711/2625/18 Про порушення ПДР, виїзд автомобіля на нерегульованому перехресті із другорядної дороги, що призвело до зіткнення із іншим автомобілем, який рухався по головній дорозі та скоєння зіткнення з останнім, внаслідок чого водій одного автомобіля отримав тяжкі тілесні ушкодження, від яких помер, а пасажири іншого автомобіля отримали тяжкі та середньої тяжкості тілесні ушкодження - 16.04.2020 Прийняття

розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження за касаційною скаргою засудженого на вирок Придніпровського районного суду м. Черкаси від 17 січня 2019 року та ухвалу Черкаського апеляційного суду від 15 січня 2020 року стосовно

ІНФОРМАЦІЯ_1,

уродженця та жителя

засудженого за вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

Вироком Придніпровського районного суду м. Черкаси від 17 січня 2019 року ОСОБА_1 засуджено за вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 3 роки.

Позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_1 задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 :

- як дружини померлого, яка не працювала і здійснювала догляд за дітьми, шкоду, завдану смертю потерпілого, в розмірі 726 грн;

- шкоду на утримання синів ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3, по 363 грн щомісячно на кожного, починаючи з 01 січня 2018 року до досягнення ними вісімнадцятирічного віку;

- витрати на поховання у розмірі 19 211 грн 58 коп;

- матеріальні збитки в розмірі 3 532 грн 78 коп, моральні - їй та дітям на загальну суму 150 000 грн.

Ухвалою Черкаського апеляційного суду від 15 січня 2020 року вирок суду першої інстанції стосовно ОСОБА_1 у частині вирішення цивільного позову потерпілої ОСОБА_2 щодо стягнення моральної шкоди змінено.

Збільшено розмір стягнення моральної шкоди з ОСОБА_1 на користь потерпілої ОСОБА_2 та її дітей до 600 000 грн (по 200 000 грн - на кожного).

За вироком суду ОСОБА_1 визнано винуватим у тому, що він 03 грудня 2017 року, керуючи автомобілем "Audi89", державний номер НОМЕР_1, рухаючись по другорядній дорозі на вул. Різдвяна у м. Черкаси зі сторони бул. Шевченка у напрямку вул. Толстого, в порушення вимог дорожнього знаку 2.1 "Дати дорогу" та пунктів 2.3 "б", 16.1 Правил дорожнього руху був неуважний та не стежив за дорожньою обстановкою, а саме, знаходячись на перехресті нерівнозначних доріг з вул. Сергія Амброса, яка є головною, не надав дорогу автомобілю "Mersedes-Benz 413 CDI", державний номер НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_5, який рухався по головній дорозі, виїхав на вказане перехрестя, де допустив зіткнення з вказаним транспортним засобом.

У результаті дорожньо-транспортної пригоди водій автомобіля "Mersedes-Benz 413 CDI" ОСОБА_5 отримав тяжкі тілесні ушкодження, від яких помер, пасажири автомобіля "Audi 89": ОСОБА_6 - отримав тяжкі тілесні ушкодження та ОСОБА_7 - тілесні ушкодження середнього ступеню тяжкості, що спричинили тривалий розлад здоров`я.

Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі засуджений, не погоджуючись із судовими рішеннями через порушення норм матеріального та процесуального права, просить їх скасувати і призначити новий розгляд у суді першої інстанції. Свої вимоги засуджений мотивує тим, що суд першої інстанції, з яким погодився й суд апеляційної інстанції, при призначенні йому покарання безпідставно не врахував щирого каяття, визнання вини та намагання відшкодувати потерпілій завдану шкоду, які, на його думку, могли б бути підставою для призначити покарання із застосуванням положення ст. 75 КК України. Крім того, посилається на те, що суд апеляційної інстанції необґрунтовано збільшив розмір відшкодування шкоди за цивільним позовом у частині стягнення моральної шкоди, не залучив співвідповідачем у кримінальному провадженні страхову компанію ПРАТ "Страхова група ТАС", що призвело до неправильного вирішення цивільного позову.

Позиції учасників судового провадження

Засуджений та захисник підтримали касаційну скаргу, просили її задовольнити, скасувати судові рішення і призначити новий розгляд у суді першої інстанції.

Прокурор, потерпіла та її представник заперечили проти задоволення касаційної скарги, просили залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без зміни.

Мотиви Суду

Положенням ч. 1 ст. 433 КПК України визначено, що суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Частиною 2 цієї статті визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні злочину, за який його засуджено, та правильність кваліфікації його дій за ч. 2 ст. 286 КК України в касаційній скарзі засудженим не оспорюються.

Щодо доводів касаційної скарги засудженого про суворість призначеного покарання, то вони є безпідставними та такими, що не ґрунтуються на матеріалах кримінального провадження.

