608/1866/17 Про умисне заподіяння потерпілому тяжких тілесних ушкоджень, небезпечних для життя в момент їх заподіяння, що спричинили смерть потерпілого, скоєне у стані алкогольного сп`яніння, на ґрунті раптово виниклих неприязних стосунків - 22.04.2020 Прийняття

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 на вирок Чортківського районного суду Тернопільської області від 15 квітня 2019 року та ухвалу Тернопільського апеляційного суду від 26 червня 2019 року стосовно нього в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017210190000558, за обвинуваченням

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця с. Нагірянки, жителя АДРЕСА_1 ), згідно зі ст. 89 КК України такого, що не має судимості,

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України.

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанції обставини

За вироком Чортківського районного суду Тернопільської області від 15 квітня 2019 року ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України, та призначено йому за цим законом покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років.

Ухвалою Тернопільського апеляційного суду від 26 червня 2019 року зазначений вирок стосовно ОСОБА_1 залишено без змін.

За вироком суду ОСОБА_1 визнаний винним у вчиненні злочину за таких обставин.

27 вересня 2017 року близько 21:00 в буд . АДРЕСА_1 під час спільного вживання алкогольних напоїв із ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у ОСОБА_1 стався конфлікт з останнім, у ході якого він, перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, діючи на ґрунті раптово виниклих неприязних стосунків, умисно наніс потерпілому тяжкі тілесні ушкодження, небезпечні для життя в момент заподіяння, що спричинили смерть ОСОБА_3 .

Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1, посилаючись на невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження та істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, просить вирок місцевого суду та ухвалу апеляційного суду стосовно нього скасувати і призначити новий розгляд у суді першої інстанції. Даючи свій аналіз доказам, стверджує про недоведеність його винуватості у вчиненні злочину, за який його засуджено. Також вважає, що усі докази у кримінальному провадженні отримані з порушенням порядку, встановленого КПК України (4651-17) , а тому є недопустимими. На обґрунтування цих доводів зазначає, що т.в.о. заступника начальника слідчого управління не є керівником органу досудового розслідування, а відтак не мав повноважень призначати слідчу групу. Крім того, керівником цієї групи було призначено слідчого-криміналіста, який за посадою не уповноважений здійснювати досудове розслідування, а одного із слідчих включено до складу групи без дотримання процедури, визначеної законом. Також засуджений вказує на те, що ухвала апеляційного суду не відповідає вимогам ст. 419 КПК України.

Позиції інших учасників судового провадження

Прокурор Пантєлєєва А.С. у судовому засіданні касаційного суду заперечила проти задоволення касаційної скарги засудженого ОСОБА_1 і просила залишити оскаржувані судові рішення стосовно нього без зміни, вважаючи їх законними та обґрунтованими.

Заслухавши суддю-доповідача, з`ясувавши позицію прокурора, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи, викладені в касаційній скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.

Мотиви Суду

За приписами ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Згідно з ч. 1 ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є лише: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого. При вирішенні питання про наявність зазначених у ч. 1 цієї статті підстав суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412-414 цього Кодексу (ч. 2 ст. 438 КПК України).

Таким чином, неповнота судового розгляду (ст. 410 КПК України) та невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження (ст. 411 КПК України) не є підставою для перегляду судових рішень у касаційному порядку, чинним кримінальним процесуальним законом не передбачено можливості скасування касаційним судом рішень судів першої та апеляційної інстанцій з цих підстав. При перегляді судових рішень у касаційному порядку суд касаційної інстанції виходить із фактичних обставин справи, встановлених судом першої інстанції.

Судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим (ст. 370 КПК України).

Відповідно до вимог п. 2 ч. 3 ст. 374 КПК України мотивувальна частина обвинувального вироку повинна містити формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків кримінального правопорушення, форми вини і мотивів кримінального правопорушення.

Згідно з ч. 3 ст. 373 КПК України обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях і ухвалюється лише за умови доведення у ході судового розгляду винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення.

Положеннями ст. 94 КПК України встановлено, що суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору їх достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

Колегія суддів вважає, що, ухвалюючи обвинувальний вирок стосовно ОСОБА_1, суд першої інстанції вищевказаних вимог кримінального процесуального закону дотримався.

Так, з мотивувальної частини вироку вбачається, що висновки суду щодо доведеності винуватості ОСОБА_1 у вчиненні ним злочину, за який його засуджено, ґрунтуються на об`єктивно з`ясованих обставинах, які підтверджені доказами, безпосередньо дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК України.

Зокрема, сам ОСОБА_1, визнаючи свою винність у пред`явленому обвинуваченні частково, в засіданні суду першої інстанції показав, що дійсно вживав алкогольні напої разом із ОСОБА_2 та ОСОБА_3, якому він під час конфлікту завдав два удари рукою по обличчю і якого виштовхав з будинку, вранці виявив на подвір`ї мертвим, однак виявлених у потерпілого численних тілесних ушкоджень не заподіював.

