ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 січня 2020 року

справа № 750/4759/18

провадження № 51- 2305км19

Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати

Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого Макаровець А.М.,

суддів Короля В.В., Крет Г.Р.,

за участю:

секретаря судового засідання Демчука П.О.,

прокурора Шевченко О.О.,

засудженого ОСОБА_1 (у режимі відеоконференції),

розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017270010006398, за обвинуваченням

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця і жителя АДРЕСА_1, раніше неодноразово судимого,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 186 Кримінального кодексу України (далі - КК),

за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1 на ухвалу Чернігівського апеляційного суду від 10 квітня 2019 року.

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами

першої та апеляційної інстанцій обставини

За вироком Деснянського районного суду м. Чернігова від 31 січня 2019 року ОСОБА_1 засуджено до покарання у виді позбавлення волі:

- за ч. 2 ст. 185 КК - на строк 2 роки;

- за ч. 2 ст. 186 КК - на строк 5 років.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК остаточно за сукупністю злочинів йому призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.

Відповідно до ч. 4 ст. 70 КК до покарання за новим вироком частково приєднано невідбуту частину покарання за вироком Новозаводського районного суду м. Чернігова від 15 червня 2018 року і остаточно призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років 10 місяців.

Цивільний позов ТОВ "Суматра-ЛТД" задоволено та постановлено стягнути з ОСОБА_1 на користь цього товариства 923,40 грн у рахунок відшкодування майнової шкоди.

За вироком суду першої інстанції ОСОБА_1 визнано винуватим у тому, що він, перебуваючи в приміщенні магазинів "Ватсонс", "Бомба", "ЄВА", "Взуття", "Антошка", "Космо", "Сільпо", універмагу "Сіверський", аптеки № К001, розташованих в м. Чернігові за обставин, викладених у вироку, повторно, таємно викрав товар:

- 16 червня 2017 року - вартістю 490,83 грн, що належить ТОВ "ДЦ Україна";

- 19 липня 2017 року - вартістю 540,83 грн, що належить ТОВ "ДЦ Україна";

- 3 серпня 2017 року - вартістю 997 грн, що належить ФОП ОСОБА_2 ;

- 23 лютого 2018 року - вартістю 1325 грн, що належить ФОП ОСОБА_3 ;

- 4 березня 2018 року - вартістю 309 грн, що належить ТОВ "ДЦ Україна";

- 5 березня 2018 року - вартістю 820 грн, що належить ТОВ "ДЦ Україна";

- 7 березня 2018 року - вартістю 900 грн, що належить ФОП ОСОБА_4 ;

- 10 березня 2018 року - вартістю 451 грн, що належить ТОВ "Мед-сервіс";

- 13 березня 2018 року - вартістю 380 грн, що належить ФОП ОСОБА_5 ;

- 13 березня 2018 року - вартістю 260 грн, що належить ФОП ОСОБА_6 ;

- 1 квітня 2018 року - вартістю 395,11 грн, що належить ТОВ "Суматра-ЛТД";

- 14 квітня 2018 року - вартістю 256,66 грн, що належить ТОВ "ДЦ Україна";

- 18 квітня 2018 року - вартістю 200,38 грн, що належить ТОВ "ФУД".

Крім того, 9 березня 2018 року близько 18:30, перебуваючи в м. Чернігові у приміщенні магазину "ІНФОРМАЦІЯ_2", ОСОБА_1 повторно, відкрито викрав з картонної коробки гроші в сумі 1300 грн, що належать ОСОБА_7

Чернігівський апеляційний суд ухвалою від 10 квітня 2019 року вирок суду першої інстанції залишив без зміни та відмовив у задоволенні клопотання про застосування до нього вимог ст. 72 КК (у редакції Закону України від 26 листопада 2015 року № 838-VIII "Про внесення зміни до Кримінального кодексу України щодо удосконалення порядку зарахування судом строку попереднього ув`язнення у строк покарання" (838-19) (далі - Закон № 838-VIII (838-19) )).

Короткий зміст вимог, наведених у касаційній скарзі, та узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1 просив змінити ухвалу апеляційного суду щодо нього у зв`язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність та невідповідністю призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та його особі, пом`якшити йому покарання та відповідно до ч. 5 ст. 72 КК (у редакції Закону №838-VIII (838-19) ) зарахувати строк попереднього ув`язнення з 18 квітня 2018 року до дня набрання законної сили вироком суду від 15 червня 2018 року в строк покарання з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.

На обґрунтування своїх доводів засуджений зазначав у скарзі про те, що при перегляді вироку щодо нього в частині призначення покарання суд апеляційної інстанції:

- не врахував пом`якшуючої обставини - заяви із зізнанням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК;

- неправомірно зарахував як обтяжуючу обставину рецидив злочину, яку, на переконання засудженого, мав виключити з мотивувальної частини вироку та пом`якшити йому міру покарання;

- не застосував стосовно нього ч. 5 ст. 72 КК в редакції Закону № 838-VIII (838-19) .

Позиції учасників судового провадження

На касаційну скаргу заперечень від учасників судового провадження не надходило.

У судовому засіданні:

- засуджений пояснив, що питання в частині застосування стосовно нього ч. 5 ст. 72 КК у редакції Закону № 838-VIII (838-19) вже вирішено в порядку виконання вироку, про що є відповідна ухвала, у зв`язку з чим вимоги своєї скарги в цій частині він не підтримує; в іншій частині вимоги поданої касаційної скарги підтримує і просить їх задовольнити;

- прокурор заперечувала щодо задоволення вимог касаційної скарги засудженого.

