750/1227/18 Про керування автомобілем у стані алкогольного сп'яніння, та скоєння наїзду на пішохода, яка перетинала проїзну частину по пішохідному переходу зліва направо відносно напрямку руху автомобіля, внаслідок чого останній було заподіяно тяжких тілесних ушкоджень - 09.04.2020 Прийняття

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора на ухвалу Апеляційного суду Чернігівської області від 12 вересня 2018 року у кримінальному провадженні № 12017270010008817 за обвинуваченням

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Ленінівка Менського району Чернігівської області, жителя м. Чернігова,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 Кримінального кодексу України (далі - КК).

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

За вироком Деснянського районного суду м. Чернігова від 22 березня 2018 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Чернігівської області від 12 вересня 2018 року, ОСОБА_1 визнано винуватим у порушенні правил дорожнього руху, що заподіяло потерпілому тяжких тілесних ушкоджень, та засуджено за ч. 2 ст. 286 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 2 роки.

На підставі ст. 75 КК ОСОБА_1 звільнено від відбування основного покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки та покладено на нього обов`язки, передбачені ст. 76 КК.

Вирішено питання щодо речових доказів.

Місцевий суд встановив, що ОСОБА_1 за обставин детально викладених у вироку, 24 листопада 2017 року близько 16:40 керуючи автомобілем у стані алкогольного сп`яніння, що знижує реакцію та унеможливлює водія належним чином оцінювати дорожню обстановку, рухаючись у напрямку вул. Генерала Бєлова в м. Чернігові, в порушення пунктів 2.3. "б", 2.9. "а", 2.10., 18.1., 18.4. Правил Дорожнього руху України (далі - Правила), проявив неуважність, не стежив за дорожньою обстановкою та її змінами, наближаючись до нерегульованого пішохідного переходу, перед яким зменшував швидкість інший транспортний засіб, що рухався по суміжній смузі руху, не зменшив швидкість та не зупинився, і, не переконавшись у тому, що на пішохідному переході немає пішоходів, продовжив рух та скоїв наїзд на пішохода ОСОБА_2, яка перетинала проїзну частину по пішохідному переходу зліва направо відносно напрямку руху автомобіля, внаслідок чого останній було заподіяно тяжких тілесних ушкоджень.

Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі прокурор Шимко Є. М., який брав участь при розгляді справи в суді апеляційної інстанції, просить скасувати ухвалу апеляційного суду і призначити новий розгляд у цьому суді через істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого

Прокурор вказує, що апеляційний суд не мотивував належним чином свій висновок в ухвалі про можливість виправлення засудженого без ізоляції від суспільства і залишаючи його апеляційну скаргу без задоволення, а вирок районного суду без змін, не врахував, що вказаний злочин був вчиненийОСОБА_1 у стані алкогольного сп`яніння, що є обставиною, яка обтяжує покарання. З огляду на це вважає, що оспорюване рішення не відповідає вимогам статей 370, 419 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК (4651-17) ) і не може бути залишено в силі.

Позиція учасників у суді касаційної інстанції

У судовому засіданні прокурор підтримав вимоги касаційної скарги.

Інших учасників було належним чином повідомлено про час та місце касаційного розгляду справи, однак вони у судове засідання не прибули.

Мотиви Суду

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи, наведені у касаційній скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.

За правилами ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судових рішень судом касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.

Згідно з положеннями ст. 419 КПК суд апеляційної інстанції зобов`язаний проаналізувати й зіставити з наявними у справі та додатково поданими матеріалами всі доводи, наведені в апеляційній скарзі, і дати на кожен з них вичерпну відповідь, пославшись на відповідну норму права; при залишенні заявлених вимог без задоволення в ухвалі має бути зазначено правові підстави, на яких подану скаргу визнано необґрунтованою.

Відповідно до статей 50, 65 КК особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання необхідне й достатнє для її виправлення та попередження вчинення нових злочинів. Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання має бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. При виборі покарання мають значення й повинні братися до уваги обставини, які його пом`якшують та обтяжують.

Як випливає зі змісту ст. 75 КК, застосування закріплених у ній правил допустиме лише за наявності у суду обґрунтованих підстав дійти висновку, що з урахуванням тяжкості злочину, особи винного та інших обставин кримінального провадження виправлення засудженого є можливим без його ізоляції від суспільства.

