202/3571/19 Про умисне заподіяння тяжких тілесних ушкоджень, скоєне на ґрунті особистих неприязних стосунків - 27.04.2020 Прийняття

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника Немировського Юрія Володимировича в інтересах засудженого ОСОБА_1 на вирок Індустріального районного суду

м. Дніпропетровська від 03 липня 2019 року та ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 16 грудня 2019 року щодо

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця м. Дніпра, не працюючого, інваліда 3 групи, зареєстрованого в АДРЕСА_1, жителя АДРЕСА_2, раніше не судимого,

засудженого за вчинення злочину, передбаченого ч. 1 ст. 121 Кримінального кодексу України (далі - КК).

Зміст оскаржуваних судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

За вироком Індустріального районного суду м. Дніпропетровська

від 03 липня 2019 року ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК, та призначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.

Строк відбуття покарання ОСОБА_1 ухвалено обчислювати з моменту набрання вироком законної сили.

Вирішено питання щодо процесуальних витрат і речових доказів

у кримінальному провадженні.

Суд визнав ОСОБА_1 винуватим у злочині, вчиненому за таких обставин.

30 вересня 2018 року близько 19 години 20 хвилин між ОСОБА_2

та ОСОБА_3, які перебували на сходинковому майданчику першого поверху будинку АДРЕСА_3, на ґрунті неприязних стосунків раптово виник словесний конфлікт. У цей час до під`їзду зайшов ОСОБА_1 та зрозумівши, що між раніше невідомим йому

ОСОБА_2 і знайомою ОСОБА_3 відбувається конфлікт, підійшов

з метою його врегулювання. Однак, усвідомлюючи, що через вади здоров`я

не зможе самостійно врегулювати наявний конфлікт, дістав з поліетиленового пакета, який був при ньому, ніж, взяв його у праву руку та, стоячи за спиною ОСОБА_2, умисно завдав одного тичкового удару клинком ножа в поперекову ділянку тулуба ліворуч, таким чином спричинивши ОСОБА_2 тяжке тілесне ушкодження. Після цього ОСОБА_1 вибіг з під`їзду та втік з місця скоєння злочину.

Дніпровський апеляційний суд ухвалою від 16 грудня 2019 року вирок місцевого суду щодо ОСОБА_1 залишив без змін.

Вимоги та узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

У касаційній скарзі захисник просить скасувати рішення судів першої

та апеляційної інстанцій і призначити новий розгляд у суді першої інстанції. Як на порушення, допущені місцевим судом, захисник вказує на те, що цей суд під час судового розгляду не викликав та не допитав свідка ОСОБА_3, хоча ОСОБА_1 наполягав на її допиті. Крім того, під час розгляду кримінального провадження суд першої інстанції усупереч вимогам пунктів 3, 4 ч. 2 ст. 52 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК (4651-17) ) не залучив до участі у справі захисника, чим порушив право ОСОБА_1 на захист. Також місцевий суд розглянув кримінальне провадження без участі перекладача, незважаючи на те, що ОСОБА_1 не достатньо володіє українською мовою.Стверджує,

що апеляційний суд належним чином не перевірив його доводів, викладених

в апеляційній скарзі, щодо вказаних вище порушень, допущених судом першої інстанції.

Позиції інших учасників судового провадження

Прокурор заперечував щодо задоволення касаційної скарги та просив залишити оскаржувані судові рішення без зміни.

Учасників судового провадження повідомлено про час та місце розгляду справи. Заперечень і заяв про відкладення розгляду справи від учасників судового провадження, які не прибули в судове засідання, не надійшло.

Мотиви Суду

Заслухавши доповідь судді, доводи прокурора, перевіривши матеріали кримінального провадження, доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно із ч. 2 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Відповідно до ч. 1 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального

та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, однобічність та неповнота судового розгляду самі собою можуть бути підставою для зміни чи скасування вироку місцевого суду апеляційним судом (статті 409, 410 КПК).

Підставами ж для скасування або зміни судових рішень судом касаційної інстанції згідно зі ст. 438 КПК є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.

Статтею 412 КПК передбачено, що істотними є такі порушення вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.

