761/43930/17 Про замах на таємне викрадення чужого майна, скоєне у торгівельній залі магазина - 09.04.2020 Прийняття

ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Біла Церква Київської області, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1, раніше неодноразово судимого, останній раз вироком Білоцерківського міського суду Київської області від 03 серпня 2016 року за ст. 309 ч. 2 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки, на підставі ст. 75 КК України звільненого від відбування покарання з випробуванням зі встановленням іспитового строку тривалістю 3 роки,

за ст. 15 ч. 2, ст. 185 ч. 2 КК України,

за касаційною скаргою прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження судом апеляційної інстанції, - Карпука Ю.А. на ухвалу Київського апеляційного суду від 30 жовтня 2019 року щодо ОСОБА_1 .

Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

Вироком Шевченківського районного суду м. Києва від 03 січня 2019 року ОСОБА_1 засуджено за ст. 15 ч. 2, ст. 185 ч. 2 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки.

На підставі ст. 71 КК України за сукупністю вироків до призначеного покарання частково приєднано невідбуту частину покарання за вироком Білоцерківського міського суду Київської області від 03 серпня 2016 року та ОСОБА_1 призначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.

До набрання вироком законної сили ОСОБА_1 залишено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Строк відбування покарання вказано рахувати з 25 вересня 2018 року. У строк покарання ОСОБА_1 зараховано попереднє ув`язнення з 21 листопада 2017 року по 03 квітня 2018 року.

Прийнято рішення щодо речових доказів.

Вироком суду ОСОБА_1 визнано винуватим і засуджено за те, що він

16 квітня 2017 року приблизно о 12 годині 40 хвилин у приміщенні магазину "Дари моря" за адресою: м. Київ, вул. Павлівська, 23, діючи повторно, з корисливих мотивів, взяв з полиці магазину пляшку віскі "Jack Daniel's", об`ємом 0,7 л., вартістю 483 гривні 08 копійок, яку сховав у кишеню куртки та, не сплативши за товар, намагався з місця вчинення кримінального правопорушення зникнути, однак злочин не було доведено до кінця з причин, що не залежали від волі ОСОБА_1, оскільки його дії були помічені та припинені охоронцями магазину.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 30 жовтня 2019 року зазначений вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_1 за апеляційною скаргою його захисника - адвоката Житнікової Ю.В. скасовано, а кримінальне провадження закрито на підставі ст. 284 ч. 1 п. 3 КПК України у зв`язку з тим, що не встановлені достатні докази для доведення винуватості особи в суді і вичерпані можливості їх отримати.

Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі прокурор, посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить скасувати ухвалу апеляційного суду щодо ОСОБА_1 і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Зазначає, що апеляційний суд необґрунтовано визнав частину письмових доказів недопустимими та не взяв до уваги такі докази обвинувачення як показання представника потерпілого Князького С.В., показання свідка ОСОБА_2, дані, які містяться на записі з камер відеоспостереження, в протоколі огляду місця події та довідці ПП "Дівіал-2000" про вартість товару, чим допустив порушення ст. 94 КПК України. Указує на те, що апеляційний суд у порушення вимог ст. 419 КПК України в ухвалі допустив суперечність, зазначивши, що висновки суду першої інстанції про наявність у діях ОСОБА_1 складу кримінального правопорушення не підтверджуються доказами, у той же час закрив кримінальне провадження на підставі ст. 284 ч. 1 п. 3 КПК України. Крім того, вважає, що ст. 284 ч. 1 п. 3 КПК України не передбачено як підставу для закриття кримінального провадження судом апеляційної інстанції.

Заперечень на касаційну скаргу прокурора від учасників судового провадження не надходило.

Позиції учасників судового провадження

Прокурор у судовому засіданні вважав касаційну скаргу частково обґрунтованою, зазначаючи про безпідставність посилання у ній на порушення ст. 284 ч. 1 п. 3 КПК України, і просив задовольнити її частково, скасувати ухвалу апеляційного суду і призначити новий апеляційний розгляд.

