397/1694/14 Про систематичне скоєння порушення встановлених правил проживання, скоєне особою, яка засуджена до обмеження волі - 16.04.2020 Прийняття

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 на вирок Олександрівського районного суду Кіровоградської області від 15 листопада 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Кіровоградської області від 29 травня 2018 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань

за № 12014120310000464, за обвинуваченням

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя АДРЕСА_1, раніше неодноразово судимого, останнього разу - вироком Апеляційного суду Херсонської області від 29 листопада 2011 року за ч. 2 ст. 190 Кримінального кодексу України (далі - КК) до покарання у виді обмеження волі на строк

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 390 КК.

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами

першої та апеляційної інстанцій обставини

За вироком Олександрівського районного суду Кіровоградської області від

15 листопада 2017 року ОСОБА_1 засуджено за ч. 1 ст. 390 КК

до покарання у виді позбавлення волі на строк 1 рік; із застосуванням статей 71, 72 КК до покарання, призначеного за новим вироком, частково приєднано невідбуту частину покарання за попереднім вироком та остаточно призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 1 рік 1 місяць.

Згідно з вироком ОСОБА_1 визнаний винуватим у тому, що він, будучи особою, засудженою до обмеження волі, вчинив систематичне порушення встановлених правил проживання.

Злочин вчинено за наступних обставин.

13 лютого 2012 року по прибутті в Олександрівський виправний центр № 104, що розташований на вул. Леніна, 22-А у сел. Олександрівка Кіровоградської області засуджений ОСОБА_1 був ознайомлений під розписку з межами виправного центру, правилами внутрішнього розпорядку, порядком та умовами відбування покарання у виді обмеження волі, передбаченими

ст. 59 Кримінально-виконавчого кодексу України (далі - КВК), і попереджений про кримінальну відповідальність за ч. 1 ст. 390 КК.

Під час відбуття покарання в період з 13 лютого 2012 року по 06 вересня

2014 року ОСОБА_1 14 разів вчинив порушення режиму утримання, за що притягувався до дисциплінарної відповідальності, а саме:

1) не виконав команду "підйом" - оголошено попередження;

2) дивився телевізор після 22:00 - оголошено догану;

3) відмовився від участі в ранковій "зарядці" - оголошено попередження;

4) відмовився від виконання робіт з благоустрою території виправного центру, накладено дисциплінарне стягнення, а саме поміщення та утримання

в дисциплінарному ізоляторі терміном 10 діб;

5) розмовляв по мобільному телефону - оголошено сувору догану;

6) на спальному місці виявлено мобільний телефон - накладено дисциплінарне стягнення, а саме поміщення та утримання в дисциплінарному ізоляторі терміном 10 діб;

7) відмовився брати участь у ранковій "зарядці" - накладено дисциплінарне стягнення, а саме поміщення та утримання в дисциплінарному ізоляторі терміном 10 діб;

8) відбуваючи покарання в дисциплінарному ізоляторі, не виконав команду "відбій", намагався заподіяти собі тілесні ушкодження - оголошено догану;

9) створив конфліктну ситуацію із засудженим ОСОБА_2 - накладено стягнення, а саме поміщення в штрафний ізолятор на 10 діб;

10) у категоричній формі відмовився виконати вимогу начальника СВПР про переселення в іншу кімнату гуртожитку - накладено дисциплінарне стягнення, а саме поміщення та утримання в дисциплінарному ізоляторі терміном 10 діб;

11) вжив спиртні напої, перебував у стані алкогольного сп`яніння - накладено дисциплінарне стягнення, а саме поміщення та утримання в дисциплінарному ізоляторі терміном 10 діб;

12) порушив графік роботи кімнати для розігріву та вживання їжі - накладено дисциплінарне стягнення, а саме поміщення та утримання в дисциплінарному ізоляторі терміном 10 діб;

13) відбуваючи дисциплінарне покарання в дисциплінарному ізоляторі, намагався заподіяти собі тілесні ушкодження - накладено дисциплінарне стягнення, а саме сувору догану;

14) відмовився від проведення його огляду, перешкоджав його проведенню, накладено дисциплінарне стягнення, а саме поміщення та утримання в дисциплінарному ізоляторі терміном 10 діб.

Апеляційний суд Кіровоградської області ухвалою від 29 травня 2018 року вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_1 змінив у частині призначеного покарання, зокрема у частині застосування ст. 71 КК. За цією ухвалою ОСОБА_1 постановлено вважати засудженим за ч. 1 ст. 390 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 1 рік. В іншій частині вирок залишено без змін.

Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати судові рішення і закрити кримінальне провадження за малозначністю. На думку засудженого, його дії хоча формально і містять ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 390 КК, але через малозначність не становлять суспільної небезпеки.

Позиції учасників судового провадження

Прокурор Пантєлєєва А.С. вважала, що касаційна скарга засудженого задоволенню не підлягає.

Іншим учасникам було належним чином повідомлено про судовий розгляд, але в судове засідання вони не з`явилися.

Мотиви Суду

Згідно зі ст. 433 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК (4651-17) ) суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Підставами для скасування або зміни судових рішень судом касаційної інстанції згідно зі ст. 438 КПК є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.

Статтею 412 КПК передбачено, що істотними є такі порушення вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.

Відповідно до пунктів 1, 3 ч. 1 ст. 413 КПК неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, що тягне за собою скасування або зміну судового рішення, є: незастосування судом закону, який підлягає застосуванню; неправильне тлумачення закону, яке суперечить його точному змісту.

