Постанова
Іменем України
23 квітня 2020 року
м. Київ
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного кримінального суду:
головуюча Стефанів Н. С.,
судді: Бущенко А. П.,
Голубицький С. С.,
секретар судового засідання Безкровний С. О.,
учасники судового провадження:
прокурор Кузнєцов О. С.,
захисник Озюменко Р. Ю. (в режимі відеоконференції),
підозрюваний ОСОБА_1 (в режимі відеоконференції),
розглянув у судовому засіданні касаційну скаргу захисника Озюменка Романа Юрійовича, який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_1, на ухвалу Запорізького апеляційного суду від 31 січня 2020 року про відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою захисника Озюменка Романа Юрійовича у кримінальному провадженні стосовно ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
1. Вимоги касаційної скарги, узагальнені доводи особи, яка її подала
Захисник, посилаючись на положення Кримінального процесуального кодексу України (4651-17)
(далі - КПК України (4651-17)
) та норми Конституції України (254к/96-ВР)
, вважає, що оскаржену ухвалу Запорізького апеляційного суду за його апеляційною скаргою на ухвалу слідчого судді Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 23 січня 2020 року постановлено з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, а тому він виклав вимогу до суду касаційної інстанції
(далі - Суд) скасувати її та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Вимогу мотивовано тим, що 15 грудня 2017 року набрав чинності Закон
України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, яким, зокрема, внесено зміни до
ст. 294 КПК України та надано повноваження слідчому судді на продовження строків досудового розслідування у кримінальних провадженнях, відомості про які внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі - ЄРДР) після введення в дію цього Закону, тобто з 15 березня 2018 року.
Ураховуючи наведене, зазначає, що продовжити строк досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12014080130000328від 24 січня 2014 року уповноважений виключно керівник регіональної прокуратури або його перший заступник чи заступник, тоді як слідчий суддя вийшов за межі наданих йому законних повноважень та постановив ухвалу, що не передбачена КПК України (4651-17)
в редакції, яка повинна була бути застосована до відповідної категорії справ.
Крім того, акцентував увагу на правозастосовній практиці Великої Палати Верховного Суду, а саме висновку, викладеному в постанові від 23 травня
2018 року у справі № 237/1459/17, та правовому висновку Верховного Суду України, викладеному в постанові від 12 жовтня 2017 року у справі
№ 5-142кс(15)17, що, на його думку, безпосередньо стосується ситуації, що виникла в даному провадженні.
2. Зміст судових рішень, у тому числі й оскарженого
2.1 Суд першої інстанції
Ухвалою слідчого судді Бердянського міськрайонного суду Запорізької області
від 23 січня 2020 року клопотання слідчого СВ Бердянського ВП ГУНП в Запорізькій області про продовження строків досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12014080130000328 від 24 січня 2014 року задоволено, продовжено строк досудового розслідування у кримінальному провадженні за підозрою ОСОБА_3 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частинами 3, 4 ст. 190, ч. 2 ст. 146 Кримінального кодексу України, та ОСОБА_2 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 189, ч. 2 ст. 146, частинами 3, 4 ст. 190 цього Кодексу до шести місяців, тобто до 21 квітня 2020 року включно.
2.2 Суд апеляційної інстанції (ухвала якого оскаржується)
Ухвалою Запорізького апеляційного суду від 31 січня 2020 року на підставі ч. 4
ст. 399 КПК України відмовлено у відкритті провадження за апеляційною скаргою захисника Озюменка Р. Ю., який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_3, на вказану ухвалу слідчого судді.
3. Доводи учасників судового провадження
Захисник та підозрюваний підтримали доводи касаційної скарги захисника.
Прокурор вважав, що касаційна скарга є необґрунтованою та просив залишити оскаржене судове рішення без зміни.
4. Мотиви Суду
Відповідно до положень ст. 24 КПК України кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого, а також на перегляд вироку, ухвали суду, що стосується його прав, свобод, законних інтересів, судом вищого рівня в передбаченому процесуальним законом порядку.
Згідно з ч. 3 ст. 392 КПК України в апеляційному порядку можуть бути оскаржені ухвали слідчого судді у випадках, передбачених цим Кодексом.
Перелік ухвал слідчого судді, які можуть бути оскаржені в апеляційному порядку під час досудового розслідування, визначено частинами 1 та 2 ст. 309 КПК України. Водночас згадана ухвала слідчого судді про продовження строку досудового розслідування кримінального провадження до цього переліку не входить.
Частиною 3 вказаної норми процесуального закону встановлено, що скарги на інші ухвали слідчого судді, які не визначені в частинах 1 та 2, оскарженню не підлягають, а заперечення проти них можуть бути подані під час підготовчого провадження в суді.
Як убачається з матеріалів справи, захисник подав апеляційну скаргу на ухвалу слідчого судді Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 23 січня 2020 року, якою задоволено клопотання слідчого СВ Бердянського ВП ГУНП в Запорізькій області та продовжено строк досудового розслідування у кримінальному провадженні стосовно підозрюваних ОСОБА_3 та ОСОБА_2 .
Відповідно до положень ч. 9 ст. 295-1 КПК України ухвала слідчого судді, прийнята за результатами розгляду клопотання про продовження строку досудового розслідування, оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач апеляційного суду в ухвалі обґрунтовано зазначив, що апеляційну скаргу захисником подано на судове рішення, яке не входить до визначеного частинами 1, 2 ст. 309 КПК України переліку ухвал слідчого судді, які можуть бути предметом оскарження в апеляційному порядку на стадії досудового розслідування, а тому відповідно до положень з ч. 4 ст. 399 КПК України правильно відмовив у відкритті провадження, з чим погоджується Суд.
