Постанова
іменем України
14 квітня 2020 року
м. Київ
справа № 754/3287/19
провадження № 51-6562км19
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду:
головуючого Лагнюка М.М.,
суддів Маринича В.К., Короля В.В.,
за участю:
секретаря судового засідання Чорнобривця В.В.,
прокурора Браїла І.Г.,
розглянув касаційні скарги захисників засудженого ОСОБА_1 - Скрипки М.В. та Олефіренка Р.Ю. на ухвалу Київського апеляційного суду від 08 жовтня 2019 року в кримінальному провадженні, відомості щодо якого внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018100030009101від 26 жовтня 2018 року, за обвинуваченням
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця та жителя м. Києва, раніше судимого,
у вчиненні злочину, передбаченого частиною 2 статті 286 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами
першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Деснянського районного суду м. Києва від 17 липня 2019 року ОСОБА_1 засуджено за частиною 2 статті 286 КК до покарання у виді позбавлення волі строком на 4 роки з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 3 роки.
На підставі статті 75 КК ОСОБА_1 звільнено від відбування основного покарання з випробуванням на іспитовий строк 3 роки та на нього покладено обов`язки, передбачені пунктами 1, 2 частини 1 статті 76 КК.
Згідно вироку ОСОБА_1 засуджено за те, що він 26 жовтня 2018 року о 06:53, керуючи технічно-справним автомобілем марки "Volkswagen Passat", д.н.з. НОМЕР_1, рухаючись в м. Києві по вул. Закревського в напрямку від вул. Милославської до вул. Сабурова, на перехресті з вул. Сабурова, в порушення вимог пунктів 1.3, 2.3 "б", 10.1, 16.2 Правил дорожнього руху України (далі - ПДР (1306-2001-п) ), не був уважним, не стежив за дорожньою обстановкою, вчасно не реагував відповідним чином на її зміну, перед зміною напрямку руху не переконався, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, та на регульованому перехресті, повертаючи ліворуч, не надав дорогу пішоходу ОСОБА_2, яка переходила проїзну частину, на яку він повертав. В результаті чого ОСОБА_1 допустив наїзд на пішохода ОСОБА_2, від чого вона отримала тяжке тілесне ушкодження.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 08 жовтня 2019 року вирок Деснянського районного суду м. Києва від 17 липня 2019 року щодо ОСОБА_1 залишено без зміни.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник Скрипка М.В. ставить вимогу про скасування ухвали апеляційного суду та призначення нового розгляду у суді апеляційної інстанції. Посилається на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.
Захисник стверджує, що апеляційним судом не досліджено обставин допустимості всіх доказів, про які вказувалося в апеляційній скарзі та клопотанні. Зокрема в них наголошувалося на те, що в матеріалах кримінального провадження є доручення про завершення досудового розслідування та надання доступу до матеріалів досудового розслідування, адресоване старшому слідчому Радуді Р.В. за вихідним №120181-0009101 від 27 лютого 2019 року, в якому відсутній підпис прокурора Апаріна І.В., що на його переконання позбавляло слідчого можливості для виконання вимог, передбачених статтею 290 КПК. На думку захисника, залишаючи апеляційну скаргу сторони захисту без задоволення, апеляційний суд у повній мірі не перевірив наведені у ній доводи та не навів в ухвалі вичерпних відповідей.
У касаційній скарзі захисник Олефіренко Р.Ю. ставить вимогу про скасування ухвали апеляційного суду та призначення нового розгляду у суді апеляційної інстанції. Посилається на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.
Свої вимоги захисник обґрунтовує тим, що апеляційний суд під час розгляду не дотримався вимог закону, передбачених статтями 404 - 405 КПК, повторно не дослідив доказів указаних у апеляційній скарзі, не зазначив підстав необґрунтованості апеляційної скарги та не надано оцінки доводам апеляційної скарги щодо недопустимості доказів.
Захисник вважає, що районним судом безпідставно відкинуто та не вмотивовано доводи сторони захисту про те, що наїзд на пішохода здійснено не в межах перехрестя та не в межах пішохідного переходу. Стверджує, що потерпіла перебігала проїзну частину у невстановленому місці на червоний сигнал світлофора, а тому у засудженого не було технічної можливості уникнути наїзду. Також захисник вважає, що експертом не досліджено технічну можливість уникнення зіткнення, а висновок експерта щодо тяжкості отриманих потерпілому тілесних ушкоджень отримано у позапроцесуальний спосіб.
Заслухавши доповідь судді, доводи прокурора, який заперечував проти задоволення касаційних скарг, обговоривши доводи, наведені в касаційних скаргах, та перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів вважає, що касаційні скарги задоволенню не підлягають на таких підставах.
Мотиви Суду
Як убачається з матеріалів кримінального провадження, в суді першої інстанції сторона захисту дотримувалися версії не контактування транспортного засобу засудженого із потерпілою, а також оспорювали недопустимість доказів у кримінальному провадженні.
