752/21113/18 Про таємне викрадення чужого майна (крадіжка), скоєне за попередньою змовою групою осіб, поєднаного з проникненням в житло - 09.04.2020 Прийняття

2019 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 14 січня 2020 року щодо ОСОБА_2, та за касаційною скаргою захисника засудженого ОСОБА_1 - адвоката Дуня В.В. на вирок Київського апеляційного суду від 14 січня 2020 року щодо ОСОБА_1 .

Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

Вироком Голосіївського районного суду м. Києва від 09 липня 2019 року засуджено:

- ОСОБА_2 за ст. 185 ч. 3 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки 6 місяців.

До набрання вироком законної сили ОСОБА_2 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою та взято його під варту в залі суду.

Строк відбування покарання ОСОБА_2 вказано рахувати з 09 липня 2019 року.

На підставі ст. 72 ч. 5 КК України ОСОБА_2 у строк покарання зараховано попереднє ув`язнення з 10 липня 2018 року по 12 липня 2018 року.

- ОСОБА_1 за ст. 185 ч. 3 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки 6 місяців.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування покарання з випробуванням зі встановленням іспитового строку тривалістю 3 роки та покладено на нього обов`язки, передбачені ст. 76 КК України.

До набрання вироком законної сили ОСОБА_1 залишено запобіжний захід у вигляді застави. Ухвалено після набрання вироком законної сили заставу, внесену за ОСОБА_1, в розмірі 35 240 гривень повернути заставодавцю.

Ухвалено стягнути з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 солідарно на користь держави 6578 гривень процесуальних витрат за проведення судових експертиз.

Прийнято рішення щодо речових доказів.

Вироком суду ОСОБА_2 та ОСОБА_1 визнано винуватими і засуджено за те, що вони 10 липня 2018 року за попередньою змовою групою осіб за допомогою заздалегідь заготовлених відмичок відчинили вхідні двері та проникли до приміщення квартири АДРЕСА_4, звідки таємно викрали належні ОСОБА_3 золоті ювелірні вироби на загальну суму 8633 гривні

92 копійки, чим заподіяли потерпілій матеріальну шкоду на зазначену суму.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 14 січня 2020 року зазначений вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_2 залишено без зміни, а апеляційну скаргу його захисника - адвоката Біловчука Д.І. - без задоволення.

Вироком Київського апеляційного суду від 14 січня 2020 року вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_1 за апеляційною скаргою заступника прокурора

м. Києва Коржа А.С. у частині призначення йому покарання скасовано і ухвалено новий вирок, яким вказано вважати ОСОБА_1 засудженим за ст. 185 ч. 3 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки 6 місяців.

Строк відбування покарання ОСОБА_1 вказано рахувати з моменту його затримання в порядку виконання вироку.

У решті вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_1 залишено без зміни.

Вимоги касаційних скарг і узагальнені доводи осіб, які їх подали

У касаційних скаргах засуджений ОСОБА_2 та в його інтересах адвокат

Водопийко Х.Т., посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого внаслідок суворості, просять змінити вирок суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду щодо ОСОБА_2 і на підставі

ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_2 від відбування покарання з випробуванням. Вважають, що судами першої та апеляційної інстанцій не було надано належної оцінки даним про особу ОСОБА_2, який раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, одружений, має на утриманні малолітню дитину, хворого батька, є волонтером, позитивно характеризується за місцем проживання, стан його здоров`я - має хронічне гастроентерологічне захворювання, а також відсутність претензій з боку потерпілої. Указують на те, що заборони для застосування

ст. 75 КК України за умови невизнання вини закон України про кримінальну відповідальність не містить. Крім того, звертають увагу на те, що під час розгляду кримінального провадження судом апеляційної інстанції ОСОБА_2 повністю визнав свою вину. Крім того зазначають, що судом першої інстанції при ухваленні вироку в порушення вимог ст. 331 КПК України ОСОБА_2 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без відповідного клопотання прокурора.

У касаційній скарзі захисник Дунь В.В. в інтересах засудженого ОСОБА_1, посилаючись на невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого внаслідок суворості, просить вирок апеляційного суду скасувати і залишити в силі вирок суду першої інстанції, яким ОСОБА_1 було призначено покарання із застосуванням ст. 75 КК України. Зазначає, що судом апеляційної інстанції не було враховано всіх даних про особу ОСОБА_1, які були враховані судом першої інстанції, а також думку потерпілої, яка просила не позбавляти свободи ОСОБА_1 . Указує на те, що ОСОБА_1 повністю відшкодував заподіяну шкоду, під час розгляду кримінального провадження судом апеляційної інстанції повністю визнав свою вину та працевлаштувався.

Заперечень на касаційні скарги засудженого ОСОБА_2 та захисників

Водопийко Х.Т., Дуня В.В. від учасників судового провадження не надходило.

