ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 січня 2020 року
м. Київ
справа № 281/941/17
провадження № 51-4784 км 19
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати
Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого судді Марчук Н.О.,
суддів Лагнюка М.М., Маринича В.К.,
за участю:
секретаря
судового засідання Медицької У.І.,
прокурора Кулаківського К.О.,
захисника Ігнатенка М.П. (у режимі відеоконференції),
розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження за касаційною скаргою захисника Ігнатенка М.П. на вирок Лугинського районного суду Житомирської області від 17 січня 2019 року та ухвалу Житомирського апеляційного суду від 10 червня 2019 року стосовно
ОСОБА_1,
ІНФОРМАЦІЯ_1,
Уродженця та жителя
АДРЕСА_1 ),
засудженого за вчинення злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Лугинського районного суду Житомирської області від 17 січня 2019 року ОСОБА_1 засуджено за вчинення злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, до покарання у виді обмеження волі на строк 3 роки, з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки.
На підставі ст. 75 КК України звільнено ОСОБА_1 від відбування призначеного основного покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки з покладенням на нього обов`язків, передбачених ч. 1 ст. 76 КК України.
Цивільні позови потерпілих ОСОБА_2 та ОСОБА_3 задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 та ОСОБА_3 по 60 000 грн кожному на відшкодування моральної шкоди та по 14 262 грн кожному - понесених судових витрат.
Ухвалою Житомирського апеляційного суду від 10 червня 2019 року змінено вирок суду першої інстанції стосовно ОСОБА_1 у частині призначеного покарання.
Звільнено ОСОБА_1 від покарання, призначеного судом першої інстанції, у виді 3 років позбавлення волі, з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки, якого на підставі ст. 75 КК України звільнено від відбування призначеного основного покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки з покладенням на якого обов`язків, передбачених ч. 1 ст. 76 КК України, на підставі п. 2 ч. 1 ст. 49 КК України.
У решті вирок суду першої інстанції залишено без зміни.
За вироком суду ОСОБА_1 визнано винуватим у тому, що він 29 травня 2016 року, не маючи права на керування транспортним засобом відповідної категорії, під час керування технічно справним мотоциклом "JAWA", державний номер НОМЕР_1, який належить ОСОБА_4, поблизу будинку № 15 на вул. Рози Люксембург у смт Лугини Лугинського району Житомирської області, у порушення вимог п. 2.3 "б", 10.1 Правил дорожнього руху проявив неуважність до дорожньої обстановки та її зміни, перед зміною напрямку руху не переконався, що це буде безпечним і не створить перешкоди або небезпеки іншим учасникам руху, змінив напрямок руху керованого ним транспортного засобу ліворуч, внаслідок чого виїхав на ліве узбіччя, що за межами проїзної частини, де здійснив наїзд на пішоходів ОСОБА_3 та ОСОБА_2, які рухались у попутному напрямку. У результаті дорожньо-транспортної пригоди потерпілі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 отримали тілесні ушкодження середнього ступеню тяжкості.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник Ігнатенко М.П., не погоджуючись із судовими рішеннями через істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить їх скасувати, звільнити ОСОБА_1 від кримінальної відповідальності на підставі п. 2 ч. 1 ст. 49 КК України, кримінальне провадження закрити та залишити без розгляду цивільні позови потерпілих. Свої вимоги захисник мотивує тим, що суд апеляційної інстанції, правильно пославшись на норми закону та встановивши підстави для їх застосування, безпідставно не звільнив ОСОБА_1 від кримінальної відповідальності на підставі п. 2 ч. 1 ст. 49 КК України із закриттям кримінального провадження. Крім того, захисник посилається на те, що суд апеляційної інстанції порушив принцип презумпції невинуватості.
На касаційну скаргу захисника потерпілими ОСОБА_2 . та ОСОБА_3. подано письмові заперечення, в яких вони просять скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без зміни.
Позиції учасників судового провадження
Захисник підтримав касаційну скаргу, просив її задовольнити, скасувати судові рішення, звільнити ОСОБА_1 від кримінальної відповідальності на підставі п. 2 ч. 1 ст. 49 КК України, кримінальне провадження закрити та залишити без розгляду цивільні позови потерпілих.
Прокурор підтримав касаційну скаргу, просив її задовольнити.
Мотиви Суду
Положеннями частин 1, 2 статті 433 КПК України передбачено, що суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин; переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Відповідно до пунктів 1, 2 ч. 1 ст. 438 КПК України підставою для скасування судового рішення судом касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.
Що стосується доводів касаційної скарги захисника про істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, то вони заслуговують на увагу з огляду на таке.
Як убачається з матеріалів кримінального провадження, ОСОБА_1 обвинувачувався у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, 29 травня 2016 року.
Злочин, передбачений ч. 1 ст. 286 КК України, відповідно до ст. 12 КК України відноситься до категорії злочинів невеликої тяжкості, за який передбачено покарання - штраф, виправні роботи, арешт чи обмеження волі, з позбавленням права керувати транспортними засобами.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 49 КК України особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею злочину і до дня набрання вироком законної сили минуло три роки - у разі вчинення злочину невеликої тяжкості, за який передбачено покарання у виді обмеження або позбавлення волі.
Обвинувачений ОСОБА_1 до початку апеляційного розгляду звернувся до суду з клопотанням про закриття кримінального провадження стосовно нього та звільнення його від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності, яку в судовому засіданні 10 червня 2019 року підтримав та надав свою згоду на звільнення на підставі п. 2 ч. 1 ст. 49 КК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 285 КПК України особа звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України у разі звільнення особи від кримінальної відповідальності суд закриває кримінальне провадження. За правилами ч. 8 указаної статті закриття кримінального провадження на підставі, передбаченій п. 1 ч. 2 цієї ж статті, не допускається лише у випадку, коли підозрюваний, обвинувачений проти цього заперечує. В цьому разі кримінальне провадження продовжується в загальному порядку, передбаченим цим Кодексом.
Суд апеляційної інстанції під час вирішення вищезазначеного клопотання ОСОБА_1, правильно пославшись на норми закону, які передбачають звільнення особи від кримінальної відповідальності та закриття кримінального провадження, дійшов необґрунтованого висновку про звільнення обвинуваченого від призначеного покарання, чим допустив істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.
Відповідно до ст. 440 КПК України суд касаційної інстанції, встановивши обставини, передбачені ст. 284 цього Кодексу, скасовує обвинувальний вирок чи ухвалу і закриває кримінальне провадження.
За таких обставин колегія суддів уважає за необхідне вирок суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції стосовно ОСОБА_1 скасувати на підставі п. 1, 2 ч. 1 ст. 438 КПК України, а кримінальне провадження стосовно нього за ч. 1 ст. 286 КК України - закрити.
Через закриття кримінального провадження цивільні позови потерпілих ОСОБА_2 та ОСОБА_3 залишаються без розгляду, проте потерпілі не позбавленні права звернення із такими позовами у порядку цивільного судочинства.
Керуючись статтями 440, 441, 442 КПК України, Суд
постановив:
Касаційну скаргу захисника Ігнатенка М.П. задовольнити.
Вирок Лугинського районного суду Житомирської області від 17 січня 2019 року та ухвалу Житомирського апеляційного суду від 10 червня 2019 року стосовно ОСОБА_1 скасувати.
На підставі п. 2 ч. 1 ст. 49 КК України звільнити ОСОБА_1 від кримінальної відповідальності у зв`язку з закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України кримінальне провадження стосовно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 286 КК України закрити.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді:
Н.О. Марчук М.М. Лагнюк В.К. Маринич