Постанова
Іменем України
15 квітня 2020 року
м. Київ
справа № 753/21466/18
провадження № 51-5138км19
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючої Вус С.М.,
суддів: Бородія В.М., Чистика А.О.,
за участю:
секретаря судового засідання Голубенко О.В.,
захисника Воронова В.І.,
прокурора Чабанюк Т.В.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника Воронова В.І. в інтересах засудженого ОСОБА_1 на вирок Дарницького районного суду м. Києва від 15 березня 2019 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 29 серпня 2019 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018100100009911, за обвинуваченням
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1, раніше не судимого,
у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 263, ч. 2 ст. 309 КК України.
Зміст оскаржуваних судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Дарницького районного суду м. Києва від 15 березня 2019 року ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України, та призначено йому за цим законом покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки.
За цим же вироком ОСОБА_1 визнано невинуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 309 КК України, та виправдано на підставі п. 2 ч. 1 ст. 373 КПК України у зв`язку з тим, що не доведено, що кримінальне правопорушення вчинено обвинуваченим.
Вирішено питання щодо речових доказів, процесуальних витрат та заходу забезпечення кримінального провадження.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 29 серпня 2019 року зазначений вирок стосовно ОСОБА_1 залишено без змін.
Згідно з вироком за невстановлених у ході досудового розслідування обставин ОСОБА_1 незаконно придбав короткоствольну гладкоствольну вогнепальну зброю - виготовлений саморобним способом, шляхом видалення заглушки та перекриття газовідводного отвору сталевим стрижнем, сигнальний пістолет моделі "STALKER-2918-S" 9 mmP.A.K., № НОМЕР_1, промислового виробництва (фірма "ATAKARMSCO.LTD" Туреччина) з магазином до нього та, усвідомлюючи протиправність своїх дій, діючи умисно, повернувся до місця свого проживання в АДРЕСА_1, де незаконно зберігав цю вогнепальну зброю без передбаченого законом дозволу до 26 вересня 2018 року, коли її було вилучено працівниками поліції під час проведення санкціонованого обшуку за вищевказаною адресою.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник Воронов В.І., посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить вирок місцевого суду та ухвалу апеляційного суду стосовно ОСОБА_1 у частині засудження його за ч. 1 ст. 263 КК України скасувати, а кримінальне провадження закрити у зв`язку з недоведеністю винуватості останнього у вчиненні цього злочину, в решті залишити судові рішення без змін. Мотивує тим, що без належної правової оцінки судів обох інстанцій залишилася та обставина, що під час обшуку за місцем проживання ОСОБА_1, проведеного з порушенням передбаченого КПК (4651-17) України порядку, внаслідок чого протокол та відеозапис вказаної слідчої дії, а також похідні від них висновки експертиз матеріалів, речовин та виробів визнано недопустимими доказами, разом з порошкоподібною речовиною було вилучено також два сигнальні пістолети, один з яких згідно з висновком судово-балістичної експертизи визнаний вогнепальною зброєю, за незаконне придбання, носіння і зберігання якої засуджено ОСОБА_1 . Однак означений висновок експерта, на переконання захисника, не може бути визнаний допустимим доказом і покладений в основу обвинувачення ОСОБА_1, оскільки він є похідним від недопустимого доказу - протоколу обшуку, а посилання судів на те, що ОСОБА_1 добровільно видав належну йому вогнепальну зброю та під час дослідження доказів судом першої інстанції підтвердив, що саме цю зброю він придбав і зберігав без передбаченого законом дозволу, не ґрунтується на матеріалах справи.
Позиції інших учасників судового провадження
Захисник Воронов В.І. в засіданні суду касаційної інстанції підтримав свою касаційну скаргу і просив її задовольнити з наведених у ній мотивів.
Прокурор Чабанюк Т.В. вважала, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, а судові рішення слід залишити без зміни.
Заслухавши суддю-доповідача, з`ясувавши думки учасників судового провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши наведені у касаційній скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що скарга підлягає частковому задоволенню на таких підставах.
Мотиви Суду
За приписами ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. При цьому він перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. При перевірці доводів, наведених у касаційній скарзі, колегія суддів виходить із фактичних обставин, встановлених місцевим та апеляційним судами.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК України підставою для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.
Істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення (ч. 1 ст. 412 КПК України).
