636/3404/17 Про відкрите викрадення чужого майна, скоєне у стані алкогольного сп'яніння за попередньою змовою із двома особами, повторно, з корисливих мотивів, з проникненням на територію підприємства - 15.04.2020 Прийняття

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги захисника Сисоєвої К.М. в інтересах засудженого ОСОБА_1 та захисника Великої О.А. в інтересах засудженого ОСОБА_2 на вирок Харківського апеляційного суду від 15 жовтня 2019 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017220440001464, за обвинуваченням

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Куп`янськ-Вузловий Куп`янського району Харківської області, мешканця АДРЕСА_1, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 ), в силу ст. 89 КК України не судимого,

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 186 КК України.

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженця м. Харкова, мешканця АДРЕСА_3, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_4 ), раніше судимого,

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 186 КК України.

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

Вироком Чугуївського міського суду Харківської області від 21 травня 2019 року ОСОБА_1 засуджено за вчинення злочину, передбаченого ч. 3 ст. 186 КК України, до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки і 6 місяців. На підставі ст. 75 КК Українийого звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 2 роки, з покладенням на нього обов`язків, передбачених пунктами 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України.

Цим же вироком засуджено ОСОБА_2 за вчинення злочину, передбаченого ч. 3 ст. 186 КК України,до покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років. На підставі ст. 75 КК Українийого звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 3 роки, з покладенням на нього обов`язків, передбачених пунктами1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України.

За вироком ОСОБА_1 та ОСОБА_2 визнано винуватими та засуджено за те, що вони в ніч на 07 вересня 2017 року в період часу з 23:00 до 01:00 год, будучи у стані алкогольного сп`яніння, за попередньою змовою між собою, маючи умисел на заволодіння чужим майном, проникли на територію ТОВ "Тестиль-пром-інвест" на вул. 152 Стрілецької Дивізії, 35 у смт Есхар Чугуївського району Харківської області, звідки відкрито заволоділи майном товариства у розмірі 3500 грн, спричинивши матеріальну шкоду на вказану суму.

Харківським апеляційним судом за апеляційною скаргою прокурора вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у частині призначеного покарання скасовано та ухвалено новий вирок від 15 жовтня 2019 року, яким ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 186 КК України призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки і 6 місяців, а ОСОБА_2 за ч. 3 ст. 186 КК України - 5 років позбавлення волі. У решті вирок місцевого суду залишено без зміни.

Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі захисник Сисоєва К.М., яка діє в інтересах засудженого ОСОБА_1, посилаючись на невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого внаслідок суворості, просить вирок апеляційного суду змінити й із застосуванням положень ст. 75 КК України звільнити її підзахисного від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком. Зазначає, що апеляційний суд при призначенні покарання належним чином не врахував обставини, які пом`якшують покарання, і дані про особу обвинуваченого та безпідставно скасував вирок місцевого суду в частині звільнення її підзахисного на підставі положень ст. 75 КК України.

У касаційній скарзі захисник Велика О.А., яка діє в інтересах засудженого ОСОБА_2, вважає, що апеляційний суд при призначенні покарання належним чином не врахував обставини, що пом`якшують покарання, і дані про особу її підзахисного. Посилаючись на невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого внаслідок суворості, просить вирок апеляційного суду змінити, на підставі ст. 75 КК України звільнити засудженого від відбування призначеного покарання з випробуванням із встановленням іспитового строку

Позиції учасників судового провадження

Захисники підтримали подані касаційні скарги.

Прокурор вважає, що касаційні скарги є необґрунтованими та просить їх відхилити.

Інші учасники судового провадження були належним чином повідомлені про дату, час та місце касаційного розгляду, однак у судове засідання вони не з`явилися. Клопотань про його відкладення не надходило.

