Постанова

Іменем України

16 квітня 2020 року

м. Київ

справа № 450/3380/17

провадження № 51-2276км19

Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого Шевченко Т.В.,

суддів Голубицького С.С., Григор`євої І.В.,

за участю:

секретаря судового засідання Михальчука В.В.,

прокурора Рибачук Г.А.,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу

захисника Негари Ф.С. в інтересах засудженого ОСОБА_1 на вирок Львівського апеляційного суду від 22 лютого 2019 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за

№ 12016140270001030, за обвинуваченням

ОСОБА_1,ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Приморське Татарбунарського району Одеської області, жителя АДРЕСА_1,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 Кримінального кодексу України (далі - КК).

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами

першої та апеляційної інстанцій обставини

За вироком Пустомитівського районного суду Львівської області від

24 квітня 2018 року ОСОБА_1 засуджено за ч. 2 ст. 286 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки без позбавлення права керувати транспортними засобами.

На підставі ст. 75 КК ОСОБА_1 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 2 роки.

На підставі ст. 76 КК суд поклав на ОСОБА_1 обов`язки періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти йому про зміну місця проживання, роботи або навчання, не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Вирішено питання щодо процесуальних витрат.

Згідно з вироком ОСОБА_1 визнано винуватим у тому, що він 19 травня 2016 року близько 14:00, керуючи автобусом марки "Неоплан", державний номерний знак НОМЕР_1, і рухаючись автодорогою "Київ-Чоп" в напрямку

м. Києва, при проїзді 548 км + 72 м у с. Пасіки-Зубрицькі Пустомитівського району Львівської області грубо порушив вимоги п. 1.5, п. 1.10 в частині термінів "безпечна дистанція", "дати дорогу", "пішохідний перехід", "небезпека для руху", "проїзна частина", "смуга руху", "узбіччя", п.п. "б," п.п. "д", п. 2.3, п. 12.3, п. 12.4, п. 18.1, п. 18.4 Правил дорожнього руху, а саме проявив неуважність до дорожньої обстановки та її змін при наближенні до нерегульованого пішоходного переходу, перед яким попутні транспортні засоби, які рухались попереду, зменшили швидкість і зупинилися, здійснив випередження вказаних транспортних засобів справа із виїздом за праву межу проїзної частини дороги, своїми діями створив загрозу безпеці дорожнього руху, своєчасно не вжив заходів для зменшення швидкості руху керованого ним автобуса аж до повної його зупинки, виїхав на нерегульований пішохідний перехід у той час, коли по ньому рухались пішоходи, що призвело до наїзду на малолітню потерпілу ОСОБА_2, яка рухалась зліва направо по ходу руху автобуса. Внаслідок наїзду малолітня потерпіла ОСОБА_2 отримала тяжкі тілесні ушкодження.

Згідно з вироком Львівського апеляційного суду від 22 лютого 2019 року апеляційну скаргу законного представника малолітньої потерпілої ОСОБА_2 - ОСОБА_3 задоволено. Вирок місцевого суду щодо ОСОБА_1 за ч. 2

ст. 286 КК скасовано в частині призначення додаткового покарання.

Ухвалено в цій частині новий вирок, яким ОСОБА_1 призначено додаткове покарання за ч. 2 ст. 286 КК у виді позбавлення права керувати транспортними засобами на строк 3 роки.

У решті вирок суду першої інстанції залишено без зміни. Ухвалено вважати ОСОБА_1 засудженим за ч. 2 ст. 286 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки та зі звільненням від відбування основного покарання у виді позбавлення волі на підставі ст. 75 КК з іспитовим строком тривалістю 2 роки і з покладенням на нього обов`язків відповідно до ст. 76 КК: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання, не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі захисник Негара Ф.С. просить вирок апеляційного суду щодо ОСОБА_1 скасувати у зв`язку з істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону, невідповідністю призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого через суворість. Вважає вирок апеляційного суду необґрунтованим. Стверджує, що районний суд зробив правильний висновок не застосовувати до ОСОБА_1 додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами. Просить врахувати, що його підзахисний працює водієм і ця робота є єдиним джерелом заробітку для нього та його родини. Зазначає, що на користь потерпілого ОСОБА_3 засуджений перерахував гроші в розмірі 15 515,69 грн, а також давав готівкові гроші в розмірі 5000 грн.

