712/5573/15-к Про умисне заподіяння тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості - 23.04.2020 Прийняття

розглянув у судовому засіданні касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 та його захисника Огороднього А.Б. на ухвалу Черкаського апеляційного суду від 03 липня 2019 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12013250040000391, щодо

ІНФОРМАЦІЯ_1,

уродженця та жителя

виправданого за ч. 1 ст. 189 Кримінального кодексу України (далі - КК) та засудженого за ч. 1ст. 122 КК.

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами

першої та апеляційної інстанцій обставини

За вироком Соснівського районного суду м. Черкаси від 25 квітня 2018 року ОСОБА_1 виправдано за відсутністю складу злочину, передбаченого ч. 1 ст. 189 КК та засуджено за ч. 1 ст. 122 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки.

На підставі ст. 49, ч. 5 ст. 74 КК ОСОБА_1 звільнено від покарання за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК, у зв`язку з закінченням строків давності.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 70 000 грн.

Ухвалою Черкаського апеляційного суду від 03 липня 2019 року вирок суду першої інстанції залишено без змін.

За вироком суду ОСОБА_1 засуджено за те, що він 27 листопада 2011 року в період з 02:00 до 03:00, знаходячись у нічному клубі "Міленіум" на вул. Сумгаїтській, 39 у м. Черкаси, умисно завдав ОСОБА_2 один удар кулаком в обличчя, спричинивши тілесні ушкодження у вигляді перелому кісток носу та перелому задньої стінки лівої гайморової пазухи, які відносяться до тілесних ушкоджень середньої тяжкості, що спричинили тривалий розлад здоров`я.

Крім того, згідно з обвинуваченням, яке було змінено в суді, ОСОБА_1 обвинувачувався в тому, що він у вказаному вище місці у той же час висловив ОСОБА_2 незаконні вимоги про передачу йому пляшки спиртного напою "Віскі", поєднані з погрозами застосування фізичного насильства, які потерпілий сприйняв як реальні, також завдав потерпілому удар кулаком в обличчя та не отримавши майна, яке вимагав, зник з місця події, чим вчинив злочин, передбачений ч. 1 ст. 189 КК. Судом першої інстанції ОСОБА_1 виправдано у вчиненні цього кримінального правопорушення за відсутністю в його діях складу злочину.

Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1 та захисник Огородній А.Б. ставлять вимогу про скасування ухвали апеляційного суду щодо засудженого та призначення нового розгляду в суді апеляційної інстанції. Посилаються на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону. Вказує на те, що апеляційний суд не надав переконливих відповідей на доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 щодо недотримання судом першої інстанції вимог кримінального процесуального закону, неналежну оцінку доказів судом, відсутність доказів на підтвердження заподіяння тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_2 саме внаслідок дій засудженого. Крім того, вказує, що поза увагою апеляційного суду залишилося те, що висновки суду першої інстанції щодо винуватості ОСОБА_1 у заподіянні потерпілому тілесного ушкодження обґрунтовано недопустимими доказами, а також що рішення про стягнення на користь потерпілого моральної шкоди не відповідає критеріям розумності та справедливості.

Потерпілий ОСОБА_2 подав заперечення на касаційну скаргу засудженого та захисника, в якому вказує на необґрунтованість викладених у касаційній скарзі доводів та просить залишити судові рішення без зміни.

Позиції учасників судового провадження

У судовому засіданні засуджений та його захисник підтримали касаційну скаргу, прокурор вважала, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Мотиви Суду

Вимогами ст. 370 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК (4651-17) ) встановлено, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим та вмотивованим, тобто його має бути ухвалено компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом, на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу. Також суд у своєму рішенні повинен навести належні і достатні мотиви та підстави для його ухвалення.

Відповідно до вимог ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Частина 2 ст. 17 КПК передбачає, що винуватість особи має бути доведена поза розумним сумнівом. Цей стандарт доведення винуватості означає, що за допомогою належних, допустимих та достовірних доказів, які були досліджені в суді першої інстанції, можливо дійти висновку, що існує єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити факти, встановлені в суді, а саме винуватість особи у вчиненні кримінального правопорушення, щодо якого їй пред`явлено обвинувачення.

Згідно з положеннями ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є, зокрема, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.

Статтею 412 КПК передбачено, що істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.

Положеннями ч. 2 ст. 418, ст. 419 КПК встановлено, що судові рішення суду апеляційної інстанції ухвалюються в порядку, передбаченому статтями 368-380 цього Кодексу. Ухвала суду апеляційної інстанції, окрім іншого, має містити короткий зміст доводів особи, яка подала апеляційну скаргу, а при залишенні апеляційної скарги без задоволення - підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою, а також викладаються докази, що спростовують її доводи.

З матеріалів кримінального провадження видно, що ОСОБА_1, не погодившись із вироком місцевого суду в частині його засудження за ч. 1 ст. 122 КК, подав апеляційну скаргу. Мотивуючи свою позицію щодо незаконності оскарженого судового рішення, зазначав, що висновки суду першої інстанції не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження, а обвинувачення ґрунтується на припущеннях суду та недопустимих доказах. Вважав, що покладені в основу обвинувачення судово-медичні експертизи не лише не доводять його винуватості, а навпаки підтверджують його непричетність до кримінального правопорушення.

Суд апеляційної інстанції дійшов висновку про необґрунтованість доводів, викладених в апеляційній скарзі ОСОБА_1, проте не навів переконливих аргументів на їх спростування. Залишаючи апеляційну скаргу засудженого без задоволення, не мотивував свого рішення належним чином.