Мотиви Суду

Заслухавши суддю-доповідача, доводи учасників судового провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла до наступних висновків.

Згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Доводи касаційної скарги про істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність є необґрунтованими.

Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом, на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу, та в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Статтею 419 КПК України серед інших вимог до змісту ухвали суду апеляційної інстанції передбачено, що у мотивувальній частині ухвали мають бути зазначені встановлені судом апеляційної інстанції обставини з посиланням на докази, а також мотиви визнання окремих доказів недопустимими чи неналежними, мотиви, з яких суд апеляційної інстанції виходив при постановленні ухвали, і положення закону, яким він керувався, а при скасуванні або зміні судового рішення в ухвалі має бути зазначено, які статті закону порушено та в чому саме полягають ці порушення або необґрунтованість вироку чи ухвали.

Кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку (ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).

Статтею 62 Конституції України гарантовано, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Зазначені права і свободи мають своє відображення у загальних засадах кримінального провадження, а саме у презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини, яка відповідно до ст. 17 ч. 1 КПК України полягає у тому, що особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи.

Конституційний Суд України у рішенні від 26 лютого 2019 року № 1-р/2019 у справі щодо відповідності Конституції України (254к/96-ВР) (конституційності) ст. 368-2 КК України зауважив, що елементом принципу презумпції невинуватості є принцип "indubioproreo", згідно з яким при оцінюванні доказів усі сумніви щодо вини особи тлумачаться на користь її невинуватості. Презумпція невинуватості особи передбачає, що обов`язок доведення вини особи покладається на державу.

Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що суди при оцінці доказів керуються критерієм доведення "поза розумним сумнівом". Таке доведення може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою (рішення у справах "Ірландія проти Сполученого Королівства", "Яременко проти України", "Нечипорук і Йонкало проти України", "Кобець проти України").

Розумний сумнів - це такий непереборний сумнів, який залишається у слідчого, прокурора, слідчого судді, суду щодо винуватості обвинуваченого чи підсудного після всебічного, повного і об`єктивного дослідження обставин справи. Наявність розумного сумніву щодо обґрунтованості обвинувачення не дозволяє будь-якій неупередженій людині, яка міркує з належним розумом і сумлінням, визнати обвинуваченого винним.

Виконуючи свій професійний обов`язок, передбачений ст. 92 КПК України, обвинувачення має довести перед судом за допомогою належних, допустимих та достовірних доказів, що існує єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити факти, встановлені в суді, а саме - винуватість особи у вчиненні кримінального правопорушення, щодо якого їй пред`явлено обвинувачення.

Суд апеляційної інстанції, встановивши обставини, передбачені ст. 284 КПК України, скасовує обвинувальний вирок чи ухвалу і закриває кримінальне провадження

(ст. 417 КПК України).

Згідно з вимогами ст. 284 ч. 1 п. 3 КПК України кримінальне провадження закривається в разі, якщо не встановлені достатні докази для доведення винуватості особи в суді і вичерпані можливості їх отримати.

Скасовуючи обвинувальний вирок суду першої інстанції та закриваючи кримінальне провадження щодо ОСОБА_1, апеляційний суд дотримався зазначених вимог закону.

Мотивуючи своє рішення, суд апеляційної інстанції зазначив, що сукупність наданих стороною обвинувачення доказів поза розумним сумнівом не доводить винуватість ОСОБА_1 і не може бути визнана достатньою для ухвалення обвинувального вироку.

Апеляційний суд з дотриманням вимог ст. 94 КПКУкраїни у судовому засіданні за клопотанням сторони захисту повторно дослідив обставини, встановлені під час кримінального провадження, перевірив зібрані під час досудового розслідування та судового провадження докази, на які посилалася сторона обвинувачення, оцінив їх з точки зору допустимості, належності, достовірності та достатності, надав належну оцінку як окремим доказам, так і їх сукупності, навів детальний аналіз досліджених доказів, а саме: показанням ОСОБА_1, представника потерпілого Князького С.В., свідка ОСОБА_2, запису з камер відеоспостереження магазину "Дари моря".