Верховний Суд перевіряє правильність застосування судами нижчих інстанцій норм матеріального і процесуального закону, а вирішуючи питання щодо законності, обґрунтованості та вмотивованості судових рішень, виходить

із установлених фактичних обставин, викладених у рішеннях судів першої

та апеляційної інстанцій.

Отже, касаційний суд не перевіряє судових рішень у частині неповноти судового розгляду, а також невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, як про це ставить питання у касаційній скарзі захисник, у тому числі і показання свідка ОСОБА_3, на які він посилається.

Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні злочину,

за який його засуджено, ґрунтується на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, підтверджених доказами, безпосередньо дослідженими та оціненими за критеріями, які визначено ч. 1 ст. 94 КПК.

Так, суд першої інстанції послався у вироку на показання ОСОБА_1, який під час судового розгляду кримінального провадження безпосередньо пояснив, що повністю визнає свою винуватість у інкримінованому йому злочині

та підтверджує фактичні обставини, викладені в обвинувальному акті.

Крім того, зазначений вище висновок суду об`єктивно підтверджується наданими потерпілим ОСОБА_2 під час судового розгляду показаннями, який пояснив, що 30 вересня 2018 року у під`їзді будинку за місцем його мешкання раніше знайома йому ОСОБА_3 била ногою у вхідні двері його квартири. Коли він вийшов із квартири у під`їзд, ОСОБА_3 намагалася застосувати

до нього газовий балончик, тому між ними виник конфлікт, в ході якого до нього ззаду підійшов ОСОБА_1 та завдав йому удару ножем, після чого втік.

При цьому суд надав об`єктивну оцінку сукупності інших доказів, а саме: протоколу огляду від 01 жовтня 2018 року з фото-таблицею до нього; протоколу огляду місця події від 02 жовтня 2018 року з фото-таблицею до нього, згідно

з яким було оглянуто ділянку місцевості на території КЗ "СЗШ № 139" та виявлено і вилучено ніж зі слідами крові; протоколу проведення слідчого експерименту

від 02 лютого 2019 року з фото-таблицею до нього за участю потерпілого

ОСОБА_2, відповідно до якого останній вказав механізм заподіяння йому тілесних ушкоджень за обставин, які мали місце 30 вересня 2018 року; протоколу пред`явлення особи для впізнання від 06 лютого 2019 року з фото-таблицею

до нього, згідно з яким потерпілий ОСОБА_2 впізнав ОСОБА_1 як особу,

яка 30 вересня 2018 року завдала йому удару ножем у під`їзді

на АДРЕСА_3; протоколу проведення слідчого експерименту від 26 квітня 2019 року з фото-таблицею до нього, згідно з яким ОСОБА_1 вказав механізм заподіяння ОСОБА_2 тілесних ушкоджень

за обставин, які мали місце 30 вересня 2018 року; протоколу огляду предмета

від 07 травня 2019 року з фото-таблицею до нього, відповідно до якого було оглянуто ніж, виявлений і вилучений у ході огляду місця події; протоколу пред`явлення речей для впізнання від 07 травня 2019 року з фото-таблицею

до нього, згідно з яким ОСОБА_1 впізнав ніж, яким завдав ОСОБА_2 тілесні ушкодження, за обставин, що мали місце 30 вересня 2018 року; висновку судово-медичної експертизи від 10 травня 2019 року № 1443е, згідно з яким

у ОСОБА_2 виявлено тяжкі тілесні ушкодження, які є небезпечними для

життя в момент заподіяння; висновкам судово-імунологічної експертизи

від 13 лютого 2019 року № 320 і № 321; висновку судової експертизи зброї

від 07 травня 2019 року № 7/3.3/262, згідно з яким ніж, вилучений

02 жовтня 2018 року в ході огляду місця події, до холодної зброї не належить,

а є різновидом ножів господарсько-побутового призначення.

Отже, встановивши фактичні обставини справи, дослідивши та проаналізувавши зібрані докази у їх сукупності, суд першої інстанції надав їм оцінку з точки зору належності, допустимості та достовірності, а сукупності зібраних доказів -

з точки зору достатності та взаємозв`язку.

Зміст вироку відповідає вимогам ст. 374 КПК.

Апеляційний розгляд згідно з ч. 1 ст. 405 КПК здійснюється за правилами судового розгляду в суді першої інстанції з урахуванням особливостей, передбачених главою 31 КПК (4651-17) .

Суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції

в межах апеляційної скарги.

За статтею 419 КПК в ухвалі апеляційного суду, крім іншого, має бути зазначено: короткий зміст вимог, викладених у апеляційних скаргах та зміст судового рішення суду першої інстанції; узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу, й узагальнений виклад позиції інших учасників судового провадження; обставини, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій з посиланням

на докази; мотиви визнання окремих доказів недопустимими чи неналежними, та з яких суд апеляційної інстанції виходив при постановленні ухвали, а також положення закону, яким він керувався.

Відповідно до ч. 2 цієї статті при залишенні апеляційної скарги без задоволення в ухвалі суду апеляційної інстанції мають бути зазначені підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою.

Вказаних вимог закону суд апеляційної інстанції під час перегляду вироку суду першої інстанції дотримався.

Апеляційний суд розглянув кримінальне провадження за апеляційною скаргою захисника Немировського Ю. В. в інтересах ОСОБА_1 та дійшов висновку,

що доводи, наведені в апеляційній скарзі захисника, є безпідставними

і не підлягають задоволенню, а тому вирок суду першої інстанції щодо

ОСОБА_1 залишив без змін.

Надавши оцінку дослідженим місцевим судом доказам, суд апеляційної інстанції установив, що висновки суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні за вказаних у вироку обставин злочину відповідають фактичним обставинам і підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами, наданими стороною обвинувачення, які судом всебічно і повно досліджено, правильно оцінено та, на думку колегії суддів, стороною захисту

не спростовано.

Також апеляційний суд обґрунтовано спростував доводи захисника щодо позбавлення ОСОБА_1 права на захист як під час досудового слідства,

так і під час судового провадження. З цього приводу суд апеляційної інстанції зазначив, що з матеріалів кримінального провадження, а також технічного запису судового засідання вбачається, що під час судового провадження ОСОБА_1 роз`яснені його права, у тому числі мати захисника, однак жодних клопотань із цього приводу впродовж судового провадження

він не заявляв. Це право йому також було роз`яснено під час досудового слідства. Крім того, як під час досудового слідства, так і під час судового розгляду справи ОСОБА_1 не перебував під вартою, а тому мав можливість за необхідності самостійно залучити захисника шляхом звернення до регіонального центру

з надання безоплатної вторинної правової допомоги.

Посилання захисника на те, що ОСОБА_1 є особою з інвалідністю ІІІ групи,

а отже, має вади здоров`я, які унеможливлюють адекватне сприйняття ним судового процесу, апеляційний суд обґрунтовано визнав безпідставними, оскільки ОСОБА_1 має інвалідність за загальним захворюванням, у зв`язку з чим йому протипоказані важка фізична праця, порушення режиму харчування, переохолодження. Доводів про те, що він не може адекватно сприймати судовий процес, апеляційному суду не надано.

Крім того, суд апеляційної інстанції обґрунтовано визнав неспроможними доводи захисника про те, що ОСОБА_1 неодноразово заявляв клопотання про виклик і допит свідка ОСОБА_3, яка була безпосереднім свідком конфлікту між ним та потерпілим і свідчення якої мали суттєвий характер, проте це клопотання суд залишив без розгляду. Як вказав апеляційний суд,

із звукозаписів та протоколів судових засідань вбачається, що ОСОБА_1 таких клопотань суду не заявляв, зокрема, під час з`ясування думки учасників судового засідання щодо клопотань та доповнень, а також він не заперечував проти закінчення з`ясування обставин справи та перевірки їх доказами без допиту свідка ОСОБА_3 .

Так само неспроможними є доводи захисника у касаційній скарзі, які також були предметом розгляду апеляційного суду, стосовно того, що ОСОБА_1 в суді заявляв про те, що погано володіє державною мовою, однак весь судовий процес, у тому числі і його допит, проводився українською мовою,

що є порушенням його прав.

Так, суд апеляційної інстанції, керуючись положеннями ст. 10 Конституції України, пп. "е" п. 3 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод обґрунтовано зазначив, що ОСОБА_1 народився у м. Дніпрі, є українцем

за національністю, громадянином України, має середню освіту здобуту в Україні, постійно проживає на території України. В матеріалах провадження також наявні викладені українською мовою розписки ОСОБА_1 про отримання ним обвинувального акта, пам`яток про права та обов`язки, копій інших процесуальних документів, які він підписував без будь-яких застережень щодо нерозуміння їх змісту.

