243/3624/15-к Про умисне вбивство, скоєне працівником поліції із використанням табельної вогнепальної зброї - 08.04.2020 Прийняття

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги захисників засудженого ОСОБА_1 - Солошенко Л.Є. та Афанасієва Р.В. і представника цивільного відповідача - Давиденко О.В. на вирок Зарічного районного суду м. Суми від 21 січня 2019 року та ухвалу Полтавського апеляційного суду від 15 серпня 2019 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42015050000000104, за обвинуваченням

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця с. Новопетрівське Талалаївського району Чернігівської області, жителя АДРЕСА_1 ), зареєстрованого там само, раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 Кримінального кодексу України (далі - КК).

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами

першої та апеляційної інстанцій обставини

За вироком Зарічного районного суду м. Суми від 21 січня 2019 року ОСОБА_1 засуджено за ч. 1 ст. 115 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 14 років.

Відповідно до положень ст. 72 КК зараховано ОСОБА_1 у строк покарання строк попереднього ув`язнення з 1 березня 2015 року по 12 травня 2017 року

з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.

Цивільні позови ОСОБА_2, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та

ОСОБА_5 задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 та УМВС України в Сумській області солідарно в рахунок відшкодування моральної шкоди на користь ОСОБА_2, ОСОБА_2,

ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 по 250 000 грн кожному.

Вирішено питання щодо речових доказів, арешту майна та судових витрат

у кримінальному провадженні.

Полтавський апеляційний суд ухвалою від 15 серпня 2019 року змінив вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_1 і відповідно до положень ст. 72 КК (у редакції Закону від 26 листопада 2015 року № 838-VIII (838-19) зарахував йому у строк покарання строк попереднього ув`язнення з 21 січня по 20 березня 2019 року з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі. В іншій частині вирок суду залишено без змін.

ОСОБА_1 визнано винуватим в умисному вбивстві ОСОБА_6, вчиненому за обставин, установлених судом та детально викладених у вироку.

28 лютого 2015 року близько 23:30 командир взводу № 2 роти патрульної служби міліції особливого призначення "Суми" УМВС України в Сумській області

ОСОБА_1 разом із командиром взводу № 3 роти патрульної служби міліції особливого призначення "Суми" УМВС України в Сумській області ОСОБА_6 під час несення служби на блокпостах № 101 - 104 перебували в їдальні на території

ТОВ "Слов`янський комбікормовий завод", що на вул. Д. Бідного, 130

у м. Слов`янську. Там між ними виникла сварка, в ході якої у ОСОБА_1 виник умисел на вбивство ОСОБА_6 .

З метою реалізації цього умислу ОСОБА_1, перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, попрямував до казарми, де взяв закріплену за ним табельну вогнепальну зброю - пістолет системи "Макарова" серії НОМЕР_1, 1976 р.в. повернувся до

ОСОБА_6, який у цей час перебував біля будівлі для розвантажування вантажу

і умисно, з метою позбавлення життя здійснив три постріли з табельної зброї

у ОСОБА_6, заподіявши йому тілесні ушкодження у вигляді чотирьох пошкоджень на поверхні середньої третини лівого плеча, які утворилися внаслідок двох наскрізних вогнепальних кульових поранень, та ушкодження в ділянці грудної клітки і живота, що утворилися внаслідок наскрізного кульового поранення.

1 травня 2015 року о 03:55 від отриманих тілесних ушкоджень потерпілий помер

у КЛПЗ "Міська лікарня ім. В.І. Леніна м. Слов`янська".

Причиною смерті ОСОБА_6 стало отримане наскрізне кульове вогнепальне торакоабдомінальне поранення, що супроводжувалося пошкодженням діафрагми, селезінки, шлунка, ободової кишки, підшлункової залози, печінки, правої нирки, що ускладнювалося розвитком явищ шоку-крововтрати.