Зазначені обставини підтверджуються показаннями очевидця події - свідка ОСОБА_2, а також показаннями свідків ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, яким про ці обставини стало відомо від самого ОСОБА_1 .

При цьому свідок ОСОБА_2 розповів, що, прокинувшись від звуків, які свідчили про конфлікт, у будинку засудженого після спільного вживання спиртних напоїв із ним та потерпілим, бачив, як ОСОБА_1 двічі вдарив ОСОБА_3, а пізніше бачив останнього, який лежав у дворі будинку приблизно за два метри від сходів.

Водночас згідно з показаннями брата потерпілого - свідка ОСОБА_4, він бачив потерпілого безпосередньо перед тим, як той пішов до ОСОБА_1, і тілесних ушкоджень у нього не було.

За даними протоколу огляду місця події коло порогу будинку засудженого виявлено труп потерпілого ОСОБА_3 зі слідами тілесних ушкоджень та крові.

Спростовуючи показання свідків ОСОБА_2 і ОСОБА_5, а також самого ОСОБА_1 з приводу заподіяння останнім лише двох ударів потерпілому і побиття його групою невідомих осіб в інший час у іншому місці, суд обґрунтовано послався на дані висновку судово-медичної експертизи трупа ОСОБА_3 і показання у судовому засіданні судово-медичного експерта ОСОБА_10 із 46-річним стажем експертної діяльності, який провів цю експертизу, про виявлені на тілі ОСОБА_3 численні, у тому числі тяжкі тілесні ушкодження, небезпечні для життя в момент заподіяння, які виникли від дії тупих предметів, можливо в час та за обставин, вказаних у постанові про призначення експертизи; такі тілесні ушкодження могли бути спричинені однією особою і у разі наявності їх потерпілий не міг самостійно пересуватися; вказані ушкодження не могли утворитися за 2-3 дні до настання смерті, оскільки тоді б вони мали ознаки загоєння; смерть потерпілого настала протягом декількох десятків хвилин після нанесення тілесних ушкоджень унаслідок комбінованої травми тіла - закритої травми голови та закритої травми грудей і живота з численними переломами ребер, грудини, розривами міжреберних м`язів, розчавленням печінки, відривом жовчного міхура від його ложа та розривом брижі тонкого кишківника, які супроводжувалися масивною внутрішньою кровотечею.

Дії ОСОБА_1 судом правильно кваліфіковано за ч. 2 ст. 121 КК України як заподіяння тяжких тілесних ушкоджень, які спричинили смерть потерпілого, а покарання засудженому призначено з дотриманням вимог ст. 65 цього Кодексу з урахуванням тяжкості вчиненого ним злочину, даних про його особу та конкретних обставин справи, відповідно до найнижчої межі санкції статті кримінального закону, за яким його засуджено, і вважати таке покарання занадто суворим підстав не вбачається.

Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які би були безумовними підставами для скасування оскаржуваних судових рішень у цьому кримінальному провадженні, колегією суддів не встановлено.

Стосовно доводів у касаційній скарзі засудженого про відсутність у т.в.о. заступника начальника слідчого управління ГУНП в Тернопільській області Осадци С.М. повноважень щодо призначення групи слідчих, то вони не ґрунтуються на вимогах КПК України (4651-17) , оскільки відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 3 та ст. 39 зазначеного Кодексу на таку особу покладається виконання повноважень безпосереднього керівника органу досудового розслідування на період його відсутності. Також не є порушенням вимог кримінального процесуального закону призначення старшим слідчої групи криміналіста слідчого управління ГУНП в Тернопільській області Івасишина А.І. та проведення ним досудового розслідування, оскільки за посадою він є старшим слідчим в ОВС, що відповідає вимогам п. 17 ч. 1 ст. 3 КПК України, а розмежування слідчих для здійснення досудового розслідування за спеціалізацією вказаним Кодексом не передбачено. Крім того, відсутність постанови про відсторонення на підставі п. 2 ч. 1 ст. 39 КПК України (відвід або неефективність досудового розслідування) старшого слідчого СВ Чортківського ВП ГУНП в Тернопільській області ОСОБА_11 .Є., який вже здійснював досудове розслідування у цьому кримінальному провадженні в межах територіальної та інстанційної підслідності, не є перешкодою для включення його в групу слідчих після її створення керівником органу досудового розслідування вищого рівня.

Суд апеляційної інстанції, розглянувши апеляційну скаргу захисника Лисака В.Б. в інтересах засудженого ОСОБА_1, належним чином перевірив доводи у ній, які за змістом аналогічні доводам у касаційній скарзі останнього, та, погоджуючись із викладеними у вироку суду першої інстанції висновками і мотивами прийнятого ним рішення, законно й обґрунтовано постановив залишити цей вирок без змін, із чим погоджується і колегія суддів касаційного суду. Ухвала апеляційного суду відповідає вимогам ст. 419 КПК України.