Згідно зі ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Крім цього, зміст ухвали суду апеляційної інстанції повинен відповідати вимогам ст. 419 КПКУкраїни. За частиною другою цієї статті при залишенні апеляційної скарги без задоволення в ухвалі суду апеляційної інстанції мають бути зазначені підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою.
Виходячи з положень вказаних статей закону, суд апеляційної інстанції зобов`язаний проаналізувати й зіставити з наявними у кримінальному провадженні та додатково поданими матеріалами всі доводи, наведені в апеляційній скарзі, дати вичерпну відповідь на вказані у ній доводи щодо оцінки покладених в основу вироку доказів з точки зору їх належності, допустимості й достовірності, а також зазначити мотиви, з яких він виходив при постановленні ухвали, а при залишенні апеляційної скарги без задоволення - підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою, пославшись на відповідну норму права.
Однак під час розгляду цього кримінального провадження вищенаведених вимог закону апеляційним судом не дотримано.
Так, обґрунтованість та мотиви виправдання ОСОБА_1 за обвинуваченням у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 309 КК України, захисником Вороновим В.І. у касаційній скарзі не заперечуються та в його апеляційній скарзі не оспорювалися.
Водночас, як убачається з матеріалів кримінального провадження, не погодившись з вироком суду першої інстанції у частині засудження ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 263 КК України, захисник подав апеляційну скаргу, в якій порушував питання про скасування цього вироку із закриттям кримінального провадження через те, що не встановлені достатні докази для доведення винуватості ОСОБА_1 і вичерпані можливості їх отримання. При цьому наводив детальні аргументи на користь недопустимості як доказів внаслідок отримання їх з порушенням вимог кримінального процесуального закону протоколу обшуку за місцем проживання ОСОБА_1 і відеозапису цієї слідчої дії та похідних від них доказів, окремо акцентуючи увагу на тому, що вилучені під час обшуку пістолети, як і інші предмети, не були належним чином ідентифіковані із зазначенням їх назви, марки, моделі, номерів, інших індивідуальних ознак, та відповідно упаковані, що викликає обґрунтований сумнів у тому, що саме ті пістолети, які знайдені і вилучені під час обшуку у квартирі ОСОБА_1, були передані на експертизу. Також захисник посилався на те, що визнання судом протоколу обшуку недопустимим доказом має своїм наслідком визнання недопустимими також висновку судово-балістичної експертизи зазначених пістолетів та постанови слідчого від 05 жовтня 2018 року про визнання їх речовими доказами, оскільки ці предмети отриманні під час слідчої дії, проведеної з порушенням порядку, встановленого КПК України (4651-17) . Крім того, захисник вказував на те, що пістолет моделі "STALKER-2918-S" у судовому засіданні суду першої інстанції не оглядався, тому всупереч зазначеному у вироку суду обвинувачений ОСОБА_1 не міг підтвердити, що це саме той пістолет, який він незаконно придбав і зберігав за місцем свого проживання до моменту його вилучення співробітниками правоохоронних органів.
За клопотанням захисника Воронова В.І. судом апеляційної інстанції було досліджено ряд доказів, зокрема, протокол обшуку за місцем проживання ОСОБА_1 від 26 вересня 2018 року та диски з відеозаписом цієї слідчої дії, відтворено аудіозапис судового засідання суду першої інстанції від 21 лютого 2019 року, допитано обвинуваченого ОСОБА_1 .
За змістом мотивувальної частини ухвали апеляційного суду, відхиляючи доводи апеляційної скарги захисника Воронова В.І., суд послався на те, що під час проведення обшуку ОСОБА_1 сам добровільно видав пістолет моделі "STALKER-2918-S", а тому відсутні підстави для визнання недопустимими доказами висновку судово-балістичної експертизи, за даними якої цей пістолет є вогнепальною зброєю, та постанови слідчого про визнання зазначеного пістолету речовим доказом у кримінальному провадженні. При цьому суд апеляційної інстанції з посиланням на дані аудіозапису судового засідання суду першої інстанції від 21 лютого 2019 року у своїй ухвалі зазначив, що хоча у вказаному засіданні суду і не було оглянуто зазначений пістолет, натомість досліджено постанову слідчого від 05 жовтня 2018 року про визнання його речовим доказом, на що ОСОБА_1 підтвердив, що це саме той пістолет, який він придбав і зберігав за місцем свого проживання без передбаченого законом дозволу та добровільно видав працівникам поліції під час проведення обшуку.