Цих вимог закону суд апеляційної інстанції не дотримався.

Так, не погодившись з вироком районного суду прокурор подав на нього апеляційну скаргу в якій, серед іншого, вказував на порушення цим судом вимог ст. 65 КК та неправильне застосування ст. 75 цього Кодексу і просив апеляційний суд оспорюване рішення скасувати та ухвалити новий вирок, яким визначити ОСОБА_1 покарання у виді 4 років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки, що належить відбувати реально.

Приймаючи рішення про залишення апеляційної скарги прокурора без задоволення апеляційний суд, узявши до уваги наведені судом першої інстанції у вироку дані про особу засудженого та обставини, що пом`якшують покарання, а саме, що ОСОБА_1 уперше притягається до кримінальної відповідальності, позитивно характеризується, повністю визнав свою вину, у вчиненому щиро розкаявся та частково відшкодував шкоду потерпілій у виді понесених нею витрат на лікування, з урахуванням чого остання не наполягала на його суворому покаранні, а також його активне сприяння у розкритті злочину та усунення заподіяної шкоди, одночасно не залишаючи поза увагою й те, що останній вчинив цей злочин у стані алкогольного сп`яніння, що обтяжує покарання, дійшов висновку про призначення цим судом покарання засудженому з додержанням вимог ст. 65 КК та правильне застосування до нього положень ст. 75 цього Кодексу.

Із висновком суду апеляційної інстанції про призначення місцевим судом покарання ОСОБА_1 з додержанням вимог ст. 65 КК, яке є необхідним й достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів погоджується і колегія суддів касаційного суду.

Разом із цим, як убачається зі змісту ухвали, при вирішенні питання про правильність застосування місцевим судом до засудженого положень ст. 75 КК апеляційним судом не було взято до уваги інші обставини кримінального провадження, а саме те, що ОСОБА_1 свідомо сів за кермо транспортного засобу в стані алкогольного спяніння під час керування яким збив людину, котра переходила проїзну частину по пішохідному переходу, чим грубо порушив вимоги Правил дорожнього руху.

При цьому, як суд першої інстанції у вироку, так і суд апеляційної інстанції в своїй ухвалі, вказавши на усунення ОСОБА_1 заподіяної шкоди не конкретизували, у який саме спосіб останнім було усунуто шкоду заподіяну ним здоров`ю потерпілої у вигляді спричинення тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя.

Враховуючи це, навіть наявність позитивної характеристики, кількох пом`якшуючих обставин та часткове відшкодування потерпілій витрат на лікування не можуть бути визнані мотивованими підставами для застосування до засудженого положень ст. 75 КК та звільнення від відбування призначеного покарання.

Також, апеляційним судом не було враховано й те, що вчинене засудженим кримінальне правопорушенння відноситься до числа суспільно небезпечних злочинів проти безпеки руху, основним безпосереднім об`єктом якого є безпека руху, а додатковим - життя та здоров`я людей, а тому думка потерпілої при вирішенні судом питання про призначення покарання засудженому не є вирішальною.

З огляду на викладене колегія суддів вважає, що за таких обставин висновок апеляційного суду в ухвалі щодо правильності висновку місцевого суду у вироку про можливість виправлення засудженого без реального відбування призначеного покарання зроблений без належного урахування усіх обставин справи та даних про особу засудженого, не є належно обґрунтованим та вмотивованим і суперечить вимогам ст. 75 КК.

Допущені апеляційним судом порушення є істотними, так як вони перешкодили цьому суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення, що відповідно до положень п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК є підставою для його скасування.

Таким чином, касаційна скарга прокурора підлягає задоволенню, а ухвала апеляційного суду - скасуванню з призначенням нового розгляду в суді апеляційної інстанції.

Під час нового розгляду апеляційному суду слід взяти до уваги наведене, ретельно перевірити доводи викладені в апеляційній скарзі прокурора та, з урахуванням доводів, наведених у його касаційній скарзі, з додержанням вимог кримінального процесуального закону ухвалити законне й обґрунтоване судове рішення.