Вимоги та узагальнені доводи осіб, які подали касаційні скарги

Захисник Афанасієв Р.В. у касаційній скарзі просить скасувати судові рішення щодо ОСОБА_1 і призначити новий розгляд у суді першої інстанції у зв`язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, що призвело до неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідності призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення й особі засудженого. Стверджує, що суд апеляційної інстанції порушив право ОСОБА_1 на захист, оскільки розглянув подану ним (захисником ) апеляційну скаргу без його участі. Також, на думку захисника, суд допустив неповноту судового розгляду, обґрунтувавши свої висновки недопустимими доказами, незаконно зазначив про визнання вини ОСОБА_1, пославшись при цьому на показання окремих свідків, не в повному обсязі дослідив обставини події та докази у справі, які свідчать про непричетність ОСОБА_1 до вбивства ОСОБА_6 і причетність до цього злочину інших осіб. Вважає, що висновки суду не підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду. Також звертає увагу на те, що під час судового розгляду суд відхилив численні клопотання учасників процесу про дослідження доказів, призначення посмертних криміналістичних експертиз, судово-медичних експертиз вогнепальних ушкоджень щодо видової приналежності куль зброї, якими було вбито потерпілого, зокрема можливої належності куль до пістолета ОСОБА_1 за характером виявлених вогнепальних поранень, клопотання про допит експертів. Зазначає, що внаслідок цього залишися недослідженими обставини, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, а саме: подія кримінального правопорушення, час, місце, спосіб та інші обставини, мотив, мета вчинення кримінального правопорушення.

Вважає, що апеляційний суд усупереч вимогам кримінального процесуального закону належним чином не розглянув доводів, наведених в апеляційних скаргах, про зазначені порушення закону та залишив їх поза увагою.

Захисник Солошенко Л.Є. порушує питання про скасування постановлених щодо засудженого ОСОБА_1 судових рішень і про призначення нового розгляду в суді першої інстанції. Стверджує, що суди першої та апеляційної інстанцій неправильно застосували закон України про кримінальну відповідальність

і допустили істотні порушення кримінального процесуального закону. Аргументуючи заявлені вимоги, зазначає про неповноту судового розгляду, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, відсутність належних та допустимих доказів. На думку захисника, висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому злочину ґрунтується на доказах, отриманих із порушенням вимог кримінального процесуального закону, та суперечливих висновках експертиз. Вирок суду не відповідає вимогам ст. 370 та п. 2 ч. 3 ст. 374 ст. 433 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК (4651-17) ), оскільки у ньому викладено обставини, що не підтверджені доказами, а досліджені під час судового розгляду докази взагалі не зазначені, їм не надано оцінку, не вказано мотивів, чому суд врахував одні докази та відхилив інші. Під час судового розгляду взагалі не було встановлено достовірних доказів, які би свідчили про вчинення ОСОБА_1 умисного вбивства потерпілого. Крім того, суд першої інстанції безпідставно відхилив клопотання сторони захисту про допит експертів та проведення комплексної судової експертизи, яка б дала можливість встановити дійсні фактичні обставини кримінального правопорушення.

Вказує на те, що вирок підписано неповноважним складом суду, оскільки у вступній частині зазначено, що кримінальне провадження розглядалося у складі суддів: Янголя Є.В., Шершака М.Г. та Капкіна О.Б., а вирок підписаний суддею

Шершаком М.І.

Стверджує, що суд порушив норми права під час вирішення цивільного позову.

Також захисник посилається на порушення права ОСОБА_1 на захист, оскільки в обвинувальному акті зазначено про зміну раніше повідомленої підозри від 17 квітня 2015 року, про яку обвинуваченому не було відомо, він із цим документом не був ознайомлений та не підписував його, що є порушенням п. 5 ч. 2

ст. 291 КПК. Крім того, вказує, що під час вручення обвинувального акта та реєстру матеріалів досудового розслідування ОСОБА_1 не було надано захисника. Стверджує, що в матеріалах справи відсутній витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань.

Зазначає, що апеляційний суд не дотримався вимог ст. 404 КПК, належним чином не перевірив доводів, викладених в апеляційній скарзі сторони захисту, й необґрунтовано відхилив їх, а крім того, усупереч статтям 337, 94, 95 КПК не провів судового слідства та безпосереднього дослідження доказів у справі, вийшов за межі пред`явленого обвинувачення та дав свою оцінку доказам у кримінальному провадженні.

Також захисник звертає увагу на те, що апеляційний суд взагалі не вирішив питання стосовно заперечень на ухвали суду першої інстанції про продовження запобіжного заходу ОСОБА_1 і відмову в задоволенні заяви про відвід суддям, які порушили таємницю нарадчої кімнати, а також на ухвалу про відмову в призначенні комплексної експертизи.