Суб`єктивна сторона ст. 185 КК України характеризується прямим умислом і корисливим мотивом. При цьому останній означає, що винний, викрадаючи чуже майно, прагне одержати у в`язку із цим матеріальні блага для себе або інших, уникнути матеріальних витрат чи обов`язків, досягти іншої матеріальної мети.

Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння: як тих, що утворюють об`єктивну сторону діяння, так і тих, що визначають його суб`єктивну сторону.

Під час судового провадження як у суді першої інстанції, так і апеляційному суді ОСОБА_1 вказував про те, що наміру викрадати пляшку віскі він не мав, поклав її у кишеню, оскільки боявся розбити, а коли згадав, що не має при собі готівки та банківської картки, повернувся до торгового залу та залишив пляшку на полиці, начальник охорони до нього підійшов, коли він вже забирав речі з камери схову. Переглядаючи кримінальне провадження за апеляційною скаргою захисника, апеляційний суд зазначив, що такі показання ОСОБА_1 судом першої інстанції не враховано та неправильно оцінено позицію захисту щодо висунутого обвинувачення.

При апеляційному розгляді суд апеляційної інстанції встановив, що ОСОБА_1 на другому поверсі магазину взяв з полиці пляшку віскі "Jack Daniel's", яку поклав до кишені своєї куртки, і пройшов повз каси, однак одразу після цього повернувся до торгового залу, де залишив пляшку, а затриманий охороною був на першому поверсі магазину. Свої висновки аргументував показаннями обвинуваченого ОСОБА_1, представника потерпілого Князького С.В., свідка ОСОБА_2 та іншими доказами.

Апеляційний суд, дослідивши запис з камер відеоспостереження магазину "Дари моря", дійшов до висновку про відсутність на ньому даних про те, що ОСОБА_1 на зустріч пішов охоронець і саме через це він повернувся до торгового залу. Щодо показань представника потерпілого Князького С.В. про намагання ОСОБА_1 вчинити крадіжку 07 квітня 2017 року, то суд апеляційної інстанції також дослідив та дав відповідну оцінку, зазначивши, що такі показання виходять за межі висунутого обвинувачення, та визнавши в цій частині недопустимим доказом.

Судом першої інстанції стороні обвинувачення встановлювався строк для забезпечення явки свідків обвинувачення, у тому числі начальна охорони магазину -

ОСОБА_3, однак таку явку забезпечено не було. Працівник магазину ОСОБА_4, яка спостерігала по відео події в магазині, під час судового провадження судом першої інстанції також не була допитана. Свідок ОСОБА_2 у суді апеляційної інстанції дав показання про те, що на записі з камер відеоспостереження бачив лише як ОСОБА_1 ховає пляшку і проходить повз каси, що було далі він не дивився. Клопотань про отримання та дослідження інших доказів під час судового провадження в судах першої та апеляційної інстанцій сторона обвинувачення не заявляла.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції, встановивши, що після того як ОСОБА_1 з пляшкою віскі пройшов повз каси, він одразу повернувся до торгового залу, де залишив пляшку, дійшов висновку про недоведеність винуватості ОСОБА_1 і наявність підстав для закриття кримінального провадження, навівши відповідні мотиви та обґрунтування такого рішення.

Що стосується тверджень прокурора про те, що ст. 284 ч. 1 п. 3 КПК України не передбачено як підставу для закриття кримінального провадження судом апеляційної інстанції, то вони суперечать вимогам ст. 417 КПК України.

Істотних порушень кримінального процесуального закону, які були б підставами для скасування чи зміни судового рішення, не виявлено.

Враховуючи зазначене, колегія суддів підстав для задоволення касаційної скарги прокурора та скасування ухвали апеляційного суду щодо ОСОБА_1 не знаходить.

Керуючись ст.ст. 436, 438 КПК України, Суд

Ухвалу Київського апеляційного суду від 30 жовтня 2019 року щодо ОСОБА_1 залишити без зміни, а касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження судом апеляційної інстанції, - Карпука Ю.А. - без задоволення.