442/7809/15-к Про грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства та встановлених норм поведінки у громадському місці, та умисне заподіяння тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості - 30.01.2020 Прийняття

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 на ухвалу Львівського апеляційного суду від 25 лютого 2019 року у кримінальному провадженні № 12015140110001292 за обвинуваченням

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя АДРЕСА_1,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 122 та ч. 1 ст. 296 Кримінального кодексу України (далі - КК).

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

За вироком Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 24 травня 2018 року ОСОБА_1 визнано винуватим та засуджено:

- за ч. 1 ст. 122 КК до покарання у виді обмеження волі на строк 2 роки;

- за ч. 1 ст. 296 КК до покарання у виді штрафу у розмірі 500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 8500 грн.

На підставі ст. 70 КК за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначено ОСОБА_1 покарання у виді 2 років обмеження волі. Відповідно до ст. 75 КК звільнено ОСОБА_1 від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 рік та покладено обов`язки, передбачені ст. 76 КК.

Звільнено ОСОБА_1 від відбування призначеного покарання на підставі п. "в" ст. 1 Закону України від 22 грудня 2016 року № 1810-VIII "Про амністію у 2016 році".

Цивільний позов потерпілого ОСОБА_2 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь потерпілого 1676,8 грн у рахунок відшкодування матеріальної шкоди та 5000 грн у рахунок відшкодування моральної шкоди. В решті позовних вимог відмовлено.

Місцевий суд установив, що ОСОБА_1 21 червня 2015 року в приміщенні Народного дому у с. Рибник Дрогобицького району Львівської області, грубо порушуючи громадський порядок з мотивів явної неповаги до суспільства та встановлених норм поведінки у громадському місці, що супроводжувалося особливою зухвалістю, з малозначного приводу розпочав бійку з ОСОБА_2 під час якої завдав останньому тілесних ушкоджень.

Він же, близько 23:00 того ж дня та у тому ж місці, з хуліганських мотивів завдав ОСОБА_2 удар кулаком в обличчя, внаслідок чого спричинив йому середньої тяжкості тілесних ушкоджень у вигляді перелому нижньої щелепи зліва.

При перегляді вироку Львівський апеляційний суд ухвалою від 25 лютого 2019 року це рішення змінив у частині вирішення цивільного позову ОСОБА_2 та ухвалив нове рішення, яким цивільний позов потерпілого задовольнив повністю. Стягнув з ОСОБА_1 на його користь 50 000 грн у рахунок відшкодування моральної шкоди та 5 000 грн витрат на правову допомогу, а всього (з урахуванням стягнутих місцевим судом 1676,8 грн у рахунок відшкодування матеріальної шкоди) 56 676, 8 грн. У решті залишив вирок без змін.

Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1 просить змінити ухвалу апеляційного суду та зменшити розмір відшкодувань, які підлягають стягненню з нього на користь потерпілого.

На думку засудженого, суд апеляційної інстанції всупереч вимогам статей 129, 419 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК (4651-17) ) своє рішення про збільшення суми стягнень на користь потерпілого ОСОБА_2 належним чином не вмотивував і обмежився лише цитуванням фраз наведених у цивільному позові останнього, а тому вважає, що постановлена цим судом ухвала не відповідає вимогам статей 370 та 419 КПК.

Позиція учасників судового провадження в суді касаційної інстанції

Прокурор просив залишити касаційну скаргу без задоволення, а ухвалу апеляційного суду без змін.

Інших учасників було належним чином повідомлено про час та місце касаційного розгляду однак вони в судове засідання не прибули.

Мотиви Суду

Колегія суддів (далі - Суд), заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи, наведені у касаційній скарзі, дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає зважаючи на таке.

За правилами ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судових рішень судом касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.

Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень та кваліфікація його дій у касаційній скарзі не оспорюються.

Відповідно до вимог ст. 128 КПК потерпілий у кримінальному провадженні має право заявити цивільний позов.

Цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається за правилами визначеними КПК (4651-17) з дотриманням норм та положень Цивільного процесуального кодексу України (1618-15) та Цивільного кодексу України (435-15) (далі - ЦК).