Мотиви Суду

Відповідно до ч. 2 ст. 433 КПКУкраїни суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у вчиненні ними кримінального правопорушення та правильність кваліфікації їх дій за ч. 3 ст. 186 КК України в поданих касаційних скаргах не оспорюються.

Доводи, викладені в касаційних скаргах захисників про невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та даним про особи засуджених через суворість, на думку колегії суддів, є необґрунтованими.

Відповідно до положень статей 370, 420 КПК України суд апеляційної інстанції скасовує вирок суду першої інстанції та ухвалює свій вирок у разі необхідності застосування закону про більш тяжке кримінальне правопорушення чи збільшення обсягу обвинувачення, необхідності застосувати більш суворе покарання, а також у разі скасування необґрунтованого виправдувального вироку суду першої інстанції або ж у разі неправильного звільнення обвинуваченого від відбування покарання. Таке рішення апеляційного суду має бути законним, обґрунтованим та вмотивованим. Суд апеляційної інстанції зазначених вимог кримінального процесуального закону дотримався.

Відповідно до змісту матеріалів кримінального провадження встановлено, що прокурор подав апеляційну скаргу, в якій на обґрунтування своєї позиції щодо незаконності вироку виклав змістовні, конкретні доводи про неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, а саме положень ст. 75 КК України, що призвело до призначення покарання, яке не відповідає вимогам КК України (2341-14) , та просив скасувати вирок місцевого суду й ухвалити новий вирок, яким призначити ОСОБА_1 та ОСОБА_2 покарання, яке потрібно відбувати реально.

Як встановлено ст. 50 КК України, покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні злочину, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. При цьому покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами. Покарання не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.

Згідно з вимогами ст. 65 КК Україниособі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Суд, призначаючи покарання, зобов`язаний враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, які пом`якшують і обтяжують покарання.

Призначаючи ОСОБА_1 та ОСОБА_2 покарання, апеляційний суд дотримався вимог ст. 65 КК України, врахувавши ступінь тяжкості вчиненого ними кримінального правопорушення, дані про особи винних, обставини, які пом`якшують покарання, й навів у вироку переконливі мотиви ухваленого рішення.

Зокрема, судом апеляційної інстанції враховано, що вчинене кримінальне правопорушення відповідно до вимог ст. 12 КК України віднесено до категорії тяжких; дані про особи винних, зокрема, що ОСОБА_2 раніше притягувався до кримінальної відповідальності, у тому числі за вчинення умисних тяжких корисливих злочинів, судимість не знята та не погашена у встановленому законом порядку, а ОСОБА_1 також раніше звільнявся від відбування покарання з випробуванням, однак знову вчинив умисний корисливий тяжкий злочин.

Також, урахувавши обставини, що пом`якшують покарання, й інші обставини, на які посилаються захисники у своїх касаційних скаргах, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про можливість призначення засудженим покарання у межах санкції частини статті, за якою їх визнано винуватими, яке потрібно відбувати реально, мотивувавши належним чином своє рішення, та із наведенням у вироку відповідних мотивів обґрунтовано визнав неможливим звільнення ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на підставі положень ст. 75 КК України від відбування покарання з випробуванням.

Колегія суддів убачає, що покарання засудженим призначено судом апеляційної інстанції відповідно до вимог закону, за своїм видом та розміром є необхідним й достатнім для їх виправлення і попередження вчинення нових злочинів.

Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити суду повно й усебічно розглянути провадження і постановити законне, обґрунтоване та справедливе рішення, у матеріалах провадження під час касаційного розгляду в межах, визначених ст. 433 КПК України, не встановлено.

Підстав для зміни вироку апеляційного суду, як про це йдеться в касаційних скаргах захисників, не убачається, а тому їх касаційні скарги не підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 434, 436, 441, 442 КПК України, Верховний Суд

Вирок Харківського апеляційного суду від 15 жовтня 2019 року щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_2 залишити без зміни, а касаційні скарги захисників Сисоєвої К.М. та Великої О.А. - без задоволення.