Постанова
Іменем України
23 квітня 2020 року
м. Київ
Справа № 310/3196/19
Номер провадження в апеляційному суді 11-кп/807/1646/19
Провадження № 51 - 346 км 20
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Наставного В.В.,
суддів: Слинька С.С., Яковлєвої С.В.,
за участю:
секретаря судового засідання Замкового І.А.,
прокурора Матюшевої О.В.,
захисника засудженого ОСОБА_1 адвоката Лебєдєва О.В. в режимі
відеоконференції,
розглянув у судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019080130000437 від 25 лютого 2019 року, щодо
ОСОБА_1,
ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Бердянська Запорізької області, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1, проживаючого за адресою: АДРЕСА_2, раніше не судимого,
за ст. 128 КК України,
за касаційною скаргою захисника засудженого ОСОБА_1 - адвоката
Лебєдєва О.В. на вирок Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 12 серпня 2019 року та ухвалу Запорізького апеляційного суду від 17 жовтня 2019 року щодо ОСОБА_1 .
Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 12 серпня
2019 року ОСОБА_1 засуджено за ст. 128 КК України до покарання у виді обмеження волі на строк 1 рік 6 місяців.
На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування покарання з випробуванням зі встановленням іспитового строку тривалістю 1 рік та покладено на нього обов`язки, передбачені ст. 76 КК України.
До набрання вироком законної сили ОСОБА_1 запобіжний захід не обирався.
Ухвалено стягнути з ОСОБА_1 на користь потерпілого ОСОБА_2
20 657 гривень 78 копійок на відшкодування матеріальної шкоди та 10 000 гривень моральної шкоди.
Прийнято рішення щодо речових доказів.
Вироком суду ОСОБА_1 визнано винуватим і засуджено за те, що він 24 лютого
2019 року приблизно о 18 годині 44 хвилини в стані алкогольного сп`яніння біля магазину "Фортуна" за адресою: Запорізька область, м. Бердянськ, с. Нововасилівка, вул. Гагаріна, проявив злочинну недбалість, на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин кулаком правої руки завдав один удар ОСОБА_2 в область голови, від якого останній втратив рівновагу та впав, вдарившись лівою стороною голови об асфальтне покриття. Внаслідок падіння ОСОБА_2 були заподіянні тяжкі тілесні ушкодження.
Ухвалою Запорізького апеляційного суду від 17 жовтня 2019 року апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 - адвоката Лебєдєва О.В. залишено без задоволення, а зазначений вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_1 за апеляційною скаргою представника потерпілого ОСОБА_2 - адвоката Амельченка Д.Д. змінено, збільшено суму, яка підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на відшкодування моральної шкоди, до 50 000 гривень.
У решті вирок суду першої інстанції залишено без зміни.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала, а також короткий зміст поданих заперечень
У касаційній скарзі захисник Лебєдєв О.В. в інтересах засудженого ОСОБА_1, посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить змінити вирок суду першої інстанції в частині стягнення з ОСОБА_1 матеріальної шкоди та ухвалу апеляційного суду в частині збільшення розміру моральної шкоди, стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 5000 гривень на відшкодування матеріальної шкоди та 10 000 гривень моральної шкоди. Вважає, що при вирішенні цивільного позову суди першої та апеляційної інстанцій допустили порушення вимог ст. 91 ч. 1 пунктів 3, 4, ст. 128 ч. 5, ст. 370 КПК України та статей 81, 1193 ЦК України. Зазначає, що у судовому засіданні потерпілий ОСОБА_2 не надав жодних показань щодо цивільного позову, висновки суду в цій частині ґрунтуються на показаннях дружини ОСОБА_2 - ОСОБА_3, яку незаконно було визнано законним представником потерпілого, оскільки в матеріалах кримінального провадження відсутні будь-які дані про визнання ОСОБА_2 недієздатним чи обмежено дієздатним. Рішення апеляційного суду про збільшення розміру моральної шкоду вважає необґрунтованим, оскільки в матеріалах кримінального провадженні відсутні будь-які докази на підтвердження того, що потерпілий ОСОБА_2 внаслідок протиправних дій ОСОБА_1 став інвалідом. Крім того, зазначає, що суд першої інстанції при визначені розміру суми, яка підлягає стягненню з
ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на відшкодування моральної шкоди, не врахував необережну форму вини ОСОБА_1, його майновий стан, а також те, що потерпілий спровокував завдання йому удару своєю неправомірною поведінкою.
У запереченнях на касаційну скаргу захисника Лебєдєва О.В. представник потерпілого ОСОБА_2 - адвокат Амельченко Д.Д. зазначає про безпідставність викладених у касаційній скарзі доводів та просить залишити її без задоволення.
Від інших учасників судового провадження заперечень на касаційну скаргу захисника Лебєдєва О.В. не надходило.
Позиції учасників судового провадження
Захисник Лебєдєв О.В. у судовому засіданні висловив доводи на підтримання своєї касаційної скарги, зазначав про обґрунтованість доводів касаційної скарги та просив її задовольнити.
Прокурор у судовому засіданні вважала касаційну скаргу захисника Лебєдєва О.В. необґрунтованою і просила залишити її без задоволення.
