Постанова
Іменем України
29 січня 2020 року
м. Київ
справа № 759/11795/18
провадження № 51-2968 км 19
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Чистика А. О.,
суддів Вус С. М., Святської О. В.,
за участю:
секретаря судового засідання Черниш А. І.,
прокурора Костюка О. С.,
потерпілого ОСОБА_1,
підозрюваного ОСОБА_2,
захисника Пенчарського А. Я.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу потерпілого ОСОБА_1 на ухвалу Святошинського районного суду м. Києва від 12 березня 2019 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 23 травня 2019 року у кримінальному провадженні,внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12013110080000179 від 03 січня 2013 року, стосовно
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця смт. Черняхів Житомирської області, який згідно матеріалів кримінального провадження зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1,
за ч. 1 ст. 122 Кримінального кодексу України.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 12 березня 2019 року звільнено ОСОБА_2 від кримінальної відповідальності за вчинення злочину, передбаченого ч. 1 ст. 122 Кримінального кодексу України (далі - КК України), на підставі ст. 49 КК України у зв`язку із закінченням строків давності. Кримінальне провадження № 12013110080000179 відносно ОСОБА_2 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України, закрито.
Згідно з цією ухвалою прокурором було направлено до суду клопотання про звільнення ОСОБА_2 від кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КК України у зв`язку із закінченням строків давності. Так, ОСОБА_2 03 квітня 2010 року близько 09 години 00 хвилин, перебуваючи на робочому місці своєї дружини в кіоску, розподіленому на дві частини, зробив зауваження власнику другої половини кіоску потерпілому ОСОБА_1 з приводу того, що в приміщенні кіоску постійно присутній запах клею, який негативно впливає на його вагітну дружину. Між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розпочався словесний конфлікт, в ході якого ОСОБА_2 завдав декілька ударів кулаками рук в обличчя потерпілому, в результаті чого ОСОБА_1 отримав тілесні ушкодження, які належать до тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості. Після цього правою ногою завдав одного удару в пахову ділянку ОСОБА_1, чим спричинив потерпілому тілесне ушкодження, яке належить до легких тілесних ушкоджень.
Київський апеляційний суд ухвалою від 23 травня 2019 року апеляційну скаргу потерпілого залишив без задоволення, а ухвалу Святошинського районного суду м. Києва від 12 березня 2019 року - без змін.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі потерпілий, посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить ухвали судів першої та апеляційної інстанції скасувати і призначити новий розгляд у суді першої інстанції. Стверджує, що прокурор не ознайомив його з клопотанням про звільнення від кримінальної відповідальності, копії цього клопотання йому не надіслав. Суд першої інстанції неповно дослідив обставини кримінального провадження, не в повному обсязі взяв до уваги викладені потерпілим у поданих клопотаннях факти. У тому числі потерпілий зазначав, що навесні 2011 року в межах кримінального провадження був здійснений допит ОСОБА_2, проте повідомлення про підозру йому вручено на той час не було. Підозру оголошено ОСОБА_2 лише у 2018 році. Вказані обставини не були перевірені судами обох інстанцій. При цьому відповідно до ч. 2 ст. 49 КК України перебіг давності зупиняється, якщо особа, яка вчинила злочин, ухилилася від досудового слідства або суду. У цьому разі особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з часу вчинення злочину минуло 15 років. Крім того, апеляційний суд не звернув уваги на порушення його прав, а також на те, що, на переконання потерпілого, йому фактично було спричинено тяжкі тілесні ушкодженням, що потребує проведення додаткової судмедекспетизи і перекваліфікації дій обвинуваченого. Своїх висновків апеляційний суд належним чином не мотивував, не навів вичерпних доводів щодо необґрунтованості апеляційної скарги.
У запереченні на касаційну скаргу захисник ОСОБА_2 - адвокат Пенчарський А. Я. вказує на те, що потерпілий не зазначає, в чому полягає істотне порушення кримінального процесуального закону, та не наводить жодного факту такого порушення судом першої чи апеляційної інстанції. Зазначає, що твердження потерпілого стосовно неправильного застосування п. 3 ч. 1 ст. 49 КК України є безпідставним, оскільки з матеріалів провадження вбачається, що ОСОБА_2 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України. Строк притягнення до кримінальної відповідальності за вчинення ОСОБА_2 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України, встановлений п. 3 ч. 1 ст. 49 КК України, закінчився. Посилається на те, що судами першої та апеляційної інстанцій при вирішенні питання про звільнення ОСОБА_2 від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України було дотримано вимоги як матеріального, так і процесуального права.
Позиції учасників судового провадження
Потерпілий ОСОБА_1 підтримав касаційну скаргу та просив її задовольнити.