Крім того, апеляційний суд вказав, що зі звукозаписів судових засідань вбачається, що ОСОБА_1 повністю розумів заявлені клопотання та заяви інших учасників судового розгляду, запитання суду, задані українською мовою, без перекладу давав на них відповіді та пояснення. Вказане свідчить про достатній рівень володіння ним мовою, якою здійснюється кримінальне провадження, для її сприйняття і розуміння.

В оскаржених судових рішеннях проаналізовано та оцінено всі розглянуті

в судовому засіданні докази у їх сукупності. Дії ОСОБА_1 правильно кваліфіковано за ч. 1 ст. 121 КК, а саме як умисне тяжке тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння. Ставити під сумнів юридичну оцінку злочинних дій ОСОБА_1 колегія суддів підстав не має.

Суд погоджується із зазначеними висновками судів першої та апеляційної інстанцій.

З викладеного видно, що доводи захисника в апеляції належним чином перевірено, на них суд надав змістовні відповіді. Апеляційний розгляд справи проведено в межах поданої апеляційної скарги з дотриманням вимог кримінального процесуального закону.

Разом з тим касаційний суд вважає, що призначене судом першої інстанції ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 121 КК покарання у виді позбавлення волі на строк

5 років слід зменшити з огляду на таке.

Відповідно до вимог статей 50, 65 КК особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення і попередження нових злочинів. Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути співмірним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.

Згідно зі ст. 69 КК за наявності кількох обставин, що пом`якшують покарання

та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винуватого суд, умотивувавши своє рішення, може, крім випадків засудження за корупційний злочин, призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції відповідної норми, або перейти до іншого, більш м`якого виду основного покарання, не зазначеного в такій санкції, а також може на цих підставах не призначати додаткового покарання, що передбачене в санкції

як обов`язкове, за винятком випадків призначення покарання за вчинення злочину, за який передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

З матеріалів кримінального провадження вбачається, що місцевий суд при призначенні покарання ОСОБА_1 врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, який відповідно до ст. 12 КК є тяжким злочином, особу ОСОБА_1, який до кримінальної відповідальності притягується вперше, за місцем мешкання характеризується позитивно, на обліку у лікаря психіатра

не перебуває, однак перебуває на обліку у лікаря нарколога. Також судом першої інстанції враховано обставину, що пом`якшує покарання засудженого - щире каяття, а також відсутність обставин, які його обтяжують.

Хоча суд першої інстанції визнав обставиною, що пом`якшує покарання

ОСОБА_1 - щире каяття, однак ні судом першої, ні апеляційної інстанції

не враховано, що ОСОБА_1 хворіє на ряд тяжких невиліковних захворювань, що вбачається з матеріалів кримінального провадження.

Так, відповідно до ч. 2 ст. 66 КК при призначенні покарання суд може визнати такими, що його пом`якшують, і інші обставини, не зазначені в частині першій цієї статті, у цьому випадку наявність у ОСОБА_1 тяжких невиліковних хвороб.

Наведені обставини, на думку колегії суддів, у їх сукупності істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину та давали право суду призначити

ОСОБА_1 покарання за ч. 1 ст. 121 КК із застосуванням положень ст. 69 КК, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції вказаної норми.

Тому судові рішення підлягають зміні в частині призначеного ОСОБА_1 покарання, а касаційна скарга захисника Немировського Ю. В. - залишенню без задоволення.

Таким чином, колегія суддів, керуючись ч. 2 ст. 433 КПК, дійшла висновку про необхідність зменшення на підставі ст. 69 КК строку призначеного ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 121 КК покарання до 3 років позбавлення волі.

Керуючись статтями 369, 376, 433, 434, 436, 438, 441, 442 КПК, Верховний Суд

Касаційну скаргу захисника Немировського Ю. В. залишити без задоволення.

У порядку ч. 2 ст. 433 КПК вирок Індустріального районного суду

м. Дніпропетровська від 03 липня 2019 року та ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 16 грудня 2019 року щодо ОСОБА_1 у частині призначеного покарання змінити.