462/1029/17 Про умисне вбивство - 30.01.2020 Прийняття

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги прокурора та потерпілої ОСОБА_2 на ухвалу апеляційного суду Львівської області від 7 лютого 2018 року у кримінальному провадженні № 12016140060004472 за обвинуваченням

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Лосинець Турківського району Львівської області та жителя АДРЕСА_1,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 Кримінального кодексу України (далі - КК).

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

Вироком Залізничного районного суду м. Львова від 9 червня 2017 року ОСОБА_1 визнано винуватим та засуджено за ч. 1 ст. 115 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 12 років.

Вирішено питання про запобіжний захід, речові докази та процесуальні витрати.

Районний суд установив, що ОСОБА_1 14 грудня 2016 року приблизно о 14:20, перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, в квартирі своєї матері у м. Львові під час словесного конфлікту, що виникнув на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин, з метою вбивства умисно завдав ОСОБА_3 численних ударів молотком, табуреткою, руками та ногами у голову, обличчя і тулуб спричинивши їй тілесні ушкодження від яких вона на місці померла.

При перегляді вироку 7 лютого 2018 року Апеляційний суд Львівської області це рішення змінив, пом`якшив призначене ОСОБА_1 покарання до 7 років 6 місяців позбавлення волі. У решті залишив вирок без змін.

Вимоги касаційних скарг і узагальнені доводи осіб, які їх подали

У касаційній скарзі прокурор прокуратури Львівської області Телепко В. В., який брав участь у розгляді справи в суді апеляційної інстанції, просить скасувати ухвалу апеляційного суду і призначити новий розгляд у цьому суді через неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого через м`якість.

На думку прокурора, в оскаржуваному рішенні апеляційний суд не обґрунтував належним чином свого висновку про суворість покарання призначеного ОСОБА_1 судом першої інстанції та не навів переконливих мотивів щодо можливості його виправлення у більш короткий термін. Вважає, що за встановлених судом обставин та даних про особу засудженого необхідним та достатнім буде лише покарання у виді позбавлення волі на строк визначений місцевим судом.

Також прокурор вважає, що при ухваленні рішення апеляційний суд безпідставно застосував до ОСОБА_1 положення ч. 5 ст. 72 КК у редакції Закону України "Про внесення зміни до Кримінального кодексу України щодо удосконалення порядку зарахування судом строку попереднього ув`язнення у строк покарання" від 26 листопада 2015 року № 838-VIII (838-19) (далі - Закон № 838-VIII (838-19) ) та неправильно зарахував йому в строк покарання термін попереднього ув`язнення після 20 червня 2017 року з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.

З огляду на це прокурор стверджує, що ухвала апеляційного суду прийнята без додержання вимог статей 50, 65 КК та за змістом не відповідає положенням статей 370, 419 Кримінального процесуального кодексу (далі - КПК (4651-17) ), а тому підлягає скасуванню.

Потерпіла ОСОБА_2 у касаційній скарзі просить скасувати ухвалу апеляційного суду і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції у зв`язку з невідповідністю визначеного ОСОБА_1 покарання ступеню тяжкості вчиненого злочину та даним про його особу через м`якість.

Позиція сторін у суді касаційної інстанції

Прокурор підтримав вимоги касаційних скарг сторони обвинувачення.

Засуджений та захисник заперечили у задоволенні касаційних скарг і просили залишити ухвалу апеляційного суду без зміни.

Мотиви Суду

Заслухавши доповідь судді, пояснення сторін, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи, наведені у касаційних скаргах, колегія суддів дійшла висновку, що скарга потерпілої підлягає задоволенню, а скарга прокурора частковому задоволенню з огляду на таке.

Згідно зі ст. 370 КПК судове рішення повинно бути законним, обгрунтованим і вмотивованим. За змістом ст. 404 цього Кодексу апеляційна процедура передбачає оцінку оскаржуваного вироку на відповідність нормам матеріального та процесуального права, фактичним обставинам кримінального провадження й дослідженим у судовому засіданні доказам.