Що стосується доводів касаційної скарги про залишення поза увагою загальних засад кримінального провадження, якими забезпечується право на апеляційне оскарження тих судових рішень, які прямо не передбачені нормами КПК України (4651-17)
, то вони не ґрунтуються на законі з огляду на таке.
За змістом кримінального процесуального закону загальні засади кримінального провадження спрямовані на забезпечення законності кримінальної процесуальної діяльності та дотримання прав і законних інтересів осіб, що беруть участь у такому провадженні, та не суперечать вимозі імперативності.
Відмова апеляційного суду у відкритті апеляційного провадження у зв`язку із оскарженням такого судового рішення слідчого судді, окреме оскарження якого на цій стадії законом не передбачене, не є свідченням обмеження доступу до правосуддя, як про це йдеться в касаційній скарзі.
При цьому посилання захисника на правовий висновок, який містяться в постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року (справа № 237/1459/17, провадження № 13-19кс18), яка погодилася з висновком, викладеним у постанові Верховного Суду України від 12 жовтня 2017 року (справа № 5-142кс(15)17), є безпідставними, оскільки в цих висновках йдеться про можливість апеляційного оскарження ухвал слідчих суддів про надання дозволу на проведення комплексних позапланових перевірок, які не передбачені КПК України (4651-17)
, тоді як в цій справі слідчий суддя розглянув клопотання та ухвалив рішення в порядку, передбаченому ст. 295-1 КПК України.
Пункт 8 ч. 2 ст. 129 Конституції Українивідносить до основних засад судочинства забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Зазначені норми Конституції України (254к/96-ВР)
та положення кримінального процесуального закону беззастережно гарантують право на апеляційне оскарження лише судового рішення, постановленого за наслідком розгляду справи (кримінального провадження в суді першої інстанції) по суті, а не всіх судових рішень у межах цієї справи (провадження).
Згідно з ч. 5 ст. 9 КПК Україникримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, який у своїх рішеннях неодноразово наголошував, що держава має право встановлювати певні обмеження права осіб на доступ до суду, такі обмеження мають переслідувати легітимну мету, не порушувати самої сутності цього права, а між цією метою і запровадженими заходами має існувати пропорційне співвідношення
(п. 57 Рішення у справі "Ашингдейн проти Сполученого Королівства" від 28 травня 1985 року, п. 96 Рішення у справі "Кромбах проти Франції" від 13 лютого 2001 року).
За таких обставин наявність визначених у законі вимог щодо звернення до суду вищого рівня в разі незгоди із судовим рішенням не є тотожним обмеженню в доступі до правосуддя, а отже не означає обмеження у праві на справедливий судовий розгляд.
З огляду на викладене Суд вважає, що відмова апеляційного суду у відкритті апеляційного провадження у зв`язку із оскарженням судового рішення слідчого судді, оскарження якого не передбачено процесуальним законом, не є свідченням обмеження доступу до правосуддя, як про це, зокрема, зазначав захисник у своїй скарзі.
Щодо інших доводів касаційної скарги, якими захисник обґрунтовує те, що ухвала слідчого судді Бердянського міськрайонного суду від 23 січня 2020 року не передбачена нормами КПК України (4651-17)
, що зумовлює право на її апеляційне оскарження, то Суд зазначає таке.
Доводи касаційної скарги захисника щодо неправильного застосування слідчим суддею п. 2 ч. 2 ст. 294 КПК України (в редакції Закону України від 14 жовтня 2014 року №1697-VІІ (1697-18)
) під час розгляду клопотання слідчого про продовження строку досудового розслідування, поданого в рамках кримінального провадження
№ 12014080130000328, відомості по якому внесені в ЄРДР 24 січня 2014 року, тобто до набрання чинності Закону України від 03 жовтня 2018 року № 2147-VІІІ, яким надано право слідчому судді на розгляд клопотань про продовження строку досудового розслідування до шести місяців, та які не мають зворотної дії в часі й застосовуються до справ, по яким відомості про кримінальне правопорушення внесені в ЄРДР після введення в дію цих змін, тобто після 15 березня 2018 року, є безпідставними.
Як вбачається з матеріалів провадження до клопотання слідчого, погодженого першим заступником прокурора Запорізької області, про продовження строку досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12014080130000328 додано витяг з ЄРДР на 9 аркушах, зі змісту якого видно, що відомості щодо дев`яти кримінальних правопорушень, які розслідуються в рамках одного (об`єднаного) кримінального провадження № 12014080130000328,були внесені до ЄРДР в період з 05.04.2018 року до 05.12.2019 року, тобто після 15 березня
2018 року.
Тому доводи скарги щодо виключних повноважень у цьому кримінальному провадженні на продовження строку досудового розслідування керівника регіональної прокуратури або його першого заступника чи заступника, а не слідчого судді, не ґрунтуються на вимогах закону.
Таким чином, наведені у касаційній скарзі доводи захисника не спростовують правильності застосування судом апеляційної інстанції вимог кримінального процесуального закону, а тому касаційна скарга задоволенню не підлягає.
Ухвала апеляційного суду є законною та обґрунтованою і за своїм змістом відповідає вимогам ст. 370 КПК України.
Інших обставин, які б були підставами для скасування ухвали суду апеляційної інстанції за доводами касаційної скарги Судом не встановлено.
Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК України, Верховний Суд
у х в а л и в:
Касаційну скаргу захисника Озюменка Романа Юрійовича, який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_1, залишити без задоволення.
Ухвалу Запорізького апеляційного суду від 31 січня 2020 року про відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою захисника Озюменка Романа Юрійовича у кримінальному провадженні стосовно ОСОБА_1 та ОСОБА_2 залишити без зміни.
Постанова Верховного Суду є остаточною та оскарженню не підлягає.
Судді:
Н. С. Стефанів А. П. Бущенко C. С. Голубицький