Позиції учасників судового провадження

Захисник та засуджений у судовому засіданні підтримали касаційну скаргу захисника Дуня В.В. і просили її задовольнити, інші касаційні скарги вважали обґрунтованими.

Прокурор у судовому засіданні вважав касаційні скарги необґрунтованими і просив залишити їх без задоволення.

Мотиви Суду

Заслухавши суддю-доповідача, доводи учасників судового провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи касаційних скарг, колегія суддів дійшла до наступних висновків.

Згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_2 і ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, за яке їх засуджено, та кваліфікація вчиненого за

ст. 185 ч. 3 КК України у касаційних скаргах не оспорюються.

Доводи касаційних скарг про невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засуджених внаслідок суворості є необґрунтованими.

Відповідно до вимог ст. 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Суд, призначаючи покарання, зобов`язаний враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини справи, що пом`якшують і обтяжують покарання. При цьому покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами, та не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.

При призначені покарання ОСОБА_2 суд першої інстанції врахував ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України є тяжким злочином, дані про особу ОСОБА_2, який до кримінальної відповідальності притягується вперше, характеризується посередньо, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, не працює, а також його ставлення до вчиненого. Обставин, які пом`якшують або обтяжують покарання, судом не встановлено.

Врахувавши всі зазначені обставини в їх сукупності, суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про неможливість виправлення ОСОБА_2 без його ізоляції від суспільства і обґрунтовано призначив йому покарання у виді позбавлення волі в межах санкції ст. 185 ч. 3 КК України, мотивувавши таке рішення.

Суд апеляційної інстанції, переглянувши кримінальне провадження за апеляційною скаргою захисника Біловчука В.І. в інтересах обвинуваченого ОСОБА_2 на вирок місцевого суду, перевірив викладені у ній доводи, про невідповідність висновків суду першої інстанції фактичним обставинам кримінального провадження, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та суворість призначеного покарання, визнав їх безпідставними, належним чином мотивувавши своє рішення. Ухвала апеляційного суду відповідає вимогам ст. 419 КПК України.

Рішення про обрання запобіжного заходу ОСОБА_2 судом першої інстанції прийнято з дотриманням вимог ст. 374 ч. 4 п. 2 КПК України в межах своєї компетенції, а тому доводи касаційних скарг засудженого ОСОБА_2 та захисника Водопийко Х.Т. в цій частині є безпідставними.

При призначені покарання ОСОБА_1 суд апеляційної інстанції врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання, у тому числі й ті, на які посилається у касаційній скарзі захисник Дунь В.В.

Мотивуючи своє рішення, апеляційний суд зазначив, що суд першої інстанції при призначенні покарання ОСОБА_1 в повній мірі не врахував ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та обставини його вчинення, дані про особу ОСОБА_1 та його ставлення до вчиненого, які свідчать про його підвищену суспільну небезпечність.

Врахувавши всі зазначені обставини в їх сукупності, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про неможливість виправлення ОСОБА_1 без його ізоляції від суспільства і обґрунтовано призначив йому покарання у виді позбавлення волі в межах санкції ст. 185 ч. 3 КК України, мотивувавши таке рішення.

Покарання, призначене ОСОБА_2 та ОСОБА_1, за своїм видом та розміром є необхідним та достатнім для їх виправлення і попередження нових злочинів, таке покарання відповідає вимогам ст. 65 КК України.

Обставин та даних, які б спростовували висновки судів першої та апеляційної інстанцій щодо призначеного ОСОБА_2 та ОСОБА_1 покарання, а також свідчили б про можливість виправлення засуджених без відбування покарання у виді позбавлення волі у касаційних скаргах не наведено і за матеріалами кримінального провадження таких не встановлено.

Питання звільнення засуджених від покарання за хворобою може бути вирішене в порядку статей 537, 539 КПК України за наявності передбачених законом підстав місцевим судом, в межах територіальної юрисдикції якого засуджений відбуває покарання, відповідно до вказаних статей.

Істотних порушень кримінального процесуального закону, які були б підставами для скасування чи зміни судових рішень, також не виявлено.

Враховуючи зазначене, колегія суддів підстав для задоволення касаційних скарг засудженого ОСОБА_2, захисників Водопийко Х.Т., Дуня В.В. та застосування положень ст. 75 КК України не знаходить.

Керуючись ст.ст. 436, 438 КПК України, Суд

Вирок Голосіївського районного суду м. Києва від 09 липня 2019 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 14 січня 2020 року щодо ОСОБА_2, вирок Київського апеляційного суду від 14 січня 2020 року щодо ОСОБА_1 залишити без зміни, а касаційні скарги засудженого ОСОБА_2 і його захисника - адвоката Водопийко Х.Т. та касаційну скаргу захисника засудженого ОСОБА_1 - адвоката Дуня В.В. - без задоволення.