Перевіряючи докази у матеріалах кримінального провадження суди першої та апеляційної інстанцій не знайшли підтвердження доводам сторони захисту щодо недопустимості доказів у кримінальному проваджені.
В основу доведеності винуватості засудженого за частиною 2 статті 286 КК суди поклали показання потерпілої, яка стверджувала про початок переходу перехрестя на зелений сигнал світлофора, його перехід до розподільної смуги теж на зелене світло та завершення бігом на червоний сигнал, а також свідка ОСОБА_3, який керував трамваєм та став очевидцем дорожньої пригоди, свідка, який підтвердив перебування засудженого за кермом транспортного засобу "Volkswagen Passat", д.н.з. НОМЕР_1 .
Доведеність винуватості також підтверджувалася судами протоколом огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 26 жовтня 2018 року, схемою і фототаблицею до нього, за яким за регульованим перехрестям вулиць Закревського і Сабурова в м.Києві, на відстані 2,9 м від перехрестя, 5,09-6 м від бордюра знаходиться автомобіль Фольксваген-Пасат, держномер НОМЕР_1, який має подряпини пофарбованого покриття на передньому бампері та на декоративній решітці радіатора праворуч. На вказаному перехресті встановлено відеокамери "Безпечне місто".
Відповідно до дослідженого в судовому засіданні відеозапису з камер відеоспостереження "Безпечне місто", встановлених на перехресті вулиць Закревського і Сабурова в м.Києві, за 26 жовтня 2018 року, встановлено, що на ньому зафіксовано рух о 6:53:40 транспортного засобу "Volkswagen Passat", д.н.з. НОМЕР_1, по вул. Закревського, який здійснює поворот ліворуч на вул. Сабурова; о 6:53:39. По пішохідному переходу вул.Сабурова розпочинає рух пішохід зліва направо по ходу руху зазначеного транспортного засобу. Майже в цей же час до перехрестя під`їжджає трамвай, що рухався в зустрічному напрямку до пішохода, та затуляє огляд пішохідного переходу.
Свідок ОСОБА_4 показав, що відеозапис з місця дорожньо-транспортної пригоди (далі - ДТП) у вказаному кримінальному провадженні було отримано ним з сервера, який знаходиться в Деснянському управлінні поліції, доступ до якого надав начальник управління поліції. Для проведення автотехнічної експертизи експертам були надані всі матеріали справи.
Проведеною автотехнічною експертизою та підтвердженою в судовому засіданні експертами Сидорчук А.М. і Щербина С.В. встановлено, що в ситуації, яка склалася безпосередньо перед дорожньо-транспортною пригодою, водій автомобіля "Volkswagen Passat", д.н.з. НОМЕР_1, ОСОБА_1 повинен був керуватися вимогами пунктами 10.1, 16.2 ПДР (1306-2001-п) . Водій ОСОБА_1 мав технічну можливість уникнути наїзду на пішохода шляхом виконання вказаних вимог. У даній дорожній ситуації експертом, з технічної точки зору, в діях водія транспортного засобу "Volkswagen Passat", д.н.з. НОМЕР_1, ОСОБА_1 вбачаються невідповідності вимогам пунктів 10.1, 16.2 ПДР (1306-2001-п) . З технічіної точки зору причиною даної дорожньо-транспортної пригоди - наїзду на пішохода, є невідповідності дій водія транспортного засобу "Volkswagen Passat", д.н.з. НОМЕР_1, ОСОБА_1 вимогам пунктів 10.1, 16.2 ПДР (1306-2001-п) .
Експерт Сидорчук А.М. не мав підстав стверджувати, що ДТП відбулася не на перехресті виходячи з матеріалів справи. Експерт Щербина С.В. показав, що виконував фототехнічну частину експертизи, безпосередньо досліджував відеозапис з місця ДТП, зробив висновок про світло сигналу світлофора виходячи з того як змінювались показники (цифри) світлофора.
Тяжкість тілесних ушкоджень потерпілої ОСОБА_2, а саме тяжкого, встановлено висновком судово-медичної експертизи, яка призначалася в рамках кримінального провадження за дорученням слідчого.
Наведена сукупність доказів судам першої та апеляційної інстанцій була достатньою для доведеності винуватості засудженого за частиною 2 статі 286 КК (2341-14) .
Підстав для протилежного висновку у колегії суддів не має.
Колегія суддів вважає необґрунтованими твердження сторони захисту щодо відсутності технічної можливості засудженим уникнути пригоди, перехід потерпілої проїжджої частини у недозволеному місці та на заборонений сигнал світлофора, що прямо спростовується дослідженою сукупністю доказів.
Зокрема, з наведених доказів вбачається, що потерпіла переходила проїжджу частину на регульованому пішохідному переходу на дозволений сигнал світлофора, а засуджений мав технічну можливість уникнути наїзд на потерпілу при умові дотримання вимог пунктів 10.1, 16.2 ПДР (1306-2001-п) .