У запереченнях на касаційну скаргу захисника законний представник потерпілої ОСОБА_2 - ОСОБА_3 просив касаційну скаргу захисника залишити без задоволення, а судові рішення - без змін. Вважає, що призначене судом апеляційної інстанції ОСОБА_1 покарання відповідає вимогам статей 50, 65 КК. Просить врахувати, що ОСОБА_1 вчинив тяжкий злочин, внаслідок дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_2 заподіяно тяжкі тілесні ушкодження, які призвели до її інвалідності.

Позиції учасників судового провадження

Прокурор Рибачук Г.А. заперечувала проти задоволення касаційної скарги захисника Негари Ф.С., просила судове рішення залишити без зміни.

Іншим учасникам було належним чином повідомлено про судовий розгляд, але в судове засідання вони не з`явилися.

Мотиви Суду

Згідно з положеннями ст. 433 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК (4651-17) ) суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Зі змісту ст. 370 КПК, якою визначено вимоги щодо законності, обґрунтованості і вмотивованості судового рішення, вбачається, що законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу.

Як видно з касаційної скарги, висновки суду щодо доведеності винуватості ОСОБА_1 у вчиненні злочину, за який його засуджено, та кваліфікація його дій за ч. 2 ст. 286 КК захисником не оспорюються.

Доводи в касаційній скарзі захисника про невідповідність призначеного судом апеляційної інстанції покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого через суворість колегія суддів вважає неспроможними.

Відповідно до ст. 65 КК при призначенні покарання суд ураховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Суд апеляційної інстанції зазначених вимог закону про кримінальну відповідальність дотримався.

Ухвалюючи свій вирок у частині призначення ОСОБА_1 додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами, апеляційний суд урахував характер та ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного, обставини вчинення злочину.

Суд апеляційної інстанції зазначив, що обставини вчинення злочину ОСОБА_1, а саме грубе порушення Правил дорожнього руху - наїзд автомобіля під його керуванням у світлий час доби за задовільних дорожніх умов на пішохода, що перебував у межах позначеного дорожнім знаком та розміткою пішохідного переходу, тяжкість наслідків, що настали, заподіяння тяжких тілесних ушкоджень малолітній дитині, у сукупності виключають можливість незастосування до обвинуваченого додаткового покарання. Як зазначено у вироку апеляційного суду, міркування, наведені судом першої інстанції на підтвердження своїх висновків, зокрема щодо обставин, що пом`якшують покарання, стосовно характеристики ОСОБА_1 та інші, були належним чином враховані при обранні основного покарання в межах санкції ч. 2 ст. 286 КК та при звільненні від його відбування з випробуванням на підставі ст. 75 КК і не спростовують необхідності застосування додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами.

Суд касаційної інстанції погоджується з такими висновками апеляційного суду та вважає, що призначене ОСОБА_1 покарання відповідає вимогам статей 50, 65 КК, є необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів. З урахуванням усіх вищезазначених обставин підстав для пом`якшення покарання немає, а доводи касаційної скарги є неспроможними.

Вирок апеляційного суду відповідає вимогам статей 370, 420 КПК.

Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, невідповідності призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого через суворість, які були би підставами для зміни чи скасування судового рішення, у провадженні не встановлено.

За таких обставин касаційна скарга захисника Негари Ф.С. в інтересах засудженого ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК, Верховний Суд

ухвалив:

Вирок Львівського апеляційного суду від 22 лютого 2019 року щодо ОСОБА_1 залишити без зміни, а касаційну скаргу захисника Негари Ф.С. - без задоволення.

Постанова Верховного Суду набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:

Т.В. Шевченко С.С. Голубицький І.В. Григор`єва