Представник цивільного відповідача - Давиденко О.В. у касаційній скарзі просить скасувати судові рішення щодо ОСОБА_1 у частині вирішення цивільного позову про стягнення з УМВС України в Сумській області моральної шкоди на користь потерпілих та відмовити у задоволенні такого позову. Свої вимоги скаржник мотивує тим, що цивільний позов у справі вирішено з порушенням вимог Цивільного кодексу України (435-15) . Зокрема у скарзі зазначено, що моральну шкоду позивачам було завдано умисними діями ОСОБА_1, і вбивство потерпілого він вчинив не у зв`язку з виконанням своїх службових обов`язків. Крім того, брат потерпілого ОСОБА_2 не входить до кола осіб, які за законом мають право на відшкодування моральної шкоди.

Позиції учасників судового провадження

У судовому засіданні: засуджений ОСОБА_1 підтримав касаційні скарги захисників, захисник Солошенко Л.Є. - свою касаційну скаргу та касаційну скаргу захисника Афанасієва Р.В., захисник Верем`юк Д.А. - касаційні скарги захисників Солошенко Л.Є. і Афанасієва Р.В. Засуджений та захисники просили судові рішення скасувати і призначити новий розгляд у суді першої інстанції.

Прокурор заперечив щодо задоволення касаційних скарг і просив залишити судові рішення щодо ОСОБА_1 без зміни.

Мотиви Суду

Статтею 433 КПК визначено, що суд касаційної інстанції переглядає рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. При цьому наділений повноваженнями лише щодо перевірки правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, а також правильності правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Під час розгляду касаційної скарги суд касаційної інстанції виходить із фактичних обставин, установлених судами першої та апеляційної інстанцій, а неповнота судового розгляду, невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, на що посилаються захисники у касаційних скаргах, не можуть бути предметом перегляду в касаційному суді.

Висновки щодо доведеності винуватості ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК, суд зробив відповідно до вимог

ст. 370 КПК на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими згідно з положеннями

Такі висновки місцевий суд обґрунтував, зокрема: показання свідків ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13,

ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23,

ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26 та ОСОБА_27 .

Доводи захисників про необґрунтованість засудження ОСОБА_1 за вчинення інкримінованого йому злочину були предметом ретельної перевірки судів першої та апеляційної інстанцій, які обґрунтовано визнали ці доводи безпідставними, оскільки вони не були підтверджені. Колегія суддів погоджується з таким висновком судів попередніх інстанцій.

Свої висновки про наявність у ОСОБА_1 прямого умислу на вбивство потерпілого ОСОБА_6 суд обґрунтував показаннями свідків ОСОБА_12 та ОСОБА_13, які одразу після трьох перших пострілів вийшли до вагової, де побачили лише ОСОБА_1, та повідомили про це інших працівників поліції, які затримали останнього і виявили потерпілого ОСОБА_6 .

Крім того, свідок ОСОБА_15, після того як свідок ОСОБА_13 повідомив його, що ОСОБА_1 стріляє, вийшов на вулицю та побачив, як ОСОБА_1 здійснив три постріли в бік вагової. Після цього свідок затримав ОСОБА_1

і особисто вилучив у нього пістолет.

Постріли ОСОБА_1 у бік вагової бачили також свідки ОСОБА_16, ОСОБА_18 та ОСОБА_17, який і виявив потерпілого ОСОБА_6 біля автобуса, що стояв у приміщенні вагової.

Усі свідки, які були присутні при затриманні ОСОБА_1, повідомили суду, що він зізнався, що вбив потерпілого ОСОБА_6 . Немає розбіжностей і в показаннях цих свідків щодо кількості пострілів, здійснених у момент вчинення злочину, що збігається з кількістю відсутніх патронів у магазині пістолета, вилученого

у ОСОБА_1 . Також свідки стверджували, що під час вилучення пістолета з його магазина патрони не вилучалися.

Крім того, на місці злочину було виявлено кров, що зафіксовано у протоколі огляду місця події.

З протоколів проведення слідчих експериментів за участю свідків ОСОБА_18, ОСОБА_17, ОСОБА_16 та ОСОБА_15 вбачається, що вони під час цих слідчих дій вказали місце біля вагової, де стояв ОСОБА_1, та місце, де лежав у ваговій поранений ОСОБА_6 .

Також суди ретельно перевірили доводи засудженого ОСОБА_1 про його непричетність до умисного вбивства ОСОБА_6 і те, що ОСОБА_6 вбили інші особи, і визнали їх безпідставними.

