489/1080/18 Про таємне викрадення чужого майна, скоєне з корисливих мотивів - 30.01.2020 Прийняття

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора на вирок Ленінського районного суду м. Миколаєва від 5 вересня 2018 року та ухвалу Миколаївського апеляційного суду від 30 січня 2019 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017150170000323, за обвинуваченням

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця м. Миколаєва, жителя АДРЕСА_1 ), такого, що не має судимості,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частинами 1, 2 ст. 185 КК.

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

Органами досудового розслідування ОСОБА_1 обвинувачувався у тому, що він 20 січня 2018 року приблизно о 22:00 знаходячись по просп. Мира, 40 у м. Миколаєві, під приводом перевіри документів, таємно, шляхом вільного доступу, викрав належні ОСОБА_2 два мобільних телефона з сім-картами, дві кредитні картки та грошові кошти, заподіявши останньому матеріальну шкоду на загальну суму 3198,98 грн.

Крім того, 1 квітня 2018 року в період часу з 10:00 до 18:20, ОСОБА_1 діючи повторно, шляхом вільного доступу, викрав з території домоволодіння розташованого на АДРЕСА_2, майно належне ОСОБА_3, заподіявши останній матеріальну шкоду на загальну суму 1000 грн.

За вироком суду ОСОБА_1 визнано невинуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частинами 1, 2 ст. 185 КК та виправдано на підставі п. 2 ч. 1 ст. 373 КПК, у зв`язку з недоведеністю вчинення ним кримінальних правопорушень.

Апеляційний суд залишив без задоволення апеляційну скаргу прокурора, а вирок районного суду - без зміни.

Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі прокурор, посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, просить скасувати судові рішення і призначити новий розгляд у суді першої інстанції. Прокурор вважає, що суд безпідставно визнав наявні у справі доказів недопустимими, пославшись на те, що досудове розслідування здійснено за відсутності захисника, оскільки, на думку прокурора, така участь, відповідно до вимог КПК (4651-17) , не була обов`язковою. Суд апеляційної інстанції всупереч вимог ч. 2 ст. 419 КПК належним чином всіх доводів апеляційної скарги прокурора не перевірив та не зазначив підстав, з яких визнав скаргу необґрунтованою.

Позиції учасників судового провадження

Прокурор вважав касаційну скаргу обґрунтованою та просив її задовольнити.

Мотиви Суду

Згідно зі ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах вимог касаційної скарги.

Відповідно до ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.

Відповідно до ч. 1 ст. 412 КПК істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.

Доводи прокурора, наведені у касаційній скарзі, про істотне порушення вимог кримінального процесуального закону під час розгляду справи судами, є обґрунтованими, з огляду на наступне.

Як убачається з матеріалів кримінального провадження, ухвалою Ленінського районного суду м. Миколаєва від 22 червня 2018 року було залучено захисника за призначенням для здійснення захисту ОСОБА_1 під час розгляду кримінального провадження. При цьому, суд зазначив, що обвинувачений має розлади психіки і поведінки, що є підставою для обов`язкової участі захисника у кримінальному провадженні.

Вироком районного суду, залишеним без зміни ухвалою апеляційного суду, ОСОБА_1 визнано невинуватим та виправдано у зв`язку з недоведеністю вчинення ним інкримінованих кримінальних правопорушень.

Обґрунтовуючи своє рішення суд зазначив, що оскільки під час досудового розслідування не було забезпечено участь захисника, яка є обов`язковою, та обвинувачення ОСОБА_1 пред`явлено без захисника, тому було порушено право обвинуваченого на захист, у зв`язку з чим суд не прийняв до уваги досліджені докази та виправдав ОСОБА_1 .

Разом з цим, на думку колегії суддів, такий висновок місцевого суду є передчасним, з огляду на нижченаведене.

Положеннями п. 3 ч. 2 ст. 52 КПК визначено, що обов`язкова участь захисника забезпечується у кримінальному провадженні, зокрема, щодо осіб, які внаслідок психічних чи фізичних вад (німі, глухі, сліпі тощо) не здатні повною мірою реалізувати свої права.

Як зазначено у правому висновку, який міститься у Постанові Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 22 квітня 2019 року

(51-7003кмо18), самі собою факти перебування осіб на спеціальних обліках й на стаціонарному лікуванні з діагнозом "розлади психіки та поведінки внаслідок вживання наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів" не можуть автоматично свідчити про нездатність обвинуваченого (засудженого) через фізичні чи психічні вади повною мірою реалізувати свої права, а отже, і про обов`язковість участі захисника в аспекті п. 3 ч. 2 ст. 52 КПК.

При здійсненні судового провадження питання про залучення захисника необхідно вирішувати виходячи з конкретних обставин справи з урахуванням установлених характеру розладів, психічного або соматичного стану здоров`я особи, особливостей її поведінки, стилю комунікації з оточуючими тощо.

Як вбачається з матеріалів справи, 21 травня 2018 року ОСОБА_1 під час підготовчого судового засідання, на запитання головуючого-судді відповів, що йому було роз`яснено права та обов`язки і він вважає за можливе призначити судовий розгляд кримінального провадження. При цьому, про порушення права на захист або необхідность призначення захисника, ОСОБА_1 заяв суду не подавав.

Під час судового розгляду в суді першої інстанції ОСОБА_1 пояснив, що суть обвинувачення йому зрозуміла, визнав себе винуватим у вчиненні інкримінованих злочинів й дав визнавальні та послідовні показання щодо обставин їх вчинення. Також, ОСОБА_1 зазначив, що не бажає щоб його інтереси представляв захисник.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 на обліку у лікаря психіатра не знаходиться, однак з 1994 року перебуває на "Д" обліку в обласному наркологічному диспансері. Діагноз: розлад психіки і поведінки внаслідок вживання опіоїдів, синдром залежності.

Проте, колегія суддів вважає, що лише наявність зазначеного діагнозу у ОСОБА_1, за відсутності підтвердження експертним шляхом нездатності особи повною мірою реалізувати свої права внаслідок психічних чи фізичних вад, що є результатом вживання опіоїдів, не є такою обставиною, що вимагає обов`язкову участь захисника в аспекті п. 3 ч. 2 ст. 52 КПК.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов передчасного висновку про те, що участь захисника у даному кримінальному провадженні, є обов`язковою, оскільки об`єктивних даних, які б свідчили про неправильне розуміння ОСОБА_1 суті висунутого обвинувачення та змісту права на захист, у матеріалах справи не містяться, а наявність довідки про перебування останнього під диспансерним наглядом із діагнозом: розлади психіки і поведінки внаслідок вживання опіоїдів, синдром залежності, не може свідчити про його нездатність повною мірою реалізовувати свої права.

Апеляційний суд залишив поза увагою вищезазначені обставини та погодився з висновком місцевого суду про недотримання стороною обвинувачення вимог КПК (4651-17) щодо обов`язкової участі захисника у даному кримінальному провадженні.

За таких обставин обидва судові рішення як такі, що постановлені з істотними порушеннями кримінального процесуального закону, які перешкодили судам ухвалити законні та обґрунтовані судові рішення, підлягають скасуванню з призначенням нового розгляду в суді першої інстанції.

Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК, Суд

Касаційну скаргу прокурора задовольнити.

Вирок Ленінського районного суду м. Миколаєва від 5 вересня 2018 року та ухвалу Миколаївського апеляційного суду від 30 січня 2019 року щодо ОСОБА_1 скасувати і призначити новий розгляд у суді першої інстанції.