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, потерпілий ОСОБА_2 у підготовчому судовому засіданні подав цивільний позов про відшкодування матеріальної та моральної шкоди до ОСОБА_1, просив стягнути з нього 1676,8 грн витрачених на лікування, 50 000 грн у рахунок відшкодування моральної шкоди та 5 000 грн витрат пов`язаних з оплатою правової допомоги.

Місцевий суд задовольнив цей позов частково.

У своїй апеляційній скарзі представник потерпілого адвокат Крамар М. М. поряд з іншими вимогами просив вирок в частині вирішення цивільного позову потерпілого змінити та задовольнити його повністю.

Суд апеляційної інстанції, розглянувши апеляційну скаргу в межах своїх повноважень та із дотриманням вимог кримінального процесуального закону, перевіривши матеріали справи, дійшов умотивованого висновку про необхідність збільшення розміру сум, які підлягають стягненню на користь потерпілого.

Так, відповідно до ч. 2 ст. 23 ЦК моральна шкода, зокрема, може полягати у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я, в душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

З матеріалів провадження вбачається, що в результаті протиправних дій ОСОБА_1 потерпілому ОСОБА_2 було завдано середньої тяжкості тілесних ушкоджень, а саме зламу нижньої щелепи зліва на рівні кута і в ділянці 44-45 зубів, які спричинили тривалий розлад здоров`я (потерпілий більше 3-х тижнів перебував на стаціонарному лікуванні, з 22 червня по 14 липня 2015 року) та порушення жувальної функції, постійний больовий синдром нижньої щелепи, що супроводжувалося для потерпілого фізичним болем і муками, призвело до порушення його нормального ритму життя та прикладання додаткових зусиль для організації відновлення втрачених соціальних зв`язків, облаштування побуту по новому, обмежень у харчуванні, унаслідок чого потерпілий відчував душевних страждань.

Враховуючи це колегія суддів вважає, що суд апеляційної інстанції обґрунтовано збільшив розмір моральної шкоди, яка підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь потерпілого з 5 000 грн до 50000 грн.

Необґрунтованими є посилання засудженого в касаційній скарзі про безпідставне стягнення апеляційним судом з нього на користь потерпілого ОСОБА_2 витрат пов`язаних із наданням правової допомоги.

Питання щодо процесуальних витрат у кримінальному провадженні врегульовано главою 8 КПК (4651-17) . Перелік видів таких витрат міститься у ст. 118 цього Кодексу, а їх розподіл регламентовано ст. 124 КПК.

За правилами вказаної норми у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь потерпілого всі здійснені ним документально підтверджені процесуальні витрати.

Як вбачається з матеріалів провадження, між потерпілим ОСОБА_2 та адвокатом Крамарем Ю . М. 27 листопада 2015 року було укладено договір про представництво інтересів та надання правової допомоги. Згідно додатку № 1 до договору гонорар адвоката складає 5000 грн (т. 1, а. к. п 51-52), і ці кошти, як зазначено в Акті виконаних робіт від 27 листопада 2015 року, були сплачені потерпілим (т. 1, а. к. п. 53).

Отже, рішення апеляційного суду про стягнення з засудженого на користь потерпілого ОСОБА_2 понесених ним процесуальних витрат у кримінальному провадженні ґрунтується на вимогах закону і є правильним.

Ухвала апеляційного суду є належно обґрунтованою та вмотивованою і за змістом відповідає вимогам статей 370, 374 та 419 КПК, у ній зазначено відповідні підстави та положення закону, якими керувався цей суд при постановленні свого рішення.

Викладені у касаційній скарзі засудженого ОСОБА_1 доводи не спростовують правильності висновків суду апеляційної інстанції, викладених в оскаржуваному судовому рішенні, і не ставлять під сумнів його законність.

Під час перевірки матеріалів кримінального провадження судом касаційної інстанції не встановлено таких порушень норм матеріального чи процесуального права, які можуть тягнути за собою зміну або скасування оспорюваного судового рішення, а тому підстав для задоволення касаційної скарги засудженого колегія суддів не вбачає.