Суд зазначив, що свідки ОСОБА_14 та ОСОБА_8, на яких ОСОБА_1 у суді першої інстанції вказував як на осіб, що могли вбити ОСОБА_6, на момент вчинення злочину перебували на блокпосту.

У судах першої та апеляційної інстанцій ОСОБА_1 висував різні версії щодо осіб, які могли вчинити вбивство потерпілого, а також не зміг пояснити, навіщо він почав застосовувати табельну зброю до собак, які нібито були у приміщенні вагової, перебуваючи у зоні, наближеній до місця бойових дій, одразу після того, як почув інші постріли.

Точне місце виявлення куль у приміщенні вагової не має значення, оскільки кулі містять на собі сліди зіткнення з твердою поверхнею, тобто мав місце рикошет.

Крім того, суд апеляційної інстанції правильно зазначив, що кулі, віднайдені на місці злочину, були частково зруйновані. Це пояснюється тим, що вони пройшли наскрізь тіло потерпілого ОСОБА_6 та деформувалися ударом у стіну. А оскільки в районі вчинення злочину проходили бойові дії, то знаходження на місці злочину інших куль цілком можливе.

Не були підтверджені і доводи захисників стосовно того, що ОСОБА_1 не умисно зробив постріли з пістолета в потерпілого.

Висновок суду про те, що ОСОБА_1 користувався пістолетом під час вбивства ОСОБА_6, ґрунтується на даних, отриманих у результаті проведених у кримінальному провадженні слідчих дій і висновків експертиз.

Про направленість умислу ОСОБА_1 на заподіяння смерті потерпілому свідчить також і те, що він, вживаючи алкогольні напої, спочатку залишив, а потім забрав табельну зброю зі свого спального місця, незважаючи на те, що необхідності зберігати зброю при собі у нього не було.

Виявлені у потерпілого поранення виключають версію про випадковість їх отримання, оскільки кулі потрапили у життєво важливі частини тіла, а після крику потерпілого, ОСОБА_1 не припинив стріляти.

Крім того, свій висновок місцевий суд обґрунтував іншими об`єктивними доказами, а саме: даними протоколу місця події від 1 березня 2015 року, висновками проведених у справі експертиз, зміст яких докладно відображено у вироку.

Зокрема з висновку експерта від 15 квітня 2015 року № 527 вбачається, що пістолет, вилучений 1 березня 2015 року під час огляду місця події на території комбікормового заводу, є ручною нарізною короткоствольною вогнепальною зброєю - самозарядним пістолетом конструкції Макарова (ПМ) серії НОМЕР_1 промислового виготовлення, 1976 року випуску, калібру 9 мм. Дві гільзи та дві кулі, надані на дослідження, стріляні з пістолета серії РК № НОМЕР_2, наданого на дослідження, одна куля не придатна для ідентифікації. На поверхні всіх трьох куль наявні сліди деформації, які ймовірно утворилися під час пострілу з вогнепальної зброї та подальшого зіткнення кулі з поверхнею перешкоди, щільність якої більша або дорівнює щільності матеріалу кулі. Ці висновки експерта свідчать про те, що у приміщенні вагової, де було виявлено пораненого ОСОБА_6, було знайдено дві кулі, стріляні з пістолета, яким користувався ОСОБА_1 .

У висновку експерта від 12 - 27 березня 2015 року № 278-МК зазначено, що під час експертизи наданих трьох зразків шкіри з ушкодженнями правої і лівої половини грудної клітки та лівого плеча від трупа ОСОБА_6 встановлено, що ушкодження на шматку шкіри лівої половини грудної клітки в проекції 8-го ребра по передній пахвовій лінії та ушкодження на шматку шкіри зовнішньої поверхні середньої третини лівого плеча мають морфологічні ознаки вхідних отворів - ран, кожна окремо заподіяна під час пострілу (пострілів) з вогнепальної зброї компактним (поодиноким) снарядом з поперечним його розміром близько 9 мм. Ушкодження на шматку шкіри правої половини грудної клітки в проекції 7-го ребра по задній пахвовій лінії має морфологічні ознаки вихідного отвору - рани, заподіяної пострілом із вогнепальної зброї. Діаметр снаряда згідно з цією експертизою, яким було влучено у ОСОБА_6, узгоджується з калібром набоїв, а саме 9 мм, якими був споряджений пістолет Макарова, що був у користуванні ОСОБА_1 .

