293/251/19 Про умисне заподіяння тяжкого тілесного ушкодження, небезпечного для життя в момент його заподіяння, скоєне у стані алкогольного сп'яніння - 14.04.2020 Прийняття

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника засудженого ОСОБА_1 - Поліщук Т.О. на вирок Житомирського апеляційного суду від 25 вересня 2019 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018060310000465, за обвинуваченням

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Єршовка Ленінського району Кустанайської області Республіки Казахстан, громадянина Російської Федерації, жителя АДРЕСА_1, такого, що судимості не мав,

у вчиненні злочину, передбаченого частиною 2 статті 121 Кримінального кодексу України (далі - КК).

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами

першої та апеляційної інстанцій обставини

За вироком Житомирського районного суду Житомирської області від 4 червня 2019 року ОСОБА_1 засуджено за частиною 2 статті 121 ККіз застосуванням статті 69 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки.

На підставі статті 72 КК у строк покарання ОСОБА_1 зараховано строк попереднього ув`язнення з 16 грудня 2018 року по 15 лютого 2019 року.

До набрання вироком законної сили залишено попередній запобіжний захід у виді особистого зобов`язання.

Згідно з вироком ОСОБА_1 визнано винуватим і засуджено за злочин, вчинений за таких обставин.

Як установив суд, 15 грудня 2018 року близько 21-ї години ОСОБА_1, перебуваючи разом із співмешканкою ОСОБА_2 у стані алкогольного сп`яніння за місцем свого мешкання у будинку АДРЕСА_1, під час конфлікту з останньою на ґрунті існуючих неприязних стосунків умисно кулаками та ногами завдав їй численних ударів по тулубу та голові, чим завдав потерпілій тілесні ушкодження, які мають ознаки тяжких тілесних ушкоджень за критерієм небезпеки для життя та внаслідок яких настала її смерть.

Апеляційний суд, розглядаючи апеляційну скаргу прокурора, 25 вересня 2019 року ухвалив новий вирок, яким скасував вирок Житомирського районного суду Житомирської області від 4 червня 2019 року щодо засудженого ОСОБА_1 у частині призначеного покарання.

ОСОБА_1 призначено покарання за частиною 2 статті 121 КК у виді позбавлення волі на строк 7 років.

В іншій частині вирок районного суду залишено без зміни.

Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі захисник просить скасувати вирок апеляційного суду та призначити новий розгляд кримінального провадження в суді апеляційної інстанції, при цьому посилається на невідповідність призначеного покарання тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особі засудженого через суворість.

Захисник вважає, що суд апеляційної інстанції не врахував обставин, що пом`якшують покарання, а саме визнання вини її підзахисним, щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину, не зважив на думку потерпілої, яка в суді апеляційної інстанції просила залишити без зміни вирок районного суду, що давало підстави застосувати статтю 69 КК, як це правильно, на думку скаржника, зробив суд першої інстанції.

Також зазначає, що її підзахисний ніколи до кримінальної відповідальності не притягувався, є пенсіонером, має похилий вік, критично ставиться до вчиненого, про готовність засудженого понести реальне покарання свідчить його щире каяття. Крім того, на думку захисту, суд не врахував належної поведінки ОСОБА_1 під час перебування на особистому зобов`язанні.

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, який заперечував проти задоволення касаційної скарги та перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Мотиви Суду

Захисник не оспорює та не заперечує висновків судів першої та апеляційної інстанцій щодо доведеності винуватості її підзахисного за частиною 2 статті 121 КК, а також правильності кваліфікації його дій.

Кримінальне провадження в суді першої інстанції розглядалося за правилами статті 349 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК (4651-17) ).

Доводи захисника про надмірну суворість обраного її підзахисному заходу примусу колегія суддів визнає неприйнятними з огляду на таке.

Відповідно до приписів статті 65 КК особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження вчинення нових злочинів. Виходячи з принципів співмірності й індивідуалізації це покарання за своїм видом і розміром має бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. Під час вибору заходу примусу мають значення й повинні братися до уваги обставини, які його пом`якшують та обтяжують.

Згідно із статтею 69 КК за наявності кількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може, крім випадків засудження за корупційний злочин, призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м`якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за цей злочин.