Однак згідно з викладеними в ухвалі фактичними обставинами кримінального правопорушення, які суд першої інстанції визнав встановленими та з якими погодився апеляційний суд, незаконні дії ОСОБА_1 із несанкціонованого зберігання вогнепальної зброї були припинені працівниками поліції, які під час обшуку за місцем його проживання вилучили у нього пістолет моделі "STALKER-2918-S".
З досліджених апеляційним судом протоколу обшуку та його відеозапису, показань під час розгляду справи судом першої інстанції обвинуваченого ОСОБА_1, свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3, на які послався у своїй ухвалі апеляційний суд, убачаються суперечливі дані щодо обставин вилучення пістолетів у ОСОБА_1, проте апеляційним судом ці суперечності не усунуто та зроблено неоднозначний висновок про те, що обвинувачений добровільно видав працівникам поліції пістолет і це був саме пістолет моделі "STALKER-2918-S", який був предметом дослідження судово-балістичної експертизи і за його наслідками визнаний вогнепальною зброєю.
Крім того, під час прослуховування колегією суддів касаційного суду аудіозапису судового засідання суду першої інстанції від 21 лютого 2018 року, на дані якого також послався у своїй ухвалі апеляційний суд, не встановлено фактів дослідження місцевим судом постанови слідчого від 05 жовтня 2018 року про визнання пістолета моделі "STALKER-2918-S" речовим доказом та визнання ОСОБА_1 того, що саме цей пістолет, зазначений у постанові слідчого, він придбав і зберігав без передбаченого законом дозволу.
Водночас апеляційним судом не надано жодної оцінки доводам апеляційної скарги захисника Воронова В.І. з приводу численних істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, допущених під час збирання доказів та фіксування процесуальних дій на досудовому розслідуванні, у тому числі й щодо відсутності ідентифікації та неналежного упакування знайдених під час обшуку за місцем проживання ОСОБА_1 пістолетів, що ставить під сумнів факт передачі на судово-балістичну експертизу саме їх. До того ж, під час розгляду справи апеляційним судом захисник Воронов В.І. наголошував, що хоча ОСОБА_1 і не заперечується вилучення пістолетів за місцем його проживання, однак обвинуваченому не були відомі їх номери, проте ці доводи залишились поза увагою апеляційного суду.
За таких обставин апеляційний розгляд кримінального провадження не можна визнати проведеним з достатньою повнотою, а сформульовані апеляційним судом висновки про доведеність винуватості ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 263 КК України слід вважати передчасними.
Таким чином, допущені судом апеляційної інстанції у цьому кримінальному провадженні порушення вимог кримінального процесуального закону з огляду на положення ст. 412 КПК України є істотними.
Враховуючи вищенаведене, керуючись статтями 433, 434, 436, 438, 441, 442 КПК України, Суд дійшов висновку, що ухвала суду апеляційної інстанції стосовно ОСОБА_1 підлягає скасуванню з призначенням нового розгляду в суді апеляційної інстанції, який необхідно провести повно та всебічно, з дотриманням вимог кримінального процесуального закону і, в залежності від встановленого, постановити законне та обґрунтоване судове рішення.
Беручи до уваги усталену практику Європейського суду з прав людини (зокрема рішення у справі "Едуард Шабалін проти Росії" від 16 жовтня 2014 року) про неприпустимість тримання особи під вартою без судового рішення та в контексті цього кримінального провадження, не вирішуючи наперед питання про винуватість чи невинуватість ОСОБА_1, з метою попередження ризику його переховування від суду, враховуючи особливості касаційного розгляду, визначені главою 32 КПК України (4651-17) , та обмежені можливості щодо повноцінного розгляду і вирішення цього питання в межах процедури касаційного перегляду, Верховний Суд вважає за необхідне залишити ОСОБА_1 під вартою на строк, мінімально необхідний для вирішення вказаного питання судом апеляційної інстанції, який у будь-якому разі не може перевищувати 60 днів.
З цих підстав Суд ухвалив:
Касаційну скаргу захисника Воронова В.І. задовольнити частково.
Ухвалу Київського апеляційного суду від 29 серпня 2019 року стосовно ОСОБА_1 скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
ОСОБА_1 залишити під вартою до вирішення судом апеляційної інстанції питання щодо обрання йому запобіжного заходу, але не більше ніж 60 днів.
Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає.
Судді:
С.М. Вус В.М. Бородій А.О. Чистик