ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 квітня 2020 року

м. Київ

справа № 235/825/19

провадження № 51-315 км 20

Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати

Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого судді Марчук Н.О.,

суддів Короля В.В., Лагнюка М.М.,

за участю:

секретаря

судового засідання Крота І.М.,

прокурора Кузнєцова С.М.,

розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження за касаційною скаргоюпрокурора на ухвалуДонецькогоапеляційногосуду від 16 жовтня 2019 року стосовно

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

уродженця с. Бачкурине Монастирищенського

району Черкаської області, який проживає за

адресою:

АДРЕСА_1,

засудженого за вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 309 КК України.

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

Вироком Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 29 травня 2019 року ОСОБА_1 засуджено за вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 309 КК України, до покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки.

Ухвалою Донецького апеляційного суду від 16 жовтня 2019 року вирок суду першої інстанції стосовно ОСОБА_1 у частині призначення покарання змінено.

На підставі ст. 75 КК України звільнено ОСОБА_1 від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 роки з покладенням на нього обов`язків, передбачених пунктами ч. 1, п. 2 ч. 3 ст. 76 КК України.

За вироком суду ОСОБА_1 визнано винуватим у тому, що він у середині літа 2018 року, точної дати та часу не встановлено, у м. Покровську Донецької області, діючи повторно, з метою подальшого особистого вживання без мети збуту, незаконно придбав, виготовив та зберігав наркотичний засіб - канабіс, загальною масою 12,54 г, до часу його вилучення 15 січня 2019 року під час санкціонованого обшуку працівниками поліції.

Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі прокурор, не погоджуючись із ухвалою суду апеляційної інстанції через неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого внаслідок м`якості, просить її скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Свої вимоги прокурор мотивує тим, що суд апеляційної інстанції безпідставно звільнив ОСОБА_1 від відбування призначеного судом першої інстанції покарання, застосувавши положення ст. 75 КК України. Крім того, прокурор посилається на те, що ухвала суду апеляційної інстанції не відповідає вимогам кримінального процесуального закону.

На касаційну скаргу прокурора засудженим ОСОБА_1 подано письмове заперечення, в якому він просить касаційну скаргу прокурора залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без зміни.

Позиції учасників судового провадження

Прокурор підтримав касаційну скаргу, просив її задовольнити, скасувати ухвалу суду апеляційної інстанції і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Мотиви Суду

Положеннями частин 1, 2 статті 433 КПК України передбачено, що суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин; переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні злочину за обставин, викладених у вироку, та правильність кваліфікації його дій за ч. 2 ст. 309 КК України в касаційному порядку не оспорюються.

Зі змісту касаційної скарги убачається, що прокурор фактично порушує питання про недотримання судом апеляційної інстанції визначених законом вимог, що стосуються призначення покарання і пов`язані з суддівським розсудом (дискреційними повноваженнями).

Поняття судової дискреції (судового розсуду) у кримінальному судочинстві охоплює повноваження суду (права та обов`язки), надані йому державою, обирати між альтернативами, кожна з яких є законною, та інтелектуально-вольову владну діяльність суду з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи із цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи, даних про особу винного, справедливості й достатності обраного покарання тощо.

Що стосується доводів прокурора щодо неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність і м`якість призначеного ОСОБА_1 покарання через безпідставне звільнення засудженого на підставі ст. 75 КК України від відбування покарання з випробуванням, то вони не можуть уважатися обґрунтованими.

Відповідно до вимог ст. 65 КК України суд при призначенні покарання повинен урахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного, обставини, що обтяжують та пом`якшують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Положенням ч. 1 ст. 75 КК України визначено, що, якщо суд, крім випадків засудження за корупційний злочин, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п`яти років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Як убачається з мотивувальної частини ухвали, суд апеляційної інстанції, змінюючи вирок суду першої інстанції та застосовуючи до ОСОБА_1 положення ч. 1 ст. 75 КК України, врахував суспільну небезпеку вчиненого злочину, відсутність обставин, що обтяжують покарання, дані про його особу, зокрема, те, що він раніше судимий, проте покарання відбув повністю, посередньо характеризується за місцем проживання, перебуває на обліку у лікаря нарколога, отримує наркозамісну терапію, проходить реабілітацію з метою звільнитись від наркотичної залежності, а також умови його життя та висновок досудової доповіді органу пробації, згідно з якою виконання покарання в громаді можливо лише у винятковому порядку за умови здійснення з боку органу пробації інтенсивного нагляду та застосування соціально-виховних заходів, що необхідні для виправлення та запобігання вчиненню повторних кримінальних правопорушень.

Колегія суддів уважає, що суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про можливість звільнення засудженого на підставі ч. 1 ст. 75 КК України від відбування покарання з випробуванням, врахувавши особливості застосування цієї норми Закону.

Перегляд кримінального провадження в апеляційному порядку здійснювався відповідно до вимог кримінального процесуального закону, постановлена ухвала відповідає вимогам статей 370, 419 КПК України, викладені в ній висновки належним чином умотивовані.

Тих істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, передбачених ст. 412 КПК України, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення, Судом не встановлено.

Керуючись статтями 441, 442 КПК України, Суд

постановив:

Касаційну скаргу прокурора залишити без задоволення, а ухвалу Донецького апеляційного суду від 16 жовтня 2019 року стосовно ОСОБА_1 - без зміни.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:

Н.О. Марчук В.В. Король М.М. Лагнюк