740/3390/15 Про таємне викрадення чужого майна, порушення правил адміністративного нагляду та грубе порушення громадського порядку у залі суду, скоєне з хуліганських мотивів - 15.04.2020 Прийняття

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника засудженого ОСОБА_1 - адвоката Денисенка С.В. на вирок Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 26 червня 2019 року та ухвалу Чернігівського апеляційного суду від 31 жовтня 2019 року, постановлену у кримінальному провадженні за обвинуваченням

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця міста Ніжина Чернігівської області, жителя АДРЕСА_1 ), раніше неодноразово судимого, останній раз за вироком Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 20 січня 2012 року за частиною 3 статті 15, частиною 2 статті 308, частиною 2 статті 185, частиною 3 статті 185 Кримінального кодексу України (далі - КК), із застосуванням частин 1, 4 статті 70, статті 71 цього Кодексу, до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки 6 місяців з конфіскацією всього належного йому майна, звільненого 14 квітня 2015 року у зв`язку з відбуттям строку покарання із встановленням ухвалою Володимирецького районного суду Рівненської області від 09 квітня 2015 року адміністративного нагляду на строк 1 рік 6 місяців,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною 3 статті 185, частиною 1 статті 296, статтею 395 КК.

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

Вироком Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 26 червня 2019 року ОСОБА_1 визнано винуватим у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених частиною 3 статті 185, частиною 1 статті 296, статтею 395 КК, та призначено йому покарання: за частиною 3 статті 185 КК - у виді позбавлення волі на строк 4 роки; за частиною 1 статті 296 КК - у виді обмеження волі на строк 3 роки; за статтею 395 КК - у виді арешту на строк 4 місяці.

На підставі пункту 2 частини 1 статті 49, частини 5 статті 74 КК ОСОБА_1 звільнено від призначеного покарання за статтею 395 КК у виді арешту на строк 4 місяці у зв`язку із закінченням строків давності.

На підставі частини 1 статті 70 КК за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, ОСОБА_1 визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки.

Згідно з вироком ОСОБА_2 засуджено за те, що він, будучи достовірно обізнаним із приписами ухвали Володимирецького районного суду Рівненської області від 09 квітня 2015 року про встановлення стосовно нього адміністративного нагляду, який серед іншого, передбачав заборону виїзду за межі міста Ніжина та обов`язок реєструватися у Ніжинському МРВ УМВС України в Чернігівській області чотири рази на місяць, з метою ухилення від встановленого адміністративного нагляду, з мотивів явної неповаги до тимчасових профілактичних заходів спостереження і контролю за поведінкою особи, у період часу з 06 по 28 травня 2015 року самовільно, без одержання необхідного дозволу, залишив місце проживання на АДРЕСА_2, припинив постійно проживати за цією адресою та з`являтися на реєстрацію до Ніжинського МРВ УМВС України, проживаючи при цьому у АДРЕСА_3 ), а потім у АДРЕСА_6 ).

Крім того, ОСОБА_2 у період з 18 год 45 хв 20 липня 2015 року по 18 год 50 хв 21 липня 2015 року, повторно, проникнувши до житлового будинку АДРЕСА_7, таємно викрав майно, належне потерпілому ОСОБА_3, на загальну суму 12 001, 28 грн.

Крім того, ОСОБА_2 05 вересня 2016 року о 16 год 50 хв, перебуваючи у спеціально обладнаному укріпленні для тримання обвинувачених залу судових засідань № 2 Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області на вулиці Шевченка, 57а у місті Ніжині після проголошення головуючим тексту ухвали суду про продовження ОСОБА_1 запобіжного заходу у виді тримання під вартою та відкладення розгляду кримінального провадження, з мотивів явної неповаги до суспільства, до встановленого у державі порядку здійснення правосуддя, прагнучи продемонструвати свою зневагу до існуючих правил і норм поведінки, умисно, діючи з особливою зухвалістю, що полягала в голосному викрикуванні нецензурних слів у адресу прокурора та суду, нанесенні ударів руками та ногами по скляних стінах укріплення, від чого скло однієї із стін тріснуло, грубо порушив громадський порядок у залі суду.

Ухвалою Чернігівського апеляційного суду від 31 жовтня 2019 року вирок місцевого суду змінено, звільнено ОСОБА_1 від кримінальної відповідальності за злочини, передбачені статтею 395, частиною 1 статті 296 КК, на підставі пункту 1 частини 1 статті 49 КК, а кримінальне провадження у цій частині закрито. В решті вирок суду залишено без змін.

Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі захисник не погоджується із судовими рішеннями, просить їх скасувати, а кримінальне провадження закрити з підстав істотного порушення вимог кримінального процесуального закону.

В обґрунтування своїх вимог стверджує, що місцевий суд дійшов помилкового висновку щодо винуватості його підзахисного у вчиненні злочину, передбаченого частиною 3 статті 185 КК, так як в основу обвинувачення покладено докази, які є недостовірними та недопустимими.

