування та в іншій частині вирок суду залишено без зміни. Вищевказані судові рішення не перешкоджають подальшому провадженню по справі.

Таким чином, вирок Білозерського районного суду Херсонської області від 14 грудня 2000 року та ухвала Херсонського обласного суду від 30 січня 2001 року не можуть бути предметом розгляду суду касаційної інстанції, а тому йому слід відмовити у витребуванні справи для перевірки в касаційному порядку.

Крім того, відповідно до вимог ч. 2 ст. 386 КПК України 1960 року, касаційні скарги на судові рішення, зазначені у ч. 2 статті 383 цього Кодексу, можуть бути подані протягом трьох місяців з моменту набрання ними законної сили.

При цьому, згідно до ч. 4 ст. 386 КПК України в 1960 року, у разі подачі скарги з пропуском встановленого ч. 1 і ч. 2 цієї статті строку і при відсутності клопотання про його відновлення, скарга чи подання постановою судді визнається такою, що не підлягає розгляду. Цей строк може бути відновлений у випадках і в порядку, передбачених статтею 353 цього Кодексу.

Питання про відновлення строку на касаційне оскарження судових рішень не є компетенцією суду касаційної інстанції. Згідно ст. 353 КПК України 1960 року питання про відновлення строку вирішується в судовому засіданні судом, який розглядав справу.