Зокрема, поза увагою апеляційного суду залишилися доводи ОСОБА_1 про те, що суд першої інстанції, обґрунтовуючи свої висновки про доведеність його винуватості у спричиненні ОСОБА_2 тілесних ушкоджень середнього ступеню тяжкості необґрунтовано послався на докази, яким не дав оцінки з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку.

Визнаючи безпідставними посилання ОСОБА_1 на його непричетність до отримання потерпілим 27 листопада 2011 року переломів кісток носу та задньої стінки лівої гайморової пазухи суд апеляційної інстанції не навів переконливих аргументів на спростування доводів засудженого про те, що потерпілий міг отримати тілесні ушкодження того ж дня, але за інших обставин, коли він був побитий на вул. Гайдара у м. Черкаси, внаслідок чого йому були завдані тяжкі тілесні ушкодження, у тому числі травми голови.

Крім того, апеляційний суд не дав належної оцінки доводам в апеляційній скарзі засудженого про те, що висновками судово-медичних експертиз, які були призначені в рамках кримінального провадження, зокрема експертизою № 305 від 17 січня 2018 року, проведеною за ухвалою суду, взагалі не встановлено, щоб внаслідок дій ОСОБА_1 ОСОБА_2 були спричинені переломи кісток носу та задньої стінки лівої гайморової пазухи. Жодною експертизою не було встановлено можливість розмежування тілесних ушкоджень, отриманих потерпілим від дій ОСОБА_1, а також за інших обставин ніж ті, що були зазначені в обвинуваченні останнього.

Обґрунтовуючи свою думку про непричетність до тілесних ушкоджень, виявлених у ОСОБА_2, у заподіянні яких було обвинувачено ОСОБА_1, останній звертав увагу на те, що суд першої інстанції не проаналізував показань судово-медичного експерта ОСОБА_3, який в судовому засіданні надав пояснення щодо неможливості отримання потерпілим відповідних тілесних ушкоджень при прямому ударі ОСОБА_1 кулаком в обличчя ОСОБА_2, а також щодовідсутності прямого причинного зв`язку між діями засудженого та тілесними ушкодженнями потерплого. Зазначені доводи засудженого не були оцінені апеляційним судом та не отримали належної відповіді.

Також ОСОБА_1 в апеляційній скарзі піддав сумніву обґрунтованість висновків судово-медичних експертиз № 1427 від 04 листопада 2013 року та № 167 від 12 березня 2014 року через те, що ці висновки зроблено експертами за відсутності всіх необхідних вихідних медичних даних. При цьому звертав увагу, що судово-медичний експерт ОСОБА_4, пояснюючи свої висновки за експертизою № 1427, підтвердив в судовому засіданні, що на час проведення експертизи він не мав даних про отримання потерпілим будь-яких інших тілесних ушкоджень, ніж ті, у заподіянні яких обвинувачувався ОСОБА_1 у цьому кримінальному провадженні.

Крім того, ОСОБА_1 в апеляційній скарзі звертав увагу апеляційного суду на те, що судом першої інстанції не було належно оцінено висновок комісійної судово-медичної експертизи № 21-к від 10 квітня 2014 року, що стосувався тілесних ушкоджень, отриманих потерпілим внаслідок його побиття іншими особами. Зазначав про необхідність дати оцінку показанням голови судово-медичної комісії ОСОБА_5, який в судовому засіданні заперечив, що потерпілий ОСОБА_2 при прямому ударі ОСОБА_1 кулаком в обличчя в ділянку носа міг отримати перелом кісток носа, а також пояснив, що перелому гайморової пазухи за обставин, наведених у протоколі слідчого експерименту за участю потерпілого, міг і не отримати.

Апеляційний суд не перевірив усіх доводів, що були наведені засудженим в його апеляційній скарзі, не упевнився, що вирок суду першої інстанції про засудження ОСОБА_1 був ухвалений на підставі належно оцінених судом доказів відповідно до вимог ст. 94 КПК. Суд апеляційної інстанції не переконався, що винуватість засудженого судом першої інстанції доведено поза розумним сумнівом, а вирок ухвалено із дотриманням вимог кримінального процесуального закону.

За наведених обставин колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційний суд, залишаючи апеляційну скаргу ОСОБА_1 без задоволення, а вирок - без змін, допустив формальний підхід до розгляду кримінального провадження в апеляційному порядку, фактично не проаналізував викладених у скарзі доводів та не зазначив переконливих мотивів, з яких визнав ці доводи необґрунтованими, внаслідок чого постановив ухвалу, яка не відповідає вимогам ст. 419 КПК.

У частині виправдання ОСОБА_1 судом першої інстанції за ч. 1 ст. 189 КК вирок не оскаржувався в апеляційному порядку, тому в цій частині не перевірявся судом апеляційної інстанції. Законність виправдання ОСОБА_1 ніким не була піддана сумніву і під час розгляду кримінального провадження в касаційному порядку.

На підставі ч. 1 ст. 438 КПК ухвала апеляційного суду щодо ОСОБА_1 підлягає скасуванню за доводами, викладеними в касаційній скарзі засудженого, у зв`язку з істотним порушенням кримінального процесуального закону.

Під час нового розгляду кримінального провадження апеляційному суду необхідно врахувати викладене, розглянути кримінальне провадження відповідно до вимог кримінального процесуального закону, зокрема, ретельно перевірити доводи, наведені в апеляційній скарзі ОСОБА_1, дати на них вичерпні відповіді та ухвалити законне й обґрунтоване рішення.