Зокрема, ОСОБА_4 стверджує, що протокол пред`явлення свідку ОСОБА_5 особи для впізнання за фотознімками від 11 травня 2016 року є недопустимим доказом, оскільки вказану слідчу дію, за відсутності підозрюваного, понятих та належного контролю за якістю її проведення, здійснено через значний період часу після вчинення злочину.

Крім того, як стверджує сторона захисту матеріали кримінального провадження, всупереч вимогам статті 234 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК (4651-17) ),не містять ухвали слідчого судді про надання дозволу на проведення огляду житлового будинку АДРЕСА_7, належного потерпілому ОСОБА_3, що тягне за собою недопустимість протоколу огляду місця події від 21 липня 2015 року, та оригіналів листів ПТ "Ломбард "Гроші на прокат", що є порушенням частини 3 статті 99 цього Кодексу.

Вищезазначені порушення залишилися поза увагою суду апеляційної інстанції, незважаючи на доводи апеляційної скарги сторони захисту.

Також, на переконання скаржника, апеляційний суд безпідставно не врахував його доводів щодо непослідовності та недостовірності показань свідка ОСОБА_5, які надавалися ним під час судових розглядів, а відтак і неможливість покладення їх в основу обвинувачення.

Враховуючи викладене, вина його підзахисного не доведена поза розумним сумнівом, а тому кримінальне провадження підлягає закриттю з підстави, передбаченої пунктом 3 частини 1 статті 284 КПК.

Заперечень на касаційну скаргу від учасників судового провадження не надходило.

Позиції учасників судового провадження

У судовому засіданні прокурор просив відмовити у задоволенні касаційної скарги захисника Денисенка С.В., стверджував про законність та обґрунтованість судових рішень.

Інших учасників судового провадження було належним чином повідомлено про дату, час і місце касаційного розгляду, однак у судове засідання вони не з`явилися. Клопотань про особисту участь у касаційному розгляді або повідомлень про поважність причин їх неприбуття до Суду від них не надходило.

Мотиви Суду

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла до наступних висновків.

Відповідно до статті 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення у межах касаційної скарги. При цьому він перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Згідно з вимогами статті 419 КПК в ухвалі суду апеляційної інстанції зазначається, зокрема: короткий зміст вимог апеляційної скарги; встановлені судом апеляційної інстанції обставини з посиланням на докази; мотиви, з яких суд апеляційної інстанції виходив при постановленні ухвали, та положення закону, яким він керувався, а також у разі залишення апеляційної скарги без задоволення - підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою.

Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні ним кримінальних правопорушень, передбачених частиною 1 статті 296, статтею 395 КК, правильність кваліфікації його дій та рішення про звільнення особи від кримінальної відповідальності за цими злочинами, у касаційній скарзі захисника не оспорюється.

Як убачається з матеріалів кримінального провадження, в основу висновку про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого частиною 3 статті 185 КК, місцевий суд поклав показання свідка ОСОБА_5, свідка ОСОБА_6, протоколи огляду місця події від 21 липня 2015 року, проведеного у потерпілого ОСОБА_3, пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 11 травня 2016 року, висновки експертів від 18 серпня 2015 року № 752 та від 23 серпня 2015 року № 909, а також лист ПТ "Ломбард "Гроші на прокат" ТОВ "ТПК "Партнер і компанія" від 13 серпня 2015 року та довідку товариства "Ломбард "Гроші на прокат" ТОВ "ТПК "Партнер".

Доводи касаційної скарги захисника щодо недопустимості протоколу огляду місця події від 21 липня 2015 року як доказу, внаслідок проведення слідчої дії, всупереч вимогам статті 234 КПК, без ухвали слідчого судді, аналогічні викладеним у апеляційній скарзі сторони захисту, та є безпідставними.

Стаття 30 Конституції України передбачає, що кожному гарантується недоторканність житла. Не допускається проникнення до житла чи до іншого володіння особи, проведення в них огляду чи обшуку інакше як за вмотивованим рішенням суду. У невідкладних випадках, пов`язаних із врятуванням життя людей та майна чи з безпосереднім переслідуванням осіб, які підозрюються у вчиненні злочину, можливий інший, встановлений законом, порядок проникнення до житла чи до іншого володіння особи, проведення в них огляду і обшуку.

Така конституційна гарантія кореспондує зі змістом частини 1 статті 233 КПК, відповідно до якої ніхто не має права проникнути до житла чи іншого володіння особи з будь-якою метою, інакше як лише за добровільною згодою особи, яка ними володіє, або на підставі ухвали слідчого судді, крім випадків, установлених частиною третьою цієї статті.

За змістом статті 237 КПК огляд є слідчою (розшуковою) дією, спрямованою на отримання (збирання) доказів або перевірку вже отриманих доказів у конкретному кримінальному провадженні. Огляд житла чи іншого володіння особи здійснюється згідно з правилами КПК (4651-17) , передбаченими для обшуку житла чи іншого володіння особи.