За висновком експертизи трупа потерпілого від 2 березня 2015 року № 131

ОСОБА_6 отримав пошкодження на поверхні середньої третини лівого плеча, які утворилися внаслідок двох наскрізних вогнепальних кульових поранень та ушкодження в ділянці грудної клітки і живота, що утворилися внаслідок наскрізного кульового поранення. Від вхідної вогнепальної рани, розташованої на лівій передньо-бічній поверхні грудної клітини в проекції 6-го міжребер`я по передньо-пахвовій лінії відходить раневий канал, який проникає в ліву плевральну порожнину, утворюючи пошкодження діафрагми, селезінки, шлунка, підшлункової залози, ободової кишки, печінки, верхнього полюса правої нирки, що призвело до розвитку внутрішньочеревної кровотечі, масивної заочеревинної гематоми та утворює вихідний отвір у проекції 7-го міжребер`я праворуч між середньо-пахвовою і задньо-пахвовою лінією. Причиною смерті ОСОБА_6 стало отримане наскрізне кульове вогнепальне торакоабдомінальне поранення, яке супроводжувалося пошкодженням діафрагми, селезінки, шлунка, ободової кишки, підшлункової залози, печінки, правої нирки, що ускладнювалося розвитком явищ шоку-крововтрати.

З висновку криміналістичної експертизи від 7 квітня 2015 року № 70/21-597 вбачається, що на краях пошкоджень, виявлених на боковому шві зліва та на лівому рукаві кофти ОСОБА_6, у межах чутливості методу виявлені сліди металізації міддю, цинком, свинцем.

Зазначені докази спростовують доводи сторони захисту про непричетність ОСОБА_1 до умисного вбивства потерпілого ОСОБА_6 .

Доводи, наведені у скаргах захисників, про те, що судово-медичні експертизи у справі проведено з порушенням інструкції з їх проведення, а тому їх не можна визнати допустимими доказами у справі, не були підтверджені матеріалами справи, а крім того, були ретельно перевірені судами першої та апеляційної інстанцій і визнані безпідставними.

З матеріалів кримінального провадження вбачається, що вимог закону не було порушено в ході проведення експертиз у цьому провадженні.

Органами досудового розслідування під час проведення слідчих дій дотримано вимог статей 223, 228, 234, 236 КПК. Відповідні протоколи та експертизи були предметом дослідження місцевого суду, і дані, які вони містять, правильно визнано належними та допустимими доказами, тому ними обґрунтовано обвинувальний вирок щодо ОСОБА_1, а доводи сторони захисту в цій частині є необґрунтованими.

Зіставивши докази в їх взаємозв`язку, місцевий суд умотивовано визнав, що показання учасників судового процесу, як і дані, що містяться в досліджених судом документах, протоколах слідчих дій та висновках проведених у кримінальному провадженні експертиз, на підставі ст. 84 КПК є процесуальними джерелами доказів, і правомірно поклав їх в основу вироку.

З огляду на вказану сукупність доказів колегія суддів вважає, що місцевий

суд установив усі обставини, які згідно зі ст. 91 КПК підлягають доказуванню

у кримінальному провадженні і відповідно до цих обставин діяння ОСОБА_1 обґрунтовано отримали юридично-правову оцінку за ч. 1 ст. 115 КК.

У процесі вивчення матеріалів кримінального провадження не було виявлено порушень вимог кримінального процесуального закону під час збирання й закріплення цих доказів, які би викликали сумніви у їх достовірності. Всі докази, покладені судом в основу обвинувачення, відповідають положенням закону щодо їх допустимості, достовірності й достатності.

Суд вважає неприйнятними доводи у касаційній скарзі захисника щодо невідповідності обвинувального акта положенням КПК (4651-17) , а також щодо порушення права ОСОБА_1 на захист у зв`язку з тим, що в обвинувальному акті було зазначено про зміну раніше повідомленої підозри від 17 квітня 2015 року, про яку обвинуваченому не було відомо, і він з цим документом не був ознайомлений та не підписував його, що є порушенням п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК.

Згідно з вимогами ст. 293 КПК ОСОБА_1 отримав копію обвинувального акта і реєстру матеріалів досудового розслідування.

Питання відповідності обвинувального акта вимогам КПК (4651-17) з огляду на положення

ст. 314 КПК вирішує суд першої інстанції під час підготовчого судового засідання.

Як видно з матеріалів справи, місцевий суд перевірив відповідність обвинувального акта вимогам ст. 291 КПК і, не знайшовши підстав для прийняття рішень, передбачених пунктами 1-4 ч. 3 ст. 314 КПК, призначив судовий розгляд.

