473/1589/16-к Про порушення Правил дорожнього руху України при виконанні маневру обгону попутного транспорту, оскільки не переконався, що смуга зустрічного руху вільна від транспортних засобів на достатній для обгону відстані, не надав переваги в русі зустрічному автомобілю, виїхав на зустрічну смугу руху, де допустив лобове зіткнення із зустрічним вантажним автомобілем з напівпричепом, у результаті чого пасажири легкового автомобілю від отриманих тілесних ушкоджень померли на місці пригоди - 29.01.2020 Прийняття

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника Медюка О.О. в інтересах обвинуваченого ОСОБА_1 на вирок Новоодеського районного суду Миколаївської області від 19 листопада 2018 року та ухвалу Миколаївського апеляційного суду від 03 квітня 2019 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12015150000000415, за обвинуваченням

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця АДРЕСА_1, раніше не судимого,

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 286 КК України.

Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

За вироком Новоодеського районного суду Миколаївської області від 19 листопада 2018 року ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 286 КК України.

Кримінальне провадження № 12015150000000415 за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 286 КК України закрито на підставі п. 5 ч. 1 ст. 284 КПК України, у зв`язку зі смертю обвинуваченого.

Вирішено питання щодо речових доказів.

Згідно з вироком ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 приблизно о 18.30 год, керуючи автомобілем АЗЛК 2141, реєстраційний номер НОМЕР_1, у темний час доби, рухався з увімкненим світлом фар по автодорозі Р-06 "Улянівка-Миколаїв", зі сторони м. Миколаїв у напрямку м. Вознесенськ, у своїй смузі руху. В цей же час у зустрічному для автомобіля АЗЛК 2141 напрямку, у своїй смузі руху з увімкненим світлом фар рухався автомобіль DAF, реєстраційний номер НОМЕР_2, з напівпричепом KOEGEL, реєстраційний номер НОМЕР_4, під керуванням ОСОБА_2 .

В районі 181 км+100 м автодороги Р-06 Улянівка-Миколаїв" водій автомобіля АЗЛК 2141, ОСОБА_3 у порушення вимог п.п. 2.3 б", д", 10.1, 11.3, 12.1, 14.2 в", г" ПДР (1306-2001-п) , проявив неуважність, не стежив за дорожньою обстановкою, не реагував на її зміни, не обрав безпечну швидкість руху керованого ним транспортного засобу, яка б надавала йому змогу постійно контролювати рух автомобіля та безпечно керувати ним, перед перестроюванням та зміною напрямку руху не переконався в тому, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, при виконанні маневру обгону попутного транспорту не переконався, що смуга зустрічного руху вільна від транспортних засобів на достатній для обгону відстані, не надав переваги в русі зустрічному автомобілю, виїхав на зустрічну смугу руху, де допустив лобове зіткнення з автомобілем DAF, реєстраційний номер НОМЕР_2, з напівпричепом KOEGEL, реєстраційний номер НОМЕР_4, під керуванням ОСОБА_2 .

У результаті дорожньо-транспортної пригоди пасажири автомобілю АЗЛК 2141 ОСОБА_4 та ОСОБА_5 від отриманих тілесних ушкоджень померли на місці пригоди.

Порушення п.п. 2.3 б", д", 10.1, 11.3, 12.1, 14.2 в", г" Правил дорожнього руху України водієм ОСОБА_1 знаходяться в безпосередньому причинному зв`язку з наслідками дорожньо-транспортної пригоди. Водій автомобілю АЗЛК 2141 ОСОБА_1 від отриманих тілесних ушкоджень помер на місці пригоди.

Ухвалою Миколаївського апеляційного суду від 03 квітня 2019 року апеляційну скаргу особи, яка ставить питання про реабілітацію померлого обвинуваченого ОСОБА_1, ОСОБА_6 та захисника Медюка О.О. задоволено частково. Вирок Новоодеського районного суду Миколаївської області від 19 листопада 2018 року щодо ОСОБА_1 скасовано. Кримінальне провадження № 12015150000000415 за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 286 КК України, закрито на підставі п. 5 ч. 1 ст. 284 КПК України, у зв`язку зі смертю обвинуваченого.

Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі захисник Медюк О.О. просить скасувати вирок Новоодеського районного суду Миколаївської області від 19 листопада 2018 року та ухвалу Миколаївського апеляційного суду від 03 квітня 2019 року і призначити новий розгляд справи в суді першої інстанції.

Свої вимоги мотивує тим, що, на його думку, висновки суду першої інстанції не відповідають фактичним обставинами справи, зазначає про недостовірність окремих доказів та їх неналежну оцінку.