Тому для з`ясування допустимості доказів, отриманих під час огляду в житлі чи іншому володінні особи, за відсутності ухвали слідчого судді, якою надано дозвіл на проведення слідчої дії, якщо наявність та/або добровільність згоди володільця ставиться стороною під сумнів, суд має виходити із сукупності всіх обставин, що супроводжували цю слідчу дію.

З матеріалів кримінального провадження вбачається, що огляд місця події 21 липня 2015 року проведено у домоволодінні АДРЕСА_8, у межах кримінального провадження за фактом таємного викрадення майна, належного потерпілому ОСОБА_3, за згодою та у присутності останнього, який є власником житла, про що свідчать відповідні підписи у протоколі слідчої дії (аркуш 228 -234, том справи № 2).

У цій справі дії ОСОБА_3 свідчили про його зацікавленість і про намір сприяти правоохоронним органам у розслідуванні вчиненого проти нього злочину. Так, надаючи показання у судовому засіданні 11 липня 2016 року потерпілий ствердив, що, повертаючись додому після роботи, та виявивши сліди злочину у своєму домоволодіння, де проживав сам, звернувся до правоохоронних органів. Жодних скарг чи заперечень щодо проведення цієї слідчої дії всупереч волі та власним інтересам потерпілий не заявляв, не надала будь-яких доказів на підтвердження таких обставин і сторона захисту, а тому підстав ставити під сумність добровільність згоди власника майна, що тягне за собою недопустимість доказу, Суд не вбачає.

Разом з тим, твердження захисника про залишення поза увагою доводів його апеляційної скарги, в якій він вказував на недоведеність вини його підзахисного "поза розумним сумнівом" через неналежність та недостовірність показань свідка ОСОБА_5, протоколу пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 11 травня 2016 року, листа ПТ "Ломбард "Гроші на прокат" ТОВ "ТПК "Партнер і компанія" від 13 серпня 2015 року та довідки товариства "Ломбард "Гроші на прокат" ТОВ "ТПК "Партнер" заслуговують на увагу.

Статтею 94 КПК встановлено, що суд під час прийняття відповідного процесуального рішення за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, повинен оцінювати кожний доказ із точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - із точки зору достатності та взаємозв`язку.

Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був вчинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину.

Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння: як тих, що утворюють об`єктивну сторону діяння, так і тих, що визначають його суб`єктивну сторону. Це питання має бути вирішено на підставі безстороннього та неупередженого аналізу наданих сторонами обвинувачення і захисту допустимих доказів, які свідчать за чи проти тієї або іншої версії подій.

Однак, апеляційний суд, перевіряючи кримінальне провадження, у тому числі за доводами апеляційної скарги сторони захисту, вищевикладеного не врахував, а доводи, викладені захисником, не розглянув.

Зокрема, судом апеляційної інстанції не надано оцінки твердженням ОСОБА_4, який вказував на недостовірність показань свідка ОСОБА_5, враховуючи їх суперечливість та непослідовність. Не отримано однозначних показань свідка і при його допиті Прилуцьким міськрайонним судом Чернігівської області 31 травня 2019 року.

Неузгодженість показань особи, протягом всього часу судових розглядів, на думку скаржника, свідчить про недостовірність протоколу від 11 травня 2016 року, складеного за наслідками проведеної слідчої дії - пред`явлення особи для впізнання.

Також, як стверджував апелянт, обґрунтовані сумніви викликають і документи, покладені в основу обвинувачення ОСОБА_1, а саме: лист ПТ "Ломбард "Гроші на прокат" ТОВ "ТПК "Партнер і компанія" від 13 серпня 2015 року та довідка товариства "Ломбард "Гроші на прокат" ТОВ "ТПК "Партнер", враховуючи приписи частини 3 статті 99 КПК, що апеляційним судом належним чином не перевірено.

Вирішуючи питання належності вищезазначених доказів, суд має урахувати положення статті 85 КПК, та з`ясувати питання чи підтверджують вони прямо чи непрямо існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, достовірність чи недостовірність доказів у кримінальному провадженні.

При цьому колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу апеляційного суду на те, що документ, яким підтверджується чи спростовується обставина, що підлягає доказуванню у справі, та покладається в основу рішення суду має бути отриманий сторонами кримінального провадження у порядку статті 93 КПК, а відтак відповідати критеріям допустимості та достовірності.

Допущені апеляційним судом порушення згідно з частиною 1 статті 412 КПК є істотними, оскільки перешкодили ухваленню законного та обґрунтованого судового рішення.

Враховуючи викладене, касаційна скарга захисника підлягає частковому задоволенню, а ухвала апеляційного суду щодо ОСОБА_1 - скасуванню з підстав істотного порушення вимог кримінального процесуального закону з призначенням нового розгляду в суді апеляційної інстанції, під час якого необхідно врахувати наведене, ретельно дослідити доводи, викладені у апеляційній скарзі, зокрема щодо доведеності вини засудженого "поза розумним сумнівом", дати висновкам суду першої інстанції належну оцінку, вмотивувавши прийняте рішення.