Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого: Бившевої Л.І.,

суддів: Веденяпіна О.А., Олендера І.Я.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Шахтарської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області

на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 01 грудня 2010 року

та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 01 лютого 2011 року

у справі № 2а-23730/10/0570

за позовом Державного підприємства "Шахтарськантрацит"

до Шахтарської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області

про скасування податкового повідомлення-рішення в частині, -

Державне підприємство "Шахтарськантрацит" (далі - позивач) звернулось до суду з позовом до Шахтарської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області (далі - відповідач) про скасування податкового повідомлення-рішення від 13 жовтня 2010 року № 0005131543/1/686 в частині нарахування штрафу у розмірі 134342,92 грн.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 01 грудня 2010 року позов був задоволений. Визнано недійсним податкове повідомлення-рішення Шахтарської ОДПІ № 0005131543/1/686 № 13 жовтня 2010 року в частині нарахування штрафу у розмірі 134342,92 грн.

Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 01 лютого 2011 року постанову Донецького окружного адміністративного суду від 01 грудня 2010 року було залишено без змін.

В касаційній скарзі Шахтарська ОДПІ Донецької області, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального права, просить скасувати постанову Донецького окружного адміністративного суду від 01 грудня 2010 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 01 лютого 2011 року і ухвалити нове судове рішення, яким у задоволені позовних вимог відмовити повністю.

У запереченні на касаційну скаргу ДП "Шахтарськантрацит", посилаючись на те, що постанова Донецького окружного адміністративного суду від 01 грудня 2010 року та ухвала Донецького апеляційного адміністративного суду від 01 лютого 2011 року є законними та обґрунтованими, а положення касаційної скарги жодним чином це не спростовують, просить відмовити в задоволенні касаційної скарги та залишити без змін рішення судів першої та апеляційної інстанцій.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі касаційної скарги, дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

Шахтарська ОДПІ провела невиїзну документальну перевірку ДП "Шахтарськантрацит" питань дотримання граничних термінів сплати збору за геологорозвідувальній роботи за період: 3 квартал 2007 року по строку 19 листопада 2007 року, 4 квартал 2007 року по строку сплати 19 лютого 2008 року, 1 квартал 2008 року по строку 20 травня 2008 року, за результатами якої був складений акт № 1057/15/32299510 від 16 серпня 2010 року.

За висновками акта перевірки, позивачем були порушені вимоги пункту 13.1 Порядку встановлення нормативів збору за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету, та його справляння справляння, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 січня 1999 року № 115 (115-99-п) , підпункту 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", які полягали у несвоєчасній сплаті податкових зобов'язань зі збору за геологорозвідувальній роботи із затримкою понад 90 днів у сумі 441645,18 грн.

13 жовтня 2010 року Шахтарська ОДПІ на підставі вказаного акта перевірки прийняла податкове повідомлення-рішення № 0005131543/1/686, яким на підставі підпункту 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" за затримку більше 90 календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання за платежем: збір за геологорозвідувальні роботи у розмірі 441645,18 грн. застосувала до ДП "Шахтарськантрацит" штраф у розмірі 50 % у сумі 220822,59 грн.

Вказане податкове повідомлення-рішення оскаржувалось в частині нарахування штрафу у розмірі 134342,92 грн.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що норма пункту 7.7 статті 7 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" не встановлює право чи обов'язок саме органу державної податкової служби якимось чином змінювати податкові зобов'язання, в рахунок сплати яких платник податків спрямував кошти.

Колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, з огляду на наступне.

Згідно пункту 1.5 статті 1 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) штрафна санкція (штраф) - плата у фіксованій сумі або у вигляді відсотків від суми податкового зобов'язання (без урахування пені та штрафних санкцій), яка справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним правил оподаткування, визначених відповідними законами.

Відповідно до положень підпункту 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі десяти відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці від 31 до 90 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі двадцяти відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі п'ятдесяти відсотків погашеної суми податкового боргу.

Отже, для застосування цього штрафу необхідна наявність двох підстав: 1) наявність узгодженої суми податкового зобов'язання; 2) сплата цієї узгодженої суми податкового зобов'язання із затримкою на відповідну кількість календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання.

Ці факти мають бути належним чином встановлені податковим органом. Інших підстав для застосування штрафу не передбачено.

Пунктом 7.7 статті 7 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначений принцип рівності бюджетних інтересів. Установлено, що податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) - у рівних пропорціях.

Підпунктом 7.1.1 пункту 7.1 статті 7 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що джерелами самостійної сплати податкових зобов'язань або податкового боргу платника податку є будь-які власні кошти такого платника податку. Отже, грошовий платіж є єдиною формою сплати податкових зобов'язань і погашення податкового боргу.

Згідно з пунктом 6 статті 7 Закону України "Про Національний банк України" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) Національний банк України визначає систему, порядок і форми платежів.

Відповідно до пункту 1.7 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21 січня 2004 року № 22 (z0377-04) (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученнями власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 цієї Інструкції) або на підставі платіжних вимог стягувачів у разі примусового списання коштів згідно з главою 5 цієї Інструкції. При цьому згідно з пунктом 3.8 зазначеної Інструкції реквізит "Призначення платежу" платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення "Призначення платежу". Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність установленим вимогам лише за зовнішніми ознаками.

Колегія суддів відзначає, що право визначати призначення платежу відповідно до чинного законодавства України належить виключно платнику.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією (254к/96-ВР) та законами України. Законом України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (2181-14) (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), який є спеціальним законом з питань оподаткування і установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків, визначено вичерпний перелік заходів, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу. Серед таких заходів немає зміни призначення платежу, самостійно визначеного платником податків.

Таким чином, у разі недотримання платником податків порядку погашення податкового боргу та виконання податкових зобов'язань, передбаченого пунктом 7.7 статті 7 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), податковий орган не наділений правом чи обов'язком змінювати призначення платежу, визначене платником податків.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, позивачем було своєчасно сплачені до державного бюджету узгоджені суми податкового зобов'язання за платежем: плата зі збору за геологорозвідувальні роботи за 3 квартал 2007 року, 4 квартал 2007 року, 1 квартал 2008 року, проте податковий орган самостійно скерував зазначені платежі в рахунок погашення податкового боргу позивача за попередні податкові періоди.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про неправомірність оспорюваного податкового повідомлення-рішення в частині нарахування позивачу штрафу у розмірі 134342,92 грн. та наявність підстав для його скасування в цій частині.

Доводи касаційної скарги вищевикладеного не спростовують.

Відповідно до частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи вищевикладене, касаційна скарга Шахтарської ОДПІ Донецької області підлягає залишенню без задоволення, а постанова Донецького окружного адміністративного суду від 02 лютого 2011 року та ухвала Донецького апеляційного адміністративного суду від 16 березня 2011 року підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210, 220, 220-1, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

Касаційну скаргу Шахтарської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області залишити без задоволення, а постанову Донецького окружного адміністративного суду від 01 грудня 2010 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 01 лютого 2011 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.