Зокрема зазначає, що показання потерпілих ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 та свідка ОСОБА_10 стосуються лише кінцевих наслідків ДТП і не свідчать про причини зіткнення та не стосуються дій водіїв і не свідчать про порушення ОСОБА_1 ПДР (1306-2001-п) . Також скаржник вказує на недостовірність, на його думку, показань ОСОБА_2 та ОСОБА_11, оскільки вважає їх зацікавленими в визнанні винним у ДТП саме ОСОБА_1, адже виправдання ОСОБА_1 має наслідком притягнення до відповідальності за ДТП саме ОСОБА_2

Також захисник зазначає про недостовірність та невірну оцінку інших доказів, зокрема висновків судово медичних експертиз № 2271, № 2272 та № 2273 від 02 лютого 2016 року, висновку судової транспортно-трасологічної експертизи № 4/184 від 25 січня 2016 року, висновку судово-автотехнічної експертизи № 2/302 від 11 січня 2016 року, висновку судової транспортно-трасологічної експертизи № 09-1-164 від 29 березня 2016 року.

Крім цього, на думку захисника, суд безпідставно не взяв до уваги докази, які могли істотно вплинути на його висновки, зокрема вважає, що судом безпідставно не прийнято до уваги висновок комісійної транспортно-трасологічної та автотехнічної експертизи № 8361/18080 від 29 вересня 2017 року. Вважає, що цей висновок не суперечить висновку № 09-1-164 від 29 березня 2016 року, а лише вказує на його неповноту та свідчить про неповноту слідства.

Також захисник вказує, що при проведенні експертизи № 8361/18080 від 29 вересня 2017 року сторона обвинувачення не змогла надати на дослідження експертів речовий доказ - автомобіль DAF з напівпричепом KOEGEL. З цієї причини більшість питань, поставлених в експертизі, не були вирішені експертом, тому захисник вважає, що це ставить під сумнів належність усіх доказів, здобутих при дослідженні цього транспортного засобу.

Також захисник, посилаючись в касаційній скарзі на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, вказує на неповноту судового розгляду, зокрема зазначає, що судом першої інстанції неповно досліджено висновки експертів № 4/184 від 25.01.2016 р., № 2/302 від 11.01.2016 р., № 2/302 від 19.01.2016 р., № 09-1-164 від 29.03.2016 р. та № 8361/18080 від 29.09.2017 р., а саме судом досліджено лише вступна та заключна частина експертиз, що перешкодило ухвалити законне та обґрунтоване рішення.

Вважає, що судом першої інстанції проігноровано докази сторони захисту, які вказували на неправдивість свідчень ОСОБА_2 та даних слідчих експериментів від 14.03.2016 р. та 08.08.2016 р.

Також вважає, що судом апеляційної інстанції допущено істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, оскільки залишено без задоволення клопотання сторони захисту про повторне дослідження доказів та допит свідків, тому зазначає про формальний розгляд апеляційних скарг апеляційним судом.

Позиції учасників судового провадження

Захисник Медюк О.О. підтримав касаційну скаргу і просив її задовольнити.

Прокурор підтримала касаційну скаргу частково, просила скасувати ухвалу Миколаївського апеляційного суду від 03 квітня 2019 року і призначити новий розгляд в суді апеляційної інстанції.

Інші учасники судового провадження були належним чином повідомлені про дату, час та місце касаційного розгляду, однак у судове засідання вони не з`явилися. Клопотань про його відкладення не надходило.

Мотиви Суду

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Положеннями ст. 438 КПК України визначено, що підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є: 1) істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; 2) неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; 3) невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого. При вирішенні питання про наявність зазначених підстав суд касаційної інстанції керується статтями 412-414 КПКУкраїни.

При цьому суд касаційної інстанції не вправі скасувати чи змінити оскаржувані рішення через неповноту судового розгляду, невідповідність висновків місцевого суду фактичним обставинам кримінального провадження, а при перегляді кримінального провадження в касаційному порядку виходить з фактичних обставин, установлених судами нижчих інстанцій.

У поданій касаційній скарзі захисник, серед іншого, не погоджується з установленими фактичними обставинами кримінального провадження та ставить під сумнів достовірність окремих доказів, показань свідків, висновків експертів, даних слідчих експериментів, тоді як їх перевірка в силу статей 433, 438 КПКУкраїни до повноважень суду касаційної інстанції законом не віднесено.

Натомість зазначені обставини були предметом перевірки суду апеляційної інстанції.

Залишаючи без задоволення апеляційну скаргу сторони захисту в частині встановлених місцевим судом фактичних обставин кримінального провадження, апеляційний суд навів в ухвалі докладні мотиви прийнятого рішення і не встановив істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які б перешкодили суду першої інстанції повно і всебічно розглянути справу та дати правильну юридичну оцінку вчиненому. За встановлених місцевим судом фактичних обставин кримінального провадження дії ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 286 КК України кваліфіковано правильно.

Як видно з матеріалів кримінального провадження, висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні злочину зроблено з дотриманням вимог ст. 23 КПК України на підставі об`єктивного з`ясування всіх обставин, підтверджених доказами, які було досліджено та перевірено під час судового розгляду, а також оцінено відповідно до ст. 94 цього Кодексу.

В основу свого рішення суд першої інстанції поклав показання допитаних в судовому засіданні свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_12, які були очевидцями дорожньо-транспортної пригоди, а також дані протоколу огляду місця ДТП з фототаблицями і схемою до нього та висновки судових експертиз.

