315/651/18 Про умисне заподіяння легких тілесних ушкоджень - 28.01.2020 Прийняття

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу засудженої ОСОБА_1 на вирок Гуляйпільського районного суду Запорізької області від 18 січня 2019 року та ухвалу Запорізького апеляційного суду від 19 серпня 2019 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018080220000190 за обвинуваченням

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянки України, уродженки м. Гуляйполе Запорізької області, проживаючої за адресою: АДРЕСА_1, в силу ст. 89 КК України не судимої,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України,

Зміст оскаржуваних судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

Вироком Гуляйпільського районного суду Запорізької області від 18 січня 2019 року визнано винуватою і засуджено ОСОБА_1 за ч.1 ст. 125 КК України до покарання у виді штрафу в розмірі 50 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн.

Ухвалено стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 на відшкодування матеріальної шкоди 1288,02 грн, на відшкодування моральної шкоди - 1000 грн.

Вирішено питання речових доказів.

Ухвалою Запорізького апеляційного суду від 19 серпня 2019 року вирок Гуляйпільського районного суду Запорізької області від 18 січня 2019 року щодо ОСОБА_1 залишено без змін.

Згідно з вироком суду ОСОБА_1, засуджено за те, що вона 03 травня 2018 року приблизно о 10 год., перебуваючи на городі свого домоволодіння, розташованого по АДРЕСА_1, в ході раптово виниклого конфлікту на ґрунті особистих неприязних відносин сільськогосподарськими граблями якими працювала на земельній ділянці, з розмаху нанесла по одному удару своїй сусідці ОСОБА_3 в область лівої частини грудної клітини, та у область правої верхньої кінцівки.

Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі засуджена ОСОБА_1 просить судові рішення щодо неї скасувати, призначивши новий розгляд в суді першої інстанції. На обґрунтування своїх вимог стверджує, що суд у вироку на підтвердження винуватості послався на недопустимі докази - висновки судово-медичних експертиз №69 від 12 травня 2018 року та № 70 від 08 травня 2018 року, а також на дані про її судимість, яка відповідно до вимог ст. 89 КК України погашена. Зазначає, що суд апеляційної інстанції постановив ухвалу, яка не відповідає вимогам ст. 419 КПК України, оскільки не містить підстав з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою. Посилається на неправильність вирішення цивільного позову в частині відшкодування матеріальної шкоди.

На касаційну скаргу засудженої ОСОБА_1 подані заперечення потерпілою ОСОБА_3 .

Позиції інших учасників судового провадження

Засуджена ОСОБА_1 та її захисник Поліщук О. М. підтримали касаційну скаргу та просили її задовольнити.

Прокурор Сингаївська А. О. висловила доводи, заперечуючи проти задоволення касаційної скарги.

Мотиви Суду

Заслухавши доповідь судді, доводи учасників судового розгляду, перевіривши матеріали провадження та доводи, наведені у касаційній скарзі, колегія суддів дійшла такого висновку.

Згідно зі ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судових рішень можуть бути лише істотне порушення кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого. При вирішенні питання про наявність яких суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412 - 414 КПК України.

Одночасно статтею 412 КПК України передбачено, що істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог КПК (4651-17) України, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.

Зі змісту ст. 370 КПК України, якою визначено вимоги щодо законності, обґрунтованості та умотивованості судового рішення, убачається, що законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом; обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу; вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Одночасно ст. 419 КПК України містить вимоги до ухвали апеляційного суду, в якій, окрім іншого, має бути зазначено: короткий зміст вимог апеляційної скарги і судового рішення суду першої інстанції, узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу і узагальнений виклад позиції інших учасників судового провадження, встановлені судом першої інстанції обставини, встановлені судом апеляційної інстанції обставини з посиланням на докази, а також мотиви визнання окремих доказів недопустимими чи неналежними, мотиви, з яких суд апеляційної інстанції виходив при постановленні ухвали, і положення закону, яким він керувався. При залишенні апеляційної скарги без задоволення в ухвалі суду апеляційної інстанції мають бути зазначені підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою.

Як убачається з матеріалів кримінального провадження, не погоджуючись з постановленим вироком місцевого суду, обвинувачена ОСОБА_1 звернулась із апеляційною скаргою на це судове рішення.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 стверджувала про невідповідність висновків суду фактичним обставинам провадження, неповноту та однобічність судового розгляду. Доводила, що вона не вчиняла злочину, передбаченого ч.1 ст. 125 КК України, та вказувала, що саме відносно неї було вчинено злочин. Звертала увагу на те, що суд при обґрунтуванні доведеності її вини та при призначенні покарання не мав права посилатись на дані про її судимість, яка відповідно до вимог ст. 89 КК України погашена. Наголошувала на неправильності вирішення цивільного позову у справі.

При цьому усупереч вимогам статей 370, 419 КПК України апеляційний суд доводи, наведені в апеляційній скарзі належним чином не перевірив та не спростував.

Так, суд апеляційної інстанції, залишаючи без зміни вирок щодо ОСОБА_1, послався на докази, наведені місцевим судом, проте не перевірив їх з точки зору належності та допустимості.

Так, без належної перевірки залишилися доводи ОСОБА_1 про те, що при обґрунтуванні доведеності винуватості у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, суд не мав права враховувати ту обставину, що вона раніше притягувалася до кримінальної відповідальності за вчинення злочину, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України.

Судом апеляційної інстанції не враховані положення ч. 1 ст. 88 КПК України згідно з якою докази, які стосуються судимостей підозрюваного, обвинуваченого або вчинення ним інших правопорушень, що не є предметом цього кримінального провадження, а також відомості щодо характеру або окремих рис характеру підозрюваного, обвинуваченого є недопустимими на підтвердження винуватості підозрюваного, обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення.

Таким чином, апеляційний суд, залишивши поза увагою наведені доводи обвинуваченої, допустив істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.

Також суду апеляційної інстанції необхідно було ретельно перевірити твердження, наведені в апеляційній скарзі про те, що медичні дослідження та придбання ОСОБА_3 ліків через значний проміжок часу після виявлення у неї легких тілесних ушкоджень, не було безпосередньо пов`язано з наслідками дій, в яких обвинувачувалася ОСОБА_1 .

З огляду на викладене, ухвала суду апеляційної інстанції є такою, що не відповідає вимогам статей 370, 419 КПК України, постановлена з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, що потягло передчасний висновок суду про правильність застосування місцевим судом закону України про кримінальну відповідальність, і підлягає скасуванню з призначенням нового розгляду в суді апеляційної інстанції, у зв`язку з чим касаційну скаргу засудженої ОСОБА_1 необхідно задовольнити частково.

При новому апеляційному розгляді суду належить врахувати викладене і перевірити, чи вплине виключення з вироку суду першої інстанції посилання на попередню судимість, як на підставу відхилення версії сторони захисту на оцінку всієї сукупності доказів і на загальний висновок щодо винуватості ОСОБА_1 .