Зі змісту ст. 370 КПК, якою визначено вимоги щодо законності, обґрунтованості та вмотивованості судового рішення, вбачається, що законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом; обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу; вмотивованим є рішення, в якому наведено належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

З матеріалів кримінального провадження видно, що ОСОБА_1 визнаний винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 390 КК, а саме систематичному порушенні встановлених правил проживання, вчинених особою, засудженою до обмеження волі. З 13 лютого 2012 року по 06 вересня 2014 року ОСОБА_1 14 разів порушив режим утримання, за що притягувався до дисциплінарної відповідальності. Останнє порушення ОСОБА_1 вчинив 05 вересня 2014 року, а саме категорично відмовився

від проведення його особистого обшуку, за що на нього накладено дисциплінарне стягнення, а саме поміщення та утримання в дисциплінарному ізоляторі терміном 10 діб.

Відповідно до ст. 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Згідно зі ст. 8 КПК кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується

з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

У ч. 1 ст. 4 Протоколу № 7 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (995_004) зазначено, що нікого не може бути вдруге притягнуто до суду або покарано в порядку кримінального провадження під юрисдикцією однієї і тієї самої держави за правопорушення, за яке його вже було остаточно виправдано або засуджено відповідно до закону та кримінальної процедури цієї держави.

Європейський суд з прав людини, зокрема у справі " Сергій Золотухін проти Росії", сформулював позицію, згідно з якою ст. 4 Протоколу № 7 трактується як заборона кримінального переслідування особи двічі за правопорушення, якщо воно випливає з ідентичних фактів, які є по суті тими ж самими.

У п. 132 справи "А та Б проти Норвегії" (рішення ЄСПЛ від 15 грудня 2016 року) зазначено, що матеріальні критерії для визначення того, чи існує досить тісний зв'язок за суттю, включають у себе:

- чи переслідують різні провадження взаємодоповнюючі цілі і, таким чином, стосуються не тільки in abstrakto, але й in concreto, різних аспектів соціально неправомірної поведінки;

- чи є подвійність провадження передбачуваним наслідком (як в законодавстві, так і на практиці) одного і того ж оспорюваного діяння (idem);

- чи проводяться паралельні провадження таким чином, щоб уникнути, наскільки це можливо, будь-якого дублювання в збиранні, а також оцінці доказів шляхом належної взаємодії між різними компетентними органами з тим, щоб факти, встановлені в одному провадженні, також використовувалися в іншому провадженні;

- і, перш за все, чи враховується санкція у першому завершеному провадженні в тих провадженнях, які завершуються пізніше з тим, щоб особа, якої вони стосуються, не несла надмірний тягар.

В основу обвинувачення ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 390 КК були покладені ті ж факти (однакові порушення правил проживання) на підставі яких до особи попередньо застосовувалися заходи дисциплінарного впливу.

При цьому слід зазначити, що за 8 з 14 дисциплінарних проступків до ОСОБА_1 було застосовано дисциплінарне стягнення у виді поміщення та утримання у дисциплінарному чи штрафному ізоляторі терміном 10 діб, тобто застосовані до нього санкції були достатньо суворими.

Згідно з вироком після відбування зазначених покарань ОСОБА_1 нових порушень режиму утримання не допускав. Натомість був притягнутий до кримінальної відповідальності та отримав покарання у виді позбавлення волі на строк 1 рік за ті самі діяння.

На думку суду, застосування заходів кримінально-правового впливу (кримінальна відповідальність) до особи, яка відбуває покарання у виді обмеження волі, на підставі сукупності аналогічних дисциплінарних правопорушень, за кожне з яких вона зазнала стягнення, порушує принцип non bisin idem("двічі за одне й те саме не карають"), передбачений ст. 61 Конституції України та ч. 1 ст. 4 Протоколу № 7 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (995_004) .

Адже вчинені ОСОБА_1 протягом відбування покарання у виді обмеження волі діяння, не утворюючи ознак кримінального правопорушення, можуть розглядатись як правопорушення, що мають кримінально-правовий характер (з огляду на характер об`єкта посягання та суворість правових наслідків, що настають).

Таким чином, ОСОБА_1 був притягнутий двічі до юридичної відповідальності (дисциплінарної за формою, але кримінальної за суттю) за одні й ті ж правопорушення.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КК підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад злочину, передбаченого цим Кодексом.

Оскільки за всі вчинені правопорушення ОСОБА_1 був притягнутий до відповідальності, а вчинення іншого діяння, яке б містило склад злочину, передбачений ч. 1 ст. 390 КК, йому не інкримінувалося виходячи з принципу non bisin idem, то слід зазначити, що в цьому кримінальному провадженні відсутня підстава для кримінальної відповідальності, передбачена ч. 1 ст. 2 КК.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 284 КПК кримінальне провадження закривається в разі, якщо встановлена відсутність події кримінального правопорушення.

Відповідно до ст. 440 КПК суд касаційної інстанції, встановивши обставини, передбачені ст. 284 цього Кодексу, скасовує обвинувальний вирок чи ухвалу і закриває кримінальне провадження.

На підставі викладеного колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга засудженого ОСОБА_1 підлягає задоволенню, а судові рішення - скасуванню у зв`язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону і неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність.

Ураховуючи наведене, керуючись статтями 284, 433, 434, 436, 438, 440, 441, 442 КПК, Верховний Суд

Касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 задовольнити.

Вирок Олександрівського районного суду Кіровоградської області від

15 листопада 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Кіровоградської області від 29 травня 2018 року щодо ОСОБА_1 скасувати і закрити кримінальне провадження.