Зокрема з показань свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_12, які узгоджуються з висновком експерта № 4/184 від 25.01.2016 р., встановлено, що зіткнення автомобілів DAF з напівпричепом KOEGEL та АЗЛК 2141 відбулося в межах проїзної частини смуги руху в напрямку від м. Вознесенська.

Також суд першої інстанції послався на висновок судово транспортно-трасологічної експертизи № 09-1-164 від 29.03.2016 р., відповідно до якої в діях водія автомобіля АЗЛК 2141 ОСОБА_1 вбачаються невідповідності технічним вимогам п.п. 10.1, 11.3, 12.1 ПДР (1306-2001-п) України, які знаходяться у причинному зв`язку з настанням ДТП. При цьому зазначено, що в діях водія ОСОБА_2 не встановлено невідповідностей технічним вимогам ПДР (1306-2001-п) України, а несправності гальмівної системи автомобіля DAF з технічної точки зору не знаходяться у причинному зв`язку з настанням ДТП.

При цьому суд навів докладні мотиви того, чому при прийнятті рішення щодо винуватості ОСОБА_1 у вчиненні злочину ним не взято до уваги висновку комплексної комісійної судової транспортно-трасологіної експертизи № 8361/18080 від 29.09.2017 р. Зокрема, як зазначено у рішенні суду першої інстанції, висновок щодо того, що первинний контакт транспортних засобів міг бути за умови руху автомобіля АЗЛК-2141 по своїй смузі руху, не обґрунтований та є припущенням.

Також суд вказує на те, що ця експертиза була проведена без дослідження автомобіля DAF з напівпричепом KOEGEL і спростовується висновками експертів № 09-1-164 від 29.03.2016 р. та № 4/184 від 25.01.2016 р., які були проведені за результатами дослідження транспортних засобів DAF з напівпричепом KOEGEL та АЗЛК-2141 із урахуванням протоколу огляду місця ДТП від 27.11.2015 р.

Рішення суду першої інстанції в частині встановлення фактичних обставин справи, повноти судового розгляду та достовірності окремих доказів було оскаржено захисником Медюком О.О. в апеляційному порядку. Доводи сторони захисту в цій частині були перевірені судом апеляційної інстанції, наведено відповідні мотиви їх необґрунтованості, з чим погоджується і колегія суддів Верховного Суду.

Що стосується доводів захисника про допущені судами істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, то колегія суддів Верховного Суду вважає їх безпідставними.

Зокрема колегія суддів не погоджується з доводами касаційної скарги щодо безпідставної відмови апеляційним судом в повторному дослідженні окремих доказів, що, на думку сторони захисту, є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону.

Так ч. 3 ст. 404 КПК України визначено, що за клопотанням учасників судового провадження суд апеляційної інстанції зобов`язаний повторно дослідити обставини, встановлені під час кримінального провадження, за умови, що вони досліджені судом першої інстанції не повністю або з порушеннями.

Тобто обов`язковою умовою для повторного дослідження судом апеляційної інстанції обставин, встановлених під час кримінального провадження, є неповнота їх дослідження або наявність певних порушень при їх дослідженні. При цьому незгода з оцінкою певних конкретних доказів не є підставою для їх повторного дослідження.

При прослуховуванні звукозапису судового засідання суду апеляційної інстанції встановлено, що захисником Медюком О.О. було заявлено клопотання про повторне дослідження окремих доказів. При цьому на запитання головуючої захисник зазначив, що він не погоджується виключно з оцінкою цих доказів судом першої інстанції і не посилався на наявність певних порушень при їх дослідженні чи неповноту їх дослідження. Враховуючи викладене, колегія суддів обґрунтовано відмовила в повторному дослідженні цих доказів, пославшись на те, що захисником не наведено для цього достатніх підстав.

Крім цього, вимоги захисника про скасування вироку місцевого суду не можуть бути задоволені з тієї причини, що цей вирок вже був скасований оскаржуваною ухвалою апеляційного суду.

Доводи касаційної скарги щодо наявності інших істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які за своїм змістом є аналогічними доводам апеляційної скарги захисника і зводяться до посилання на неповноту, однобічність судового розгляду та недостовірність окремих доказів, були предметом перевірки суду апеляційної інстанції, який зазначив, що судом першої інстанції повно та всебічно досліджено всі обставини справи, надано оцінку поданим доказам та їх сукупності. З таким висновком погоджується і колегія суддів Верховного Суду.

Колегія суддів вбачає, що суд апеляційної інстанції, знайшовши підтвердження тому, що саме винні дії загиблого ОСОБА_1 призвели до настання ДТП, на думку колегії суддів, обґрунтовано скасував обвинувальний вирок як такий, що постановлений відносно особи, яка не може вважатися на час такого рішення суб`єктом злочину, та закрив провадження на підставі п. 5 ч. 1 ст. 284 КПК України, не знайшовши обґрунтованих підстав для закриття провадження відповідно до інших положень ч. 1, 2 ст. 284 КПК України в порядку реабілітації особи.

Ухвала апеляційного суду достатньо вмотивована та відповідає вимогам ст. 419 КПКУкраїни. Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які були б безумовною підставою для скасування оскаржуваних судових рішень, не встановлено.