Мотиви Суду

Згідно з ч. 2 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 185 та ч. 2 ст. 186 КК, правильність кваліфікації його дій у касаційній скарзі не оскаржуються.

Частиною 2 ст. 50 КК передбачено, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених.

Відповідно до вимог ст. 65 КК особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Суд, призначаючи покарання, зобов`язаний врахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини справи, що пом`якшують і обтяжують покарання.

Як убачається з постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 року № 7 (v0007700-03) (зі змінами, внесеними згідно з постановами Пленуму Верховного Суду України від 10 грудня 2004 року № 18 (v0018700-04) , від 12 червня 2009 року № 8 та від 6 листопада 2009 року № 11), призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов`язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання.

Беручи до уваги вищезазначені положення, з урахуванням наданих матеріалів кримінального провадження Суд дійшов висновку, що доводи в касаційній скарзі засудженого про невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та його особі і неправильне застосуванням судом апеляційної інстанції закону України про кримінальну відповідальність є необґрунтованими.

Призначаючи покарання ОСОБА_1, суд першої інстанції врахував характер та ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, їх наслідки, кількість епізодів злочинної діяльності, кількість та вартість викраденого майна, а також те, що шкода, завдана злочинами, не відшкодована, наявність цивільного позову, особу обвинуваченого - його вік, сімейний та майновий стан, стан його здоров`я відповідно до наявних даних наявність у нього тяжких хронічних захворювань і те, що він раніше не притягувався до адміністративної відповідальності, але неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності, а також обставини, які пом`якшують покарання, - щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину й обставину, яка обтяжує покарання, - рецидив злочинів.

Відповідно до ст. 34 КК рецидивом злочинів визнається вчинення нового умисного злочину особою, яка має судимість за умисний злочин.

Як убачається з вироку суду першої інстанції, ОСОБА_1 засуджено 28 квітня 2009 року Ріпкинським районним судом Чернігівської області за ч. 3 ст. 185, ст. 304 КК до 4 років 5 місяців позбавлення волі. Отже, ураховуючи, що ОСОБА_1, який має судимість за ст. 304 КК, знову вчинив умисні злочини, суд першої інстанції при призначенні покарання за злочини, передбачені ч. 2 ст. 185 та ч. 2 ст. 186 КК, правильно врахував цю обставину (рецидив злочинів) як таку, що його обтяжує, з чим погодився і суд апеляційної інстанції. Водночас такий рецидив злочинів не утворює повторності, а тому суд правильно врахував його при призначенні покарання як обставину, яка обтяжує покарання, що узгоджується з п. 19 постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 4 червня 2010 року "Про практику застосування судами кримінального законодавства про повторність, сукупність і рецидив злочинів та їх правові наслідки" (v0007700-10) . Таким чином, доводи засудженого в касаційній скарзі про неправильне врахування рецидиву злочинів як обставини, яка обтяжує покарання, з посиланням на вказану постанову є безпідставними.

Доводи у касаційній скарзі щодо неврахування апеляційним судом такої пом`якшуючої покарання обставини як його явка зі зізнанням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК, не є слушними, оскільки під з`явленням із зізнанням розуміється особисте, добровільне письмове або усне повідомлення особою органу досудового розслідування, прокурору або суду про підготовлений або вчинений нею злочин до її затримання. Проте з урахуванням вищезазначеного подання ОСОБА_1 заяви із зізнанням вже на стадії апеляційного розгляду, на думку Суду, не можна вважати такою пом`якшуючою обставиною, яка б давала підстави для зміни вироку суду першої інстанції, який був постановлений з урахуванням даних щодо всіх обставин кримінального провадження. У зв`язку з цим є обґрунтованими висновки суду апеляційної інстанції щодо безпідставності вимоги ОСОБА_1 про врахування заяви із зізнанням, поданої ним до суду апеляційної інстанції, обставиною, яка пом`якшує покарання.

Колегія суддів вважає, що висновок суду першої інстанції щодо призначення виду та розміру покарання, залишений без змін судом апеляційної інстанції, відповідає принципам законності, індивідуалізації та справедливості, достатньо мотивований, а покарання, призначене обвинуваченому ОСОБА_1, є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення нових злочинів.

Наведені засудженим в апеляційній скарзі доводи щодо виключення з мотивувальної частини вироку обтяжуючої обставини - рецидиву злочину та врахування його зізнання у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК, як пом`якшуючої обставини та призначення йому меншого покарання, які за своїм змістом аналогічні доводам у його касаційній скарзі, належним чином перевірено й спростовано судом апеляційної інстанції. Ухвала відповідає вимогам ст. 419 КПК.

За таких обставин відсутні обґрунтовані підстави для задоволення вимог касаційної скарги засудженого.

Керуючись статтями 369, 433, 434, 436, 438, 441, 442 КПК, Суд

ухвалив:

Касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Чернігівського апеляційного суду від 10 квітня 2019 року стосовно засудженого ОСОБА_1 - без зміни.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення й оскарженню не підлягає.

Повний текст постанови буде проголошено 3 лютого 2020 року о 13:00.

Судді:

А.М. Макаровець В.В. Король Г.Р. Крет