147/297/17 Про визнання особи невинуватим у скоєнні злочину, передбаченого ст. 246 КК України, та виправдання у зв`язку з недоведеністю скоєння ним зазначеного кримінального правопорушення - 06.02.2020 Прийняття

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 на ухвалу Вінницького апеляційного суду від 07 серпня 2019 року у кримінальному провадженні № 12017020300000061 від 08 березня 2017 року за обвинуваченням

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця та мешканця АДРЕСА_1 ),

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 246 КК України.

Зміст оскаржуваного судового рішення і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

За вироком Чечельницького районного суду Вінницької області від 18 вересня 2018 року ОСОБА_1 визнано невинуватим у вчиненні злочину, передбаченого ст. 246 КК України, та виправдано у зв`язку з недоведеністю вчинення ним вказаного кримінального правопорушення.

Згідно з вироком ОСОБА_1 обвинувачувався в тому, що він, перебуваючи біля лісової ділянки квартал № 22 виділ №10 на території Летківської сільської ради за межами с. Летківка Тростянецького району Вінницької області, що перебуває у постійному користуванні Вінницького обласного комунального спеціалізованого лісогосподарського підприємства "Віноблагроліс" (далі - ВОКСЛП "Віноблагроліс"), усвідомлюючи, що своїми діями заподіює шкоду довкіллю, для особистих потреб вчинив незаконну порубку восьми дерев породи акація на вказаній лісовій ділянці, чим заподіяв Тростянецькому районному комунальному агролісогосподарству дочірньому підприємству ВОКСЛП "Віноблагроліс" "Тростянецький "Райагроліс" майнової шкоди на загальну суму 24 714 грн.

Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 07 серпня 2019 року апеляційні скарги прокурора та представника потерпілого задоволено частково, вирок місцевого суду скасовано, а кримінальне провадження закрито у зв`язку з набранням чинності законом, яким скасовано кримінальну відповідальність за діяння, вчинене ОСОБА_1 .

Вимоги, викладені у касаційній скарзі, та узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить ухвалу апеляційного суду скасувати та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

На обгрунтування своїх вимог ОСОБА_1 вказує, що апеляційний суд, скасовуючи рішення місцевого суду, зробив неправильний висновок про те, що на момент ухвалення вироку від 18 вересня 2018 року діяла редакція Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо збереження українських лісів та запобігання незаконному вивезенню необроблених лісоматеріалів" від 06 вересня 2018 року № 2531-VIII (2531-19) (далі - Закон № 2531-VIII (2531-19) ), згідно з якою інкриміноване йому діяння не було кримінально карним. При цьому зазначає, що відповідно до п. 1 Прикінцевих положень Закону № 2531-VIII (2531-19) цей нормативно-правовий акт вступає в законну силу з 01 січня 2019 року, а тому застосування норм цього закону є безпідставним, а скасування вироку - незаконним.

Позиції інших учасників судового провадження

Від учасників судового провадження заперечень на касаційну скаргу засудженого не надходило.

У судовому засіданні прокурор не заперечувала щодо задоволення поданої касаційної скарги, вважала, що вона підлягає до задоволення.

Заслухавши суддю-доповідача, з`ясувавши позиції учасників судового провадження, перевіривши наведені в касаційній скарзі доводи та дослідивши матеріали кримінального провадження, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню на таких підставах.

Мотиви суду

Згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального й процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскаржуваному судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Відповідно до ч. 1 ст. 438 КПК України однією з підстав для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.

За ч. 2 ст. 438 КПК України у зв`язку з наявністю підстави, зазначеної у п.1 ч. 1 вказаної статті, суд касаційної інстанції має керуватися ст. 412 цього Кодексу.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 412 КПК України істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.

Кримінальне провадження щодо ОСОБА_1 судом апеляційної інстанції розглянуто з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону з огляду на наступне.

Положеннями статей 370, 419 КПК України передбачено, що ухвала апеляційного суду має бути законною, обґрунтованою і вмотивованою.

