634/459/17 Про таємне викрадення чужого майна, скоєне у стані алкогольного сп'яніння шляхом вільного доступу до майна - 07.04.2020 Прийняття

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження в суді апеляційної інстанції, на ухвалу Харківського апеляційного суду від 19 вересня 2019 року в кримінальних провадженнях, внесених до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017220420000449, № 12017220420000090, за обвинуваченням

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Ворожби Білопільського району Сумської області, жителя АДРЕСА_1, раніше неодноразово судимого, востаннє - за вироком Сумського районного суду Сумської області від 17 вересня 2013 року за ч. 3 ст. 185 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки 6 місяців, 14 листопада 2016 року звільненого з місць позбавлення волі після відбуття строку покарання,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 185 КК.

Зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій і встановлені ними обставини

За вироком Сахновщинського районного суду Харківської області від 24 квітня 2018 року ОСОБА_1 визнано винуватим та засуджено за ч. 2 ст. 185 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки 6 місяців.

На підставі ст. 75 КК ОСОБА_1 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 3 роки та покладено на нього обов`язки, передбачені пунктами 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК.

Вирішено питання щодо процесуальних витрат та речових доказів у кримінальному провадженні.

За вироком суду ОСОБА_1 визнано винуватим у тому, що він 6 квітня 2017 року близько 10 години, перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, на території Сахновщинської ЦРЛ на вул. Тарасів Шлях, 75 в смт Сахновщина Харківської області, діючи з корисливих мотивів, таємно, умисно та протиправно шляхом вільного доступу скоїв крадіжку велосипеда марки "Україна", який належить ОСОБА_2, вартість якого згідно з висновком судово-товарознавчої експертизи від 27 квітня 2017 року № 1791 становить 410 грн, після чого зник із місця скоєння злочину. Скористався викраденим на власний розсуд, завдавши потерпілому матеріального збитку на вказану суму.

Крім того, 13 грудня 2017 року близько 18:30 ОСОБА_1, перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, біля магазину "Оріль" на вул. Південновокзальна, 6 в смт Сахновщина, за аналогічних обставин умисно, таємно шляхом вільного доступу вчинив крадіжку велосипеда марки "Lion Deepak", який належить ОСОБА_3, вартість якого згідно з висновком судово-товарознавчої експертизи від 4 січня 2018 року № 5801 становить 800 грн, після чого з місця скоєння злочину зник. Скористався викраденим на власний розсуд, завдавши потерпілій матеріальний збиток на вказану суму.

Апеляційний суд ухвалою від 19 вересня 2019 року вирок місцевого суду щодо ОСОБА_1 залишив без зміни, а апеляційну скаргу прокурора - без задоволення.

Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі прокурор, не оспорюючи доведеності винуватості та правильності кваліфікації дій ОСОБА_1, посилається на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінальних правопорушень та особі засудженого через м`якість, ставить питання про скасування ухвали апеляційного суду і призначення нового розгляду в суді апеляційної інстанції. Вважає вирок місцевого суду в частині призначення ОСОБА_1 покарання із застосуванням положень ст. 75 КК необґрунтованим і вказує на те, що з огляду на конкретні обставини справи та дані про особу засудженого призначене йому покарання не сприятиме його виправленню й попередженню вчинення нових злочинів. Зазначає, що суд апеляційної інстанції при залишенні апеляційної скарги прокурора без задоволення, в якій він не погоджувався з призначеним ОСОБА_1 покаранням із застосуванням положень ст. 75 КК, всупереч вимогам ст. 419 КПК не перевірив належним чином усіх наведених у скарзі доводів та обґрунтованих відповідей на них не дав і безпідставно залишив вирок місцевого суду без зміни.

Позиції учасників судового провадження

Прокурор підтримав касаційну скаргу прокурора та просив її задовольнити.

Мотиви Суду

Відповідно до ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення у межах касаційної скарги. При цьому він перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правильність правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Висновки судів обох інстанцій щодо винуватості ОСОБА_1 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 185 КК, за обставин, установлених у вироку, ґрунтуються на доказах, досліджених у порядку ч. 3 ст. 349 КПК, у тому числі на показаннях засудженого, який визнав вину у скоєнні інкримінованих йому діянь, і в касаційній скарзі не заперечуються.