З урахуванням наведених законодавчих положень та ст. 419 КПК апеляційний суд зобов`язаний проаналізувати і співставити з наявними у справі та додатково поданими матеріалами всі доводи, наведені в апеляціній скарзі, і дати на кожен із них вичерпну відповідь, пославшись на відповідний матеріальний чи процесуальний закон.

Відповідно до положень статей 50, 65 КК особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Виходячи з принципів співмірності й індивідуалізації це покарання за своїм видом і розміром повинно бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. При виборі покарання мають значення і повинні братися до уваги обставини, які його пом`якшують та обтяжують.

Однак цих вимог закону апеляційний суд у повній мірі не дотримався.

Відповідно до положень ст. 12 КК вчинений ОСОБА_1 злочин відноситься до категорії особливо тяжких.

Зі змісту оскаржуваної ухвали вбачається, що при вирішенні питання про пом`якшення засудженому покарання призначеного судом першої інстанції апеляційним судом не було дотримано вимог статей 50, 65 КК щодо правил призначення покарання та його мети.

Необхідність пом`якшити ОСОБА_1 покарання призначене місцевим судом апеляційний суд мотивував тим, що останній є особою похилого віку, свою вину визнав повністю, у скоєному щиро розкаявся, до кримінальної відповідальності притягується вперше і в судовому засіданні попросив вибачення у потерпілої.

Також, цим судом було взято до уваги медичну довідку про стан здоров`я засудженого та позитивну характеристику зі слідчого ізолятора.

Разом із тим, приймаючи таке рішення апеляційний суд не врахував у повній мірі спосіб вчинення правопорушення (нанесення множинних ударів потерпілій кулаками, ногами, молотком і табуреткою), наявність у справі обтяжуючих обставин - вчинення цього злочину засудженим у стані алкогольного сп`яніння та щодо особи похилого віку, а також позицію сторони обвинувачення, яка наполягала на його суворому покаранні.

При цьому апеляційний суд у рішенні безпідставно вказав на похилий вік ОСОБА_1, оскільки на момент розгляду справи цим судом останній його не досягнув.

Зважаючи на викладене, рішення апеляційного суду про пом`якшення засудженому покарання до рівня наближеного до мінімальної межі передбаченої санкцією кримінального закону за вказане кримінальне правопорушення суперечить вимогам статей 50 і 65 КК та не є достатньо обґрунтованим, а отже постановлене без додержання положень статей 370 та 419 КПК, що є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону.

Що стосується рішення апеляційного суду про зарахування ОСОБА_1 у строк покарання терміну його попереднього ув`язнення з 14 лютого 2016 року по 7 лютого 2018 року з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі, то таке постановлено з додержанням вимог ст. 5 КК та ч. 5 ст. 72 КК у редакції Закону № 838-VIIIта відповідає позиції Верховного Суду викладеній у постанові Великої Палати від 29 серпня 2018 року (провадження № 13-31кс18), а тому доводи прокурора в касаційній скарзі про протилежне є безпідставними.

За правилами ст. 438 КПК неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та істотне порушення вимог кримінального процесуального закону є підставами для скасування судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції.

Тому колегія суддів вважає необхідним касаційну скаргу потерпілої задовольнити повністю, а касаційну скаргу прокурора задовольнити частково, на підставах пунктів 1, 2 ч. 1 ст. 438 КПК ухвалу апеляційного суду скасувати і призначити новий розгляд у цьому суді.

Під час нового розгляду апеляційному суду необхідно взяти до уваги вищенаведене, ретельно перевірити доводи апеляційної скарги захисника та дотримуючись положень статей 370, 419 КПК, ухвалити законне і обґрунтоване судове рішення.

При цьому слід мати на увазі, що за тих самих фактичних обставин справи і даних про особу засудженого та відсутності інших пом`якшуючих обставин, призначене ОСОБА_1 апеляційним судом покарання є м`яким.

Керуючись статтями 433, 434, 436, 438, 441, 442 КПК, Верховний Суд

Касаційну скаргу потерпілої ОСОБА_2 задовольнити повністю, а касаційну скаргу прокурора задовольнити частково.

Ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 7 лютого 2018 року щодо ОСОБА_1 скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.