Крім того, в суді апеляційної інстанції прокурор надав суду копії документів, які апеляційний суд долучив до матеріалів кримінального провадження, зокрема це повідомлення ОСОБА_1 про підозру від 1 березня 2015 року у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК, яку під підпис отримали

ОСОБА_1 та його захисник. Крім того, повідомлення про заміну раніше повідомленої підозри від 17 квітня 2015 року також містить підписи захисника

і ОСОБА_1 Останній під час огляду цих документів судом апеляційної інстанції пояснив, що на них міститься його підпис.

Також є безпідставними посилання захисника Солошенко Л.Є. як на порушення кримінального процесуального закону на відсутність у матеріалах кримінального провадження витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань за

№ 42015050000000104 від 1 березня 2015 року за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК.

Відомості про вчинення ОСОБА_1 злочину було внесено в Єдиний реєстр досудових 1 березня 2015 року за кваліфікацією за ч. 1 ст. 115 КК, що підтверджується реєстром матеріалів досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42015050000000104, які були підставою для початку досудового розслідування та збирання доказів (т. 1, а.к.п. 4 - 13).

Відповідно до п. 7 ч. 5 ст. 214 КПК у Єдиному реєстрі досудових розслідувань автоматично фіксується дата внесення інформації та присвоюється номер кримінального провадження, ці дані є незмінними протягом кримінального провадження.

Доводи захисників щодо неповноти судового розгляду колегія суддів також вважає безпідставними.

Суд дотримався вимог статей 10, 22 КПК, створивши необхідні умови для виконання учасниками процесу своїх процесуальних обов`язків і здійснення наданих їм прав. Сторони користувалися рівними правами та свободою у наданні доказів, дослідженні та доведенні їх переконливості перед судом. Клопотання всіх учасників процесу розглянуто відповідно до вимог КПК (4651-17) .

Суд дослідив усі надані сторонами провадження докази і наявності будь-яких перешкод у поданні сторонами доказів не встановив, а тому доводи захисників про безпідставну відмову судом у задоволенні клопотань про витребування і дослідження додаткових доказів та допиту експертів, позбавлені підстав.

Твердження захисника Солошенко Л.Є. про те, що вирок підписано неповноважним складом суду, оскільки у вступній його частині зазначено, що кримінальне провадження розглядалося у складі суддів: Янголя Є.В., Шершака М.Г. та

Капкіна О.Б., а вирок підписаний суддею Шершаком М.І., є неспроможними.

Суд звертає увагу на те, що в разі потреби зазначене питання може бути вирішено судом відповідно до ст. 379 КПК самостійно або за клопотанням учасників судового провадження.

Не наведено захисником і обґрунтованих доводів на підтвердження порушення судом таємниці нарадчої кімнати під час розгляду справи у підготовчому судовому засіданні та при вирішенні питання про продовження дії запобіжного заходу

і призначення справи до розгляду. Крім того, ця обставина не є безумовною підставою для скасування судового рішення відповідно до ч. 2 ст. 412 КПК.

Призначене ОСОБА_1 покарання обрано за вимогами статей 50, 65 КК і, на переконання колегії суддів, є необхідним та достатнім для виправлення засудженого й попередження вчинення нових кримінальних правопорушень.

Апеляційний суд, належним чином перевіривши доводи в апеляційних скаргах, висновок місцевого суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення визнав обґрунтованим,

а правову кваліфікацію дій засудженого - правильною. На усі доводи в апеляціях, які аналогічні доводам у касаційних скаргах захисників, суд надав обґрунтовані відповіді. Ухвала апеляційного суду відповідає вимогам статей 370, 419 КПК.

Усупереч доводам у скаргах представника цивільного відповідача - Давиденко О.В. та захисника Солошенко Л.Є. заявлений потерпілими цивільний позов суд вирішив із додержанням норм статей глави 9 КПК (4651-17) з урахуванням положень статей 23, 1167, 1172 Цивільного кодексу України.

У частині 2 ст. 127 КПК зазначено, що шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні. Суд першої інстанції, ухвалюючи вирок, перевірив обґрунтованість позовних вимог потерпілих, встановив наявність та характер кримінального правопорушення у діях ОСОБА_1, його наслідки, обсяг і глибину душевних страждань потерпілих та належним чином вмотивував розмір відшкодування моральної шкоди, враховуючи вимоги розумності і справедливості.