Відповідно до вимог ст. 370 КПК України законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Суд апеляційної інстанції має перевірити рішення суду першої інстанції з точки зору його законності й обґрунтованості, що передбачає оцінку його відповідності нормам матеріального та процесуального права, фактичним обставинам справи, а також дослідженим у судовому засіданні доказам.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 407 КПК України апеляційний суд переглядає судові рішення в межах апеляційної скарги і за наслідками її розгляду має право залишити вирок або ухвалу без змін.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 419 КПК України ухвала суду апеляційної інстанції, з-поміж іншого, складається з мотивувальної частини із зазначенням: короткого змісту вимог апеляційної скарги і судового рішення суду першої інстанції; узагальнених доводів особи, яка подала апеляційну скаргу; узагальненого викладу позиції інших учасників судового провадження; встановлених судом першої інстанції обставин; встановлених судом апеляційної інстанції обставин з посиланням на докази, а також мотивів визнання окремих доказів недопустимими чи неналежними; мотивів, з яких суд апеляційної інстанції виходив при постановленні ухвали, і положення закону, яким він керувався.

Разом з тим, зі змісту статей 7, 419 КПК України у їх взаємозв`язку вбачається, що апеляційний суд зобов`язаний перевірити всі доводи, наведені в апеляційних скаргах, врахувати позицію сторін кримінального провадження і учасників судового розгляду, дати у своєму рішенні на них вичерпну відповідь та у випадку незгоди з ними зазначити підстави їх необґрунтованості.

Колегія суддів вважає, що вказаних вимог кримінального процесуального закону апеляційним судом повністю не дотримано.

Як убачається з матеріалів кримінального провадження, вироком Чечельницького районного суду Вінницької області від 18 вересня 2018 року ОСОБА_1 визнано невинуватим у вчиненні злочину, передбаченого ст. 246 КК України, та виправдано у зв`язку з недоведеністю вчинення ним вказаного кримінального правопорушення.

Не погоджуючись із вироком місцевого суду, прокурор Юзько О.В. та представник потерпілого лісничого ДП "Тростянецький "Райагроліс" ВОКСЛП "Віноблагроліс" Дохненко В.О. оскаржили його в апеляційному порядку.

Натомість в ухвалі апеляційного суду хоча і відображено доводи апеляційних скарг прокурора та представника потерпілого про винуватість ОСОБА_1 в інкримінованому йому злочині та перераховано доводи про істотні порушення вимог КПК (4651-17) , на які посилаються апелянти, однак відповідей на них не надано взагалі. При цьому апеляційний суд, мотивуючи своє рішення, обмежився лише вирішенням питання про необхідність закриття кримінального провадження відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 284 КПК України.

Крім того, в ході касаційного розгляду встановлено, що апеляційний суд, задовольнивши апеляційні скарги прокурора та представника потерпілого частково, ухвалою скасував виправдувальний вирок місцевого суду щодо ОСОБА_1, а кримінальне провадження на підставі п. 4 ч. 1 ст. 284 КПК України закрив.

Однак, із таким висновком апеляційного суду колегія суддів не погоджується, виходячи з наступного.

За змістом статей 408, 420 КПК України погіршення становища обвинуваченого можливе лише при ухваленні судом апеляційної інстанції свого вироку, а при постановленні ухвали не допускається.

Так, відповідно до вимог ч. 1 ст. 420 КПК України, суд апеляційної інстанції скасовує вирок суду першої інстанції і ухвалює свій вирок у разі: необхідності застосування закону про більш тяжке кримінальне правопорушення чи збільшення обсягу обвинувачення; необхідності застосування більш суворого покарання; скасування необґрунтованого виправдувального вироку суду першої інстанції; неправильного звільнення обвинуваченого від відбування покарання.

Водночас за приписами ч. 2 ст. 421 КПК України, виправдувальний вирок, ухвалений судом першої інстанції, може бути скасований лише у разі, якщо апеляційну скаргу подав прокурор, потерпілий чи його представник, а також на підставі апеляційної скарги обвинуваченого, його захисника з мотивів і підстав виправдання.

Враховуючи вищевказане, колегія суддів дійшла висновку, що суд апеляційної інстанції у порушення вимог, передбачених статтями 408, 420, 421 КПК України, ухвалою скасувавши виправдувальний вирок щодо ОСОБА_1, погіршив його становище, що суперечить вимогам кримінального процесуального закону та є неприпустимим.

За таких обставин колегія суддів касаційного суду не може визнати ухвалу апеляційного суду законною та такою, що відповідає вимогам КПК (4651-17) , у зв`язку з чим касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню, а зазначене рішення апеляційного суду - скасуванню з призначенням нового розгляду в суді апеляційної інстанції, під час якого належить урахувати викладене, усунути вказані порушення та ухвалити законне й обґрунтоване судове рішення.