Мотиви Суду
Заслухавши суддю-доповідача, доводи учасників судового провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла до наступних висновків.
Згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, за яке його засуджено, та кваліфікація вчиненого за ст. 128 КК України у касаційній скарзі не оспорюються.
Доводи касаційної скарги про істотне порушення вимог кримінального процесуального закону є обґрунтованими.
Згідно зі ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом, на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу, та в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
У кримінально провадженні підлягають доказуванню, у тому числі, вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір процесуальних витрат ( ст. 91 ч. 1 п. 3 КПК України).
Відповідно до вимог ст. 128 ч. 5 КПК України цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України (1618-15) за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховують вимоги розумності і справедливості.
Суд повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору. Визначаючи розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди, суд повинен наводити в рішенні відповідні мотиви.
Визначаючи розмір грошового відшкодування моральної шкоди, суд першої інстанції врахував моральні втрати потерпілого ОСОБА_2, погіршення його фізичного та психічного стану здоров`я.
Із матеріалів кримінального провадження вбачається, що постановою слідчого від
26 лютого 2019 року до участі у досудовому розслідуванні зазначеного кримінального провадження залучено законного представника потерпілого ОСОБА_2 - його дружину ОСОБА_3 на підставі ст. 59 КПК України у зв`язку із тим, що потерпілий перебував у відділені реанімації у непритомному стані та самостійно здійснювати свої процесуальні права не міг.
Відповідно до ст. 59 ч. 1 КПК України, якщо потерпілим є неповнолітня особа або особа, визнана в установленому законом порядку недієздатною чи обмежено дієздатною, до участі в процесуальній дії разом з нею залучається її законний представник.
Згідно з журналом судового засідання від 04 липня 2019 року та аудіозаписом цього судового засідання, який міститься на технічному носії фіксації кримінального провадження в суді першої інстанції, потерпілий ОСОБА_2 був присутнім у судовому засіданні, надав показання про те, що не пам`ятає обставин події, щодо заявленого ним цивільного позову не надав жодних показань. Суд першої інстанції допитав як законного представника потерпілого ОСОБА_3, яка повідомила суду, що від отриманих тілесних ушкоджень її чоловік став нервовий, у нього погіршилися сон та пам`ять, йому встановлено 3-тю групу інвалідності. Тобто, потерпілий ОСОБА_2 у судовому засіданні не надав жодних показань на підтвердження заявлених ним вимог морального характеру. При вирішенні цивільного позову в цій частині судом першої інстанції були враховані показання саме ОСОБА_3, при цьому відповідність вимогам процесуального закону її допиту як законного представника потерпілого у судовому засіданні не перевірялась та не з`ясовувалася. Крім того, у матеріалах кримінального провадженні відсутні будь-які документи на підтвердження встановлення ОСОБА_2 3-ї групи інвалідності.
Отже, рішення суду першої інстанції в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь потерпілого ОСОБА_2 моральної шкоди належним чином не вмотивоване та не відповідає зазначеним вимогам закону.
Суд апеляційної інстанції, розглянувши кримінальне провадження за апеляційними скаргами захисника Лебєдєва О.В., представника потерпілого Амельченка Д.Д. не встановив і не усунув зазначених недоліків та в порушення вимог ст. 419 КПК України не перевірив належним чином доводи захисника Лебєдєва О.В. про неправильне вирішення цивільного позову, а також про незаконний допит як законного представника потерпілого ОСОБА_3 та не надав обґрунтованої відповіді на них.
Крім того, збільшуючи суму, яка підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь
ОСОБА_2 на відшкодування моральної шкоди, до 50 000 гривень, суд апеляційної інстанції врахував, що внаслідок протиправних дій ОСОБА_2 став інвалідом, потребує сторонньої допомоги, порушено його нормальний спосіб життя, однак не послався на конкретні докази на підтвердження зазначених обставин.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що вирок суду першої інстанції та ухвала апеляційного суду в частині вирішення цивільного позову підлягають скасуванню з призначенням нового розгляду в суді першої інстанції в порядку цивільного судочинства, а касаційну скаргу захисника Лебєдєва О.В. необхідно задовольнити частково.
Інші доводи касаційної скарги захисника про розмір матеріальної та моральної шкоди підлягають перевірці і з`ясуванню при новому розгляді в суді першої інстанції в порядку цивільного судочинства.
Керуючись ст.ст. 436, 438 КПК України, Суд
ухвалив:
Касаційну скаргу захисника засудженого ОСОБА_1 - адвоката Лебєдєва О.В. задовольнити частково.
Вирок Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 12 серпня 2019 року та ухвалу Запорізького апеляційного суду від 17 жовтня 2019 року щодо ОСОБА_1 в частині вирішення цивільного позову скасувати і призначити новий розгляд у цій частині в суді першої інстанції в порядку цивільного судочинства.
У решті зазначені судові рішення щодо ОСОБА_1 залишити без зміни.
Постанова Верховного Суду є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді:
В.В. Наставний С.С. Слинько С.В. Яковлєва