Відповідно до загальних засад призначення покарання, визначених у ст. 65 КК, суд при виборі покарання зобов`язаний враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного, обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Статтею 75 КК передбачено, зокрема, що в разі, якщо суд при призначенні покарання у виді позбавлення волі на строк не більше п`яти років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Призначаючи ОСОБА_1 покарання, суд першої інстанції врахував характер і ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, які відповідно до ст. 12 КК відносяться до категорії злочинів середньої тяжкості, дані про особу засудженого, який працює неофіційно, має постійне місце проживання, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, раніше неодноразово був судимий, востаннє - за вироком Сумського районного суду Сумської області від 17 вересня 2013 року за ч. 3 ст. 185 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки 6 місяців та 14 листопада 2016 року був звільнений із місць позбавлення волі після відбуття строку покарання, а також суд урахував обставину, яка пом`якшує покарання, - щире каяття у вчиненому та обставину, що обтяжує покарання, - вчинення злочинів у стані алкогольного сп`яніння.

Все наведене у своїй сукупності місцевий суд розцінив як обставини, які дають можливість виправлення ОСОБА_1 без відбування покарання, у зв`язку з чим дійшов висновку про наявність достатніх підстав для призначення покарання із застосуванням ст. 75 КК та звільнення підсудного від відбування покарання з випробуванням, а також зі встановленням іспитового строку тривалістю 3 роки.

Однак із таким рішенням колегія суддів погодитися не може та вважає, що його прийнято без урахування належним чином конкретних обставин кримінального провадження, даних про особу ОСОБА_1, який раніше неодноразово був судимий, у тому числі й за вчинення корисливих злочинів, через короткий проміжок часу (приблизно через 4 місяці) після звільнення з місць позбавлення волі знову скоїв перший умисний корисливий злочин середньої тяжкості - 6 квітня 2017 року крадіжка велосипеда, який належить потерпілому ОСОБА_2, а надалі, під час розгляду обвинувального акту за цим злочином у місцевому суді, вчинив ще один аналогічний злочин - 13 грудня 2017 року крадіжка велосипеда, який належить потерпілій ОСОБА_3, що свідчить про схильність засудженого до вчинення злочинів проти власності та про відсутність позитивних змін у його поведінці.

Крім того, ОСОБА_1 офіційно не працює, не має родини та міцних соціальних зав`язків, які б могли сприяти його перевихованню без ізоляції від суспільства, а те, що засуджений неофіційно працевлаштуваний та має законне джерело доходу, на що місцевий суд послався як на підставу для призначення ОСОБА_1 покарання із застосуванням положень ст. 75 КК, не запобігло вчиненню ним корисливих злочинів.

У ході апеляційного розгляду суд апеляційної інстанції не надав належної оцінки наведеним обставинам, на яких наголошував в апеляційній скарзі прокурор, а тому ухвалу апеляційного суду не можна вважати вмотивованою, обґрунтованою та такою, що відповідає вимогам ст. 419 КПК.

Колегія суддів вважає, що вказана у вироку місцевого суду обставина, що пом`якшує покарання обвинуваченого, а також дані про його особу, які визнано підставами для застосування положень ст. 75 КК, не є достатніми для звільнення ОСОБА_1 від відбування покарання з випробуванням.

З урахуванням наведених вище обставин колегія суддів дійшла висновку, що застосування у цьому випадку інституту звільнення від відбування покарання з випробуванням не відповідає принципам законності та справедливості покарання, а тому звільнення ОСОБА_1 від призначеного покарання на підставі ст. 75 КК та встановлення іспитового строку не є достатнім і необхідним для виправлення останнього.

Отже, призначення ОСОБА_1 покарання із застосуванням положень ст. 75 КК слід вважати неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність та, як наслідок, м`яким покаранням.

За таких обставин касаційна скарга прокурора підлягає задоволенню, а ухвала суду апеляційної інстанції - скасуванню на підставі пунктів 1, 2 ч. 1 ст. 438 КПК з призначенням нового розгляду в суді апеляційної інстанції, під час якого суд повинен ретельно, використовуючи усі процесуальні можливості та дотримуючись положень процесуального закону, перевірити доводи, наведені в апеляційній скарзі сторони обвинувачення, та ухвалити законне, обґрунтоване й умотивоване рішення.