Прокурор Костюк О. С. просив касаційну скаргу потерпілого залишити - без задоволення, а оскаржувані судові рішення без зміни.
Підозрюваний ОСОБА_2 та його захисник Пенчарський А. Я. проти касаційної скарги заперечували і просили її залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без зміни.
Мотиви Суду
Відповідно до приписів ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення і особі засудженого.
Згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. При цьому наділений повноваженнями лише щодо перевірки правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Вирішуючи питання про обґрунтованість доводів касаційної скарги щодо істотного порушення вимог кримінального процесуального закону, Суд виходить з такого.
Кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 122 КК України, у вчиненні якого підозрювався ОСОБА_2, є злочином середньої тяжкості.
Відповідно до пункту 3 ч. 1 ст. 49 КК України особа звільняється від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності, якщо з дня вчинення нею злочину і до дня набрання вироком законної сили минуло 5 років - у разі вчинення злочину середньої тяжкості.
Згідно із ч. 2 ст. 49 КК України перебіг давності зупиняється, якщо особа, яка вчинила злочин, ухилялася від досудового слідства або суду. У таких випадках перебіг давності відновлюється з дня з`явлення особи із зізнанням або з дня її затримання. У цьому разі особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з часу вчинення злочину минуло 15 років.
Як убачається з матеріалів справи, обставини, пов`язані з кримінальними правопорушенням, передбаченим ч. 1 ст. 122 КК України, мали місце 3 квітня 2010 року. При цьому повідомлення про підозру у вчиненні зазначеного кримінального правопорушення було вручено підозрюваному ОСОБА_2 лише 06 липня 2018 року, тобто через 8 років після вчинення злочину стосовно потерпілого ОСОБА_1, при тому, що особа підозрюваного ОСОБА_2 була відома потерпілому ОСОБА_1 та, згідно з долученими до заяв потерпілого відомостями, потерпілий неодноразово повідомляв про нього працівників правоохоронних органів.
З огляду на викладене, постановляючи рішення про звільнення ОСОБА_2 від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності, суд першої інстанції належним чином не перевірив наявності обставин, передбачених ч. 3 ст. 49 ККУкраїни, на існуванні яких наполягає потерпілий.
За матеріалами кримінального провадження ухвалу суду першої інстанції було оскаржено в апеляційному порядку потерпілим. У поданій апеляційній скарзі потерпілий просив її скасувати. Наводячи доводи на обґрунтування заявлених вимог, потерпілий, серед іншого, на те, що він повідомляв правоохоронним органам відомості про особу обвинуваченого, та що перший допит ОСОБА_2 було проведено ще в 2011 році, також наполягав на тому, що мало місце зупинення перебігу давності. Крім того, посилався на те, що судом першої інстанції при вирішенні клопотання про звільнення ОСОБА_2 від кримінальної відповідальності не були досліджені всі обставини, які мають значення для його правильного вирішення.
В ухвалі апеляційного суду не надано оцінки наведеним вище доводам апеляційної скарги потерпілого. Водночас подану апеляційну скаргу за наслідками апеляційного розгляду визнано необґрунтованою.
Враховуючи викладене, процедуру апеляційного перегляду було здійснено формально, без додержання приписів ст. 2 КПКУкраїни. Таким чином, ухвалу суду апеляційної інстанції не можна визнати законною, обґрунтованою і вмотивованою, її зміст не відповідає положенням статей 370, 419 КПК України.
У зв`язку з викладеним Суд визнає обґрунтованими доводи, викладені в касаційній скарзі потерпілого, в частині істотного порушення апеляційним судом норм кримінального процесуального закону, оскільки ухвала суду апеляційної інстанції не відповідає вимогам ч. 2 ст. 419 КПК України.
Отже, касаційна скарга потерпілого підлягає частковому задоволенню, а ухвала апеляційного суду - скасуванню з призначенням нового розгляду в суді апеляційної інстанції.
Під час нового розгляду в суді апеляційної інстанції необхідно врахувати зазначене, належним чином перевірити доводи, викладені в апеляційній скарзі потерпілого, здійснити апеляційний розгляд відповідно до вимог кримінального процесуального закону і прийняти законне та обґрунтоване рішення.
На підставі викладеного, керуючись статтями 376, 433, 436, 438, 441, 442 КПК України, Суд
ухвалив:
Касаційну скаргу потерпілого ОСОБА_1 задовольнити частково.
Ухвалу Київського апеляційного суду від 23 травня 2019 року у кримінальному провадженні стосовно ОСОБА_2 скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає.
Судді:
А. О. Чистик С. М. Вус О. В. Святська