У цьому кримінальному провадженні районний суд, призначаючи покарання із застосуванням статті 69 КК, не керувався наведеними законодавчими приписами.

Суд першої інстанції, призначаючи ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі із застосуванням статті 69 КК, урахував ступінь тяжкості кримінального правопорушення, який відноситься до тяжких злочинів, дані про особу засудженого, який за місцем проживання характеризується позитивно, є пенсіонером, його вік, а також те, що він раніше не судимий. Обставинами, що пом`якшують покарання, суд визнав активне сприяння розкриттю злочину, щире каяття, а обтяжуючою покарання обставиною - вчинення злочину в стані алкогольного сп`яніння.

Також суд зазначив, що ОСОБА_1 критично ставиться до вчиненого, готовий понести реальне покарання, вибачився перед потерпілою, що свідчить про його щире каяття. При цьому наявність декількох пом`якшуючих покарання обставин, які істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого, та врахування думки потерпілої, яка просила призначити покарання, нижче від нижчої межі санкції статті, за якою особа обвинувачується, надали суду можливість призначити покарання із застосуванням статті 69 КК.

Перевіряючи та оцінюючи доводи прокурора, суд апеляційної інстанції не погодився з висновками районного суду щодо обраного строку покарання за вчинення злочину, передбаченого частиною 2 статті 121 КК.

Суд апеляційної інстанції вважав, що місцевий суд у своїх висновках зазначив про тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, навів дані про особу засудженого та врахував пом`якшуючі та обтяжуючі покарання обставини, однак не звернув увагу на те, що застосування статті 69 КК передбачає наявність обставин, які істотно знижують ступінь тяжкості злочину. Тобто це ті обставини, які зазначені в частині 1 статті 66 КК і водночас ті обставини, які визнані судом такими, що пом`якшують ступінь тяжкості вчиненого та перебувають одна з однією у співвідношенні і взаємодії, що в сукупності знижує тяжкість такого вчинку, і навіть призначення мінімального строку покарання за санкцією статті у такому випадку буде несправедливим, що на думку колегії суддів апеляційного суду, у вказаному провадженні немає таких обставин, а тому і у вироку відсутні переконливі мотиви про можливість застосування статті 69 КК.

Натомість суд апеляційної інстанції при призначенні більш тяжкого покарання у своєму вироку послався на обтяжуючу покарання обставину, а саме вчинення тяжкого кримінального правопорушення у стані алкогольного сп`яніння, врахував кількість ударів, завданих потерпілій прижиттєво, що призвели до настання її смерті.

Колегія суддів вважає обґрунтованими висновки апеляційного суду щодо виду та строку відбування засудженим покарання, оскільки обмеження порядку реалізації кримінальної відповідальності наглядовими та соціально-виховними заходами повинно бути достатнім для реальної корекції соціальної поведінки та запобігання продовженню злочинної діяльності.

Під час обрання засудженому виду та строку покарання має бути врахована сукупність обставин, передбачених у наведеній нормі закону України про кримінальну відповідальність, а саме тяжкість злочину, особа винного та інші обставини кримінального провадження.

Доводи захисника про можливість призначити більш м`яке покарання у цьому випадку унеможливлює досягнення мети покарання.

Твердження захисника про щире каяття, активне сприяння розкриттю злочинів та думку потерпілої не вказують на можливість призначення покарання нижче від найнижчої межі, передбаченої санкцією статті, за якою особа обвинувачується. Тобто суд апеляційної інстанції правильно врахував обставини вчиненого злочину, а саме кількість завданих ударів, наслідки вчиненого ОСОБА_1 діяння, вчинення злочину в стані алкогольного сп`яніння, правильно дійшов висновку про необхідність призначити покарання у межах санкції частини 2 статті 121 КК та правомірно призначив покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років, що є мінімальною мірою покарання. З огляду на це сумнівів у правильності таких висновків колегія суддів не вбачає.

Інші доводи захисника не є такими, що мають суттєвий вплив на прийняте апеляційним судом рішення, оскільки призначене ОСОБА_1 покарання є достатнім та співмірним із вчиненим кримінальним правопорушенням та правильно вплине на його перевиховання.