Відповідно до вимог ст. 65 КК України при призначенні покарання суд повинен ураховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Обґрунтовуючи висновок щодо виду й міри покарання та призначаючи ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі, суд першої інстанції, як убачається з вироку, врахував характер та ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, відсутність обставин, що обтяжують та пом`якшують покарання, дані про його особу, зокрема, те, що він за місцем проживання та роботи характеризується позитивно, раніше не судимий, а також думку потерпілої ОСОБА_2 щодо призначення обвинуваченому суворої міри покарання.

Таким чином, суд першої інстанції, призначаючи ОСОБА_1 основне покарання у мінімальному розмірі санкції даної статті та додаткове покарання, дотримався вимог статей 65- 67 КК України, та обґрунтовано не знайшов підстав для застосування положення ст. 75 КК України, з чим погоджується й суд касаційної інстанції.

Призначене засудженому покарання є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів, підстав визнати його надмірно суворим, як про це зазначено в касаційній скарзі засудженого, Суд не знаходить.

Крім того, під час апеляційного перегляду вироку суду першої інстанції, судом апеляційної інстанції були спростовані доводи апеляційної скарги сторони захисту щодо суворості призначеного ОСОБА_1 покарання та безпідставного незастосування положення ст. 75 КК України, з чим погоджується й колегія суддів.

Щодо доводів засудженого, наведених в касаційній скарзі, про те, що суд апеляційної інстанції необґрунтовано збільшив розмір відшкодування шкоди за цивільним позовом у частині стягнення моральної шкоди, то вони не заслуговують на увагу з огляду на таке.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 408 КПК України суд апеляційної інстанції змінює вирок у разі зменшення сум, які підлягають стягненню, або збільшення цих сум, якщо таке збільшення не впливає на обсяг обвинувачення і правову кваліфікацію кримінального правопорушення.

Цивільний позов розглядається у кримінальному провадженні за правилами, визначеними КПК України (4651-17) , і при цьому застосовуються норми ЦПК (1618-15) України.

Частиною 1 ст. 129 КПК України визначено, що суд, зокрема, ухвалюючи обвинувальний вирок, залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє у ньому.

При цьому суд зобов`язаний усебічно, повно й об`єктивно дослідити обставини справи, з`ясувати характер і розмір витрат, зумовлених злочином, установити злочинний зв`язок між діянням і шкодою, що настала, і дати у вироку належну оцінку таким обставинам.

Положенням п. 2 ч. 2 ст. 23 ЦК України визначено, що моральна шкода може полягати у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів.

Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦПК України моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними діями, відшкодовується особою, яка її завдала за наявності вини.

За матеріалами кримінального провадження потерпіла ОСОБА_2 до початку судового розгляду в порядку, передбаченому ст. 128 КПК України, подала цивільний позов до ОСОБА_1 та просила стягнути на користь її та дітей, зокрема, моральну шкоду на загальну суму 2 400 000 грн.

Суд першої інстанції, задовольнивши цивільний позов частково та стягнувши на користь потерпілої ОСОБА_2 та дітей моральну шкоду на загальну суму 150 000 грн, врахував проблематизацію життя позивача після загибелі її чоловіка та батька для її дітей, а також те, що вчинене ОСОБА_1 кримінальне правопорушення є злочином з необережною формою вини, відсутність обставин, що обтяжують покарання, його вік та матеріальне становище.

Суд апеляційної інстанції з таким рішенням суду першої інстанції не погодився та збільшив загальний розмір морального відшкодування на користь потерпілої ОСОБА_2 та її дітей до 600 000 грн, мотивуючи свій висновок тим, що судом у достатній мірі не враховано характеру, тривалості та обсягу фізичних, душевних, психологічних страждань потерпілої та її дітей, які безповоротно втратили чоловіка та батька, що вкрай негативно вплинуло на їхнє життя, оскільки їхній звичайний устрій зазнав значних змін.

Колегія суддів уважає, що при розгляді кримінального провадження судом апеляційної інстанції було дотримано вимог статей 23, 1167 ЦК України, статей 127- 129 КПК України, а рішення в цій частині є обґрунтованим.

Крім того, Суд уважає безпідставними доводи засудженого про неправильне вирішення в цілому цивільного позову потерпілої через незалучення до провадження страхової компанії, оскільки потерпіла зазначила ПРАТ "Страхова група ТАС" третьою особою, жодних самостійних вимог до неї не заявляла та не просила визнати її цивільним відповідачем.

Це не суперечить вимогам статей 128- 129 КПК України та ст. 1187 ЦК України.

До того ж і цей довід сторони захисту був предметом ретельної перевірки суду апеляційної інстанції, який, відхиляючи його, навів переконливе обґрунтування.

Перегляд кримінального провадження в апеляційному порядку здійснювався відповідно до вимог кримінального процесуального закону, постановлена ухвала відповідає вимогам ст. 419 КПК України.

Тих істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які передбачені ст. 412 КПК України та які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення, колегією суддів не встановлено.

Керуючись статтями 441, 442 КПК України, Суд

постановив:

Касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 залишити без задоволення, а вирок Придніпровського районного суду м. Черкаси від 17 січня 2019 року та ухвалу Черкаського апеляційного суду від 15 січня 2020 року стосовно нього - без зміни.