Отже, судом першої інстанції, з яким погодився і апеляційний суд, достовірно встановлено, що ОСОБА_7 в порушення вимог пунктів 1.3, 2.3 "б", 10.1, 16.2 ПДР (1306-2001-п) , не був уважним, не стежив за дорожньою обстановкою, вчасно не реагував відповідним чином на її зміну, перед зміною напрямку руху не переконався, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, та на регульованому перехресті, повертаючи ліворуч, не надав дорогу пішоходу ОСОБА_2, яка переходила проїзну частину, на яку він повертав. В результаті чого ОСОБА_1 допустив наїзд на пішохода ОСОБА_2, від чого вона отримала тяжке тілесне ушкодження.
Колегія суддів не встановила невиконання вимог статей 404- 405 КПК під час апеляційного розгляду, адже вказані вимоги закону не передбачають обов`язкове повторне дослідження доказів апеляційним судом виключно у випадку заявленого клопотання сторонами провадження.
Допустимість доказів у кримінальному провадженні під час дослідження доказів не викликала сумнівів як у суду першої інстанції, так і у апеляційному суді.
Попри клопотання захисників у апеляційних скаргах суд апеляційної інстанції не вважав за необхідне повторно досліджувати докази у кримінальному провадженні та підтвердив допустимість доказів у ньому.
Захисник, обґрунтовуючи вимоги касаційної скарги стверджував, що судом апеляційної інстанції не досліджено обставин допустимості всіх доказів, про які вказувалося в апеляційній скарзі та клопотанні. Зокрема, вказував, що в матеріалах кримінального провадження є доручення про завершення досудового розслідування та надання доступу до матеріалів досудового розслідування, адресоване старшому слідчому Радуді Р.В. за вихідним №120181-0009101 від 27 лютого 2019 року, в якому відсутній підпис прокурора Апаріна І.В., що на його переконання позбавляло слідчого можливості для виконання вимог, передбачених статтею 290 КПК.
Умови недопустимості доказів у кримінальному провадженні наведена у статті 87 КПК.
Відповідно до статті 87 КПК недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини. Суд зобов`язаний визнати істотними порушеннями прав людини і основоположних свобод, зокрема, такі діяння:1) здійснення процесуальних дій, які потребують попереднього дозволу суду, без такого дозволу або з порушенням його суттєвих умов; 2) отримання доказів внаслідок катування, жорстокого, нелюдського або такого, що принижує гідність особи, поводження або погрози застосування такого поводження; 3) порушення права особи на захист; 4) отримання показань чи пояснень від особи, яка не була повідомлена про своє право відмовитися від давання показань та не відповідати на запитання, або їх отримання з порушенням цього права; 5) порушення права на перехресний допит. 3. Недопустимими є також докази, що були отримані: 1) з показань свідка, який надалі був визнаний підозрюваним чи обвинуваченим у цьому кримінальному провадженні; 2) після початку кримінального провадження шляхом реалізації органами досудового розслідування чи прокуратури своїх повноважень, не передбачених цим Кодексом, для забезпечення досудового розслідування кримінальних правопорушень;3) під час виконання ухвали про дозвіл на обшук житла чи іншого володіння особи у зв`язку з недопущенням адвоката до цієї слідчої (розшукової) дії. Факт недопущення до участі в обшуку адвокат зобов`язаний довести в суді під час судового провадження; 4) під час виконання ухвали про дозвіл на обшук житла чи іншого володіння особи, якщо така ухвала винесена слідчим суддею без проведення повної технічної фіксації засідання.
З копії листа від 27 лютого 2019 року, який надав захисник та на який він посилається, вбачається, що прокурор просить повідомити підозрюваного та потерпілу про завершення досудового розслідування та надати їм доступ до матеріалів досудового розслідування, але він не містить підпису. Разом з цим, захисник долучає повідомлення старшого слідчого на адресу ОСОБА_7 про завершення досудового розслідування від 27 лютого 2019 року.
Наведені обставини не можуть призвести до недопустимості доказів у кримінальному провадженні та не позбавляли слідчого можливості для виконання вимог, передбачених статтею 290 КПК
Отже, наведені захисником обставини недопустимості всіх доказів у кримінальному провадженні колегія суддів вважає неспроможними.
Перевіривши матеріали кримінального провадження колегія суддів не встановила порушень апеляційним судом вимог закону, як про це стверджують захисники у касаційних скаргах. Ухвала апеляційного суду відповідає вимогам статті 419 КПК.
У зв`язку з цим підстав для задоволення касаційних скарг захисників не має.
Керуючись статтями 433, 434, 436 КПК, Суд
ухвалив:
Ухвалу Київського апеляційного суду від 08 жовтня 2019 року щодо ОСОБА_1 залишити без зміни, а касаційні скарги його захисників Скрипки М.В. та Олефіренка Р.Ю.- без задоволення.
Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає.
Судді:
М.М. Лагнюк В.К. Маринич В.В. Король